ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
07.06.2021Справа № 910/8975/21
За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастер-Авіа»
Про забезпечення позову
поданою разом з позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастер-Авіа» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія Браво» про стягнення 22.277.291,63 грн
Суддя Ващенко Т.М.
Представники: не викликались
Товариство з обмеженою відповідальністю «Мастер-Авіа» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія Браво» про стягнення 22.277.291,63 грн за Стандартною угодою про наземне обслуговування (спрощена процедура) від 01.04.16.
Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в межах ціни позову 22.277.291,63 грн та судового збору 334.159,37 грн, які обліковуються на розрахункових рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія Браво».
Розглянувши заяву про забезпечення позову, проаналізувавши норми господарського процесуального законодавства України, суд встановив наступне.
Заяву обґрунтовано тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання зі сплати грошових коштів за надані належним чином послуги, з огляду на що позивач має обґрунтовано підстави вважати, що невжиття заходів щодо накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачу, може утруднити, чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Також позивач вказує, що за інформацією з відкритих джерел щодо відповідача відкрито 35 виконавчих проваджень, у нього наявний податковий борг, значною є кількість судових справ за останні три роки, де відповідач є стороною, і за цей період було 14 кримінальних справ, пов'язаних з відповідачем.
На переконання Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастер-Авіа» необхідність забезпечення позову також підтверджується тим, що за останні 24 місяці двічі був змінений керівник відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія Браво» має високий фінансовий ризик та незадовільний рівень фінансової стійкості, у відповідача відсутня нерухомість.
Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Як передбачено в ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
За приписами чинного процесуального кодексу особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою та подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
Питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок щодо утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.
Системний аналіз положень частини 1 статті 136 і 137 Господарського процесуального кодексу України дає підстави дійти висновку, що під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені у частинах 2, 5, 6, 7 статті 137 Господарського процесуального кодексу України).
Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Так, згідно зі статтями 73, 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
В порядку, передбаченому ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Невчинення відповідачем дій з погашення наявної у нього заборгованості перед позивачем, не свідчить про те, що відповідач буде ухилятись від виконання судового рішення в даній справі.
Заявником не вказано, яким чином наявність виконавчих проваджень щодо відповідача, наявність у нього податкового боргу, свідчить про те, що відповідачем не буде виконано судове рішення в даній справі.
Участь в інших судових провадженнях, у тому числі кримінальних, не дає підстав для жодних висновків щодо відповідача, та не стосується правовідносин позивача з відповідачем.
Отже означені доводи заявника, в тому числі також його посилання на відсутність у відповідача нерухомого майна, не свідчать про відсутність у відповідача грошових коштів для оплати заборгованості перед позивачем, в тому числі і в примусовому порядку.
При цьому у відповідача (в тому числі з огляду на його види діяльності) може бути наявним рухоме майно, на що заявник не звернув уваги.
Зміна керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія Браво» є правом юридичної особи, що не потребує погодження з контрагентами, здійснюється на власний розсуд юридичною особою та стосується виключно внутрішньої діяльності товариства та його органів управління, вільної від зовнішнього втручання.
Щодо посилання заявника на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія Браво» має високий фінансовий ризик та незадовільний рівень фінансової стійкості, то відсутні встановлені факти означеного, а висновки заявника ґрунтуються виключно на припущеннях.
Отже наведені заявником обставини не свідчить про наявність реальних, існуючих обставин, які вказують на можливість ухилення контрагента заявника від виконання рішення суду, чи вчинення ним дій, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду.
За вказаних підстав, дослідивши збалансованість інтересів сторін, суд виходить з того, що доводи заявника про неможливість виконання рішення суду не підтверджується жодними належними та допустимими доказами. Таким чином, заявником не доведено, що невжиття заявлених заходів забезпечення позову ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду.
За вказаного в сукупності заява позивача про забезпечення позову є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
За приписами ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Оскільки заяву про забезпечення позову судом розглянуто, тому витрати Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастер-Авіа» по сплаті судового збору в сумі 1.135,00 грн за розгляд заяви про забезпечення позову, відшкодуванню та поверненню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 123, 136-140, 234, 235 ГПК України Господарський суд міста Києва
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Мастер-Авіа» в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Ухвала набирає законної сили 07.06.21. та може бути оскаржена в порядку та строк, встановлені ст. ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Т.М. Ващенко