79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
31.05.2021 Справа № 914/770/21
м. Львів
За позовом: Львівського комунального підприємства «Старий Львів», м. Львів
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Святко», м. Львів
про стягнення 19014,37 грн.
Суддя Щигельська О.І.
Представники сторін не викликались
Заяв про відвід судді не надходило. У відповідності до ст.222 ГПК України, фіксування судового процесу за допомогою програмно-апаратного комплексу «Акорд» не здійснювалось.
Львівське комунальне підприємство «Старий Львів» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Святко» про стягнення 19014,37 грн. заборгованості з оплати послуг з управління багатоквартирним будинком.
Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.03.2021 позовну заяву передано на розгляд судді Щигельській О.І.
Ухвалою суду від 31.03.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження задоволено. Розгляд справи № 914/770/21 вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судових засідань та повідомлення (виклику) сторін.
Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не надходило.
21.04.2021 в системі документообігу суду за вх. № 9613/21 зареєстровано відзив на позовну заяву.
27.04.2021 в системі документообігу суду за вх. № 10036/21 зареєстровано відповідь ЛКП «Старий Львів» на вказаний відзив.
Відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 2 ст. 252 ГПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Судом встановлено, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення, у відповідності до ст.13 ГПК України, судом створювались сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Аргументи позивача.
У позовній заяві стверджується, що ЛКП “Старий Львів” згідно договору № 058 від 04.09.2019 про надання послуг з управління багатоквартирним будинком надає послуги з управління будинком № 4 за адресою вул. Друкарська, м. Львів.
Споживачем наданих за Договором послуг, згідно п.2.1 Договору та Додатку 1 до нього є ТзОВ «Святко», яке зареєстроване по вул. Друкарська, 4, м. Львів, користується в зазначеному будинку нежитловими приміщеннями площею 321,4 м.кв. та наданими позивачем житлово-комунальними послугами з управління будинком. За період з 09.2019 по 03.2021 відповідач - заборгував перед позивачем 19014,37 грн., чим не виконав своїх зобов'язань за Договором та порушив вимоги ч.1 ст. 509, ст. ст. 526, 530 ЦК України.
Аргументи відповідача.
У поданому відзиві ТзОВ «Святко» у задоволенні позову просить відмовити, звертає увагу на те, що підставою надання споживачу, яким, на думку позивача, виступає відповідач, послуг з управління багатоквартирним будинком слугує Договір від 04.09.2019 року, укладений співвласниками багатоквартирного будинку та ЛКП “Старий Львів”.
Вказаний договір підписаний уповноваженою співвласниками багатоквартирного будинку особою відповідно до прийнятого рішення зборів співвласників від 20.02.2019 року, однак, відповідач вказує, що такі збори проводились без участі уповноваженого представника відповідача і при прийняті рішень такий участі не приймав та належним чином про прийняті рішення повідомлений не був.
ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
04.09.2019 між Львівським комунальним підприємством «Старий Львів» (управитель) та співвласниками багатоквартирного будинку за адресою АДРЕСА_1 укладено Договір № 058 про надання послуги з управління багатоквартирним будинком (надалі - Договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору управитель зобов'язується надавати співвласникам послугу з управління багатоквартирним будинком (далі - послуга з управління), що розташований за адресою м. Львів, вул. Друкарська, 4 (далі - будинок), а співвласники зобов'язуються оплачувати управителю послугу з управління згідно з вимогами законодавства та умовами цього договору.
Список співвласників (мешканців, орендарів тощо) і площа квартир та приміщень, що перебувають у їх власності (користуванні), станом на дату укладення договору, зазначаються у Додатку 1 до Договору за наявними у сторін даними (п. 1.2. Договору).
Згідно з п. 3.1. Договору ціна послуги з управління, на дату укладення договору, становить 2,85грн. (в т.ч. податок на додану вартість 0,43грн.) за 1 кв. м. загальної площі житлового та/або нежитлового приміщення у будинку та включає витрати на утримання будинку та прибудинкової території і поточний ремонт спільного майна будинку в розмірі 2,16 грн. (без ПДВ) з урахуванням ПДВ - 2,59 грн. відповідно до кошторису витрат на утримання будинку та прибудинкової території (далі - кошторис витрат), що міститься у Додатку 3 до цього Договору, винагороду управителю в розмірі 10% від витрат на утримання будинку, що на дату укладення договору становить 0,26 грн., з ПДВ на місяць.
Плата за послугу з управління нараховується щомісяця управителем та вноситься кожним співвласником не пізніше 25 числа місяця, наступного за розрахунковим. За бажанням співвласника оплата послуги з управління може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів. У випадку зміни вартості складових тарифу на послуги по управлінню будинком, а саме зміни мінімальної заробітної плати та розміру прожиткового мінімуму, індексації, встановленого на державному рівні із змінами та доповненнями передбаченими законодавством, відповідно змінюється й вартість таких послуг, при цьому змінена вартість послуг відображається в рахунках (квитанціях, повідомленнях про сплату послуг) і додаткові угоди до договору не укладаються (п. п. 3.2.-3.3. Договору).
Позивач вказує, що споживачем наданих за Договором послуг, згідно п.2.1 Договору та Додатку 1 до нього є ТзОВ «Святко» (відповідач по справі), яке зареєстровано по вул. Друкарська, 4, м. Львів, користується в зазначеному будинку нежитловими приміщеннями площею 321,4 м. кв. та наданими позивачем житлово-комунальними послугами з управління будинком.
За період з 09.2019 по 03.2021 відповідач заборгував перед позивачем - 19014,37 грн.
У зв'язку з тим, що відповідачем вказана заборгованість не оплачена ЛКП «Старий Львів» звернулося до суду з позовною заявою про стягнення 19014,37 грн. заборгованості з оплати послуг з управління багатоквартирним будинком.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного Кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
За змістом ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України, визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
За приписами ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначені Законом України "Про житлово-комунальні послуги".
Статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" унормовано, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.
Відповідно до ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.
Судом встановлено, що Львівське комунальне підприємство «Старий Львів», в особі директора Білоуса Олега Ігоровича, який діє на підставі статуту ЛКП «Старий Львів», затвердженого розпорядженням Галицької районної адміністрації Львівської міської ради № 245 від 25.06.2015р. з однієї сторони, та співвласники багатоквартирного будинку за адресою АДРЕСА_1 в особі ОСОБА_1 який діє на підставі рішення зборів співвласників багатоквартирного будинку № 4 по вул. Друкарській м. Львова, від 20.02.2019р. з іншої сторони уклали договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком.
Відповідно до ч. 11 ст. 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» - рішення зборів співвласників є обов'язковими для всіх співвласників, включаючи тих, які набули право власності на квартиру чи нежитлове приміщення після прийняття рішення.
Частиною 5 ст. 11 Закону визначено - якщо зборами співвласників прийнято рішення про укладення договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, такий договір (зміни до нього) підписується співвласником (співвласниками), уповноваженим (уповноваженими) на це рішенням зборів співвласників. Такий договір підписується на умовах, затверджених зборами співвласників, та є обов'язковим для виконання всіма співвласниками.
Законодавством не передбачена можливість звільнення співвласника від виконання зобов'язань за договором у випадку не прийняття ним участі у зборах співвласників багатоквартирного будинку, більшістю яких затверджені умови договору, та у випадку неотримання ним примірника договору та/або будь якої інформації по договору.
Договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком №58 від 04.09.2019 та Протокол зборів співвласників багатоквартирного будинку від 20.02.2019 в установленому законом порядку не визнані не чинними, а тому твердження відповідача про спірність і недоведеність належними допустимими доказами факту прийняття рішення співвласниками багатоквартирного будинку про затвердження умов Договору суд не бере до уваги.
У відзиві на позовну заяву, відповідач вказує, що відповідно до приписів п. 43 постанови Кабінету Міністрів України № 712 від 05.09.2018 року «Про затвердження Правил надання послуги з управління багатоквартирним будинком та Типового договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком» управитель зобов'язаний: надавати співвласникам без додаткової оплати інформацію про ціну послуги з управління, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни, норми споживання та порядок її надання, а також про її споживчі властивості. Але за період дії договору визначена законодавством інформація про обсяги, види, ціну, вартість місячного платежу, структури ціни та норми споживання до відома відповідача не надходило.
Однак відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що послуги з управління будинком не надавались, так само як і того, що він звертався до позивача з заявою про отримання інформації передбаченої договором чи законом і йому було відмовлено.
Відповідно до Додатку №1 до вказаного Договору вбачається, що ТзОВ «Святко» яке зареєстровано по вул. Друкарська, 4, м. Львів є користувачем наданих позивачем послуг та користується в зазначеному будинку нежитловими приміщеннями площею 321,4 м.кв.
Як зазначено позивачем, за період з 09.2019 по 03.2021 борг відповідача становить 19014,37 гривень.
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Статтею 322 Цивільного кодексу України визначено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 2 ст. 382 ЦК України встановлено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Серед обов'язків співвласників багатоквартирного будинку, визначених у ст. 7 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", є такі: виконання рішення зборів співвласників; своєчасна оплата спожитих житлово-комунальних послуг.
У відповідності до змісту ч. 3 ст. 6, ч. 1 ст. 630 ЦК України, ст.ст. 19-21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", умови типового договору, що набули юридично обов'язкового значення в силу актів цивільного законодавства, є обов'язковими для сторін договору.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Позивач відповідно до умов Договору № 058 фактично здійснював управління вказаним житловим будинком та ніс витрати з його утримання, а відповідач, як користувач нежитлового приміщення у будинку, не відмовився від житлово-комунальних послуг, отримував їх і не оплачував їх вартість, доказів зворотнього суду не подано.
Згідно з п. 3.1. Договору ціна послуги з управління, на дату укладення договору, становить 2,85грн. (в т.ч. податок на додану вартість 0,43грн.) за 1 кв. м. загальної площі житлового та/або нежитлового приміщення у будинку та включає витрати на утримання будинку та прибудинкової території і поточний ремонт спільного майна будинку в розмірі 2,16 грн. (без ПДВ) з урахуванням ПДВ - 2,59 грн. відповідно до кошторису витрат на утримання будинку та прибудинкової території (далі - кошторис витрат), що міститься у Додатку 3 до цього Договору, винагороду управителю в розмірі 10% від витрат на утримання будинку, що на дату укладення договору становить 0,26 грн., з ПДВ на місяць.
Судом перевірено наведений у матеріалах справи розрахунок заборгованості по оплаті експлуатаційних витрат (житлово-комунальних послуг) з утримання будинку по нежитлових підвальних приміщеннях площею 321,4 кв. м., 1-го поверху будинку № 4 по вул. Друкарська, м. Львів, провівши перерахунок, враховуючи ціну послуги з управління, площу нежитлових приміщень якими користується відповідач та період заборгованості суд визначив, що до стягнення з відповідача підлягає сума заборгованості в розмірі 17403,81 грн.
Щодо твердження відповідача про те, що ухвалою суду від 31.03.2021 про відкриття провадження у справі судом були порушені права сторони процесу, визначені ч. 4 ст. 250 ГПК України, зокрема в резолютивній частині ухвали суду не передбачено право сторони відповідача про подання заяви проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, що на думку відповідача унеможливлює надати суду свої обґрунтовані заперечення як щодо самого позову, так і щодо визначення порядку позовного провадження, суд зазначає, що відповідно до положень ст. 250 ГПК України якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача постановляє ухвалу про: 1) залишення заяви відповідача без задоволення; 2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням. Однак, як вбачається з матеріалів справи та поданого відповідачем відзиву на позовну заяву, відповідачу були відомі свої процесуальні права щодо подання такої заяви проте заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження ним не подано.
Щодо твердження ТзОВ «Святко», що в матеріалах доданих до позовної заяви та направлених для ознайомлення відповідачу відсутні оголошені в додатку до позовної заяви матеріали, зокрема, три сторінки протоколу зборів співвласників будинку, три сторінки додатків до договору про надання послуг з управління від 03.09.2019 року, суд звертає увагу, що відповідач мав змогу та не скористався своїм правом передбаченим ст. 42 ГПУ України відповідно до якої учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень.
Статтею 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно зі ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Відповідно до ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК України). Стандарт доказування «вірогідності доказів», який на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. На суд покладено обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Вказаної позиції дотримується Верховний Суд, зокрема у постанові від 21 серпня 2020 року у справі № 904/2357/20.
У відповідності до ч. ч. 1,2 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищенаведене, суд, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, приходить до висновку, що позивачем подано достатньо об'єктивних, допустимих та переконливих доказів на підтвердження позовних вимог в частині стягнення 17403,81грн. боргу. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір в розмірі 2077,00грн. покладається на відповідача, а в решті - на позивача.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 130, 231, 233-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Святко» (79008, Львівська обл., місто Львів, вулиця Друкарська, будинок 4; ідентифікаційний код 31527110) на користь Львівського комунального підприємства «Старий Львів» (79008, Львівська обл., місто Львів, вул. Сербська, будинок 15; ідентифікаційний код 20782401) 17403,81 грн. заборгованості з оплати послуг з управління багатоквартирним будинком та 2077,00грн. судового збору.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили в порядку ст. 327 ГПК України.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено та підписано суддею 07.06.2021
Суддя О.І. Щигельська