"26" травня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/158/21
Господарський суд Одеської області у складі:
судді С.В. Літвінова
при секретарі Т.О. Липі
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до відповідача: Кредитна спілка "Промислово-фінансова спілка" (вул. Жуковського, 40, кв.5, Одеса, 65045) про визнання недійсним рішення
за участю представників:
від позивача:ОСОБА_1 - за паспортом; Широкобород С.М. - по довіреності.
від відповідача : Волканов Є.В. - по довіреності.
ОСОБА_1 звернулась до господарського суду Одеської області з позовом до Кредитної спілки "Промислова-фінансова спілка", в якому просить господарський суд про визнання недійсним рашення Спостережної ради Кредитної спілки "Промислова-фінансова спілка" у формі протоколу №7 від 30.11.2016р.
Ухвалою суду від 27.01.2021р. відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
10.02.2021р. відповідач надав до суду відзив на позов відповідно якому проти позову заперечує з підстав того, що позовіні вимоги не обгрунтовані та не відповідають дійсності. Відповідач просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог повністю. Крім того просить застосувати до правовідносин, що є предметом данної справи наслідки спливу строків позовної давності.
Також, 10.02.2021р. відповідач звернувся до суду із заявою про закриття провадження у справі.
Обгрунтовуючи заяву, відповідач посилається на те, що ОСОБА_1 у позовній заяві зазначила, що вона є членом КС «ПФС» проте відповідно до протоколу №1 засідання Спостережної ради КС «ПФС» від 30.03.2012 р. ОСОБА_1 було виключено з членів кредитної спілки отже вказаний спір повинен бути розглянутий за правилами ЦПК місцевим загальним судом.
Суд відмовляє відповідачу у задоволенні заяви про закриття провадження у справі так як Господарський процесуальний кодекс України установлює, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів (пункт 3 частини першої етап і 20 цього кодексу).
Тобто, одним зі спорів, що виникають із корпоративних відносин, є спір члена чи колишнього члена юридичної особи з нею самою, пов'язаний з управлінням і діяльністю останньої.
Таким чином, суд вважає, що дана позовна заява підлягає розгляду за правилами господарського судочинства та за територіальною підсудністю підсудна Господарському суду Одеської області
01.03.2021р. позивач скористався своїм правом та надав відповідь на відзив відповідно якої позивач просить позов задовольнити в повному обсязі з підстав викладених у відповіді на відзив.
Крім того, до відповіді на відзив Позивачем були надані копії документів: членської книжки, договорів про внесення депозитів.
Відповідач заперечує проти прийняття документів доданих до відповіді на відзив у зв'язку з порушенням строку на їх подання.
Відповідно до ч. 1 ст. 162 ГПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Поряд з іншим позовна заява повинна містити перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви (п. 8 ч. З ст. 162 ГПК України).
У ч. 2 ст. 80 ГПК України, що встановлює порядок подання доказів до суду, передбачається, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (ч. 4 ст. 80 ГПК України).
Таким чином, законом передбачений обов'язок позивача надати суду усі наявні у нього докази на підтвердження фактів, викладених у позові, при поданні безпосередньо позовної заяви, а не на будь-якому етапі судового розгляду. У разі неможливості надати усі докази відразу позивач повинен попередити про це суд, що в подальшому надасть йому право на подання недолученого доказу за першої наявної можливості.
Згідно ч. 8 ст. 80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Отже, суд не приймає докази які надані до відповіді на відзив так як вони подані з порушенням строку без обгрунтування неможливості їх подання разом із позовною заявою.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.04.2021 р. закрито підготовче провадження.
28.04.2021р. позивачем подана остаточне клопотання про про задучення остаточного розрахунку судових витрат, що поніс позивач по справі.
Представник позивача та позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечував.
У судовому засіданні 26.05.2021р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив.
ОСОБА_1 була членом Кредитної спілки «Іїромислова- фінансова спілка» (надалі-Кредитиа спілка), вкладником за 9-ма депозитними договорами та конкурсним кредитором у справі про банкрутство КС з вимогами до боржника на суму 172 675.41 грн..
30.11.2016р. рішенням Спостережної Ради Кредитної спілки у формі протоколу №7 було вирішено щодо залишення без задоволення кредиторських вимог ОСОБА_3 на суму 172675,41 грн.
Позивач вказує, що станом на 29.04.2009р. була вкладником за депозитними договорами на загальну суму 230 477.56 гри., по яким спілка по закінченню строку дії договорів грошові кошти не повернула.
24.06.2009р. Приморський районний суд м. Одеси рішенням по справі №2-2158/09 стягнув з Кредитної спілки на користь ОСОБА_1 за депозитними договорами №567/опт та №318/ст - 16613.15 гри. Рішення набрало чинності - 06.07.2009 р.
21.05.2009р. Приморський районний суд м. Одеси рішенням по справі №2-7356/09 стягнув з Кредитної спілки на користь ОСОБА_1 за депозитним договором №74 - 30331,6 грн. Рішення набрало чинності - 01.06.2009 р.
28.08.2009р. Приморський районний суд м. Одеси рішенням по справі №2-8618/09 стягнув з Кредитної спілки на користь ОСОБА_3 за депозитними договорами №№ 190. 192. 193. 194. 195. 196. 197 та № 2-Н - 213983 грн. Рішення набрало чинності - 07.09.2009 р.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.04.2010 р. було порушено справу №2-/41-10-1813 про банкрутство Кредитної спілки, в рамках якої у встановлений законом строк на підставі 3-х вищевказаних рішень Приморського суду Позивач подала заяву про визнання її конкурсним кредитором з вимогами до боржника на суму 260927.75 грн.
20.05.2013р. правоохоронними органами на підставі заяви ОСОБА_1 по звинуваченню голови Спостережної ради КС «ГІФС» Гаєва О.О. у привласненні грошових коштів від оренди офісних приміщень спілки були відкриті кримінальні провадження №12013170500004548 та №12014160500000698 за ознаками Ст.358 та Ст. 191 КК України та розпочате досудове слідство.
В якості представника КС «ГІФС» Гаєв О.О. подав до Приморського районного суду заяви про перегляд вищевказаних 3-х рішень судів щодо стягнення на користь Позивача грошових коштів по депозитним договорам на підставі того, що ці рішення були заочними.
Ухвалами Приморського районного суду від 10.06.2013 р., 11.06.2013 р., 29.07.2013 р. у задоволення вказаних заяв було відмовлено без права подальшого оскарження.
18.06.2013р. Ухвалою Господарського суду Одеської обл. у справі №2/41-10-1813 про банкрутство Кредитної спілки на підставі рішень Приморського районного суду від 24.06.2009 р.. 21.05.2009 р. та 28.08.2009 р. ОСОБА_1 була визнана кредитором Кредитної спілки з вимогами до боржника на суму 257 244,75 грн.
До Одеського апеляційного господарського було подано апеляційну скаргу щодо скасування Ухвали Господарського суду від 18.06.2013р. по справі №2/41-10-1813 про визнання ОСОБА_3 кредитором Кредитної спілки.
Одеський апеляційний господарський суд Постановою від 21.08.2013 р. ухвалу Господарського суду Одеської області від 18.06.2013 року по справі №2/41-10-1813 скасував, визнав ОСОБА_3 кредитором Кредитної спілки з грошовими вимогами до боржника на суму 340 101,23 гри., додатково врахувавши при цьому Рішення Приморського районного суду від 27.09.2010 р. щодо стягнення з кредитної спілки на користь ОСОБА_1 - 81 973.92 грн.
Таким чином, ОСОБА_1 була включена до реєстру кредиторів з вимогами до боржника у четверту чергу - у розмірі - 257 244,75 грн., та в шосту чергу - 86002,72 грн.
06.08.13 р. Відповідач звернувся до Апеляційного суду Одеської області із апеляційною скаргою на заочне рішення Приморського районного суду від 28.08.2009 року по справі №2- 8618/09 та просив його скасувати. До скарги були додані копії видаткових касових ордерів: Серія 12 АААЖ №467753 від 28.07.09 р., згідно якому за дог.№190 Позивач, начебто, отримала 50 000 грн. та Серія 12 АААЖ №467754 від 31.07.09 р., згідно якому за дог.№197 Позивач, начебто, отримала 8200 грн.
Як зазначає позивач, з вказаними касовими ордерами не погоджувалась, факт отримання коштів заперечувала.
За заявою Позивача за фактом підробки видаткових касових ордерів від 28.07.2009 р. та 31.07.2009р. по дог. №190 та №197 Прокуратурою Приморського району м. Одеси 04.11.2013 р. було відкрите кримінальне провадження №42013170110000087. в рамках якого було призначено почеркознавчу експертизу. За клопотанням Позивача дані оригінали були долучені у підготовчому засіданні до матеріалів цивільної справи №2-8618/09 в Апеляційному суді Одеської області під час розгляду вказаної апеляційної скарги.
В якості доказів, що 28.07.2009 р. та 31.07.2009 р ніякі кошти за дог.№190 та №197 Позивач не отримувала, вона надала суду витяг з реєстру депозитів, завірений мокрою печаткою, а також оригінал офіційного листа КС «ПФС». згідно яких станом на 01.01.2010 р. заборгованість спілки перед ОСОБА_1 по цим договорам відповідно складала 50000 тис. гри. та 8200 гри. Але суд надані докази належними не визнав.
Апеляційний суд Одеської області рішенням від 25.12.2013 р. рішення Приморського районного суду від 28.08.2009 р. змінив, стягнув з Кредитної спілки зменшену на 58 200 грн. згідно вказаних видаткових касових ордерів від 28.07.2009 р. та 31.07.2009 р. по дог.№190 та №197 суму заборгованості спілки перед ОСОБА_1 у розмірі 132 559,90 гри.
Як наслідок, Одеський Апеляційний господарський суд Постановою від 11.06.2014 року, по справі №2/41-10-1813 на підставі рішення Апеляційного суду Одеської області від 25.12.2013 року, задовольнив заяву кредитора ОСОБА_5 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Одеського апеляційного господарського суду від 21.08.2013 р. по справі №2/41-10- 1813 та зменшив кредиторські вимоги ОСОБА_3 до боржника, внаслідок чого вони склали 258 678,13 грн.
Ухвалою Господарського суду Одеської обл. від 16.09.2014 року було затверджено остаточну редакцію реєстру кредиторів у справі №2/41-10-1813 про банкрутство Кредитної спілки, до якого було включено ОСОБА_1 з вимогами до боржника на суму 258 678,13 грн., в т.ч четверту чергу - 172 675,41 грн. (16613.15+30331.6+132559,9) та шосту чергу - 86002,72 грн.
Ухвалою від 13.09.2016 року у справі №2/41-10-1813 Господарський суд Одеської області затвердив мирову угоду між Боржником - Кредитною спілкою та комітетом кредиторів та дозволив Кредитній спілці приступити до погашення вимог кредиторів за рахунок коштів, отриманих від продажу нерухомого майна спілки.
В п.4.6 мирової угоди вказано, що «в разі отримання будь-яким з кредиторів, зазначених в затвердженому судом реєстрі кредиторів своїх вимог безпосередньо від боржника Кредитної спілки або у всякий інший спосіб, як до так і після укладання цієї мирової угоди, як повністю так і частково є підставою для залишення без задоволення вимог цього кредитора в межах виконання мирової угоди».
Позивач зазначає, що кредитор позбавляється права на повне або часткове отримання грошових коштів, якщо будуть встановлені факти, що він частково або повністю затверджену в реєстрі кредиторів суму кредиторських вимог вже отримав. І в цьому разі до нього застосовується вказаний пункт мирової угоди на повну суму або частково.
Отже, Позивач ОСОБА_1 стверджує, що Господарським судом Одеської області затверджена у реєстрі кредиторів з вимогами до Боржника на суму 258 678.13 г рн. ( в т.ч. 172 675.41 згідно четвертої черги), які не отримувала. Вказане рішення Господарського суду Одеської обл. від 16.09.2014 року суду про затвердження реєстру кредиторів є чинним і Відповідачем не оскаржувалося.
Отже, позивач вважає, що рішення Спостережної Ради Кредитної спілки у формі протоколу №7 від 30.11.2016 року щодо залишення без задоволення кредиторських вимог ОСОБА_1 на суму 172675,41 грн. є незаконним, необгрунтованим, яке не має ніяких фактичних підстав для його ухвалення.
Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 вважає, що відповідач Своїми діями порушив права та його законні тому звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Кредитної спілки "Промислова-фінансова спілка", в якому просить господарський суд про визнання недійсним рашення Спостережної ради Кредитної спілки "Промислова-фінансова спілка" у формі протоколу №7 від 30.11.2016р.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.
В силу положень ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст.55 Конституції України, права та законні інтереси громадянина захищаються судом.
Господарським судом під час вирішення спорів, що виникають з корпоративних відносин, слід враховувати приписи статті 1 ГПК України та з'ясовувати наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного права або законного інтересу у правовідносинах, на захист яких подано позов, а також питання про наявність чи відсутність факту їх порушення, невизнання або оспорювання. Недотримання вимог закону та установчих документів юридичної особи під час скликання і проведення загальних зборів не може визнаватися порушенням прав тих позивачів, які не є учасниками (акціонерами, членами) цієї особи.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Користуючись своїм корпоративним правом члена спілки Позивач у період 2007-2008 рр. на підставі п.п.2.1 та п.5.1.3 Статуту уклала з Кредитною спілкою «Промислово-фінансова спілка» договори про залучення внесків (вкладів) члена кредитної спілки на депозитний рахунок і внесла грошові кошти строком на 1 рік.
Частиною 4 ст. 15 Закону України «Про кредитні спілки» та п. 9,4, 9,5, 9.6 Статуту КС «ПФС» визначено, що організаційною формою роботи спостережної ради є засідання, що скликаються не рідше одного разу на квартал. Позачергові засідання можуть скликатися за наполяганням половини членів спостережної ради, а також за зверненням правління кредитної спілки. Спостережна рада правомочна приймати рішення, якщо на її засіданні присутні більш як половина її членів. Рішення спостережної ради вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як половина членів спостережної ради, які беруть участь у засіданні. Рішення спостережної ради кредитної спілки оформляється протоколом, який підписується головою спостережної ради. Протоколи є обов'язковими для зберігання відповідно до законодавства України. На вимогу членів кредитної спілки їм видаються для ознайомлення протоколи, а також засвідчені головою правління кредитної спілки витяги з протоколів.
Як зазначає відповідач у відзиві на позов, відповідно до протоколу №7 від 30.11.2016р. вбачається, що на розгляд Спостережної ради було винесено питання щодо грошових вимог кредитора КС «ПФС» ОСОБА_1 , в ході розгляду якого було встановлено, остання вже отримувала грошові кошти в рахунок погашення своїх вкладів. Доказами отримання коштів є видаткові касові ордери від 28.07.2009 р. та від 31.07.2009 р. на загальну суму 58200,00 грн. Але ОСОБА_1 протиправно, приховавши випадки отримання грошових коштів, використовуючи службове становище отримала 8616,80 грн., чим завдала збитків спілці. На підставі чого у відповідності о п. 4.6. мирової угоди було вирішено залишити без задоволення вимоги ОСОБА_1 на суму 172675,41 грн.
Як було зазначено вище та підтверджено матеріалами справи, Одеський апеляційний господарський суд Постановою від 11.06.2014 року, по справі №2/41-10-1813 на підставі рішення Апеляційного суду Одеської області від 25.12.2013 року, задовольнив заяву про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Одеського апеляційного господарського суду від 21.08.2013 р. по справі №2/41-10- 1813 та зменшив кредиторські вимоги ОСОБА_3 до боржника, внаслідок чого вони склали 258 678,13 грн.
Ухвалою Господарського суду Одеської обл. від 16.09.2014 року було затверджено остаточну редакцію реєстру кредиторів у справі №2/41-10-1813 про банкрутство Кредитної спілки, до якого було включено ОСОБА_1 з вимогами до боржника на суму 258 678,13 грн., в т.ч четверту чергу - 172 675,41 грн. (16613.15+30331.6+132559,9) та шосту чергу - 86002,72 грн. до якої 58 200 грн. не ввійшли.
Ухвалою від 13.09.2016 року у справі №2/41-10-1813 Господарський суд Одеської області затвердив мирову угоду між Боржником - Кредитною спілкою та комітетом кредиторів та дозволив Кредитній спілці приступити до погашення вимог кредиторів за рахунок коштів, отриманих від продажу нерухомого майна спілки.
Відповідно до ст. 525 ЦК України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом або договором.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Пунктом 2.1. Мирової угоди встановлено, що дана мирова угода укладається до вимог другої та наступної черг, визначених законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»
В п.4.6 мирової угоди вказано, що «в разі отримання будь-яким з кредиторів, зазначених в затвердженому судом реєстрі кредиторів своїх вимог безпосередньо від боржника Кредитної спілки або у всякий інший спосіб, як до так і після укладання цієї мирової угоди, як повністю так і частково є підставою для залишення без задоволення вимог цього кредитора в межах виконання мирової угоди».
Суд зазанчає, що кредитор позбавляється права на повне або часткове отримання грошових коштів, якщо будуть встановлені факти, що він частково або повністю затверджену в реєстрі кредиторів суму кредиторських вимог вже отримав. І в цьому разі до нього застосовується вказаний пункт мирової угоди на повну суму або частково.
Господарським судом Одеської області затверджена у реєстрі кредиторів з вимогами до Боржника на суму 258 678.13 г рн. ( в т.ч. 172 675.41 згідно четвертої черги). Вказане рішення Господарського суду Одеської обл. від 16.09.2014 року суду про затвердження реєстру кредиторів є чинним і Відповідачем не оскаржувалося.
Отже, остаточної редакції реєстру кредиторів у справі №2/41-10-1813 про банкрутство КС «ПФС» ОСОБА_1 була включена в четверту чергу з кредиторськими вимогами до боржника із сумою 172 675,41 грн., до якої 58 200 грн. не увійшли.
Таким чином, оскільки сума 58 200 гон. згідно видаткових касових ордерів від 28.07.2009 р. та 31.07.2009 р„ про які йде мова у оскаржуваному рішенні у Формі протоколу №7. не була включена до кредиторських вимог Позивача, то у Спостережної ради не було підстав щодо застосування п. 4.6 мирової угоди та прийняття рішення щодо залишення без задоволення кредиторських вимог у розмірі 172 675.41 грн.
Відповідач незаконно та помилково ототожнює виплату ОСОБА_1 суми 58200 грн. за видатковими касовими ордерами від 28.07.2009 р. та 31.07.2009 р. на підставі існуючих договорів ще до початку процедури банкрутства Відповідача, та виплати у межах погашення затверджених Господарським судом Одеської області кредиторських вимог та вищевказаної мирової угоди.
Отже, Рішення Спостережної ради у формі протоколу №7 від 30.11.2016 року є безпідставним та протизаконним, що порушує право Позивача на повернення грошових коштів, які є її приватною власністю, а отже є недійсним.
Щодо строків позовної давності суд зазначає наступне.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).
До позовів у даній категорії справ застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Загалом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Обгрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зазначає, що не була присутня та не викликалася на засідання Спостережної Ради Кредитної спілки 30.11.2016 року, про рішення, оформлене протоколом №7 засідання Спостережної Ради Кредитної спілки від 30.11.2016 року щодо залишення без задоволення кредиторських вимог ОСОБА_1 на суму 172675.41 гри. Позивач дізналася лише 13.08.2020 із отриманням позову та копії вказаного протоколу тому вважає, що позовна заява подається в межах строку позовної давності.
Відповідач не погоджується з обгрунтуваннями позивача щодо звернення до суду з позовом в межах позовної давності вважає їх необгрунтованими з наступних підстав.
Приморським ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12016160500009562 від 22.12.2016 р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України, відкритого за заявою ОСОБА_1 за фактом розтрати нерухомого майна яке належало КС «ПФС». У вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_1 визнано потерпілою, яка неодноразово знайомилась з матеріалами провадження. В рамках зазначеного кримінального провадження ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 18.07.2017р. у справі №522/4157/17 провадження №1-кс/522/13062/17 було задоволено клопотання слідчого СВ Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області, погоджене з прокурором Одеської місцевої прокуратури №3, про арешт майна кредитної спілки, накладено арешт на нерухоме майно. 24.07.2017р. представником КС «ПФС» до Апеляційного суду Одеської області було подано апеляційну скаргу, в якій зазначалось, що « ОСОБА_1 була включена до реєстру кредиторів у справі про банкрутство КС «Промислово-фінансова спілка», № 517 ухвала господарського суду Одеської області від 16.09.2014р. попереднього засідання у справі №2/41-10- 1813, однак, протоколом №7 Засідання Спостережної ради пілки від 30.11.2016 р. її вимоги у розмірі 172675,41 грн. були залишені без задоволення, як такі, що вже були нею отримані з використанням службового становища, стягнути в примусовому порядку за рішенням суду. ». У судовому засіданні 31.07.2017 р., на якому були присутні слідчий, прокурор та в залі судових засідань Олексієнко Н. В., Апеляційним судом Одеської області за результатом розгляду апеляційної скарги КС «ПФС» було скасовано ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 18.07.2017р., постановлено нову, якою клопотання повернуто прокурору та встановлено строк у 72 години з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
Крім того, Приморським районним судом м. Одеси розглядалась справа № 522/4956/17 за позовною заявою ОСОБА_1 до КС «ПФС» про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати.
В рамках вказаної справи КС «ПФС» до суду було надано: 24.07.2017 р. заяву про долучення письмових доказів разом із протоколом засідання Спостережної ради від 30.03.2012 р. про виключення ОСОБА_1 із членів КС «ПФС»; 09.02.2018р. відзив на позовну заяву, який був відправлений позивачу, в якому зазначалось, що «протоколом №7 Засідання Спостережної ради пілки від 30.11.2016р. її вимоги у розмірі 172675,41 грн. були залишені без задоволення, як такі, що вже були нею отримані з використанням службового становища і мають бути стягнути в примусовому порядку за рішенням суду».
Тобто відповідач стверджує, що зазначені обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 достеменно знала про наявність протоколу №7 від 30.11.2016р., зокрема 31.07.2017р., а тому нею пропущено строк позовної давності.
Як встановлено судом, та підтверджено матеріалами справи, кримінальне провадження №12016160500009562 було дійсно відкрите на підставі заяви ОСОБА_1 по звинуваченню голови Спостережної ради КС «ПФС» Гаєва О.О. , який використовуючи своє службове становище в рамках виконання мирової угоди перевів у власність своїх близьких родичів 4 офісних приміщення спілки за ціною 175 дол./м2, що в 5 разів нижче ринкової, чим заподіяв матеріальну шкоду конкурсним кредиторам на суму біля 5 млн.грн.
У кримінальному провадженні потерпілим може бути як фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, так і юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди (ч. 1 ст. 55 КПК України). Проте потерпілим не може бути особа, якій моральна шкода завдана як представнику юридичної особи чи певної частини суспільства (ч. 4 ст. 55 КПК України).
Права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання: 1) заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення; 2) заяви про залучення її до кримінального провадження як потерпілого після початку даного провадження (ч. 2, 3 ст. 55 КПК України). Така заява подається під час досудового розслідування - до слідчого чи прокурора, а під час судового провадження - до суду.
Потерпілому вручається пам'ятка про процесуальні права та обов'язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення.
Лише 25.06.2019 року Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду позивача було визнано потерпілою у даному кримінальному провадженні та зобов'язано слідчого видати їй пам'ятку потерпілої, яку вона отримала 17.01.2020 року .
Отже, не маючи статусу потерпілої, відповідно до норм КПК України, позивач не мала права та можливості щодо ознайомлення з матеріалами досудового розслідування у кримінальному провадженні.
Позивач не була заявником апеляційної скарги на Ухвалу слідчого судді Приморського районного суду від 18.07.2017 року, на текст якої посилається відповідач, не була стороною провадження з її розгляду.
Доказів того, що ОСОБА_1 була присутня у судовому засіданні 31.07.2017 р. відповідачем не надано тому
Крім того, відповідач у відзиві посилається на матеріали справи №522/4956/17 за позовною заявою ОСОБА_1 до КС «ПФС» про поновлення на роботі та відшкодування заробітної плати, яка розглядалася Приморським районним судом, та надає суду в якості доказу відзив на позовну заяву у цій справі, в якому на а.с.3 є посилання на протокол №7 спостережної ради КС від 30.11.2016 року.
При цьому відповідач також не надає суду доказів поштового відправлення даного відзиву позивачці та доказів щодо отримання нею цього документу.
Крім того, суд зазначає, що відзив по справі №522/4956/17 підписаний в.о. голови Правління спілки 31.01.2018 року та зареєстрований у суді 09.02.2018 р.. а провадження у справі №916/158/21 відкрите Ухвалою Господарського суду Одеської обл. - 27.01.2021 року, тобто до закінчення строку позовної давності.
Таким чином, відповідач не надав суду належних та допустимих доказів щодо пропущений позивачем строку позовної давності у даній справі тому вимоги про застосування до позовної заяви ОСОБА_1 наслідків спливу позовної давності щодо спірних правовідносин є безпідставними.
За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Інші посилання відповідача не спростовують висновків, до яких дійшов суд.
При цьому, суд звертає увагу сторін на те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЧ), яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів… мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. І хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суду обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Саме такі висновки викладені у рішенні ЕСПЧ від 10.02.2010р.у справі "Серявін та інші проти України"
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи та підлягають задоволенню.
Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке.
Відповідно до приписів статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Водночас подання відзиву на касаційну скаргу є правом, а не обов'язком, особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.
Положеннями ч. 1-3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч.4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч.1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Позивач 28.04.2021р. звернувся з клопотанням про залучення остаточного розрахунку судових витрат, що поніс позивач по справі.
Позивач зазначає, що остаточний розрахуноку понесених Позивачем судови х витрат складає: Судовий збір - 2102 гривні, квитанція №1953017404.1 від 22.12.2020; Комісія з платежу - 25 гривень, квитанція №1953017404.2 від 22.12.2020 ; Доплата судового збору - 170 гривень, квитанція від 22.01.2020 ; Комісія з платежу - 25 гривень ; Поштове відправлення Відповідачу позовної заяви - 22 гривні (квитанція №6505810595147 від 22.01.21) ; Поштове відправлення Відповідачу відповіді на відзив - 26 гривень; Поштове відправлення Відповідачу остаточного розрахунку - 26 гривень ; Витрати на професійну правничу допомогу (договір в матеріалах справи, акт-розрахунок оплати послуг додається) - 26000 гривень.
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивачем надано до суду договір про надання правничої допомоги від 14.12.2020р. № 11, додаткова угода № 1 до договору від 14.12.2020р. № 11, додаткова угода № 2 до договору від 14.12.2020р. № 11, акт розрахунок оплати послуг від 28.04.2021р..
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Відповідно до ч.ч. 4, 5, 8 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Позивач у акті розрахунку оплати послуг зазачив перелік та види наданих послуг відповідно якому формування правової позиції та написання позовної заяви складає 4 години у розмірі 4000грн., підготовка та подання письмових заперечень на заяву про закриття провадження складає 4 години у розмірі 4000грн., подання позову до суду складає 1 година у розмірі 1000грн.
Господарський суд, оцінюючи обґрунтованість заяви позивача, усні заперечення відповідача в контексті положення пункту 4 частини четвертої статті 126 ГПК України, тобто щодо співмірності витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, витраченим на їх виконання, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії, вважає, що справа не, відноситься до категорії справ, що мають приватноправовий характер, не викликає публічного резонансу, з боку органів державної, місцевої влади або засобів масової інформації, відсутні прояви публічного інтересу до справи.
Отже, суд дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в частині формування правової позиції та написання позовної заяви, підготовки та подання письмових заперечень на заяву про закриття провадження, подання позову до суду підлягає зменшенню та відшкодуванню у сумі 2000 грн.
Що стосується витрат на підготовку та подання відповіді на відзив та поштове відправлення відповідачу відповіді на відзив, суд відмовляє в цій частині з урахуванням того, що подання відповіді на відзив є правом, а не обов'язком, особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.
Що стосується витрат за участь адвоката у судових засіданнях у розмірі 10000грн., суд зазначає наступне.
У акті розрахунку оплати послуг зазначено, що участь адвоката у судових засіданнях складає 10 годин у розмірі 10000грн. тоді як відповідно до протоколів судових засідань участь адвоката у засіданнях складає 1 година 05 хвилит, тому суд витрати за участь адвоката у судових засіданнях задовольняє у сумі 1085грн., а в інщій частині відмовляє за недоведеністю.
Що стосується витрат по Комісії з платежу за сплату судового збору у розірі 50 гривень, суд зазначає, що ці витрати не повязані з розглядом справи тому суд відмовляє в цій частині у їх задоволенні.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача у розмірі 6085грн. та витрати пов'язані з розглядом справи у розмірі 22грн.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати недійсним рішення Спостережної Ради Кредитної спілки "Промислова-фінансова спілка" у формі протоколу № 7 від 30.11.2016р. щодо залишення без задоволення кредиторських вимог члена Кредиторської спілки ОСОБА_1 у розмірі 172657,41грн
3. Стягнути з Кредитної спілки "Промислово-фінансова спілка" (вул. Жуковського, 40, кв.5, Одеса, 65045, код ЄДРПОУ 26471671) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2270грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6085грн. та витрати пов'язані з розглядом справи у розмірі 22грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повний текст складено 07 червня 2021 р.
Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.В. Літвінов