07 червня 2021 року
м. Київ
справа № 620/2638/20
адміністративне провадження № К/9901/11092/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Шарапи В.М., суддів Єзерова А.А., Чиркіна С.М., перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лофт.Біз» на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17.09.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.02.2021 у справі №520/12639/2020 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лофт.Біз» до Виконавчого комітету Чернігівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Християнський центр «Єдність», про визнання протиправними та скасування рішення в частині,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛОФТ.БИЗ» звернулось до адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати пункт 2 Переліку тимчасових споруд, що підлягають демонтажу Додатку до рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради (далі - відповідач) від 02.07.2020 № 263 "Про демонтаж тимчасових споруд на території міста Чернігова" - металева конструкція з навісом (недобудова), яка розташована за адресою м. Чернігів, проспект Миру біля будинку 194, інформаційне повідомлення № 141/ТС та пункт 4 Переліку тимчасових споруд, що підлягають демонтажу Додатку до рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 02.07.2020 № 263 "Про демонтаж тимчасових споруд на території міста Чернігова" - металева конструкція (недобудова), яка розташована за адресою м. Чернігів, проспект Миру біля будинку 194, інформаційне повідомлення №143/ТС.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 17.09.2020, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.02.2021, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
На адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Лофт.Біз», в якій скаржник просить скасувати рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17.09.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.02.2021, задовольнивши позовні вимоги.
За правилами частини 1 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з наступних підстав.
Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Згідно частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Водночас пунктом 2 частини 5 зазначеної норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Встановлено, що суд першої інстанції відніс дану справу до справ незначної складності та розглянув її за правилами спрощеного позовного провадження.
Позивач посилається на п.п. "в" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України, згідно якого не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності крім випадку, якщо справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, оскільки призводить до позбавлення права власності позивача з підстав, які не мають відношення до дійсних обставин справи.
В якості підстави касаційного оскарження вказує на незастосування судом апеляційної інстанції у своєму рішенні висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 27.07.2018 у справі №813/2868/17, від 15.01.2019 у справі №826/3576/15, від 28.09.2020 у справі №520/2305/19.
Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 242 КАС України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.
Таким чином, призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз'яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав'язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи.
Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх громадян перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.
Такий визначений законодавцем підхід до роботи Верховного Суду (формування в окремих справах конкретних правових висновків, що є обов'язковим для всіх судів та суб'єктів владних повноважень) є особливо актуальним у світлі положень частини 5 статті 125 Конституції України, згідно з якою адміністративні суди діють з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин.
Процесуальний закон пов'язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах "а", "б", "в" та "г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України. Водночас обов'язок доведення наявності таких виняткових обставин покладається на особу, яка звертається до суду з касаційною скаргою.
Вказані критерії прийнятності касаційної скарги встановлені задля можливості забезпечення Верховним Судом ключової мети касаційного перегляду - виправлення судових помилок та усунення недоліків судочинства, що призвели до порушення прав учасників справи. Касаційний перегляд за своєю сутністю має екстраординарний характер і спрямований на забезпечення основоположних гарантій справедливого судового розгляду, які становлять зміст конституційного принципу верховенства права.
Відповідно до вимог пункту 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначена норма Кодексу узгоджується з пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України, згідно з яким до основних засад судочинства відноситься забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках. Аналогічне положення закріплене у пункті 7 частини 3 статті 2 та частині 1 статті 13 КАС України, а також частині 1 статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Верховний Суд зауважує, що оцінка судом «винятковості» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.
Доводи скаржника в касаційній скарзі стосуються встановлення фактичних обставин справи та переоцінки доказів у ній, між тим як відповідно до частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Допустимість відкриття касаційного провадження, якщо справа становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для скаржника, зумовлена потребою забезпечення єдності судової практики. Йдеться про реалізацію принципів верховенства права та правової визначеності, рівності перед законом і судом з метою гарантування розумної передбачуваності судового рішення.
Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої й апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність у даному випадку обставин, наведених у підпунктах «а»-«г» пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Крім того, посилання на пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження, колегія суддів відхиляє з огляду на те, що правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.07.2018 у справі №813/2868/17, від 15.01.2019 у справі №826/3576/15, від 28.09.2020 у справі №520/2305/19 не стосується правовідносин, які стали предметом розгляду даної справи.
За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 328, 333 КАС України
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Лофт.Біз» на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17.09.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.02.2021 у справі №520/12639/2020 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лофт.Біз» до Виконавчого комітету Чернігівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Християнський центр «Єдність», про визнання протиправними та скасування рішення в частині.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В.М. Шарапа
Судді А.А. Єзеров
С.М. Чиркін