вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"08" червня 2021 р. м. Київ Справа № 911/699/21
Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Універсальна” до Товариства з обмеженою відповідальністю “ТКС-Трейд” про стягнення 41324, 37 грн
без виклику учасників процессу
Приватне акціонерне товариство “Страхова компанія “Універсальна” (далі - позивач) подало до суду позов до Товариства з обмеженою відповідальністю “ТКС-Трейд” (далі - відповідач) про стягнення 41324, 37 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невідшкодовану різницю між завданою шкодою позивача і відшкодованих страховою компанію відповідача грошових коштів.
Ухвалою від 15.03.2021 Господарський суд Київської області залишив позовну заяву Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Універсальна” вих.№УН180Р від 02.03.2021 без руху, у зв'язку з недотриманням на момент подання позовної заяви вимог п. 5, 8 ч. 3 ст. 162, п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України, надавши 10 днів з дня вручення ухвали суду на усунення недоліків.
02.04.2021 до суду від Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Універсальна” надійшов лист вих.№УН251Р від 31.03.2021 на виконання вимог ухвали суду від 15.03.2021.
Ухвалою від 07.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, витребувано у позивача докази надсилання листа вих.№УН251Р від 31.03.2021 на виконання вимог ухвали суду від 15.03.2021 з доданими до нього документами на адресу відповідача в строк до 16.04.2021 включно. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву та доказів відправки копії відзиву позивачу у строк, передбачений ч. 1 ст. 251 ГПК України протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив на позовну заяву та доказів відправки копії відповіді на відзив відповідачу у строк, визначений судом згідно з вимог ч. 4 ст. 166 ГПК України, - до 12.05.2021 (включно), а відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив до 24.05.2021 (включно).
Копія відповідної ухвали суду отримана позивачем - 22.03.2021, відповідачем - 15.04.2021, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень за №№ 0103277227189, 0103277746100.
28.05.2021 на виконання вимог ухвали суду від 07.04.2021 від позивача надійшли докази надсилання відповідачу листа вих.№УН251Р від 31.03.2021.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач у даній справі відзиву по суті позовних вимог у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України, а також до прийняття рішення у справі не надав; з заявою про поновлення строку, встановленого для подання відзиву, відповідач до суду не звертався.
У відповідності до ч.1 ст.118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
З огляду на зазначене, у відповідності з приписами ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає дану справу за наявними в ній на час ухвалення рішення матеріалами.
У строк, встановлений ч. 7 ст. 252 ГПК України, клопотань від сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не надходило.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд
30 січня 2018 року між Приватним акціонерним товариством “Страхова компанія “Універсальна” (далі - Страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг» (далі - Страхувальник) укладено договір № 3001/294/120926, відповідно до умов якого, позивач взяв на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь страхувальника страхове відшкодування.
Відповідно до п. 2 договору, предметом договору страхування є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом (ТЗ), дані щодо якого зазначені у Додатку №1 до договору. Страховим випадком за договором є пошкодження, знищення або втрата ТЗ, його складових частин, деталей або обладнання внаслідок ДТП, пожежі, стихійного лиха, падіння предметів, попадання каміння, протиправних дій третіх осіб, протиправного позбавлення ТЗ.
07.03.2018 в смт Чутове, Полтавської області відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «ДАФ», д.н.з. НОМЕР_1 , з причепом «Benalu» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , автомобіля марки «ДАФ» д.н.з. НОМЕР_3 з причепом «Magxar» д.н.з. НОМЕР_4 , автомобіля марки «ДАФ» д.н.з. НОМЕР_5 з причепом «Schimitz Cargobull» д.н.з. НОМЕР_5 , під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля марки «Мерседес» д.н.з. НОМЕР_6 з причепом «LAMBERET» д.н.з. НОМЕР_7 .
Як вбачається з постанови Чутівського районного суду Полтавської області від 08.06.2018 - ОСОБА_1 (працюючого водієм в ТОВ ТКС - Трейд) та ОСОБА_2 визнано винними в настанні ДТП, проте справу було закрито у зв'язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
У відповідній постанові зазначено, що саме водій автомобіля марки ДАФ», д.н.з. НОМЕР_1 , з причепом «Benalu» д.н.з. НОМЕР_2 - ОСОБА_1 не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості для руху та скоїв на автомобіль марки «Мерседес» д.н.з. НОМЕР_6 з причепом «LAMBERET» д.н.з. НОМЕР_7 .
У результаті даної ДТП було пошкоджено застрахований Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг» у Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Універсальна” транспортний засіб - «Мерседес» д.н.з. НОМЕР_6 з причепом «LAMBERET» д.н.з. НОМЕР_7 згідно умов договору № 3001/294/120926 від 30.01.2018.
Судом встановлено, що на підставі заяви про страхове відшкодування згідно договору № 3001/294/120926 від 30.01.2018, ПАТ "Страхова компанія "Універсальна" визнало дорожньо-транспортну пригоду, яка трапилась 07.03.2018, страховим випадком і склала відповідний страховий акт за № 38777/1 з додатком №1 - розрахунок страхового відшкодування в сумі 141324,37 грн.
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Універсальна", виконуючи свої договірні зобов'язання перед страхувальником виплатила страхове відшкодування згідно страхового акта № 38777/1 в сумі 141324,37 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 144548 від 03.05.2018.
Як зазначає позивач, на час скоєння ДТП, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу марки «ДАФ», д.н.з. НОМЕР_1 , з причепом «Benalu» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 була застрахована у ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» згідно полісу АК/6651624, страхова компанія надала страховий захист своєму страхувальнику - відповідачу та здійснила страхову виплату у межах ліміту на користь позивача у розмірі 100000,00 грн відповідно до ліміту, що встановлений полісом.
Оскільки витрати на відновлення пошкодженого автомобіля складають 141324,37 грн, а розмір отриманого позивачем страхового відшкодування - 100000,00 грн, різницю між фактичним розміром матеріальної шкоди та виплаченим страховим відшкодуванням у розмірі 41324,37 грн йому повинен сплатити відповідач (оскільки станом на момент скоєння ДТП - ОСОБА_1 перебував утрудових відносинах з ТОВ «ТКС-Трейд), у зв'язку з чим позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача різниці між фактичним розміром матеріальної шкоди та виплаченим страховим відшкодуванням у розмірі 41324,37 грн.
04.09.2018 ПАТ "Страхова компанія "Універсальна" направлено ТзОВ «ТКС-Трейд» претензію № 117 про відшкодування залишку вартості шкоди, яка покривається полісом страхування.
Зазначена претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Нормами ст. 16 Закону України «Про страхування» визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Дана норма кореспондується із ст. 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування», страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Статтею 9 Закону України «Про страхування» визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
Здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховим або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком (ст. 25 Закону України «Про страхування»).
Частинами 1, 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Згідно до ч.1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Нормами ст. 1172 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. Замовник відшкодовує шкоду, завдану іншій особі підрядником, якщо він діяв за завданням замовника. Підприємницькі товариства, кооперативи відшкодовують шкоду, завдану їхнім учасником (членом) під час здійснення ним підприємницької або іншої діяльності від імені товариства чи кооперативу.
З огляду на зазначені положення ЦК України факт завдання шкоди майну потерпілого джерелом підвищеної небезпеки, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов'язане з виконанням цими особами обов'язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов'язання.
Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка її завдала. Сторонами деліктного зобов'язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).
За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).
Разом з тим правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.
Згідно з ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування" до страхової компанії, яка здійснила виплату страхового відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке Страхувальник мав до особи відповідальної за заподіяні збитки.
Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 04.07.2018 у справі № 910/2603/17, перехід права вимоги потерпілого (страхувальника) у деліктному зобов'язанні до страховика в порядку ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" є суброгацією.
Відповідно до пункту 22.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).
При цьому, обмеження законом обсягу відповідальності страховика цивільно-правової відповідальності не порушує право на відшкодування фактичних витрат особи, яка здійснила страхове відшкодування відповідно до договору добровільного страхування майна, адже це право може бути реалізоване шляхом подання позову до винної особи про відшкодування здійснених на відновлення пошкодженого майна витрат в частині, яку у відповідності до спеціального законодавства страховик цивільно-правової відповідальності відшкодовувати не зобов'язаний.
Відповідно до статті 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Згідно до ст. 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати «(страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Таким чином, страховик відповідальності винної у ДТП особи на підставі спеціальної норми - статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» здійснює відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу на підставі статті 1194 Цивільного кодексу України відшкодовує особа, яка завдала збитків.
Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду України від 22.03.2017 у справі № 910/3650/16, постанові Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 910/9396/17.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом враховано, що відповідач заперечень щодо позову та доказів належного виконання своїх зобов'язань не надав, доводи позивача не спростував.
З урахуванням вищевикладеного, у позивача виникло право вимоги на стягнення з відповідача 41324, 37 грн - різниці між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням, у зв'язку з чим господарський суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог.
Згідно ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, витрати на оплату позову судовим збором, понесені позивачем, підлягають відшкодуванню йому за рахунок відповідача у розмірі 2270,00 грн.
Керуючись ст.ст. 74-79, 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 247, 248, 252 ГПК України, господарський суд
1. Позов Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Універсальна” до Товариства з обмеженою відповідальністю “ТКС-Трейд” про стягнення 41324, 37 грн задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ТКС-Трейд” (09602, Київська обл., Рокитнянський р-н, смт Рокитне, вул. Зарічна, буд. 2, код ЄДРПОУ 39996126) на користь Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Універсальна” (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 9, код ЄДРПОУ 20113829) 41324, 37 грн (сорок одну тисячу триста двадцять чотири гривні тридцять сім коп) страхового відшкодування та 2270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 коп) судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: (http://court.gov.ua/fair/)
Суддя В.М. Антонова