вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"27" травня 2021 р. м. Київ Справа № 911/3420/20
Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., за участю секретаря судового засідання Денисевич К.Ю., розглянув за правилами загального позовного провадження матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Іоніті” (м. Київ) до Приватного підприємства “Автоентерпрайз” (м. Харків) про стягнення 138600,00 грн
за участю представників сторін:
від позивача: Гордієнко Н.П. (ордер серії КС №823906 від 16.11.2020);
від відповідача: Мазепа Д.Г. (ордер серії АХ №1028968 від 15.10.2020)
Товариство з обмеженою відповідальністю “Іоніті” (далі - позивач) подало до суду позов до Приватного підприємства “Автоентерпрайз” (далі - відповідач) про стягнення 138600,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов Договору про надання послуг з розміщення обладнання від 16.12.2019, у зв'язку з чим та відповідно до п. 5.4 Договору відповідачу нараховані штрафні санкції.
Ухвалою від 02.12.2020 Господарський суд Київської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, встановив відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву та доказів відправки копії відзиву позивачу у строк, передбачений ч. 1 ст. 251 ГПК України протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, встановив позивачу строк для подання відповіді на відзив на позовну заяву та доказів відправки копії відповіді на відзив відповідачу у строк, визначений судом згідно з вимог ч. 4 ст. 166 ГПК України, - до 04.01.2021 (включно), а відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив до 15.01.2021 (включно).
Копія відповідної ухвали отримана сторонами, зокрема, відповідачем - 08.12.2020, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 0103271625271.
04.01.2021 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 29.12.2020.
04.01.2021 до суду відповідачем подано зустрічну позовну заяву, у якій він просив суд поновити строк для подачі зустрічної позовної заяви.
Ухвалою від 11.01.2021 Господарський суд Київської області поновив позивачу за зустрічним позовом - Приватному підприємству “Автоентерпрайз” строк для подання зустрічної позовної заяви, залишив зустрічну позовну заяву Приватного підприємства “Автоентерпрайз” від 29.12.2020 без руху, у зв'язку з недотриманням на момент подання зустрічної позовної заяви вимог п. п. 4, 5, 7, 9, 10 ч. 3 ст. 162, п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України, надавши 10 днів з дня вручення ухвали суду на усунення недоліків.
26.01.2021 до суду від Приватного підприємства “Автоентерпрайз” надійшла заява б/н від 16.01.2021 на виконання вимог ухвали від 11.01.2021.
Ухвалою від 01.02.2021 здійснено перехід до розгляду справи №911/3420/20 за правилами загального позовного провадження, призначено справу до підготовчого засідання на 02.03.2021, встановлено позивачу строк для подання до суду та відповідачу відповіді на відзив до 15.02.2021 включно, встановлено відповідачу строк для подання до суду та позивачу заперечень на відповідь на відзив до 25.02.2021 включно, витребувано у позивача Договір про надання послуг з розміщення обладнання від 16.12.2019 та письмові пояснення щодо обставин підписання Договору від 16.12.2019, витребувані документи суд ухвалив надати в строк до 15.02.2021 включно.
Ухвалою від 02.02.2021 повернуто Приватному підприємству “Автоентерпрайз” зустрічну позовну заяву від 29.12.2020 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Іоніті” про визнання договору недійсним та додані до неї документи без розгляду.
17.02.2021, з дотриманням встаервленого судом строку, від відповідача надійшла відповідь на відзив.
Ухвалою від 02.03.2021 Господарський суд Київської області продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та відклав підготовче засідання на 06.04.2021.
Протокольною ухвалою від 06.04.2021 відкладено підготовчого засідання на 27.04.2021.
Ухвалою суду від 27.04.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 27.05.2021 о 12:00.
В судове засідання 27.05.2021 з'явились представники позивача та відповідача.
Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити. Представник відповідача проти позову заперечував та просив суд відмовити в задоволенні позову.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд
16.12.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Іоніті” (замовник) та Приватним підприємством “Автоентерпрайз” (виконавець) укладено договір про надання послуг з розміщення обладнання (далі - договір).
У відповідності до п. 1.1. договору, виконавець зобов'язується надавати замовнику послуги з розміщення зарядних пристроїв постійного та/або змінного струму для заряджання електромобілів, визначених в окремих Актах приймання-передачі до цього Договору, іменованих надалі - обладнання, за адресами та на умовах, які визначаються в окремих Актах приймання-передачі до цього Договору, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити такі послуги.
Місце розміщення обладнання визначається сторонами в Акті приймання-передачі стосовно відповідного обладнання (надалі - місце). Місцем виконання цього Договору є місце розміщення обладнання (п. 1.2. договору).
Обладнання замовника належить йому на праві власності або користування (п.1.3 договору).
Пунктом 2.1. Договору визначені обов'язки виконавця, зокрема, надання можливості замовнику розмістити обладнання у погоджених сторонами місцях; забезпечення доступу представників замовника до обладнання в робочий час об'єктів, на яких розміщується обладнання, забезпечення підключення обладнання до електричної мережі; забезпечення безперебійного електричного живлення обладнання замовника; забезпечення охорони обладнання від викрадення, пошкодження, знищення; у будь-яких без виключень випадках отримувати письмовий дозвіл замовника на відключення обладнання від електричної мережі.
Згідно до п. 2.2. договору, замовник зобов'язується, зокрема, своєчасно сплачувати за надані послуги, а також компенсувати вартість витрат електричної енергії згідно показників лічильників.
Як передбачено п. 3.1. договору, за надані за договором послуги замовник щомісячно сплачує виконавцеві винагороду у розмірі 30,00 грн, у тому числі ПДВ 5,00 грн.
Відповідно до п. 3.3 договору, винагорода виконавцю та компенсація вартості витрат фактично використаної електричної енергії, спожитої внаслідок роботи обладнання, виплачується протягом 10 банківських днів після виставлення виконавцем відповідних рахунків на банківський рахунок виконавця, вказаний у таких рахунках.
У п. 4.2. Договору сторони встановили, що обладнання замовника має цільове призначення та використовується для обслуговування клієнтів замовника.
За невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність відповідно до умов цього договору та чинного законодавства України (п. 5.1. договору).
Пунктом 5.4 договору сторонами погоджено, що у випадку будь-якого порушення виконавцем умов даного Договору, що призвело до неможливості використання замовником для ведення своєї господарської діяльності обладнання або окремих зарядних пристроїв для заряджання електромобілів, визначених в Акті (Актах) приймання-передачі до цього Договору, (у тому числі, але не виключно, внаслідок припинення постачання електроенергії, пошкодження обладнання, створення перешкод для вільного доступу користувачів замовника до обладнання, неможливості підключення обладнання до операційної та облікової системи замовника, відключення обладнання від електричної мережі), за кожен день, впродовж якого існувала така неможливість використання, виконавець сплачує замовнику штраф у розмірі, що вираховується за наступною формулою:
P=DC*1500+AC*150,
в якій, якщо інше не передбачено Договором, елементи мають наступне значення:
“=” - математичний знак “дорівнює”;
“*” - математична дія множення;
“+” - математична дія додавання;
“Р” - сума штрафу у гривнях, що підлягає сплаті за день надання послуг, впродовж якого існувала неможливість використання обладнання або окремих одиниць обладнання: зарядних пристроїв для заряджання електромобілів, визначених в Акті (Актах) приймання-передачі до цього Договору;
“DC” - кількість одиниць обладнання, а саме зарядних пристроїв постійного струму, які було неможливо використовувати в день, за який розраховується сума штрафу;
“АС” - кількість одиниць обладнання, а саме зарядних пристроїв змінного струму, які було неможливо використовувати в день, за який розраховується сума штрафу.
Всі розбіжності з приводу виконання цього Договору вирішуються Сторонами шляхом переговорів. Питання, з приводу яких сторони не досягли згоди шляхом переговорів, вирішуються в судовому порядку за місцезнаходженням замовника (п. 5.6. Договору).
Цей Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2020 включно (п. 6.1. Договору).
Як вбачається з матеріалів справи, 16.12.2019 між замовником та виконавцим підписано Акт приймання-передачі до договору, відповідно до якого замовник розміщує, а виконавець надає місце для розміщення наступного обладнання:
- зарядний пристрій постійного струму для заряджання електромобілів (DС): «Бістро Пекаря Березівка», місце розміщення - Київська обл., Макарівський р-н, с. Березівка, вул. Житомирська, 1А;
- зарядний пристрій змінного струму для заряджання електромобілів (АС): «Бістро Пекаря Березівка», місце розміщення - Київська обл., Макарівський р-н, с. Березівка, вул. Житомирська, 1А.
Договір від 16.12.2019, Акт приймання-передачі від 16.12.2019 від імені відповідача підписано Пальшиним Ю.І., який діяв на підставі довіреності від 05.07.2019.
27.08.2020 представниками ТОВ «Іоніті» в особі директора Гулея С.В. та монтажником електричного устаткування ОСОБА_1 було здійснено обстеження обладнання, за результатами якого складено акт обстеження обладнання: зарядного пристрою змінного струму для заряджання електромобілів (АС) «Бістро Пекаря Березівка», зарядного пристрою постійного струму для заряджання електромобілів (DС) «Бістро Пекаря Березівка», що розташовані за адресою: Київська обл., Макарівський р-н, с. Березівка, вул. Житомирська, 1А.
За результатами вказаного обстеження встановлено факт неможливості використання відповідного обладнання у зв'язку із його відключенням.
При цьому, позивач стверджує, що не надавав усних чи письмових вказівок на відключення цього обладнання та не погоджував дій із його відключення відповідачем чи третіми особами.
Також позивачем до відповіді на відзив додано нотаріально завірену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Агарковою А.М. заяву свідка ОСОБА_2 від 12.02.2020, зареєстровану в реєстрі за №180, у якій останній повідомляє, що 27.08.2020 з метою здійснення інвентаризації обладнання ТОВ «Іоніті» він та монтажник електричного устаткування ОСОБА_3 прибули за адресою: АДРЕСА_1 для огляду обладнання, розміщеного за вказаною адресою на підставі Договору. Внаслідок огляду зарядного пристрою було встановлено відключення обладнання ТОВ «Іоніті» від електричної мережі, яке проявлялося у відсутності будь-яких позначок на екрані зарядного пристрою та неможливості здійснення заряджання автомобіля. Шляхом огляду складових обладнання було виявлено відсутність в зарядному пристрої постійного струму для заряджання електромобілів модему ТОВ «Іоніті» і виявлено наявність стороннього модему, який не належить ТОВ «Іоніті» і походження якого ТОВ «Іоніті» невідоме. Зазначене свідчить про заміну модему обладнання: функціональної складової зарядного пристрою, призначеного для зв'язку із системою обліку зарядного пристрою, його моніторингу та керування. При цьому, відповідно до правил поводження з електроустаткуванням та з метою забезпечення безпеки осіб, заміна модему зарядного пристрою неможлива без відключення зарядного пристрою від електричної мережі.
05.01.2021 здійснено повторне обстеження обладнання, розміщеного за адресою: АДРЕСА_1 , за результатами якого виявлено наявність в зарядному пристрої постійного струму для заряджання автомобілів стороннього модему, налаштованого на роботу в білінговій системі AUTOENTERPRISE, без надання ТОВ «Іоніті» доступу до дистанційного управління обладнанням та без можливості використання обладнання у господарській діяльності ТОВ «Іоніті»; відсутність на місці розміщення обладнання зарядного пристрою змінного струму для зарядження електромобілів (АС) «Бістро Пекаря Березівка», що свідчить про його демонтування.
У заяві ОСОБА_2 повідомляв також, що не надавав жодним особам вказівок щодо відключення від електричної мережі обладнання, розміщеного за адресою: АДРЕСА_1 , вказівок щодо заміни модему обладнання ТОВ «Іоніті», вказівок та дозволу щодо демонтування зарядного пристрою змінного струму для зарядження електромобілів (АС) «Бістро Пекаря Березівка»,належного ТОВ «Іоніті».
Також позивачем до відповіді на відзив додано нотаріально завірену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Агарковою А.М. заяву свідка ОСОБА_4 від 15.02.2020, зареєстровану в реєстрі за №188, у якій останній повідомляє, що учасником ТОВ “Іоніті” став на підставі рішення № 9 від 07.05.2020 після спливу строку дії довіреності від 05.07.2019, виданої ПП “Автоентерпрайз”, інтереси якого представляв добросовісно з урахуванням мети господарської діляьності такого підприємства.
Також відповідно до змісту заяви зазначено, що у грудні 2019 обидва примірники договору від 16.12.2019 помилково направлено до м. Харкова. Оскільки не вдалось повернути примірник договору, належний ТОВ “Іоніті”, з необхідністю використання договору у господарській діяльності ТОВ “Іоніті”, було прийнято рішення оформити дублікат договору до моменту повернення оригіналу документа і для використання замість нього. Маючи повноваження укладати договори від імені ПП “Автоентерпрайз”, на підставі довіреності від 05.07.2019, ОСОБА_4 підписав дублікат договору від імені ПП “Автоентерпрайз”.
На думку позивача, відключення обладнання без згоди ТОВ «Іоніті» свідчить про порушення відповідачем взятих на себе обов'язків, визначених пунктами 1.1., 2.1. Договору, яке призвело до неможливості використання обладнання, тому позивачем на підставі п. 5.4. Договору нараховано до стягнення з відповідача 138600,00 грн штрафу за кожен день, впродовж якого існувала неможливість використання обладнання, - за період з 27.08.2020 по 18.11.2020 включно (84 дні).
У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як передбачено ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом
Як встановлено судом, укладений між сторонами спору договір від 16.12.2019 за своєю правовою природою є договором про надання послуг.
Згідно ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначав , що Договір про надання послуг з розміщення обладнання від 16.12.2019 має ознаки фальсифікації, оскільки підписаний неуповноваженим представником відповідача.
Між тим, відповідач стверджував, що позивачем до матеріалів справи не надано оригіналу договору, а надано «дублікат» договору про надання послуг з розміщення обладнання від 16.12.2019, однак, позивач не звертався до відповідача у зв'язку з втратою або відновленням оригіналу договору.
Як вбачається з матеріалів справи, договір від 16.12.2019 та акт приймання-передачі від 16.12.2019 від імені ПП “Автоентерпрайз” підписані представником - ОСОБА_4 , який діяв на підставі довіреності відповідача від 05.07.2019.
Відповідно до змісту копії довіреності від 05.07.2019, виданої ПП “Автоентерпрайз” на ім'я ОСОБА_4 вбачається, що останній уповноважений відповідачем бути представником ПП “Автоентерпрайз” в усіх без винятку установах, підприємствах, організаціях незалежно від їх організаційно-правової форми та підпорядкування, в тому числі перед фізичними та юридичними особами з питань, що пов'язані з укладанням та підписанням договорів, додаткових угод та додатків до договорів від імені відповідача.
Для цього ОСОБА_4 надано право від імені відповідача укладати договори (угоди, контракти), додаткові угоди та додатки до договорів, розписуватись від імені відповідача, а також виконувати всі інші дії, необхідні для виконання цієї довіреності. Довіреність видана терміном до 31.12.2019.
Доводи відповідача про відкликання 27.03.2020 довіреності від 05.07.2019 та наявності в діях працівників позивача складу кримінального правопорушення, судом відхиляються з огляду на відсутність вироку суду у кримінальному провадженні та з урахуванням того, що відкликання довіреності не свідчить про підписання правочину не уповноваженою особою (на час вчинення такої дії) та не припиняє відповідних господарських правовідносин сторін.
Відповідно до ст. 237 ЦК України, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Як передбачено ст. 239 ЦК України, правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.
Згідно до ст. 246 ЦК України, довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами.
Статтею 204 ЦК України, встановлена презумпція правомірності правочину, за якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Будь-яких доказів на підтвердження того, що Договір був визнаний недійсним у судовому порядку або відомостей про те, що такий наразі оспорюється в судовому порядку в іншому судовому процесі відповідачем суду не надано.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає доведеною обставину укладення між сторонами - договору про надання послуг з розміщення обладнання від 16.12.2019 та акту приймання-передачі, а також підписання наведених документів уповноваженими представниками сторін.
Також, відповідачем жодними належними та допустимими доказами не спростована відповідність наданого позивачем до матеріалів справи дубліката Договору його оригіналу.
Таким чином, відповідач, уповноваживши Пальшина Ю.І. на підставі довіреності від 05.07.2019 на укладення договорів від імені відповідача, прийняв на себе зобов'язання, встановлені наведеним вище Договором.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Стаття 610 ЦК України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Під виконанням зобов'язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов'язків, що є змістом зобов'язання.
Невиконання зобов'язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов'язання, а неналежним виконанням є виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Статтею 216 ГК України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (стаття 217 ГК України).
Відповідно до положень ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (ст. 546 ЦК України).
Відповідно до ст. 548 ЦК України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ст. 549 ЦК України).
За умовами ст. 551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Пунктом 5.4 договору сторонами погоджено, що у випадку будь-якого порушення виконавцем умов даного Договору, що призвело до неможливості використання замовником для ведення своєї господарської діяльності обладнання або окремих зарядних пристроїв для заряджання електромобілів, визначених в Акті (Актах) приймання-передачі до цього Договору, (у тому числі, але не виключно, внаслідок припинення постачання електроенергії, пошкодження обладнання, створення перешкод для вільного доступу користувачів замовника до обладнання, неможливості підключення обладнання до операційної та облікової системи замовника, відключення обладнання від електричної мережі), за кожен день, впродовж якого існувала така неможливість використання, виконавець сплачує замовнику штраф, за формулою наведеною у договорі.
За розрахунком позивача сума нарахованого позивачем штрафу становить 138600,00 грн за 84 дні, впродовж яких існувала неможливість використання обладнання, а саме у період з 27.08.2020 по 18.11.2020 включно (84 дні).
Розрахунок штрафу здійснено позивачем арифметично правильно, відповідно до наведеної у Договорі формули (1*1500 + 1*150)*84 = 138600.00.
При цьому, щодо доводів відповідача про те, що акт обстеження обладнання від 27.08.2020 був складений у відсутності його представника, йому не направлявся, претензії щодо порушенням умов договору не виставлялось, суд зазначає, що умовами договору не встановлено обов'язку складання актів обстеження обладнання виключно за участю відповідача, як і обов'язку надсилання позивачем такого акту відповідачу.
Водночас, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі, і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує, а тому відсутність звернення позивача до відповідача із претензіями щодо неналежного виконання умов Договору на підставі пункту 5.6. останнього не позбавляє позивача права на звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Судом критично оцінено подані відповідачем: експертний висновок від 20.10.2020 № 304/2020-ЕВ за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет; висновок № 576/10/2020 від 19.10.2020 комп'ютерно-технічної експертизи інформації, оприлюдненої у глобальній комп'ютерній мережі Інтернет, за заявою ПП “Автоентерпрайз”, зважаючи на наступне.
За приписами частин 1-3 статті 99 ГПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
Статтею 101 ГПК України передбачено, що учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права та обов'язки, що і експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.
Відповідно до ст. 104 ЦК України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
У перевірці й оцінці експертного висновку господарським судам слід з'ясовувати: чи було додержано вимоги законодавства при проведенні судової експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком судової експертизи.
Оцінюючи експертний висновок за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінки у мережі Інтернет №304/2020-ЕВ від 20.10.2020, складений Дочірнім підприємством «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет» Консорціуму «Український центр підтримки номерів та адрес» та висновок комп'ютерно-технічної експертизи інформації, оприлюдненої у глобальній комп'ютерній мережі Інтернет №576/10/2020 від 19.10.2020, суд не приймає до уваги вказані висновки як належні, допустимі та достовірні докази, оскільки в останніх відсутні будь-які посилання під час здійснення дослідження на обставини у даній справі, зокрема на договір про надання послуг з розміщення обладнання від 16.12.2019, що ставить під сумнів дійсність та обґрунтованість висновків експертів.
Крім того, в експертному висновку за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінки у мережі Інтернет №304/2020-ЕВ від 20.10.2020 відсутня, всупереч вимог ч. 5 ст. 101 ГПК України, інформація про те, що такий висновок підготовлено для подання до суду.
Окрім того, оголошення із соціальної мережі, які були об'єктом дослідження, не можуть безаперечно підтвердити особу, з вини якої зарядні пристрої не можуть бути використані та, відповідно, не свідчать про невиконання договору однією зі сторін, а отже такі оголошення не мають значення для вирішення даного спору та не впливають на господарські відносини сторін, що виникли на підставі Договору.
Судом взяті до уваги твердження позивача стосовно того, що зміст повідомлень, розміщених в соціальній мережі Facebook, свідчить про «відключення в мережі AUTOENTERPRISE», що за своєю суттю є зовсім іншою обставиною ніж ті, що вказують на порушення відповідачем умов договору. Відключення в мережі AUTOENTERPRISE передбачає припинення білінгового обліку зарядних пристроїв, тобто відключення від системи обліку електроенергії, яка споживається кожним зарядним пристроєм, а також грошових коштів, належних до сплати за надання послуг із заряджання електромобіля, тоді як у договорі мова йде про відключення зарядних пристроїв від електричної мережі або припинення їх електричного живлення. Наведені повідомлення не свідчать про самостійне відключення зарядного пристрою позивачем, у зв'язку з чим посилання відповідача на такі повідомлення не є належним доказом у даній справі.
Відповідно до умов договору відповідач повинен був забезпечити підключення обладнання та безперебійне електричне живлення обладнання позивача, а у випадку необхідності відключення обладнання - отримати письмовий дозвіл позивача.
Як підтверджено наданою позивачем до матеріалів справи копією акту обстеження обладнання від 23.08.2020, відповідачем було порушено умови договору щодо забезпечення електричним живлення обладнання позивача: зарядного пристрою змінного струму для заряджання електромобілів (АС) «Бістро Пекаря Березівка», зарядного пристрою постійного струму для заряджання електромобілів (DС) «Бістро Пекаря Березівка», що розташовані за адресою: Київська обл., Макарівський р-н, с. Березівка, вул. Житомирська, 1А, що унеможливило використання відповідного обладнання у зв'язку із його відключенням.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем доводів позивача належними та вірогідними доказами не спростовано, жодних доказів, що свідчили б про належне виконання умов договору суду не надано, як і не надано у відповідності до ст. 218 ГК України доказів на підтвердження вжиття необхідних заходів для недопущення порушень.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст.і 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що подані позивачем докази в обґрунтування заявлених ним позовних вимог є більш вірогідними ніж докази, подані відповідачем на їх спростування, факт порушення відповідачем умов договору щодо забезпечення електричним живлення обладнання позивача підтверджений матеріалами справи та ним не спростований, у зв'язку з чим господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими у відповідності до вимог чинного законодавства, підтвердженими належними доказами, які є в матеріалах справи, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, позивачу за рахунок відповідача підлягає відшкодуванню судовий збір у розмірі 2102,00 грн.
Керуючись ст.ст. 74-79, 81, 129, 232, 233, 236 - 238, 240, 241 ГПК України, господарський суд,
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Іоніті” до Приватного підприємства “Автоентерпрайз” про стягнення 138600,00 грн задовольнити.
2. Стягнути з Приватного підприємства “Автоентерпрайз” (61054, м. Харків, вул. Академіка Павлова, буд. 271 А, офіс 2; код ЄДРПОУ 40119580) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Іоніті” (01133, м. Київ, вул. Євгенія Коновальця, буд. 36 Д, офіс 6; код ЄДРПОУ 42153109) 138600,00 грн (сто тридцять вісім тисяч шістсот гривень 00 коп) штрафу та 2102,00 грн (дві тисячі сто дві гривні 00 коп) судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: (http://court.gov.ua/fair/).
Повний текст рішення підписано 08.06.2021.
Суддя В.М. Антонова