07 червня 2021 року
м. Київ
Справа № 925/636/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Колос І.Б.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (далі - АТ "ДПЗКУ", позивач, скаржник)
на рішення Господарського суду Черкаської області від 11.01.2021 та
постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2021
у справі № 925/636/20
за позовом АТ "ДПЗКУ"
до 1) Селянського (фермерського) господарства "ЗОРЯ" (далі - СФГ "ЗОРЯ", відповідач-1); 2) ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідач-2)
про стягнення 1 257 207,15 грн,
АТ "ДПЗКУ" 29.04.2021 (згідно з поштовими відмітками на конверті) звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить, зокрема скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 11.01.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2021 (дата складення повного тексту постанови 29.03.2021) у справі № 925/636/20 в частині відмови у стягненні 297 000 грн штрафу, 69 470,20 грн пені; прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі. Також скаржник просить суд поновити строк на касаційне оскарження у справі.
На обґрунтування своєї правової позиції АТ "ДПЗКУ" у поданій касаційній скарзі із посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) вказує, що оскаржувані судові рішення в частині відмови у стягненні з відповідачів 297 000 грн штрафу, 69 470,20 грн пені є незаконними, необґрунтованими та такими, що ухвалені з порушенням вимог статті 629 Цивільного кодексу України та без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 925/1641/17, від 08.05.2018 у справі № 924/709/17, від 03.06.2020 у справі № 910/9813/19, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19,
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 17.05.2021 для розгляду касаційної скарги у справі № 925/636/20 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. - головуючий, Бенедисюка І.М., Колос І.Б.
Перевіривши на відповідність дотримання щодо форми та змісту касаційної скарги вимогам статей 288, 290 ГПК України, а також щодо сплати судового збору в порядку і розмірі передбаченому Законом України "Про судовий збір", Верховний Суд встановив таке.
Статтею 288 ГПК України визначено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.
Як убачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, постанову Північного апеляційного господарського суду ухвалено - 23.03.2021, повний текст її складено - 29.03.2021, а, отже, останній день оскарження постанови за приписами частини першої статті 288 ГПК України з урахуванням вихідних днів, припадає на 19.04.2021.
Як зазначено вище, АТ "ДПЗКУ" з касаційною скаргою звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду - 29.04.2021, що підтверджується відміткою "Укрпошта Експрес" на поштовому конверті.
Отже, касаційна скарга АТ "ДПЗКУ" на рішення Господарського суду Черкаської області від 11.01.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2021 у справі № 925/636/20 подана з пропуском встановленого процесуального строку на касаційне оскарження.
В тексті касаційної скарги заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, яке мотивоване, зокрема тим, що у місті Києві були введені суворі карантинні обмеження відповідно до Протоколу № 20 Постійної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Протокол №20) та на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-COV-19". Так, зокрема відповідно до Протоколу №20 було заборонено здійснення регулярних та нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортом, зокрема перевезень пасажирів на міських автобусних маршрутах у режимі маршрутного-таксі, в електричному (трамвай, тролейбус) транспорті.
При цьому скаржник зазначає, що наказом АТ "ДПЗКУ" від 18.03.2021 № 48-АГ у зв'язку із введенням у м. Києві суворих карантинних обмежень в період з 20.03.2021 по 09.04.2021 обмежено кількість працівників, які перебувають в офісі апарату управління Товариства шляхом встановлення для працівників режиму дистанційної (надомної) роботи.
Наказом АТ "ДПЗКУ" від 02.04.2021 № 66-АГ внесено зміни до наказу АТ "ДПЗКУ" від 18.03.2021 № 48-АГ, якими продовжено строк обмеження кількості працівників, які перебувають в офісі апарату управління Товариства, до 16.04.2021.
Наказом АТ "ДПЗКУ" від 16.04.2021 № 79-АГ у зв'язку із введенням у м. Києві суворих карантинних обмежень в період з 19.04.2021 по 30.04.2021 обмежено кількість працівників, які перебувають в офісі апарату управління Товариства шляхом встановлення для працівників режиму дистанційної (надомної) роботи.
В обґрунтування вказаного клопотання скаржником до матеріалів касаційної скарги додано копії наказів АТ "ДПЗКУ" від 18.03.2021 № 48-АГ, від 02.04.2021 № 66-АГ та від 16.04.2021 № 79-АГ.
У зв'язку з вищевикладеним скаржник зазначає, що АТ "ДПЗКУ" було позбавлене можливості подати касаційну скаргу на рішення Господарського суду Черкаської області від 11.01.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2021 у справі № 925/636/20 у строк, передбачений законодавством, а тому просить Суд поновити пропущений строк на касаційне оскарження у даній справі.
Колегія суддів, розглянувши наведені обґрунтування причин пропуску процесуального строку на касаційне оскарження у сукупності з доданими наказами, дійшла висновку, що підстави, наведені скаржником у клопотанні не можуть вважитися поважними з огляду на таке.
Згідно з частиною першою статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених ГПК України. Отже, вирішуючи це питання, суд, з урахуванням конкретних обставин справи, має оцінити на предмет поважності причини пропуску встановленого законом процесуального строку, і в залежності від встановленого - вирішити питання про поновлення або відмову у поновленні цього строку (наведену правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 09.10.2019 у справі № 910/22695/13).
Отже, можливість поновлення судом касаційної інстанції пропущеного строку не є необмеженою, а вирішення цього питання пов'язується із наявністю поважних причин пропуску строку зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв'язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.
Із правового контексту норм статей 118, 119 ГПК України убачається, що законодавець не передбачив обов'язку суду автоматично відновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки у кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає він відновленню. Як свідчить правовий аналіз норм чинного процесуального законодавства, господарський суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було б несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства (аналогічний правовий висновок сформульовано у постанові Верховного Суду від 30.07.2020 у справі № 910/15481/17).
Верховний Суд зазначає, що саме лише посилання скаржника на запровадження карантинних заходів не дає підстав Суду для визнання причин пропуску строку на касаційне оскарження поважними (відповідна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 23.04.2021 у справі № 910/6911/20).
При цьому скаржник взагалі не зазначає, які саме обмежувальні заходи стали перешкодою для вчасного звернення із касаційною скаргою.
З наданих наказів від 18.03.2021 № 48-АГ, від 02.04.2021 № 66-АГ та від 16.04.2021 № 79-АГ вбачається лише факт, що Товариством обмежено кількість працівників, які перебувають в офісі апарату управління шляхом встановлення для працівників режиму дистанційної (надомної) роботи період з 18.03.2020 до 30.04.2021.
Верховний Суд звертає увагу, на дати видання наказів та строк дії режиму дистанційної (надомної) роботи. Так, наказ АТ "ДПЗКУ" № 48-АГ ухвалений 18.03.2021, тобто до дати ухвалення повного тексту оскаржуваної постанови; наказ АТ "ДПЗКУ" № 66-АГ винесений 02.04.2021, тобто після ухвалення постанови, але до дати присічного терміну спливу строку на касаційне оскарження; наказ АТ "ДПЗКУ" ухвалений 16.04.2021, тобто також після дати повного тексту постанови, але до присічного строку на касаційне оскарження.
Відтак, Верховний Суд доходить висновку, що самі по собі накази, якими запроваджено дистанційну форму роботи працівників цього підприємства в період з 18.03.2020 до 30.04.2021, обмежено кількість працівників, які перебувають в офісі апарату управління тощо не свідчить про поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження, оскільки запровадження скаржником дистанційної роботи працівників Товариства є його власним рішенням, втім не є обмеженнями, впровадженими Державою та органами місцевого самоврядування у зв'язку з карантином, а відтак наведена обставина відноситься до організаційних питань внутрішньої діяльності Товариства та носить суб'єктивний характер, з яких вбачається, що робота не зупинено/припинено в цілому, а виконується працівниками дистанційно, та введено обмежену кількість працівників, які перебувають в офісі апарату управління в офісі апарату управління.
Верховний Суд також зазначає, що скаржник взагалі не обґрунтував неможливість вчасного подання касаційної скарги, з 29.03.2021 (дата складання повного тексту постанови), оскільки запровадження дистанційної роботи працівників АТ "ДПЗКУ" не звільняє цих працівників від зобов'язання належно виконувати покладені на них обов'язки, а сторону, відповідно, від обов'язку дотримуватися встановленого для всіх без виключення скаржників загального процесуального порядку подання касаційної скарги, встановленого ГПК України.
При цьому доказів з яких би вбачалось, що відповідальні особи за прийом кореспонденції, зокрема з державних органів, суду тощо, працівники, які виконують або можуть виконувати функції самопредставництва Товариства, як юридичної особи (наприклад, директор, юристи тощо) у порядку статті 56 ГПК України були переведені на дистанційну роботу, до матеріалів касаційної скарги не додано.
Також Суд враховує, що дану касаційну скаргу підписано адвокатом В.П. Леськовим як представником АТ "ДПЗКУ", а довіреність № 787 від 30.12.2020 надана на підтвердження повноважень останнього не свідчить, що він є працівником АТ "ДПЗКУ" і був позбавлений можливості вчасно звернутися з даною касаційною скаргою через запровадження дистанційної форми роботи саме для працівників у АТ "ДПЗКУ", або самостійно вчасно отримати судове рішення.
Верховний Суд звертає увагу, що повний текст постанови Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2021 у справі № 925/636/20, був надісланий судом до Єдиного державного реєстру судових рішень 30.03.2021, зареєстрований 31.03.2021 та оприлюднений 01.04.2021. Інформацію з вищезазначеного реєстру слід вважати загальновідомою згідно із Законом України "Про доступ до судових рішень", що дозволяло скаржнику ознайомитися з її текстом без одержання копії постанови від суду в максимально стислі строки, а тому недотримання вимог процесуального закону щодо строків звернення з касаційною скаргою, залежало виключно від волевиявлення самого скаржника, тобто мало суб'єктивний характер.
Суд звертає увагу, що частиною другою статті 288 ГПК України передбачено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
З огляду на матеріали, які додані до касаційної скарги, встановлено, що скаржником оскаржувана постанова отримана 02.04.2021, що підтверджується наданою копією конверту Північного апеляційного господарського суду з трек-кодом № 0411634200614 та інформацією з сайту "Укрпошта" щодо відстеження вказаного листа.
Проте касаційну скаргу, як зазначено вище, подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду - 29.04.2021, що підтверджується відміткою Укрпошта Експрес на поштовому конверті.
Таким чином скаржник подав касаційну скаргу на 27-й день з дня отримання копії повного тексту оскарженої постанови, тобто поза межами строку, за яким скаржник мав право на поновлення такого строку передбаченого частиною другою статті 288 ГПК України.
Також Суд зазначає, що ні постановами Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11.03.2020 № 211 і "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" від 20.05.2020 № 392, ні іншими нормативно-правовими актами робота судів зі здійснення правосуддя не була обмежена. Також не було припинено роботи поштових операторів в Україні, що давало змогу подати касаційну скаргу вчасно.
Також наказом Державної судової адміністрації України № 247 від 01.06.2020 (зі внесеними змінами відповідно до наказу ДСА України № 268 від 17.06.2020) з 01.06.2020 запроваджено в дослідну експлуатацію підсистему "Електронний суд" та "Електронний кабінет" у всіх місцевих, апеляційних судах України (крім Київського апеляційного суду) та Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду, а з 01.07.2020 - в Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду.
Тобто, скаржник мав можливість звернутися з касаційною скаргою через електронний кабінет.
Звернення з касаційною скаргою є дією скаржника, який зацікавлений у касаційному перегляді судового рішення та залежить від його волевиявлення, а отже першочергово залежить від суб'єктивних чинників.
Колегія суддів звертає увагу на те, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов'язком не тільки для держави, а й усіх осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" (Case of Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain) (заява № 11681/85) зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Приписами частини третьої статті 288 ГПК України передбачено, що строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.
У справі "Устименко проти України" (Рішення від 29.10.2015) Європейський суд з прав людини зазначив, що задовольнивши клопотання про поновлення процесуального строку, не посилаючись при цьому на жодні конкретні обставини справи, і просто обмежившись вказівкою на наявність у відповідача «поважних причин» для поновлення пропущеного строку оскарження, національним судом було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що скаржником не наведено достатнього аргументованого обґрунтування поважності причин пропуску встановленого законом строку на подання касаційної скарги, та не зазначено об'єктивних обставин непереборної сили, що стали причиною пропуску строку на касаційне оскарження, у зв'язку з чим, колегія суддів визнає наведені в клопотанні підстави пропуску строку на подання касаційної скарги неповажними.
Згідно з частиною третьою статті 292 ГПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
Таким чином, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вважає за необхідне надати скаржнику строк для можливості надання клопотання (заяви) про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Господарського суду Черкаської області від 11.01.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2021 у справі № 925/636/20 з наведенням інших підстав для поновлення строку та/або доданням відповідних інших доказів.
Окрім цього, відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно із частиною другою статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір" № 3674 - VI.
За приписами статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
На час подання позову, статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" з 1 січня 2020 року установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2 102,00 гривень.
Згідно з положеннями пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на час подання позовної заяви у цій справі), за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до підпункту 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги), за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду розмір ставки судового збору складає 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Предметом позову у цій справі є солідарно стягнення заборгованості за договором поставки зерна майбутнього врожаю від 01.08.2019 № ЧЕР0075К-Ф в сумі 1 257 207,15 грн, з яких: 659 736, 00 грн - основного боргу, 77 189,11 грн - пені, 63 306,80 грн - відсотків за користування чужими грошовими коштами, 330 000, 00 грн - штрафу, 126 975,24 грн курсової різниці.
Як зазначено вище, АТ "ДПЗКУ", зокрема просить Суд скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 11.01.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2021 у справі № 925/636/20 в частині відмови у стягненні 297 000 грн штрафу та 69 470,20 грн пені.
Приписами частини четвертої статті 6 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).
З урахуванням викладеного, на час подання касаційної скарги скаржник повинен був сплатити судовий збір у розмірі 10 994,10 грн (366 470,20 х 1,5% = 5 497,05 грн х 200% = 10 994,10 грн ).
Натомість, звертаючись до Верховного Суду з касаційною скаргою, скаржник наведеного вище не врахував та не сплатив судовий збір у встановленому законом порядку і розмірі, що підтверджується також переліком додатків до касаційної скарги.
У зв'язку з цим, з метою усунення допущених недоліків оформлення касаційної скарги скаржнику слід надати документ на підтвердження сплати судового збору у розмірі 10 994,10 грн, який має бути перерахований за такими реквізитами: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів бюджету: 22030102; найменування податку, збору, платежу «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».
Матеріали з усуненням недоліків касаційної скарги слід подати в Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк, а також надати суду докази надіслання копії цих матеріалів іншим учасникам справи.
Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що неусунення недоліків касаційної скарги в частині надання клопотання (заяви) про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Господарського суду Черкаської області від 11.01.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2021 у справі № 925/636/20 або ненаведення інших причин пропуску строку (наданням інших доказів) на касаційне оскарження протягом установленого строку матиме наслідком відмови у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 ГПК України.
Також Суд звернути увагу скаржника на те, що неусунення недоліків касаційної скарги в частині надання документу на підтвердження сплати судового збору протягом установленого строку матиме наслідком повернення касаційної скарги на підставі частини п'ятої статті 292 ГПК України.
Керуючись статтями 119, 123, 174, 234, 235, 288, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, статтями 4, 6 Закону України "Про судовий збір", Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на рішення Господарського суду Черкаської області від 11.01.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2021 у справі № 925/636/20 залишити без руху.
2. Надати Акціонерному товариству "Державна продовольчо-зернова корпорація України" строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення цієї ухвали. Документи про усунення недоліків направляти до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.
3. Роз'яснити Акціонерному товариству "Державна продовольчо-зернова корпорація України", що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, судом буде або відмовлено у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 ГПК України або повернуто касаційну скаргу на підставі частини п'ятої статті 292 ГПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Т. Малашенкова
Суддя І. Бенедисюк
Суддя І. Колос