Ухвала
про залишення скарги без руху
8 червня 2021 року
м. Київ
справа № 648/1896/20
провадження № 51- 2829 ск 21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_4 на вирок Білозерського районного суду Херсонської області від 14 січня 2021 року та ухвалу Херсонського апеляційного суду від 16 березня 2021 року щодо ОСОБА_5 ,
встановив:
У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_4 ставить питання про перегляд зазначених судових рішень в касаційному порядку з підстави невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, внаслідок м'якості, просить скасувати судові рішення в частині призначеного покарання та призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки.
Суд, перевіривши касаційну скаргу, дійшов висновку про необхідність залишення скарги без руху із наданням ОСОБА_4 строку для усунення недоліків на таких підставах.
У п.5 ч.2 ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, до суду касаційної інстанції.
Згідно із положеннями ч. 1 ст.436 КПК, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право:
- залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення;
- скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції;
- скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження;
- змінити судове рішення.
Відповідно до вимог п.7 ч.1 ст.425 КПК, касаційну скаргу має право подати потерпілий у частині, що стосується його інтересів, але в межах вимог, заявлених ним в суді першої інстанції.
Згідно із положеннями частин 1 і 2 ст.437 КПК, суд касаційної інстанції не має права застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи суворіше покарання, а обвинувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції щодо вироку суду першої інстанції, може бути скасовано у зв'язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи суворіше покарання або в інший спосіб погіршити становище засудженого лише у разі, якщо з цих підстав касаційну скаргу подано потерпілим чи його представником.
Однак, як убачається зі змісту скарги, скаржниця вищевказаних вимог закону не дотрималася.
Так, потерпіла ОСОБА_4 подала скаргу на вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, у якій вимогу до суду касаційної інстанції ставить про скасування судових рішень та водночас просить призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки, оскільки призначене обвинуваченому згідно з вироком суду покарання у виді трьох років позбавлення волі, на її думку є м'яким та не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та його особі.
Проте, зазначена у скарзі вимога потерпілої не узгоджується з положеннями статей 425, 436, 437 КПК, тому скаржниці необхідно визначитися з вимогою щодо зміни або скасування оскаржуваних судових рішень з урахуванням положень зазначених норм КПК.
Відповідно до ч.5 ст. 427 КПК України, до касаційної скарги додаються копії судових рішень, які оскаржуються. Обов'язок долучення копій судових рішень, що оскаржуються, покладено кримінальним процесуальним законом саме на особу, яка подає касаційну скаргу.
В порушення зазначеної норми КПК, потерпілою ОСОБА_4 не надана оформлена належним чином копія вироку суду першої інстанції, а надана до скарги копія вироку містить виключені відомості, що не можуть бути розголошені в текстах судових рішень, відкритих для загального доступу, отримані через Єдиний державний реєстр судових рішень, та з якої не вбачається, які особи є учасниками кримінального провадження.
Наявність вказаних недоліків унеможливлює вирішення питання щодо наявності підстав відкриття касаційного провадження за скаргою потерпілої ОСОБА_4 .
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 427 КПК, якщо особа не бажає брати участі у касаційному розгляді, вона зазначає про це в касаційній скарзі, при цьому потерпіла не вказала у скарзі про участь чи не бажання брати участь у касаційному розгляді кримінального провадження.
Відповідно до ст. 429 КПК України суд касаційної інстанції, встановивши, що касаційну скаргу подано без додержання вимог, передбачених ст. 427 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення касаційної скарги без руху, в якій зазначаються недоліки касаційної скарги та встановлюється строк, необхідний для їх усунення, що не може перевищувати п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали особою, яка подала касаційну скаргу.
При повторному зверненні до суду потерпілою має бути підтверджено, що нею не пропущено цього строку.
Колегія суддів роз'яснює, що усунення недоліків зазначеної скарги слід здійснити шляхом внесення нової касаційної скарги з урахуванням вимог цієї ухвали та з дотриманням положень ст. 427 КПК України.
Керуючись ст. 429 КПК, Суд
постановив:
Касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_4 на вирок Білозерського районного суду Херсонської області від 14 січня 2021 року та ухвалу Херсонського апеляційного суду від 16 березня 2021 року щодо ОСОБА_5 залишити без руху.
Встановити строк для усунення недоліків - п'ятнадцять днів із дня отримання копії цієї ухвали.
У разі невиконання ухвали протягом установленого строку касаційну скаргу буде повернуто.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_6 ОСОБА_2 ОСОБА_3