Справа № 161/7624/21
Провадження № 2-а/161/196/21
03 червня 2021 року місто Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області
в складі: головуючого - судді Філюк Т.М.,
за участю секретаря судового засідання Денисюка І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд через свого представника адвоката Пилипчука В.Ф. з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Волинській області про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.
Позов обґрунтовано тим, що 13 квітня 2021 року інспектором сектору реагування патрульної поліції Луцького відділення районного поліції Луцького відділу поліції ГУНП у Волинській області Подзізеєм К.І. винесена постанова по справі про адміністративне правопорушення серії БАБ № 984886 від 13 квітня 2021 року за ч. 2 ст. 122 КУпАП, якою прийняте рішення про застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 510 гривень. За змістом вищевказаної постанови ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом, 13 квітня 2021 року о 18 год. 10 хв. на автодорозі Луцьк-Горохів-Львів не ввімкнув світло фар або денні ходові вогні, чим порушив п. 9.8 ПДР, за що передбачена відповідальність ч. 2 ст. 122 КУпАП. Позивач вважає, що передбачений п. 9.8 ПДР обов'язок ввімкнути денні ходові вогні безпосередньо під час руху механічних транспортних засобів у світлу пору доби в період з 01 жовтня по 01 травня з метою позначення транспортного засобу - не входить до складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП. В такому випадку винного можна притягнути до адміністративної відповідальності лише за ст. 125 КУпАП. Крім того, при розгляді справи не були з'ясовані і доведені обставини, які б свідчили про наявність в діях позивача ознак правопорушення, віповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 122 КУпАП, відсутні належні докази, не враховано характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Враховуючи вищевикладене позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ № 984886 від 13 квітня 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 510 гривень, провадження у справі - закрити та стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 судові витрати.
Ухвалою судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 травня 2021 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі.
Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Пилипчук В.Ф. в судове засідання не з'явився, попередньо подав суду заяву про розгляд справ без його участі, позовні вимоги підтримав та просить їх задовольнити.
Представник відповідача ГУНП у Волинській області, суб'єкт владних повноважень, у судове засідання не прибув, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, відзиву на позов не подав.
Відповідно до частини 9 статті 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Таким чином, суд дійшов висновку щодо можливості розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних у матеріалах справи доказів.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з таких підстав.
Згідно із ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом встановлено, що 13 квітня 2021 року інспектором сектору реагування патрульної поліції Луцького відділення районного поліції Луцького відділу поліції ГУНП у Волинській області Подзізеєм К.І. винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення серії БАБ № 984886, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн (а.с.8).
За змістом вказаної постанови водій ОСОБА_1 13 квітня 2021 року о 18 год. 20 хв., керуючи транспортним засобом Slavuta, реєстраційний номер НОМЕР_1 , на автодорозі Луцьк-Горохів-Львів, поза населеним пунктом не ввімкнув ближнє світло фар або денні ходові вогні, чим порушив п. 9.8 ПДР (а.с.8).
Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст.33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Частиною першою статті 268 КУпАП передбачено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржувати постанову у справі. Крім того, у цій правовій нормі передбачено, що справа про адміністративне правопорушення повинна розглядатися в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; за відсутності такої особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Згідно з ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення; технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження, відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Також повинна містити найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акту, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст. 280 КУпАП).
Частиною 2 ст. 122 КУпАП України передбачено відповідальність, зокрема, за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Зі змісту наведеної норми вбачається, що ч. 2 ст. 122 КУпАП передбачає відповідальність за: порушення правил користування зовнішніми освітлювальними приладами.
Учасники дорожнього руху зобов'язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 затверджено Правила дорожнього руху (надалі - ПДР України).
Згідно з пунктом 9.1 ПДР України попереджувальними сигналами є: а) сигнали, що подаються світловими покажчиками повороту або рукою; б) звукові сигнали; в) перемикання світла фар; г) увімкнення ближнього світла фар у світлу пору доби; ґ) увімкнення аварійної сигналізації, сигналів гальмування, ліхтаря заднього ходу, розпізнавального знака автопоїзда; д) увімкнення проблискового маячка оранжевого кольору.
Тобто, перелік попереджувальних сигналів у розумінні Правил дорожнього руху є вичерпним.
Згідно п.1.10 ПДР України, денні ходові вогні - зовнішні світлові прилади білого кольору, передбачені конструкцією транспортного засобу, установлені спереду транспортного засобу і призначені для покращення видимості транспортного засобу під час його руху у світлий час доби.
Ближнє світло фар також відноситься до зовнішніх освітлювальних приладів.
Правило п. 9.8 фактично визначає порядок їх використання протягом певного періоду на рівні із вимогами розділу 19 Правил, незважаючи на положення п.9.1 Правил, якими передбачено, що увімкнення ближнього світла фар у світлу пору доби є також попереджувальним сигналом.
Абзацом 2 пункту 9.8 ПДР України визначено, що з 1 жовтня по 1 травня на всіх механічних транспортних засобах поза населеними пунктами повинні бути ввімкнені денні ходові вогні, а в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу - ближнє світло фар.
Згідно спірної постанови, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у зв'язку з порушенням ПДР, зокрема, за керування автомобілем без увімкненого ближнього світла фар чи денних ходових вогнів.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що вимоги норм закону щодо дослідження обставин справи поліцейським не були дотримані, так як у матеріалах справи відсутні будь-які докази вчинення позивачем правопорушення.
З огляду на вказане, суд прийшов до висновку, що відповідачем в порушення вимог ст. 280 КУпАП додатково не було встановлено, чи було вчинено правопорушення, чи винний позивач в його вчиненні, чи підлягає він адміністративній відповідальності та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Слід зазначити, що норми ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Принцип презумпції невинуватості, передбачає, що всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005р. №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд належним чином здійснював виклик відповідача в судове засідання.
Однак, відповідач до суду не з'явився, не подав відзиву на позовну заяву та всупереч вимогам ч.2 ст.77 КАС не надав суду будь-яких доказів в обґрунтування правомірності своїх дій.
За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, на думку суду, в даному випадку є недоведеним, а тому позовна заява підлягає задоволенню, а справа про адміністративне правопорушення - закриттю.
За наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд, як адміністративний, має право прийняти одне з передбачених ч. 3 ст. 286 КАС України рішення.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині вимог про визнання оскаржуваної постанови протиправною до задоволення не підлягають, оскільки нормами адміністративного судочинства за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, в повноваження місцевого загального суду не входить визнання дій противоправними.
Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, а саме: в частині вимог позивача про скасування постанови.
Здійснюючи розподіл судових витрат, суд дійшов висновку про необхідність стягнення на користь позивача судового збору у розмірі 454 грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступає відповідачем у справі.
Керуючись ст. ст. 5, 8, 9, 19, 20, 22, 72-77, 79, 143, 192, 211, 241-246, 250, 255, 286,293, 295, 297 КАС України; ст. ст. 122, 245, 251, 252, 254, 268, 280, 289 КУпАП, суд, -
Позов задовольнити частково.
Постанову серії БАБ № 984886 від 13 квітня 2021 року у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.2 ст.122 КУпАП - скасувати.
Провадження по справі про адміністративне правопорушення - закрити.
В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Волинській області на користь ОСОБА_1 454 (чотириста п'ятдесят чотири) гривні судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Луцького міськрайонного суду Т.М. Філюк