08 червня 2021 року
Київ
справа №800/514/16
адміністративне провадження №Зі/9901/50/21
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Жука А.В., розглянувши в порядку письмового провадження
заяву представника позивача ОСОБА_1 - Кравця Ростислава Юрійовича
про відвід судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Кравчука Володимира Миколайовича
у справі №800/514/16
за позовом ОСОБА_1
до Верховної Ради України
про визнання незаконною та скасування постанови,
У провадженні Верховного Суду перебуває справа №800/514/16 за позовом ОСОБА_1 до Верховної Ради України про визнання незаконною та скасування постанови.
07 червня 2021 року до Верховного Суду надійшла заява представника позивача, в якій заявлено відвід судді Кравчуку В.М. з підстав, передбачених пунктом 4 частини першої статті 36 КАС України, а саме: наявність обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Ухвалою Верховного Суду від 07.06.2021 вказану заяву визнано необґрунтованою та передано до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає цю справу, в порядку, передбаченому КАС України, для розгляду заяви.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 07.06.2021, заяву про відвід судді Кравчука В.М. у справі №800/514/16 розподілено на суддю Жука А.В.
Відповідно до частини восьмої статті 40 КАС України суддя, якому передано заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження.
Заяву про відвід судді Кравчука В.М. мотивовано тим, що в процесі призначення суддів Верховного Суду не було дотримано верховенства права з точки зору дотримання вимог законодавства членами Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Лукашем Т.В. та Козловим А.Г. під час здійснення ними повноважень членів ВККС України що, на думку заявника, ставить під сумнів справедливість призначення суддів, в тому числі Кравчука В.М .
Представник позивача вважає, що суддя Верховного Суду Кравчук В.М. не може відповідати принципам неупередженості та справедливості, оскільки його призначення відбулося за участю членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, які не відповідали вимогам закону.
Положення частин першої, другої статті 36 КАС України передбачають випадки, коли суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу), а саме:
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу, яка встановлює недопустимість повторної участі суддів в розгляді адміністративної справи (частина друга статті 36 КАС України).
При цьому, слід зазначити, що головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, водночас, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, існує необхідність довести стороною наявність відповідних суб'єктивних та об'єктивних критеріїв.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини існування безсторонності суду для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (і) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (іі) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.
Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.
Верховний Суд зауважує, що з урахуванням положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, наявність безсторонності суду має визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями.
При об'єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. При цьому, вирішальним є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду.
Разом з цим, Верховний Суд зазначає, що суб'єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.
На думку Суду, наведені у заяві про відвід обставини не можуть свідчити про необ'єктивність судді Кравчука В.М. під час розгляду цієї справи, оскільки самі по собі сумніви у законності призначення певних членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України як колегіального органу, який приймав участь на певному етапі процедури призначення цих суддів до відповідного суду, не можуть в контексті підстав, передбачених пунктом 4 частини першої статті 36 КАС України, тлумачитись як такі, що свідчать про сумнів у неупередженості або об'єктивності самого судді.
Суд наголошує, що відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Між тим, будь-яких об'єктивних доказів, які б підтверджували неупередженість або необ'єктивність судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Кравчука В.М., в результаті розгляду цієї справи, заявник не надає.
Таким чином, висловлені заявником сумніви щодо необ'єктивності та посилання на невідповідність судді принципам неупередженості не підтверджуються фактичними обставинами та доказами.
Суд також звертає увагу на відсутність інших підстав, передбачених статтями 36, 37 КАС України, які б унеможливлювали участь у розгляді справи судді Кравчука В.М. і викликали необхідність його відводу.
З урахуванням зазначеного, заява представника позивача ОСОБА_1 - Кравця Ростислава Юрійовича про відвід судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Кравчука Володимира Миколайовича у справі №800/514/16 задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 36, 40 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Відмовити у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - Кравця Ростислава Юрійовича про відвід судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Кравчука Володимира Миколайовича у справі №800/514/16 за позовом ОСОБА_1 до Верховної Ради України про визнання незаконною та скасування постанови.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
...........................
А.В. Жук,
Суддя Верховного Суду