Постанова
Іменем України
07 червня 2021 року
м. Київ
справа № 320/7338/17
провадження № 61-7385св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 31 серпня 2018 року у складі судді Колодіної Л. В. та постанову Запорізького апеляційного суду від 27 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Онищенка Е. А., Бєлки В. Ю., Воробйової І. А.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні частиною житлового будинку та земельною ділянкою.
Позовна заява мотивована тим, що відповідно до ухвали Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 02 грудня 2014 року у справі № 320/2202/13-ц їй належить на праві приватної власності 11/25 частини житлового будинку на АДРЕСА_1 , що складається у житловому будинку Ж-2 з: коридору 1-1, площею 2,2 кв. м, кухні 1-2, площею 9,8 кв. м, санвузла 1-3, площею 6,1 кв. м, сходиного маршу 1-5, площею 2,8 кв. м, сходиної клітки 1-6, площею 5,5 кв. м, кімнати 1-7, площею 10,8 кв. м, тераси 1-8, площею 2,2 кв. м, гардеробної 1-9, площею 3,5 кв. м, кімнати 1-10, площею 10,6 кв. м, козирку до житлового будинку Ж-2, загальною площею 53,5 кв. м, жилою площею 21,4 кв. м, та складають 44 % від всього домоволодіння, зареєстрованого за ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності від 03 березня 2009 року. Ця частина житлового будинку значиться як квартира № 1 та має окрему поштову адресу.
ОСОБА_2 , відповідно до ухвали Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 02 грудня 2014 року у справі № 320/2202/13-ц, є власником 14/25 частини житлового будинку на АДРЕСА_1 , що складаються з: гаража 1-4, площею 19,7 кв. м, у житловому будинку Ж-2 житлового будинку А-1, загальною площею 815 кв. м, житловою площею 490 кв. м, літньої кухні Б-1, сараю- вбиральні В-1, сараю Г-1, альтанки Д-1, погрібу П, огорожі № 1, що складає 56 % від всього домоволодіння, право власності на яке зареєстроване за ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності від 03 березня 2009 року. Ця частина житлового будинку значиться як квартира № 2 та має окрему поштову адресу.
Вказане домоволодіння розташовано на земельній ділянці площею 637 кв. м, яка перебуває у спільному користуванні сторін, без визначення порядку користування з вини відповідача.
Відповідач утримує на подвір'ї свою собаку, що перешкоджає позивачу користуватися земельною ділянкою.
Також відповідач закріпила на стіні належної їй частини житлового будинку на АДРЕСА_1 металеву решітку зі сторони двору, куди позивач не має доступу, незважаючи на те, що земельна ділянка знаходиться у їхньому спільному користуванні. Відповідач підперла двері і металеву решітку належної їй частини будинку зі сторони двору об'ємним металевим мангалом, що перешкоджає їй відкривати двері, а також обслуговувати належну частину житлового будинку та виходити у двір. Такі дії відповідача грубо порушують її законні права та інтереси як власника належної їй частини житлового будинку.
Крім того, відповідач не надає їй та спеціалістам осанізаційної служби доступу для обслуговування зливної ями від відходів, яка знаходиться у приміщенні гаражу, належному відповідачу на праві приватної власності, що суперечить змісту ухвали Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 02 грудня 2014 року, відповідно до якої відповідач зобов'язалась надавати позивачу доступ для обслуговування зливної ями.
На її неодноразові звернення про усунення перешкод у користуванні належною їй частиною житлового будинку та відповідні приписи органів місцевого самоврядування відповідач не реагує.
На підставі викладеного ОСОБА_1 просила суд:
- зобов'язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні належними їй 11/25 частинами житлового будинку на АДРЕСА_1 , зобов'язавши ОСОБА_2 зняти належну їй металеву решітку зі стіни належної їй частки житлового будинку, та усунути від її дверей із зовнішньої сторони двору об'ємний металевий мангал, яким ці двері підперто;
- зобов'язати ОСОБА_2 забезпечити їй разом зі спеціалістами осанізаційної служби і слюсарем-сантехніком доступ у приміщення належного їй гаражу для вичистки зливної ями від відходів та її ремонту;
- зобов'язати ОСОБА_2 утримувати свою собаку на прив'язі або у вольєрі;
- зобов'язати ОСОБА_2 не чинити їй перешкоди у користуванні земельною ділянкою, яка знаходиться у їхньому спільному користуванні, шляхом надання їй ключа від вхідної хвіртки на подвір'я житлового будинку на АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду
Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 31 серпня 2018 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 27 лютого 2019 року, позов ОСОБА_1 задоволено.
Зобов'язано ОСОБА_2 усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні належними їй 11/25 частинами житлового будинку АДРЕСА_1 , зобов'язавши її зняти належну їй металеву решітку зі стіни належної їй частки житлового будинку та усунути від її дверей із зовнішньої сторони двору об'ємний металевий мангал, яким ці двері підперто.
Зобов'язано ОСОБА_2 забезпечити ОСОБА_1 разом зі спеціалістами осанізаційної служби і слюсарем-сантехніком доступ у приміщення належного їй гаражу, для вичистки зливної ями від відходів та її ремонту.
Зобов'язано ОСОБА_2 утримувати свою собаку на прив'язі або у вольєрі.
Зобов'язано ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у користуванні земельною ділянкою, яка знаходиться у їхньому спільному користуванні, шляхом надання ОСОБА_1 ключа від вхідної хвіртки в двір даного житлового будинку.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 640,00 грн.
Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що позивач позбавлена права вільного користування належною їй частиною житлового будинку та земельної ділянки, яка знаходиться у спільному користуванні сторін, а тому її позовні вимоги підлягають задоволенню відповідно до положень статей 355, 358, 391 ЦК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У квітні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 31 серпня 2018 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 27 лютого 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, заявник просила скасувати оскаржувані судові рішення, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували вимоги пункту 2 частини другої статті 122 ЦПК України 2004 року, відповідно до якої суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо набрала законної сили ухвала суду у справі у зв'язку з укладенням мирової угоди сторін у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Під час оцінки та дослідження доказів, зокрема, показань свідків у справі, суди не врахували положення частини першої статті 69, частини першої статті 74 ЦПК України.
Судом першої інстанції не допитано свідка - державного реєстратора Йолкіної Ю. В., на порушення пункту 4 частини п'ятої статті 12 ЦПК України зазначено про передчасність такого допиту. Суд не взяв до уваги пояснення заступника начальника КП «Мелітопольське міжміське бюро технічної інвентаризації» Мелітопольської міської ради Запорізької області Лосєва Є. А. та інженера з інвентаризації нерухомого майна ОСОБА_3 , що призвело до порушення вимог частини четвертої статті 212 ЦПК України 2004 року. Суди попередніх інстанцій помилково застосували до спірних правовідносин положення статті 377 ЦК України та статті 120 ЗК України.
Надходження касаційної скарги до Верховного Суду
Ухвалою Верховного Суду від 07 травня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу № 320/7338/17 із суду першої інстанції.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу, поданому у червні 2019 року, ОСОБА_1 заперечувала проти доводів ОСОБА_2 , а рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 31 серпня 2018 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 27 лютого 2019 року вважала законними та обґрунтованими.
Фактичні обставини, встановлені судами
Згідно з копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 03 березня 2009 року № 22044600, свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 , технічного паспорту на житловий будинок, виготовленого 17 листопада 2010 року, ОСОБА_2 належить житловий будинок на АДРЕСА_1 .
Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 02 грудня 2014 року у справі № 320/2202/13-ц затверджено мирову угоду, укладену між представником позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , та представником відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_5 , відповідно до якої визнано за ОСОБА_1 право власності на 11/25 частини житлового будинку на АДРЕСА_1 , що складається з: у житловому будинку Ж-2 з коридору 1-1, площею 2,2 кв. м, кухні 1-2, площею 9,8 кв. м, санвузла 1-3, площею 6,1 кв. м, сходиного маршу 1-5, площею 2,8 кв. м, сходиної клітки 1-6, площею 5,5 кв. м, кімнати 1-7, площею 10,8 кв. м, тераси 1-8, площею 2,2 кв. м, гардеробної 1-9, площею 3,5 кв. м, кімнати 1-10, площею 10,6 кв. м, козирку до житлового будинку Ж-2, загальною площею 53,5 кв. м, жилою площею 21,4 кв. м, що складає 44 % від усього домоволодіння, зареєстрованого за ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності від 03 березня 2009 року. На 14/25 частини житлового будинку на АДРЕСА_1 , що складається з гаража 1-4, площею 19,7 кв. м у житловому будинку Ж-2, житлового будинку А-1 (загальною площею 815 кв. м, житловою площею 490 кв. м), літньої кухні Б-1, сараю-вбиральні В-1, сараю Г-1, альтанки Д-1, погрібу П, огорожі № 1, що складає 56 % від всього домоволодіння (розрахунок ідеальних часток даного житлового будинку виконано фахівцем на підставі акта КП «ММБТІ» від 19 листопада 2010 року), залишено право власності за ОСОБА_2 , яке зареєстровано на підставі свідоцтва про право власності від 03 березня 2009 року. Зобов'язано ОСОБА_2 не перешкоджати ОСОБА_1 обслуговувати належні їй 11/25 частини житлового будинку на АДРЕСА_1 , постійно безоплатно користуватися належною їй на праві власності зливною ямою, яка знаходиться у належному ОСОБА_2 гаражі у житловому будинку Ж-2 та по мірі необхідності надавати ОСОБА_1 доступ до приміщення гаражу для вичистки зливної ями від відходів за особистий рахунок ОСОБА_1 . Зобов'язано ОСОБА_1 перенести належний їй лічильник електроенергії, встановлений в гаражі, який належить ОСОБА_2 , в належний їй житловий будинок Ж-2 в строк до 10 грудня 2014 року. Зобов'язано ОСОБА_2 надати ОСОБА_1 доступ до належного їй гаражу у житловому будинку Ж-2 для переносу належного ОСОБА_1 лічильника електроенергії з гаражу до належного їй житлового будинку Ж-2 в строк до 10 грудня 2014 року. Зобов'язано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 після набрання ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду про затвердження мирової угоди законної сили укласти договори, які врегулюють відносини щодо користування земельною ділянкою, площею 0,0653 га (кадастровий номер 2310700000: 01:009:0207), за адресою; АДРЕСА_1 , відповідно до схеми добровільного поділу земельної ділянки, зробленою за їх домовленістю фахівцем, та укладенням договору сервітуту. Зобов'язано ОСОБА_1 не чинити ОСОБА_2 перешкоди у користуванні послугами водопостачання у належній їй 14/25 частинах житлового будинку на АДРЕСА_1 . Зобов'язано ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкоди у користуванні послугами газопостачання у належних їй 11/25 частинах домоволодіння на АДРЕСА_1 . Зобов'язано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 провести реєстрацію права спільної часткової власності в Державній реєстраційній службі у м. Мелітополі у строк до 07 лютого 2015 року. Зобов'язано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 після реєстрації права власності на вищевказані частки у вищевказаному житловому будинку у строк до 07 червня 2015 року укласти окремі договори про надання послуг з електропостачання, газопостачання, водопостачання з відповідними організаціями та підприємствами та оформити технічні умови на окреме електропостачання, газопостачання та водопостачання у відповідності до належних частин житлового будинку, належних кожному з них. Зобов'язано ОСОБА_2 до реєстрації права власності на 11/25 частини вищевказаного житлового будинку за ОСОБА_1 до укладення ОСОБА_1 окремих договорів про надання послуг з електропостачання та газопостачання у строк з 07 грудня 2014 року до 07 червня 2015 року підключити до житлового будинку Ж-2 електропостачання та газопостачання на умовах оплати цих комунальних послуг ОСОБА_1 за відраховуючим лічильником. Зобов'язано ОСОБА_1 у разі підключення ОСОБА_2 до її житлового будинку Ж-2 електропостачання та газопостачання, у строк з 07 грудня 2014 року до 07 червня 2015 року своєчасно та в повному обсязі розраховуватися з ОСОБА_2 за спожиту електроенергію та газопостачання за показниками відраховую чого лічильника шляхом передачі їй готівкою грошової суми за спожиту електроенергію та газ. Зобов'язано ОСОБА_2 надавати ОСОБА_1 розписки про отримання оплати за спожиту електроенергію та газопостачання. Зобов'язано ОСОБА_1 до укладення нею окремого договору на водопостачання у строк з 07 грудня 2014 року до 07 червня 2015 року своєчасно та в повному обсязі розраховуватися з ОСОБА_2 за спожиту воду за показниками відраховуючого лічильника, шляхом передачі готівкою грошової суми ОСОБА_2 за спожиту воду, а ОСОБА_2 зобов'язано надавати ОСОБА_1 розписки про отримання оплати за спожиту воду. Зобов'язано ОСОБА_2 передати ОСОБА_1 проектну та технічну документацію на газопостачання та водопостачання житлового будинку Ж-2 та металевий козирок та металеві сходи з поручнем від житлового будинку Ж-2, який знаходиться у неї, у строк до 10 грудня 2014 року. Зобов'язано ОСОБА_1 у випадку ведення бойових дій та антитерористичної операції на території м. Мелітополя надати ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 доступ до підвалу, розташованого в будинку Ж-2 під кухнею 1-2 для укриття. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації за безпідставно набуте майно закрито. Ухвала суду набрала законної сили 09 грудня 2014 року.
З указаного вбачається, що ОСОБА_1 на праві особистої приватної власності належить 11/25 частини житлового будинку на АДРЕСА_1 , що складає 44 % від всього домоволодіння, зареєстрованих за ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності від 03 березня 2009 року. 14/25 частин житлового будинку на АДРЕСА_1 , що складає 56 % від всього домоволодіння, на праві особистої приватної власності належить ОСОБА_2 .
Зазначене також підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та обтяжень від 06 лютого 2015 року № 33275216, копією технічного паспорту на житловий будинок від 05 червня 2015 року, інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, копією технічного паспорту на житловий будинок від 20 лютого 2015 року.
Згідно з нотаріально посвідченою заявою від 03 грудня 2015 року ОСОБА_5 , який діяв на підставі довіреності від імені ОСОБА_2 як співвласниці 14/25 частини житлового будинку на АДРЕСА_1 , надав ОСОБА_1 , власниці 11/25 частини житлового будинку на АДРЕСА_1 , згоду на отримання ОСОБА_1 на належні їй 11/25 частин житлового будинку окремої поштової адреси та не заперечує проти оформлення вказаної частини житлового будинку як відокремленого упорядкованого об'єкта нерухомого майна.
Встановлено, що ОСОБА_1 отримала на 11/25 частини житлового будинку на АДРЕСА_1 , виділених із спільної з ОСОБА_2 часткової власності, окрему поштову адресу, а саме: АДРЕСА_4 . КП «ММБТІ» ММР ЗО виготовлено технічну документацію (технічний паспорт) на вказану квартиру за замовленням власника ОСОБА_1 .
Суди встановили, що домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , обслуговується земельною ділянкою, відповідно до рішення Мелітопольської міської ради від 15 березня 1990 року №56/9.
Згідно з довідкою Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області Міжрайонного управління у Мелітопольському районі та м. Мелітополі від 27 грудня 2017 року № 247/179-17, земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , за формою власності є комунальною, правовстановлюючі документи на землю відсутні, категорія земельної ділянки: землі житлової та громадської забудови, вид цільового призначення земельної ділянки: К 16.00, землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичним особам), площа земельної ділянки: орієнтовно 0,0653 га, вид угідь: житлова забудова (гр. 35 ф. 6-зем). Кадастровий номер земельної ділянки потребує визначення (а. с. 152).
Актом обстеження жилих будинків і квартир від 14 квітня 2016 року, складеним комісією виконкому по ветхим та аварійним будинкам і квартирам у складі: начальника відділу обліку, розподілу житла та по роботі з уповноваженими в мікрорайонах міста Бєлової А. О. ; провідного спеціаліста відділу планування та забудови міста управління архітектури та містобудування виконкому Войтович О. С.; інженера-інвентаризатора КП «ММБТІ» Гєрасімова О.М., зафіксовано факт встановлення ОСОБА_5 залізного мангалу, який підтримує металеву решітку. Зазначена конструкція унеможливлює вихід на спільний двір сусідам з кватири № 1 , а ОСОБА_5 займає спільний двір самостійно. Ворота до спільного двору закриті з внутрішньої сторони, зовнішня сторона суцільна, ключі від воріт знаходяться у ОСОБА_5 . Зі слів громадянки ОСОБА_1 , сусід неодноразово спалював сміття у мангалі, що може спровокувати займання вогнем усього будинку. Комісією вирішено розглянути скаргу та рекомендувати громадянці ОСОБА_1 зафіксувати саме факт спалювання сміття в мангалі ОСОБА_5 або вирішити спірні питання міжсусідських відносин у судовому порядку.
У зв'язку з виявленням порушень щодо благоустрою та санітарного стану міста, а саме: спалювання побутового сміття в межах міста, 26 квітня 2014 року Виконавчим комітетом Мелітопольської ради Запорізької області винесено припис власнику будинку на АДРЕСА_1 про заборону спалювати сміття в межах міста. Строк виконання припису - постійно (т. 1, а. с. 153).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ») передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, колегія суддів вважає, що рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 31 серпня 2018 року та постанова Запорізького апеляційного суду від 27 лютого 2019 року відповідають зазначеним вище вимогам цивільного процесуального законодавства України.
Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися, розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
За змістом статей 316, 317 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до частини першої статті 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
Згідно з частиною першою статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
Цивільне законодавство України визначає, що одним із способів захисту права власності є негаторний позов.
Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18), серед способів захисту речових прав цивільне законодавства виокремлює усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України). Вказаний спосіб захисту може бути реалізований шляхом подання негаторного позову.
Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном.
Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов'язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод.
Захист речового права шляхом пред'явлення позову про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою (негаторного позову) є можливим носієм речового права і передбачає доведення позивачем наступних обставин: 1) належність позивачу речового права, з приводу захисту якого він звертається до суду; 2) порушення цього права, його невизнання чи оспорювання; 3) вчинення цих дій саме відповідачем.
Одним з основних принципів цивільного судочинства є змагальність сторін (стаття 12 ЦПК України).
Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов'язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суди попередніх інстанцій виходили з доведеності позовних вимог, оскільки встановили, що позивач позбавлена права вільного користування належною їй частиною житлового будинку та земельної ділянки, яка знаходиться у спільному користуванні сторін.
Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій.
Судами встановлено і не спростовано матеріалами справи, що встановлений ОСОБА_5 зі стіни належної позивачу частки житлового будинку залізний мангал, який підтримує металеву решітку, унеможливлює вихід на спільний двір сусідам з кватири № 1 , а ОСОБА_5 займає спільний двір самостійно. Ворота до спільного двору закриті з внутрішньої сторони, зовнішня сторона суцільна, ключі від воріт знаходяться у ОСОБА_5 .
Зазначені обставини встановлено актом обстеження жилих будинків і квартир від 14 квітня 2016 року, складеним комісією виконкому по ветхим та аварійним будинкам і квартирам.
Фактично відповідач не спростовує наявності зазначених обставин, заперечуючи лише проти наявності у позивача законного права користуватися частиною земельної ділянки на АДРЕСА_1 .
З матеріалів справи вбачається, що домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , обслуговується земельною ділянкою відповідно до рішення Мелітопольської міської ради від 15 березня 1990 року №56/9.
Встановлено, що земельна ділянка за вказаною адресою належить до комунальної власності, тобто не перебуває у приватній власності сторін.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є власниками лише житлового будинку за вказаною адресою, з визначенням відповідних частин.
Відповідно до статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Згідно з частиною четвертою статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.
За таких обставин, враховуючи наведені норми законодавства України, а також обставини, встановлені ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 02 грудня 2014 року у справі № 320/2202/13-ц, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають рівні права користуватися земельною ділянкою на АДРЕСА_1 , для обслуговування належних їм частин домоволодіння за вказаною адресою.
Суди дослідили наявні у матеріалах справи докази, які стосуються предмета доказування, як окремо, так і у сукупності, та дійшли правильного висновку про те, що указаний позов підлягає задоволенню.
Доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій повинні були відмовити у відкритті провадження у справі з огляду на вимоги пункту 2 частини другої статті 122 ЦПК України 2004 року, є помилковими, оскільки предмет позовних вимог у цій справі не є тотожним предмету мирової угоди, затвердженої ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 02 грудня 2014 року у справі № 320/2202/13-ц.
Аргументи ОСОБА_2 про непоширення на спірні правовідносини положень статті 377 ЦК України та статті 120 ЗК України є помилковими та не мають належного правового підгрунття.
Враховуючи викладене, доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують та фактично зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 31 серпня 2018 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 27 лютого 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Ю. В. Черняк
Р. А. Лідовець
Д. Д. Луспеник