29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"08" червня 2021 р. Справа № 924/265/21
м. Хмельницький
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Субботіної Л.О., за участю секретаря судового засідання Мізика М.А., розглянувши матеріали справи
за позовом фізичної особи - підприємця Приходько Катерини Дмитрівни м. Сквира Київської області
до фізичної особи - підприємця Заболотного Віктора Анатолійовича м. Хмельницький
про стягнення 26900,00 грн безпідставно отриманих коштів
Представники сторін: не викликались
До Господарського суду Хмельницької області 18.03.2021 надійшла позовна заява фізичної особи - підприємця Приходько Катерини Дмитрівни м. Сквира Київської області до фізичної особи - підприємця Заболотного Віктора Анатолійовича м. Хмельницький про стягнення 26900,00 грн безпідставно отриманих коштів. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що 01.06.2020 позивач перерахувала на рахунок відповідача кошти в сумі 26900,00 грн в призначенні платежу вказано "оплата за автозапчастини", що підтверджується платіжним дорученням №2156 від 01.06.2020. Вказані кошти були перераховані помилково, жодного договору, укладеного між сторонами, який слугував підставою для перерахунку коштів не існує. Позивач 29.09.2020 звернулась до відповідача з претензією, в якій вказана вимога про повернення безпідставно отриманих коштів в сумі 26900,00 грн. Однак відповідач кошти позивачу не повернув, що стало підставою для звернення позивача до суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 18.03.2021 вказану позовну заяву передано для розгляду судді Субботіній Л.О.
Ухвалою від 09.04.2021, після усунення недоліків позовної заяви, суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №924/265/21 в порядку розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, а також встановив сторонам строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень.
Відповідач відзиву на позов не подав.
За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
На виконання приписів Господарського процесуального кодексу України з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, суд надіслав ухвалу від 09.04.2021 рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Однак конверт з ухвалою суду повернуто до суду відділенням поштового зв'язку із зазначенням "адресат відсутній за вказаною адресою".
Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Таким чином, враховуючи, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи та не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст.178 ГПК України.
Суд під час розгляду матеріалів справи встановив наступні обставини.
Згідно з платіжним дорученням №2156 від 01.06.2020 року ФОП Приходько К.Д. перерахувала ПП Заболотному В.А. кошти в сумі 26900,00 грн. В призначенні платежу вказано "Оплата за автозапчастини у сумі 22416,67 грн, ПДВ - 20% 4483,33 грн.
Позивач зверталась до відповідача з претензією № 1 від 28.09.2020, в якій вказувала, що нею було перераховано кошти в сумі 26900,00 грн, однак між сторонами відсутні будь-які договірні відносини. Тому позивач просила протягом семи днів з моменту отримання претензії перерахувати вказані кошти на рахунок ФОП Приходько К.Д. Крім того, повідомляла, що уразі не повернення коштів, вона змушена буде звернутися до суду.
Зазначена претензія надіслана відповідачу 29.09.2020, що підтверджується фіскальним чеком від 29.09.2020, накладною № 0900101232183 від 29.09.2020 та описом вкладення до цінного листа відділення поштового зв'язку.
Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення та трекінгу із сайту "Укрпошта", претензія отримана відповідачем 06.10.2020.
Враховуючи, що відповідач відповіді на претензію не надав, помилково перерахованих коштів не повернув, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд приймає до уваги наступне.
З положень ст. 15 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), ст. 20 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) вбачається, що кожна особа має право на захист свого цивільного права і законного інтересу.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача безпідставно набутого майна - грошових коштів в сумі 26900,00 грн, які помилково були перераховані останньому.
Частиною 1 ст. 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.
Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Так, відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3)повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду у складі колегії Касаційного господарського суду від 23.01.2020 у справі №910/3395/19, від 23.04.2019 у справі №918/47/18.
Ознаки, характерні для кондикції, передбачають, що пред'явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов'язаний договірними правовідносинами щодо речі.
Отже, кондикція це позадоговірний зобов'язальний спосіб захисту права власності або іншого права, який може бути застосований самостійно.
Такий спосіб захисту можливо здійснити шляхом застосування кондикційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені ст. 1212 ЦК України, які дають право витребувати у набувача таке майно.
Суд встановив, що 01.06.2020 ФОП Приходько К.Д. перерахувала ПП Заболотному В.А. кошти в сумі 26900,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №2156 від 01.06.2020.
В ході судового розгляду судом не виявлено та сторонами не надано доказів існування між останніми будь-яких господарських зобов'язань або укладених конклюдентних/письмових договорів. Тому суд приходить до висновку, що відповідач отримав від позивача грошові кошти без достатньої правової підстави.
Позивач звертався до відповідача з претензією №1 від 28.09.2020, в якій просив повернути 26900,00 грн помилково перерахованих коштів, однак останній кошти не повернув. Доказів на спростування вказаного матеріали справи не містять.
Зважаючи на викладене, враховуючи встановлення судом факту отримання відповідачем коштів, відсутність правової підстави для їх отримання, суд дійшов висновку про обґрунтованість пред'явленої позивачем кондикційної вимоги до відповідача про повернення 26900,00 грн в силу припису ч. 1 ст. 1212 ЦК України.
Відповідно до ст. 73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13, ст. 74 ГПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України.
Приймаючи до уваги наведені вище положення закону, враховуючи встановлені судом факти та зміст позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог фізичної особи - підприємця Приходько Катерини Дмитрівни до фізичної особи - підприємця Заболотного Віктора Анатолійовича про стягнення 26900,00 грн безпідставно отриманих коштів.
Згідно з ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, в зв'язку із задоволенням позову.
Керуючись ст. ст. 20, 24, 27, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240-242, 247, 252, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов фізичної особи - підприємця Приходько Катерини Дмитрівни м. Сквира Київської області до фізичної особи - підприємця Заболотного Віктора Анатолійовича м. Хмельницький про стягнення 26900,00 грн безпідставно отриманих коштів задовольнити.
Стягнути з фізичної особи - підприємця Заболотного Віктора Анатолійовича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь фізичної особи - підприємця Приходько Катерини Дмитрівни ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_2 ) 26900,00 грн (двадцять шість тисяч дев'ятсот гривень 00 коп.) безпідставно отриманих коштів та 2270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 коп.) витрат на оплату судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення. Порядок подання апеляційної скарги визначений ст. 257 ГПК України та підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України.
Суддя Л.О. Субботіна
Віддруковано у 3 примірниках:
1- до справи,
2- позивачу ( АДРЕСА_2 ),
3- відповідачу ( АДРЕСА_1 ).
Надіслати рекомендованим листом з повідомленням про вручення.