вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"08" червня 2021 р. м. Київ Справа № 911/1382/21
Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М., розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю «ТК «Скай Полімер» про забезпечення позову, без виклику (повідомлення) учасників справи, у справі за позовом
акціонерного товариства «Райффайзен банк Аваль» (01011, м Київ, вул. Лєскова буд. 9, код 14305909)
до
фізичної особи-підприємця Рубахи Юлії Валентинівни ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 )
про стягнення 133491,73 гривень
12.05.2021 до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява акціонерного товариства «Райффайзен банк Аваль» до фізичної особи-підприємця Рубахи Юлії Валентинівни про стягнення 133491,73 гривень.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за кредитним договором № 011/27897/744771 від 09.12.2019 в частині повернення кредитних коштів.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.05.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/1382/21. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання.
На адресу суду 07.04.2021 від позивача (надалі також заявник) надійшла заява про забезпечення позову, в якій заявник просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, яке належить позичальнику - ФОП Рубахі Юлії Валентинівни, а саме: квартиру АДРЕСА_2 .
Необхідність вжиття заходів забезпечення позову заявник обґрунтовує тим, що з боку відповідача не здійснюється жодних дій направлених на виконання своїх зобов'язань за кредитним договором щодо погашення заборгованості. Заявник вказує, що відповідачем вчиняються дії спрямовані на утруднення виконання рішення суду.
На думку заявника, основною метою відповідача щодо невиконання рішення суду є приховування майна та враховуючи, що відповідач з моменту виникнення заборгованості не вчиняє жодних дій спрямованих на погашення кредитної заборгованості, існують підстави вважати, що невжиття судом відповідних заходів забезпечення позову може істотно ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову, що надалі може призвести до неможливості захисту порушених прав заявника.
Розглянувши подану заявником заяву про забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. (Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 03.04.2019 у справі № 918/702/18, від 17.04.2019 у справі № 914/1257/18, від 02.07.2019 № 910/16944/18).
Дослідивши матеріали та обставини справи, зміст позовних вимог, перевіривши доводи заявника щодо необхідності вжиття судом заходів забезпечення позову, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Тобто, у даному випадку, саме на заявника покладено обов'язок доведення, що невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Згідно приписів ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Водночас, заявником не надано жодних належних та допустимих доказів в розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, із якими діюче законодавство пов'язує доцільність застосування заходів забезпечення позову, та які б свідчили про неможливість або істотне ускладнення виконання рішення господарського суду у разі невжиття таких заходів, а посилання позивача на потенційну можливість настання в майбутньому негативних наслідків - імовірну неможливість виконання рішення суду, без надання відповідного обґрунтування, в тому числі доказів вчинення відповідачем певних реальних дій, спрямованих на ухилення від виконання судового рішення у даній справі у разі задоволення позову, чи зменшення грошових коштів на рахунках, не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову.
Аналогічної правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема у постановах від 13.01.2020 у справі № 922/2163/17, від 08.11.2019 у справі № 904/421/19.
В порушення наведених вимог, заявником не подано доказів, які б свідчили про вчинення відповідачем дій спрямованих на ухилення від виконання зобов'язань після пред'явлення претензії або після подання позову до суду.
Також, заявником не подано доказів відсутності у відповідача грошових коштів, в межах суми позову за рахунок якого можливо б було задовольнити вимоги позивача.
Відтак, наведені заявником у заяві доводи є лише оціночними суб'єктивними судженнями без конкретних доказів, які б свідчили про можливе ухилення відповідачем від виконання своїх зобов'язань чи про вчинення дій на приховування майна, на яке буде можливо здійснити стягнення у разі відсутності коштів.
З огляду на відсутність будь-яких доказів у справі, які б свідчили, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав, інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду, аргументи позивача є нічим іншим, як припущеннями.
Разом із тим, не є підставами для забезпечення позову посилання позивача про ухилення відповідача від виконання зобов'язань за кредитним договором, оскільки на час подання позову ці доводи не є достовірно встановленими фактами, вони потребують дослідження, перевірки та оцінки під час розгляду справи, а не заяви про забезпечення позову, адже є безпосереднім предметом позову. А тому не можна розглядати доводи позивача як безспірні та такі, що обґрунтовують необхідність забезпечення позову, зокрема в сумі, що заявлена до стягнення.
Водночас, порушення відповідачем своїх грошових зобов'язань перед позивачем за кредитним договором № 011/27897/744771 від 09.12.2019 не є підставою для застосування заходів забезпечення позову, оскільки такі заходи застосовуються не в залежності від наявності у відповідача заборгованості, а в залежності від наявності належних та допустимих доказів того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Наявність у позивача сумніву вважати, що рішення суду буде виконане, за відсутності належних доказів не є достатньою підставою для забезпечення позову, адже такий захід забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно має наслідком позбавлення особи права на вільне розпорядження власним майном, у зв'язку з чим для його застосування мають існувати реальні підтверджені відповідними доказами, а не лише бажання позивача примусити відповідача здійснити погашення боргу.
Отже, саме лише припущення заявника, що відповідач може ухилятися від виконання рішення суду, без надання жодних доказів, не є безумовною підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.
Таким чином, заявником не доведено належними доказами, що невжиття заходів забезпечення позову, у вигляді накладення арешту на майно відповідача, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. А заява позивача обґрунтована його власними припущеннями, що не є достатніми підставами для задоволення заяви про забезпечення позову.
З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що заявником не обґрунтовано необхідності вжиття заходів забезпечення позову, не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення відповідачем будь-яких дій, спрямованих на уникнення виконання рішення у даній справі та не надано на підтвердження своєї позиції належних та допустимих доказів щодо наявності фактичних обставин, з якими процесуальне законодавство пов'язує необхідність застосування заходів забезпечення позову, що зумовлює висновки суду про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст. ст. 136-140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні заяви акціонерного товариства «Райффайзен банк Аваль» про забезпечення позову відмовити.
Ухвала складена та підписана 08.06.2021, набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена у апеляційному порядку - до Північного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з моменту її складення у відповідності до ст. 255, 256 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 частини 1 Розділу XI «Перехідні положення».
Суддя Р.М. Колесник