ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
27.05.2021Справа № 910/1070/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Філон І.М., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "УКРЕНЕРГОПРОМ"
до 1) Київської міської ради,
2) Департаменту земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Благодійна організація "Київський еко-технократичний благодійний фонд "Дімай"
про визнання припиненим права користування земельною ділянкою та зобов'язання вчинити дії
Представники:
від позивача: Бортман О.А., Єнко С.Ю.;
від відповідача-1: Подоляк Р.Ю.;
від відповідача-2: Заграничний Д.А.;
від третьої особи: не з'явився
Товариство з додатковою відповідальністю "УКРЕНЕРГОПРОМ" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради (далі-відповідач-1) та Департаменту земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі-відповідач-2), в якому просить суд:
- визнати припиненим право тимчасового довгострокового користування Товариства з додатковою відповідальністю "УКРЕНЕРГОПРОМ" земельною ділянкою загальною площею 18 558 кв. м. кадастровий номер 8000000000:90:116:0003, розташованою за адресою: вул. Промислова, 4 у м. Києві, яке виникло на підставі Договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 02.06.1997 р., зареєстрованого у книзі договорів на право тимчасового користування землею за № 90-5-00023, укладеного між Київською міською державною адміністрацією та Відкритим акціонерним товариством "УКРЕНЕРГОПРОМ";
- зобов'язати Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) внести інформацію про припинення права користування Товариства з додатковою відповідальністю "УКРЕНЕРГОПРОМ" земельною ділянкою кадастровий номер 8000000000:90:116:0003 до міського земельного кадастру (автоматизованої системи програмного комплексу "Кадастр") - виключити відомості про Товариство з додатковою відповідальністю "УКРЕНЕРГОПРОМ" з міського земельного кадастру (автоматизованої системи програмного комплексу "Кадастр") як про суб'єкта речового права (орендаря) на земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:90:116:0003.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що фактичне користування земельною ділянкою та розташованим на ній нерухомим майном здійснює Благодійна організація "Київський еко-технократичний благодійний фонд "Дімай".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 04.03.2021.
15.02.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду Київська міська рада подала відзив на позовну заяву, в якому відповідач-1, зокрема зазначає, що після відчуження об'єкта нерухомості, розташованого на орендованій земельній ділянці, договір оренди землі у відповідній частині припиняється щодо відчужувача, однак діє на тих самих умовах стосовного нового власника нерухомості, який з моменту набуття права власності на майно також набуває право оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене.
19.02.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від Департаменту земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-2, зокрема зазначає, що рішенням Київської міської ради від 18.04.2013 № 194/9251 «Про ведення міського земельного кадастру» не передбачено виключення з бази даних міського земельного кадастру інформації про землекористувачів, натомість зобов'язує Департамент земельних ресурсів зберігати інформацію про всі укладені договори оренди земельних ділянок та всіх землекористувачів.
24.02.2021 позивач через відділ автоматизованого документообігу суду подав відповідь на відзив Київської міської ради, в якій, зокрема зазначає, що право користування земельною ділянкою припинилося у позивача ще у 2001 році, відтак з 2001 року договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 02.06.1997 у відповідній частині припинився щодо позивача, однак діє на тих самих умовах стосовно Благодійної організації «Київський еко-технократичний благодійний фонд «Дімай».
Також, 24.02.2021 позивач подав до суду відповідь на відзив Департаменту земельних ресурсів, в якій зазначає, що наявними у матеріалах даної справи доказами підтверджується та обставина, що цілісний майновий комплекс, що є предметом договору купівлі-продажу від 21.11.2001, розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:90:116:0003, що є предметом договору на право тимчасового користування землею (у тому числі на умовах оренди) від 02.06.1997.
У судовому засіданні 04.03.2021 оголошено перерву до 18.03.2021.
11.03.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду Київська міська рада подала заяву про залучення третьої особи, в якій просить суд залучити до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Благодійну організацію «Київський еко-технократичний благодійний фонд «Дімай».
17.03.2021 позивач через відділ автоматизованого документообігу суду подав заперечення проти клопотання відповідача-1 про залучення третьої особи, в яких вважає необгрунтованими доводи відповідача-1 стосовно того, що рішення у даній справі може вплинути на права та обов'язки Благодійної організації «Київський еко-технократичний благодійний фонд «Дімай».
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2021 заяву Київської міської ради про залучення третьої особи - задоволено. Залучено до участі у розгляді справи третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Благодійну організацію "Київський еко-технократичний благодійний фонд "Дімай". Зокрема, зобов'язано Благодійну організацію "Київський еко-технократичний благодійний фонд "Дімай" у строк до 13.04.2021 надати суду письмові пояснення з приводу заявлених позовних вимог та докази на підтвердження викладених обставин, з урахуванням положень ч. 3-7 ст. 165 ГПК. Продовжено строк підготовчого провадження у справі № 910/1070/21 на 30 днів. Підготовче засідання відкладено на 15.04.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Судове засідання у справі № 910/1070/21 призначено на 20.05.2021.
У судовому засіданні 20.05.2021 оголошено перерву до 27.05.2021
У цьому судовому засіданні представники позивача підтримали заявлені позовні вимоги.
Представники відповідача-1 та відповідача-2 заперечили проти задоволення позовних вимог.
Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, однак був повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Приймаючи до уваги, що представник третьої особи був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників третьої особи не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.
Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
У судовому засіданні 27.05.2021 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва
02.06.1997 між Київською міською державною адміністрацією та Відкритим акціонерним товариством «Укренергопром» (правонаступником якого є Товариство з додатковою відповідальністю «Укренергопром») було укладено договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), який зареєстровано у книзі договорів на право тимчасового користування землею 02.06.1997 № 90-5-00023, згідно умов якого Київська міська державна адміністрація на підставі розпорядження від 20.03.1997 № 331 надала, а ВАТ «Укренергопром» прийняло в тимчасове користування земельну ділянку загальною площею 18 558 кв.м., в т.ч. промислової забудови: капітальної одноповерхової - 1200 кв.м./, допоміжної та прилеглої території - 17 358 кв.м. (п.1.1), земельна ділянка надається у тимчасове довгострокове користування на умовах оренди строком на 49 років для обслуговування та експлуатації виробничої бази на вул. Промисловій, 4 у Харківському районі міста Києва (п. 1.2).
В свою чергу, 21.11.2001 між ВАТ «Укренергопром» (правонаступником якого є Товариство з додатковою відповідальністю «Укренергопром») (продавець) та Київським еко-технократичним благодійним фондом «Дімай» (покупець) укладено договір купівлі - продажу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за № 4235 від 21.11.2001, відповідно до умов якого продавець продав, а покупець придбав цілісний майновий комплекс, відокремлена частина якого знаходиться за адресою: м.Київ, вул. Промислова, 4 (юридична адреса - вул. Солом'янська, буд. 5), зокрема, площа відчужуваних нежилих приміщень складає 2 679,0 кв.м.
Враховуючи укладення вищезазначеного договору купівлі-продажу, листом від 24.12.2001 № 777/7 ВАТ «Укренергопром» звернулося до голови Київської міської державної адміністрації, в якому позивач просив зупинити з 25.12.2001 дію договору від 02.06.1997 у зв'язку з відчуженням нерухомості за адресою: м.Київ, вул. Промислова, 4.
Листом від 11.03.2002 № 777/73 позивач звернувся до начальника Київського міського управління земельних ресурсів, в якому просив достроково зупинити дію договору від 02.06.1997 у зв'язку з відчуженням нерухомості за адресою: м.Київ, вул. Промислова, 4.
Також, позивач листами від 18.10.2004 № 420 та від 21.05.2013 № 140 просив Київську міську державну адміністрацію зупинити дію договору від 02.06.1997 у зв'язку з відчуженням нерухомості за адресою: м.Київ, вул. Промислова, 4.
В свою чергу, Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) листом від 03.07.2013 № 05707-13908 повідомив позивача про те, що термін дії договору оренди встановлений до 02.06.2046, і для вирішення поставленого питання балансоутримувачу майна, розміщеного на відповідній земельній ділянці, необхідно звернутися з відповідним клопотанням до Київської міської ради.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, листом від 30.12.2020 № 02-840 позивач звертався до Київської міської ради та Департаменту земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в якому просив внести до міського земельного кадастру (автоматизованої системи програмного комплексу «Кадастр») інформацію (дані) про припинення права користування Товариством з додатковою відповідальністю "УКРЕНЕРГОПРОМ" земельною ділянкою кадастровий номер 8000000000:90:116:0003, розташованого по вул. Промисловій, 4 у м. Києві (виключити відомості про Товариство з додатковою відповідальністю "УКРЕНЕРГОПРОМ") з міського земельного кадастру (автоматизованої системи програмного комплексу «Кадастр») як про суб'єкта речового права (орендаря) на земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:90:116:0003, розташовану по вул. Промисловій, 4, у м. Києві, що підтверджується описами вкладення та копія накладних АТ «Укрпошта».
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що внаслідок відчуження позивачем майнового комплексу Благодійній організації "Київський еко-технократичний благодійний фонд "Дімай" до набувача комплексу перейшло право користування земельною ділянкою (кадастровий номер 8000000000:90:116:0003), на якій розміщено майновий комплекс (будівлі комплексу), в свою чергу, у позивача припинилося таке право користування земельною ділянкою.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Аналіз наведених вище норм дає змогу дійти висновку, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання наявності або відсутності прав.
Згідно ч. 1 та ч. 4 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
За приписами статей 13, 14 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.
Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Положенням статті 84 Земельного кодексу України визначено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.
Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону.
В свою чергу суд також зазначає, що на момент укладення договору оренди від 02.06.1997 діяв Земельний кодекс УРСР від 15.03.1991, статтею 27 якого зокрема було передбачено, що право користування земельною ділянкою чи її частиною припиняється у разі: 1) добровільної відмови від земельної ділянки; 2) закінчення строку, на який було надано земельну ділянку; 3) припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства; 4) систематичного невнесення земельного податку в строки, встановлені законодавством України, а також орендної плати в строки, визначені договором оренди; 5) нераціонального використання земельної ділянки; 6) використання земельної ділянки способами, що призводять до зниження родючості грунтів, їх хімічного і радіоактивного забруднення, погіршення екологічної обстановки; 7) використання землі не за цільовим призначенням; 8) невикористання протягом одного року земельної ділянки, наданої для сільськогосподарського виробництва, і протягом двох років - для несільськогосподарських потреб; 9) вилучення земель у випадках, передбачених статтями 31 і 32 цього Кодексу. Право тимчасового користування землею припиняється шляхом розірвання договору.
З 01.01.2002 набрав чинності новий Земельний кодекс України, статтею 141 якого визначено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.
Згідно статті 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Тож, договір оренди землі припиняється, зокрема, у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.
Судом встановлено, що позивач, як правонаступник ВАТ «Укренергопром», є орендарем земельної ділянки загальною площею 18 558 кв.м., в т.ч. промислової забудови: капітальної одноповерхової - 1200 кв.м., допоміжної та прилеглої території - 17 358 кв.м., строк оренди - 49 років, про що між ВАТ «Укренергопром» та Київською міською державною адміністрацією укладено відповідний договір оренди від 02.06.1997.
Як зазначав Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у листі від 03.07.2013 № 05707-13908, кадастровий номер земельної ділянки, який орендується позивачем згідно умов договору від 02.06.1997, є 8 000000000:90:116:0003.
Так, згідно договору купівлі - продажу від 21.11.2001, ВАТ «Укренергопром» продав, а покупець придбав цілісний майновий комплекс, відокремлена частина якого знаходиться за адресою: м.Київ, вул. Промислова, 4 (юридична адреса - вул. Солом'янська, буд. 5), зокрема площа відчужуваних нежилих приміщень складає 2 679,0 кв.м.
Вказаний договір купівлі - продажу від 21.11.2001 не містить відомостей, на якій саме земельній ділянці розташована відчужувана нерухомість.
Разом з тим, суд зазначає, що Товариство з додатковою відповідальністю «Укренергопром» вже зверталося до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської державної адміністрації та Головного управління Держземагенства у м. Києві про визнання припиненим з 25.12.2001 договору на право тимчасового користування землею від 02.06.1997, реєстровий № 90-5-00023, площею 18 558 кв.м. за адресою: м.Київ, Голосіївський район, вул. Промислова, 4, укладеного між Київською міською державною адміністрацією та Відкритим акціонерним товариством «Укренергопром», правонаступником якого є ТОВ «Укренергопром», а також про зобов'язання Департамент земельних відносин Київської міської державної адміністрації внести зміни до земельно-кадастрової документації.
Проте, рішенням Господарського суду міста Києва від 23.06.2014 у справі № 910/5394/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.10.2014 та постановою Вищого господарського суду України від 25.11.2014 у задоволенні позовних вимог Товариства з додатковою відповідальністю «Укренергопром» відмовлено.
Зокрема, суд під час розгляду справи № 910/5394/14 дійшов висновку, що Товариством з додатковою відповідальністю «Укренергопром» не було доведено належними та допустимими доказами, що на орендованій позивачем згідно договору оренди від 02.06.1997 земельній ділянці розташовано саме нерухоме майно, яке відчужене позивачем за договором купівлі - продажу від 21.11.2001, наведений договір купівлі - продажу таких відомостей не містить, як не містить їх і інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об'єкта нерухомого майна.
Крім того, апеляційний суд під час перегляду рішення у справі № 910/5394/14, дослідивши подані позивачем: довідку характеристику БТІ від 09.11.2001, лист державного архіву міста Києва від 24.09.2014 №05-11/720, розпорядження КМДА від 20.03.1997 №331, витяг із відомостей про результати інвентаризації щодо нерухомого майна від 28.10.1999, план схему з інвентаризаційної справи будівель за адресою: вул. Промислова, 4, дійшла висновку, що вони не є належними доказами того, що відчужене позивачем третій особі майно за договором купівлі - продажу від 21.11.2001 розташоване саме на орендованій позивачем згідно договору оренди від 02.06.1997 земельній ділянці, оскільки зазначені документи не містять таких відомостей.
Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
В свою чергу, під час розгляду даної справи, позивач на підтвердження того, що відчужене позивачем третій особі майно за договором купівлі - продажу від 22.11.2012 розташоване саме на орендованій позивачем згідно договору оренди від 02.06.1997 земельній ділянці надано Висновок експерта за результатами проведення земельно-технічного дослідження № 05-2020/1 від 13.05.2020, складеного судовим експертом Шкребтієм Вячеславом Геннадійовичем за замовленням позивача, відповідно до якого експерт дійшов наступного висновку:
- відповідно до результатів проведеного дослідження встановлено, що нерухоме майно Благодійної організації «Київській еко-технократичний благодійний фонд «Дімай», зазначене у договорі купівлі-продажу, посвідченому приватним нотаріусом КМНО 21.11.2001, зареєстрованому в реєстрі за № 4235, а саме: нежилі будівлі: виробничий комплекс (вишукувальна база) (літ. А) пл. - 1538,20 кв.м.; виробниче приміщення «Модуль» (літ. Б) пл. - 578,10 кв.м.; навіс геологічного обладнання (літ. В) пл. - 235,60 кв. м.; секційний бокс (літ. Г) пл. - 327,10 кв.м. розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:90:116:0003 загальною площею 18 558 кв. м., в т.ч. промислової забудови: капітальної одноповерхової - 1 200 кв. м., допоміжної та прилеглої території - 17 358 кв.м., наданій у користування згідно з Договором на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), який зареєстрований у Книзі договорів на право тимчасового користування землею 02.06.1997 за №90-5-00023, для обслуговування та експлуатації виробничої бази по вул. Промисловій, 4 у Харківському районі міста Києва.
За змістом ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права та обов'язки, що і експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.
За змістом ст. 98 Господарського процесуального кодексу України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім'я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.
Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (ст. 104 Господарського процесуального кодексу України ).
Проте, суд зазначає, що наданий позивачем Висновок експерта за результатами проведення земельно-технічного дослідження № 05-2020/1 від 13.05.2020 не містить відомостей про те, що відповідно до вимог частини 5 статті 101 ГПК України експерт обізнаний про відповідальність за завідомо неправдивий висновок за статтею 384 Кримінального кодексу України, а також про те, що висновок експерта підготовлений для подання до Господарського суду міста Києва, тобто не відповідає приписам ст.ст. 98, 101 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим не приймається судом до розгляду.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Таким чином, враховуючи викладене вище, суд зазначає, що Товариством з додатковою відповідальністю «Укренергопром» не доведено належними та допустимими доказами, що на орендованій позивачем згідно договору оренди від 02.06.1997 земельній ділянці розташовано саме нерухоме майно, відчужене позивачем за договором купівлі - продажу від 21.11.2001.
В той же час, суд вважає за необхідне зазначити, що статтю 141 Земельного кодексу України передбачено підстави припинення права користування земельною ділянкою:
а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;
б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;
в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;
г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;
ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;
д) систематична несплата земельного податку або орендної плати;
е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці;
є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.
За змістом статті 143 Земельного кодексу України примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі:
а) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;
б) неусунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, об'єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоди здоров'ю населення) в строки, встановлені вказівками (приписами) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі;
в) конфіскації земельної ділянки;
г) примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності;
ґ) примусового звернення стягнень на земельну ділянку по зобов'язаннях власника цієї земельної ділянки;
д) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.
Отже, правові підстави примусового припинення прав на земельну ділянку саме у судовому порядку є виключними та розширеному тлумаченню не підлягають.
Водночас частиною 1 статті 377 ЦК України передбачено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Згідно з частинами 1, 2, 5 статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду фізичними або юридичними особами, які не можуть мати у власності земельних ділянок, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташований жилий будинок, будівля або споруда, на умовах оренди.
Чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об'єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства.
Враховуючи, що перехід права на будівлю і споруду є однією із законних підстав виникнення прав на землю в набувача об'єкта нерухомості, то можливість реалізації ним таких прав не може залежати від того, чи додержав попередній землекористувач процедур й порядку припинення землекористування, подавши заяву про відмову від права постійного користування, позаяк юридичними підставами для такого переходу виступають закон, договір, рішення суду, інші обставини, що мають юридичне значення.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16.
При цьому, особа, яка набула право власності на об'єкт нерухомості, розташований у межах земельної ділянки, якою користувався попередній власник нерухомого майна, набуває право вимагати оформлення на своє ім'я права користування земельною ділянкою в обсязі, які були встановлені для попереднього землекористувача - власника об'єкта нерухомості, або частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування об'єкта нерухомості розташованого на ній.
За висновками, викладеними у пунктах 51, 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 921/158/18, згідно з принципом єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди (зміст якого розкривається, зокрема, у статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України) особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття.
Отже, відповідно до зазначених правових норм власники споруди мають право на користування земельною ділянкою, на якій вона розташована. У пункті 49 цієї ж постанови зазначено, що ніхто інший, окрім власника цього об'єкта, не може претендувати на вказану земельну ділянку, оскільки вона зайнята об'єктом нерухомого майна.
Тобто, припинення права користування земельною ділянкою (частиною земельної ділянки) відбувається автоматично, в силу прямої норми закону (стаття 120, пункт "е" частини 1 статті 141 Земельного кодексу України) і не потребує прийняття судового рішення.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.12.2020 у справі № 921/99/18 та від 20.10.2020 у справі № 927/57/19.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що з наявних у матеріалів справи листів вбачається, що позивач звертався до Київської міської державної адміністрації саме щодо зупинення дії договору від 02.06.1997 у зв'язку з відчуженням нерухомості за адресою: м.Київ, вул. Промислова, 4, а не про припинення права користування земельною ділянкою позивачем.
Також, суд звертає увагу на ту обставину, що за договором на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 02.06.1997, позивачу було надано у користування земельну ділянку загальною площею 18 558 кв.м., в той час, як за договором купівлі-продажу від 21.11.2001 відчужено нежилі приміщення загальною площею 2 679,0 кв.м., тобто у разі доведення позивачем, що на орендованій ним згідно договору оренди від 02.06.1997 земельній ділянці розташовано саме нерухоме майно, відчужене позивачем за договором купівлі - продажу від 21.11.2001, то право користування земельною ділянкою припинилося б лише щодо частини земельної ділянки, а не повністю.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено порушення прав, за захистом яких він звернувся до суду, з боку відповідачів, а тому позовні вимоги про визнання припиненим право тимчасового довгострокового користування Товариства з додатковою відповідальністю "УКРЕНЕРГОПРОМ" земельною ділянкою загальною площею 18 558 кв. м. кадастровий номер 8000000000:90:116:0003, розташованою за адресою: вул. Промислова, 4 у м. Києві, яке виникло на підставі Договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 02.06.1997 р., зареєстрованого у книзі договорів на право тимчасового користування землею за № 90-5-00023, укладеного між Київською міською державною адміністрацією та Відкритим акціонерним товариством "УКРЕНЕРГОПРОМ" та, відповідно, похідні вимоги про зобов'язання Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) внести інформацію про припинення права користування Товариства з додатковою відповідальністю "УКРЕНЕРГОПРОМ" земельною ділянкою кадастровий номер 8000000000:90:116:0003 до міського земельного кадастру (автоматизованої системи програмного комплексу "Кадастр") - виключити відомості про Товариство з додатковою відповідальністю "УКРЕНЕРГОПРОМ" з міського земельного кадастру (автоматизованої системи програмного комплексу "Кадастр") як про суб'єкта речового права (орендаря) на земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:90:116:0003 не підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Підсумовуючи вищевикладене, виходячи із заявлених вимог, наведених обґрунтувань та наданих доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю "УКРЕНЕРГОПРОМ" до Київської міської ради, Департаменту земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання припиненим права користування земельною ділянкою та зобов'язання вчинити дії задоволенню не підлягають.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду або через відповідний місцевий господарський суд.
Повний текст рішення складено: 07.06.2021
Суддя С. О. Щербаков