Ухвала
03 червня 2021 року
м. Київ
справа № 200/10673/18
провадження № 61-8359ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,
розглянув касаційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області на рішення Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 02 грудня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Дніпропетровського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про стягнення суми інфляційних витрат,
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави Україна в особі Дніпропетровського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про стягнення 81 100,98 грн інфляційних втрат, 8 406,19 грн 3% річних від простроченої суми, 55 337,37 грн упущеної вигоди (збитків), а разом 144 854,54 грн.
Рішенням Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 02 грудня 2019 року позовні вимоги частково задоволено.
Стягнуто з Держави Україна в особі Державної казначейської служби України за рахунок державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 7 290,86 грн інфляційних втрат, 1 402,74 грн 3% річних від простроченої суми, 7 934,34 грн упущеної вигоди, а разом 16 627,94 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Додатковим рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 серпня 2020 року вирішено стягнуто з Держави Україна в особі Державної казначейської служби України за рахунок державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 понесені витрати, пов'язані з розглядом справи, а саме в зв'язку з проведенням експертизи, в сумі 5 624,00 грн; судові витрати у справі по сплаті судового збору в сумі 2 102,00 грн компенсовано за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 02 грудня 2019 року та додаткове рішення цього ж суду від 25 серпня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 8 693,60 грн, яка складається з інфляційних втрат в сумі 7 290,86 грн та 3% річних у розмірі 1 402,74 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Верховного Суду від 17 травня 2021 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 02 грудня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року у зв'язку з тим, що скаргу подано на судові рішення у малозначній справі.
У травні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області на рішення Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 02 грудня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року.
З огляду на те, що оскаржуване заявником рішення Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 02 грудня 2019 року було скасоване постановою Дніпровського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року, вказане виключає можливість касаційного оскарження цього рішення у касаційному порядку.
За змістом пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Оскільки касаційну скаргу подано на вже скасоване судове рішення, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області на рішення Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 02 грудня 2019 року.
Разом з тим, в частині касаційного оскарження постанови Дніпровського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року колегія суддів зазначає наступне.
Касаційна скарга була подана з пропуском строку на касаційне оскарження, оскільки відправлена до Верховного Суду 17 травня 2021 року.
Касаційна скарга містить клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень.
Відповідно до частини першої та другої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
У своєму клопотанні заявник просить поновити строк на касаційне оскарження з посиланням на те, що строк пропущено з поважних причин, оскільки копію оскаржуваної постанови отримано 26 квітня 2021 року, про що надає відповідні докази.
Зважаючи на те, що у касаційній скарзі містяться докази поважності пропущення строку на касаційне оскарження судового рішення, вважаємо за можливе його поновити.
У касаційній скарзі Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судове рішення та ухвалити нове судове рішення.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Оскільки ціна позову у даній справі становить 144 854,54 грн, щостаном на 01 січня 2021 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270,00 грн * 100 = 227 000,00 грн), зазначена справа є малозначною в силу закону.
Касаційна скарга не містить посилань на наявність обставин, які передбачені підпунктами а, б, в, г пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Обставин, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, Верховним Судом у цій справі не встановлено.
Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.
Згідно з положеннями частини першої статті 394 ЦПК України одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № В (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).
При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до верховного суду є правомірною та обгрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості (рішення у справі «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36).
З урахуванням наведеного, оскільки Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області подало касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, 390, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Клопотання Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про поновлення строку на касаційне оскарження задовольнити.
Поновити Головному управлінню Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області строк на касаційне оскарження постанови Дніпровського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області на рішення Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 02 грудня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Дніпропетровського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про стягнення суми інфляційних витрат.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді Н. Ю. Сакара
О. В. Білоконь
О. М. Осіян