Кіровоградської області
вул.В'ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,
тел/факс: 32-05-11/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua
03 червня 2021 рокуСправа № 912/1278/21
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Глушкова М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01601)
до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 )
про стягнення 20 237,40 грн,
секретар судового засідання Безчасна Н.Г.
представники:
від позивача - Остапенко В.М., довіреність № 14-3039 від 22.12.20 адвокат (в режимі відеоконференції);
від відповідача - участі не брав;
в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення,
До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про стягнення 20 237,40 грн, боргу з покладанням на відповідача судових витрат.
В обґрунтування позовних вимог Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" зазначило, що у зв'язку із невиконанням відповідачем умов Договору постачання природного газу №9542/19-ТЕ(Т)-18 від 02.01.2019 в частині повної та своєчасної сплати вартості газу, з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України підлягає стягненню відповідна заборгованість.
Ухвалою від 05.05.2021 господарський суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначив судовий розгляд на 03.06.2021 о 11:30.
25.05.2021 до суду від Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України надійшло клопотання про максимальне зменшення пені від 24.05.2021 № 69/21-1475, відповідно до якого остання просить зменшити розмір стягуваної пені за неналежне виконання грошового зобов'язання за договором №9542/19-ТЕ(Т)-18 від 02.01.2019.
Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача участі в судовому засіданні не брав, хоча відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового направлення №2502205036396.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, дослідивши подані докази суд встановив таке.
02.01.2019 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (Постачальник) та Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України (Споживач) укладено договір постачання природного газу №9542/19-ТЕ(Т)-18 (далі - Договір) (а.с. 12-20), відповідно до пункту 1.1. якого Постачальник зобов'язується поставити Споживачеві природний газ, за кодом ДК 021:2015 09120000-6- Газове паливо (природний газ), а Споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №226 від 06.03.2019 постановлено змінити тип публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" з публічного на приватне та перейменування його в акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".
За пунктом 1.2. Договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
Відповідно до п. 2.1. Договору постачальник передає споживачу з 01.01.2019 по 30.04.2019 (включно) замовлений споживачем обсяг (об"єм) природного газу в кількості 50,0 тис.куб. метрів, в тому числі по місяцях (тис.куб.м.): січень - 15,0 тис.куб.м, лютий - 15,0 тис.куб.м, березень - 15,0 тис.куб.м, квітень - 15,0 куб.м.
Згідно з умовами Договору, приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу (пункт 3.8.Договору).
В розділі 4 Договору сторонами узгоджено ціну газу.
Так, згідно з пунктом 4.2. Договору ціна за 1000 куб. метрів природного газу за цим договором становить 6 235,51 грн, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість -7 482,61 грн.
Пунктом 4.3. Договору визначено, що загальна вартість цього Договору становить 311775,50 грн, крім того ПДВ - 62 355,10 грн, разом з ПДВ - 374 130,60 грн.
Оплата за природний газ здійснюється Споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (пункт 5.1. Договору).
Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису Постачальника і діє в частині реалізації природного газу з 01.01.2019 по 30.04.2019 (включно), відповідно до статті 631 ЦКУ, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11.1. Договору).
Договір підписано повноважними представниками сторін та скріплено печатками підприємств.
На виконання умов Договору позивач в період січень 2019 - березень 2019 передав у власність Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України природний газ на загальну суму 180 667,67 грн, про що складено акти приймання-передачі природного газу, а саме: акт від 31.01.2019 на суму 74 010,52 грн; акт від 28.02.2019 на суму 59 142,56 грн, акт від 31.03.2019 на суму 47 514,59 грн (а.с. 22-24).
Вказані акти підписані та скріплені печатками сторін без зауважень та заперечень до них.
Згідно з листом позивача від 21.02.2019 № 26-1339/1.17-19 у порядку встановленому п. 11.2 Договору відповідача повідомлено про те, що з 01.03.2019 року застосовуються наступні пункти Договору - 2.3, 3.2.2, 3.4.2, 3.8.2, абз. 2) підп. 3.9.2 п. 3.9, 3.13, 5.7, абз. п'ятий підп. 5) п. 6.2, підп. 8) п. 6.2, підп. 4) п. 6.3, абз. третій підп. 2) п. 6.4 цього Договору (а.с. 28).
На підтвердження здійснення відповідачем розрахунків за поставлений газ відповідно до умов укладеного договору, позивачем надано суду виписки по особовому рахунку (а.с. 55 - 109).
14.05.2019 на адресу відповідача позивачем направлено Акт - претензію на суму 23 300,85 грн за вих. № 26-661-19 із вимогою сплатити збитки на підставі п. 3.13 та 5.7 Договору за різницю між замовленим в березні 2019 обсягом природного газу та фактичним обсягом використаного природного газу згідно з наведеним у акті розрахунком. Докази направлення та отримання листа з претензією відповідачем наявні у матеріалах справи (а.с. 37 - 42).
Також, 03.06.2019 на адресу відповідача позивачем направлено Акт - претензію на суму 13 094,57 грн за вих. № 26-1621-19 із вимогою сплатити збитки на підставі п. 3.13 та 5.7 Договору за різницю між замовленим у квітні 2019 обсягом природного газу та фактичним обсягом використаного природного газу згідно наведеного у акті розрахунку. Докази направлення та отримання листа з претензією відповідачем наявні у матеріалах справи (а.с. 43 - 48).
Відповідач відповіді на акти - претензії не надав.
20.11.2019 позивач направив відповідачу листи щодо перерахунку по акту - претензії, у яких зазначив, що збитки березень 2019 склали 1 978,98 грн, а за квітень 2019 - 1 101,89 грн. Докази направлення та отримання листа з перерахунками відповідачем наявні у матеріалах справи (а.с. 49 - 54).
Як повідомляє позивач, відповідач розрахувався за поставлений природний газ з порушенням встановлених договором строків, у зв'язку з чим позивач нарахував 11 502,28 грн пені, 3 120,81 грн 3 % річних та 2 533,44 грн інфляційних втрат, а також за порушення Договору щодо обсягів споживання газу позивач просить стягнути 3 080,87 грн збитків.
Відповідно до ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, яка кореспондується із ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, відшкодування збитків.
У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217, ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Окрім того, відповідно до положень ст. 625 Цивільного кодексу України правовими наслідками порушення грошового зобов'язання є нарахування процентів річних від простроченої суми та інфляційних втрат. Так, згідно з частиною другою наведеної норми боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У п. 7.2 Договору сторони узгодили, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пунктів 5.1., 5.6. цього Договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Згідно з розрахунком позивача (а.с. 9-11) сума пені за невчасну сплату заборгованості за газ складає 11 502,28 грн, зокрема: за зобов'язаннями січня 2019 року за період з 26.02.2019 по 24.10.2019 складає 3 295,87 грн; за зобов'язаннями лютого 2019 за період з 26.03.2019 по 28.01.2020 складає 4 561,59 грн; за зобов'язаннями березня 2019 за період з 26.04.2019 по 18.02.2020 складає 3 644,82 грн.
Згідно з розрахунком позивача (а.с. 9-11) сума 3% річних складає 3 120,81 грн, зокрема: за зобов'язаннями січня 2019 року за період з 26.02.2019 по 24.10.2019 складає 671,72 грн; за зобов'язаннями лютого 2019 за період з 26.03.2019 по 28.01.2020 складає 1 354,89 грн; за зобов'язаннями березня 2019 за період з 26.04.2019 по 18.02.2020 складає 1 094,20 грн.
Згідно з розрахунком позивача (а.с. 9-11) сума інфляційних втрат складає 2 533,44 грн, зокрема: за зобов'язаннями січня 2019 року за період з 01.03.2019 по 31.10.2019 складає 1 305,49 грн; за зобов'язаннями лютого 2019 за період з 01.04.2019 по 31.01.2020 складає 940,70 грн; за зобов'язаннями березня 2019 за період з 01.05.2019 по 29.02.2020 складає 287,25 грн.
Перевіркою виконаного позивачем розрахунку пені порушень норм чинного законодавства та умов договору судом не встановлено. Нарахування пені проведено у відповідності до встановленого договором розміру (15,3% річних), що не перевищує подвійну облікову ставку НБУ. Розрахунок 3% річних та інфляційних втрат також є правильним.
За вказаних обставин позовні вимоги в частині стягнення 11 502,28 грн пені, 3 120,81 грн 3% та 2 533,44 грн є обґрунтованими.
Щодо заявлених позивачем до стягнення збитків у розмірі 3 080,87 грн суд зазначає наступне.
Частиною другою ст. 224 Господарського кодексу України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Статтею 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Отже, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вини боржника.
Відповідно до ч. 1 ст. 226 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.
Судом встановлено, що згідно з пунктом 3.13. Договору сторонами погоджено, що якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного Споживачем природного газу більше ніж на 5% відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період (зазначений в п. 2.1 Договору), Споживач зобов'язаний відшкодувати Постачальнику збитки в порядку, визначеному п. 5.7 Договору. При цьому, розмір збитків визначається таким чином:
3.13.1 якщо фактичний об'єм (обсяг) використання природного газу буде менший від замовленого обсягу природного газу, Споживач зобов'язаний відшкодувати Постачальнику збитки у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний (розрахунковий) період.
Згідно з пунктом 11.2 Договору та на підставі листа позивача від 21.02.2019 № 26-1339/1.17-19, вказані вище пункти 3.13, 5.7. Договору застосовуються з 01.03.2019 .
Відповідно до п. 2.1 Договору Постачальник передає Споживачу у березні 2019 року замовлений обсяг природного газу в кількості 15,0 тис.куб.м та у квітні 2019 року - 5,0 тис.куб.м.
Актом приймання-передачі від 31.03.2019 сторони зазначили розмір фактично переданого природного газу у березні в обсязі 6,350 тис.куб.м, а у квітні 2019 природний газ відповідачем не споживався.
Таким чином, відповідач в березні 2019 фактично спожив природний газ, в обсязі меншому на 8,650 тис.куб.м, а у квітні 2019 в обсязі меншому на 5,000 тис.куб.м, ніж було узгоджено сторонами відповідно до п.2.1 Договору, що є підставою для нарахування збитків відповідно до підпункту 3.13.1. пункту 3.13. Договору.
Матеріалами справи встановлено, що у відповідності до пункту 5.7. Договору позивачем складено акти-претензії щодо відшкодування збитків, в яких наведено розрахунок таких збитків, а згідно з листами від 20.11.2019 надано перерахунок суми збитків по актам-претензіям.
Відповідачем під час розгляду справи та у наданих на претензії відповідях не заперечено підстав для застосування положень пункту 3.13. Договору з урахуванням вимог пункту 11.2. Договору, та підтверджено фактичне отримання зазначених вище актів-претензій.
Згідно з пунктом 3 розділу VI Правил, форма акта-претензії є довільною.
Отже, матеріалами справи підтверджено порушення відповідачем договірних зобов'язань щодо споживання природного газу в обсягах менших, ніж погоджено Договором, за що, згідно з умовами Договору передбачено відповідальність у вигляді стягнення збитків в розмірі, встановленому Договором.
Пункт 3.13. Договору узгоджується з положеннями п.1 Розділу VI Правил постачання природного газу (в редакції, на момент виникнення спірних правовідносин), затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496, а саме: відшкодування збитків споживачем, що не є побутовим, постачальнику здійснюється таким чином та в таких випадках, зокрема, якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об'єм (обсяг) споживання природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків у розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період.
При цьому, зміни до вказаного пункту Правил, які внесено згідно з постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 07.10.2019 N 2081, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин з урахуванням приписів частини 2 ст. 5 Цивільного кодексу України.
Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України наявність вини є обов'язковою умовою для відповідальності у вигляді стягнення збитків, а доведення відсутності вини покладається на особу, яка порушила зобов'язання.
Між тим, відповідачем не надано доказів на підтвердження відсутності його вини у порушенні договірного зобов'язання, за яке передбачено стягнення збитків.
За своєю правовою природою заявлені до стягнення збитки є компенсацією за упущену вигоду продавця товару у зв'язку з відмовою покупця від його прийняття, а розмір такої компенсації (збитків) сторони самостійно визначили в договорі.
Оскільки обсяги природного газу, які відповідач замовив та мав намір отримати у березні та квітні 2019 року, з власної волі останній не отримав та не спожив, тим самим порушивши умови Договору, та під час розгляду справи відповідач не довів, що вказане порушення відбулось не з його вини, тому суд дійшов висновку, що позов в цій частині є обґрунтований.
Розрахунок розміру збитків відповідає умовам Договору та визначено правильно, з підстав чого з відповідача підлягають стягненню 3 080,87 грн збитків за порушення умов Договору щодо об'ємів споживання у березні та квітні 2019 року природного газу.
Також судом розглянуто клопотання відповідача про максимальне зменшення розміру пені.
Суд враховує, що у відповідності до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Правовий аналіз зазначених статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків, враховує інтереси обох сторін.
В чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ст. 3 ЦК України) та засадах господарського судочинства, визначених статтею 2 ГПК України .
Такого правового висновку дійшов Верховний Суд у Постанові від 27.03.2019 у справі №912/1703/18.
Дослідивши матеріали справи, суд враховує, що Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України є неприбутковою організацією та фінансується виключно з державного бюджету. Відповідач є стратегічно важливим і соціально значущим об'єктом та здійснює виконання специфічних функцій, пов'язаних із захистом обороноздатності держави.
Суд також враховує, що основне зобов'язання виконано відповідачем повністю, період прострочення незначний та позивач не доводить понесення ним збитків внаслідок прострочення відповідача. Окрім того, позивач отримує певну компенсацію через прострочення оплати відповідачем шляхом нарахування інфляційних втрат і 3% річних, щодо яких сум встановив наявність підстав для стягнення.
За таких обставин, господарський суд, дотримуючись принципів справедливості, пропорційності у господарському судочинстві, збалансованості інтересів сторін, вважає за необхідне зменшити розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача на 50%, що дорівнює 5 751,14 грн.
Також, на думку суду застосоване судом зменшення не суперечить принципу юридичної рівності учасників спору і не свідчить про явне заниження суми неустойки.
Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача. При цьому, судовий збір в разі зменшення судом розміру пені покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення такого розміру.
Інших судових витрат сторонами не заявлено.
Керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 252, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) 5 751,14 грн пені, 3 120,81 грн 3% річних, 2 533,44 грн інфляційних втрат та 3 080,87 грн збитків, а також 2 270,00 грн судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Належним чином засвідчені копії рішення направити Акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за адресою: 01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6 та Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України за адресою: АДРЕСА_2 .
Повне рішення складено 08.06.2021.
Суддя М.С. Глушков