ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
31.05.2021Справа № 910/17367/20
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді - Приходько І.В.,
при секретарі судового засідання - Жалобі С.Р.,
розглянувши у судовому засіданні матеріали
позовної заяви ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ГРОС КОМПАНІ"
до відповідача-1: ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КРЕДИТНА УСТАНОВА "ІНВЕСТИЦІЙНА"
відповідача-2: ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ ТАУНХАУС"
третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста"
третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: Товариство з обмеженою відповідальністю "Ріал Істейт М"
про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності
за участю представників:
від позивача: Осипчук Я.О., Черкашіна Ю.Ю.
від відповідача- 1: Чекалов А.В.
від відповідача- 2: не з'явився;
від третьої особи- 1: не з'явився;
від третьої особи- 2: не з'явився.
ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ГРОС КОМПАНІ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача-1 ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КРЕДИТНА УСТАНОВА "ІНВЕСТИЦІЙНА" та відповідача-2 ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ ТАУНХАУС" про витребування з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «КРЕДИТНА УСТАНОВА «ІНВЕСТИЦІЙНА» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ ТАУНХАУС» 61/70 частини нежилого будинку - адміністративного (літера В, Г) за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1468,5 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 691997680382 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРОС КОМПАНІ»; визнання за позивачем права власності на 61/70 частини нежилого будинку - адміністративного (літера В, Г) за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1468,5 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 691997680382 (з урахуванням заяви про зміну предмету позову).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 16.12.2020.
14.12.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду від РЕЛІГІЙНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ "УКРАЇНСЬКИЙ КАТОЛИЦЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНСЬКОЇ ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ" надійшла позовна заява.
15.12.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду від ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ГРОС КОМПАНІ" надійшла заява про зміну предмету позову.
16.12.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитна установа "Інвестиційна" надійшов відзив позов.
16.12.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріал Істейт М" надійшли пояснення по справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2020 прийнято до розгляду заяву ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ГРОС КОМПАНІ" про зміну предмету позову та відкладено підготовче засідання на 17.02.2021.
29.12.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду від ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ГРОС КОМПАНІ" надійшла відповідь на відзив.
Суд протокольно ухвалив з власної ініціативи продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2021 на підставі статті 50 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справі третю особу 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" та третю особу 2, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ріал Істейт М" та відкладено підготовче засідання на 01.03.2021.
22.02.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КРЕДИТНА УСТАНОВА "ІНВЕСТИЦІЙНА" надійшло клопотання про зустрічне забезпечення.
24.02.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ГРОС КОМПАНІ" надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.
26.02.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ГРОС КОМПАНІ" надійшло заперечення на зустрічне забезпечення.
01.03.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ГРОС КОМПАНІ" надійшли письмові пояснення по справі.
01.03.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" надійшли додаткові пояснення по справі.
15.03.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ГРОС КОМПАНІ" надійшли письмові заперечення по справі.
31.03.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КРЕДИТНА УСТАНОВА "ІНВЕСТИЦІЙНА" надійшли письмові пояснення відносно аудиторського висновку.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.03.2021 відкладено підготовче засідання на 28.04.2021.
22.04.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" надійшли пояснення по справі.
23.04.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ГРОС КОМПАНІ" надійшли пояснення по справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2021, враховуючи відсутність клопотань та повідомлень учасників судового процесу про намір вчинити дії, строк вчинення яких обмежений підготовчим провадженням, судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 31.05.2021.
У судовому засіданні 31.05.2021 представники позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі та просили задовольнити позов повністю.
Представник відповідача- 1 у судовому засіданні 31.05.2021 заперечував проти задоволення позовних вимог та просив відмовити у позові повністю.
Представники відповідача- 2, третьої особи- 1 та третьої особи- 2 у судове засідання 31.05.2021 не з'явилися, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином. Судом враховані пояснення та заперечення представників учасників справи, подані під час підготовчого провадження та розгляду справи по суті.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,-
Як вбачається з матеріалів справи, 29.03.2007 Товариство з обмеженою відповідальністю «КРИСТАЛЛ-ІНВЕСТ» придбало нежилий будинок - адміністративний (літера В, Г) за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 29.03.2007, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л.Л. за реєстровим № 2800.
05.02.2010 ТОВ «КРИСТАЛЛ-ІНВЕСТ» (як іпотекодавець) передало нежилий будинок в іпотеку Публічному акціонерному товариству «УКРАЇНСЬКИЙ ПРОФЕСІЙНИЙ БАНК» (далі - ПАТ «УПБ») за іпотечним договором від 05.02.2010, посвідченим приватним нотаріусом КМНО Тверською І.В., зареєстрованим в реєстрі за № 106. Іпотекою нежилого будинку забезпечено виконання зобов'язань ТОВ «КИЇВСЬКА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «АЛЬЯНС» перед ПАТ «УПБ» за кредитним договором.
30.05.2015 запис про іпотеку змінено у зв'язку з заміною первісного кредитора та іпотекодержателя ПАТ «УПБ» на нового кредитора та іпотекодержателя - Публічне акціонерне товариство «АВАНТ-БАНК».
03.06.2015 року запис про обтяження нежилого будинку змінено у зв'язку з заміною первісного кредитора та іпотекодержателя (обтяжувача) ПАТ «УПБ» на нового кредитора та іпотекодержателя (обтяжувача) - ПАТ «АВАНТ-БАНК».
Як зазначає позивач, 20.07.2015 року у зв'язку з повним погашенням ТОВ «КБК «Альянс» заборгованості за кредитним договором перед новим кредитором - ПАТ «АВАНТ-БАНК» (новим іпотекодержателем та обтяжувачем), було припинено іпотеку щодо нежилого будинку, належного на праві власності ТОВ «КРИСТАЛЛ-ІНВЕСТ».
30.07.2015 Релігійна організація «УКРАЇНСЬКИЙ КАТОЛИЦЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНСЬКОЇ ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ» придбало у ТОВ «КРИСТАЛЛ-ІНВЕСТ» 9/70 частин нежилого будинку.
З інформаційної довідки з ДРРПНМ № 229939409 від 28.10.2020 вбачається, що 27.06.2018 ТОВ «Грос компані» на підставі Акту приймання-передачі майна від 25.06.2018 набуто у власність від ТОВ «КРИСТАЛЛ-ІНВЕСТ» 61/70 частини нежилого будинку. Отже, за твердженням позивача, з 27.06.2018 він є власником 61/70 нежилого будинку, на підтвердження чого стороною надано акт приймання-передачі майна від 25.06.2018.
За твердженням позивача з 20.07.2015 іпотека та обтяження нежилого будинку, накладені на підставі іпотечного договору від 05.02.2010 припинені, а нежилий будинок та/або його частина після набуття у власність позивача не відчужувався ТОВ «Грос компані» будь-яким способом, та в іпотеку нікому не передавався.
Натомість, як вказує позивач, йому з ДРРПНМ стало відомо про те, що в жовтні 2020 року нежилий будинок незаконним шляхом та поза волею позивача вибув з його власності. Так, право власності на весь нежилий будинок в цілому було зареєстровано за невідомим позивачу суб'єктом.
Позивач, посилається на факт укладення 05.04.2020 ПАТ «УПБ» та товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА» договору № 81/1 купівлі-продажу майнових прав за кредитними договорами, договорами поруки, договорами застави та договорами іпотеки суб'єктів господарювання, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Мурською Н.В., зареєстрованим в реєстрі за № 619. Згідно вказаного договору ПАТ «УПБ» продав на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА» майнові права щодо іпотеки нежилого будинку за іпотечним договором № 106 від 05.02.2010, який, на думку позивача, був припинений 20.07.2015.
За твердженням позивача 05.10.2020 поза його волею та без його участі як законного власника, було протиправно зареєстровано іпотеку та обтяження нежилого будинку, належного ТОВ «ГРОС КОМПАНІ», за іпотекодержателем - ТОВ «ФК «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА», а також право власності на об'єкт нерухомого майна за ТОВ «ФК «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА» в порядку звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 106 від 05.02.2010 (номер запису про право власності: 38517940; рішення ПН КМНО про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 54423897 від 05.10.2020).
Позивач, обґрунтовуючи позов, наголошує на тому, що станом на дату державної реєстрації права власності на нежилий будинок за ТОВ «ФК «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА», нежилий будинок вже не належав іпотекодавцю - ТОВ «КРИСТАЛЛ-ІНВЕСТ», а належав новому власнику - ТОВ «Грос компані», який не є іпотекодавцем у правовідносинах з ТОВ «ФК «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА».
Як стверджує позивач, в наступному, через 3 дні після державної реєстрації права власності на нежилий будинок за ТОВ «ФК «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА» останнє здійснило подальше відчуження нежилого будинку на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РІАЛ ІСТЕЙТ М» - шляхом внесення нежилого будинку до статутного капіталу ТОВ «РІАЛ ІСТЕЙТ М», номер запису про право власності: 38575677; рішення ПН КМНО Мурської Н.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 54487070 від 08.10.2020.
08.10.2020 ТОВ «РІАЛ ІСТЕЙТ М» також передало нежилий будинок в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ ТАУНХАУС» - відповідачу 2. Номер запису про інше речове право: 35878369; рішення ПН КМНО Мурської Н.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 54487070 від 08.10.2020.
12.10.2020 позивач, з метою захисту свого порушеного права власності на 61/70 нежилого будинку, звернувся до Офісу протидії рейдерству Міністерства юстиції України зі скаргою вх. № 30083-33-20 від 13.10.2020 на вищевказані реєстраційні дії з вимогою про їх скасування.
Позивач зазначає, що в той же день 12.10.2020 року, на підставі повідомлення ТОВ «ФК «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА» від 12.10.2020 було знято зареєстроване обтяження нежилого будинку. ТОВ «РІАЛ ІСТЕЙТ М» передало нежилий будинок в іпотеку Товариству з обмеженою відповідальністю «КРЕДИТНА УСТАНОВА «ІНВЕСТИЦІЙНА», що є відповідачем 1, на підставі іпотечного договору № 1725 від 12.10.2020 року, яким забезпечувалось виконання зобов'язань за Договором фінансового кредиту № 12/10-2020 від 12.10.2020, укладеного між ТОВ «КУ «ІНВЕСТИЦІЙНА» та ТОВ «РІАЛ ІСТЕЙТ М».
21.10.2020 року проведено державну реєстрацію права власності на нежилий будинок за ТОВ «КУ «ІНВЕСТИЦІЙНА». Підставою виникнення права вказано договір про задоволення вимог іпотекодержателя № 962 від 21.10.2020. Номер запису про право власності: 38775000; рішення ПН КМНО Русанюк З.З. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 54700829 від 08.10.2020.
Позивач зазначає, що внаслідок вищевказаних реєстраційних дій його було позбавлено законного права власності на спірний нежилий будинок, який станом на дату подання позовної заяви належить ТОВ «КУ «ІНВЕСТИЦІЙНА», що є відповідачем 1.
Крім того, позивач в обґрунтування позову вказує, що 22.10.2020 року за результатами розгляду його скарги, Наказом Міністерства юстиції України № 3744/5 від 27.10.2020 було скасовано всі незаконні реєстраційні дії щодо протиправного вибуття 61/70 нежилого будинку з власності ТОВ «ГРОС КОМПАНІ».
Проте, Наказ Міністерства юстиції України № 3744/5 від 27.10.2020 залишається не виконаним. Позивач при цьому звертає увагу, що Міністерство юстиції України листом «Щодо виконання наказу Міністерства юстиції України від 27.10.2020 № 3744/5» повідомило його про неможливість виконання наказу, оскільки ПНКМНО Русанюком З.З., на підставі посвідченого нотаріально договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 21.10.2020 року № 962 проведено державну реєстрацію права власності на нежилий будинок за ТОВ «КУ «ІНВЕСТИЦІЙНА», яка є власником на час розгляду справи.
Крім того, позивач зазначає, що 08.10.2020 року ТОВ «РІАЛ ІСТЕЙТ М» передало нежилий будинок в оренду Відповідачу 2 - ТОВ «ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ ТАУНХАУС» (номер запису в ДРРПНМ 385783369; індексний номер рішення про державну реєстрацію прав 54489627 від 08.10.2020.
Вказані обставини у сукупності стали підставою для звернення до суду з позовом про витребування з чужого незаконного володіння у Товариства з обмеженою відповідальністю «КРЕДИТНА УСТАНОВА «ІНВЕСТИЦІЙНА» нерухомого майна - 61/70 частини нежилого будинку - адміністративний, за адресою: м. Київ, вул. Івана Мазепи, 10, загальною площею 1468,5 кв. м., реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 691997680382, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРОС КОМПАНІ», а також визнання права власності на спірний об'єкт за позивачем.
Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач- 1 зазначає, що вважає позов необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає, виходячи з такого.
10.10.2008 між товариством з обмеженою відповідальністю «Київська будівельна компанія «Альянс» та Публічним акціонерним товариством «Український професійний банк» було укладено Договір про відкриття траншевої кредитної лінії № 68, згідно умов якого позичальнику відкривалася відклична кредитна лінія з лімітом кредитування: 10 950 000 грн., 1 000 000 дол. США, 500 000 євро (далі - кредитний договір).
На підставі іпотечного договору, посвідченого 05.02.2010 приватним нотаріусом КМНО Тверською І.В., реєстровий № 106, для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, в іпотеку було передано нерухоме майном: нежили1 будинок, що належав ТОВ «КРИСТАЛЛ-ІНВЕСТ».
Протиправна, за твердженням позивача, державна реєстрація права власності за ТОВ «ФК «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА» на нежилий будинок, яка відбулась 05.10.2020 року, була проведена саме на підставі вищевказаного іпотечного договору.
Відповідач- 1 зазначає, що доводи позовної заяви ТОВ «Грос компані» про незаконне вибуття 05.10.2020 нежилого будинку з власності останнього на користь ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» ґрунтується на позиції про припинення іпотеки за Іпотечним договором 05.02.2010, про що 20.07.2015 було внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Натомість, відповідач- 1, обґрунтовуючи свою позицію, стверджує, що вищевказане припинення іпотеки та внесення запису про припинення іпотеки відбулось на підставі нікчемних правочинів, а саме: договору застави майнових прав, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Могильницькою О.А., реєстровий № 219 укладеного між ПАТ «УПБ» та ПАТ «АВАНТ-БАНК»; міжбанківського кредитного договору від 24.04.2015 № MM72121LG, укладеного між ПАТ «УПБ» (позичальник) та ПАТ «Авант-Банк» (кредитор) та міжбанківського Кредитного договору від 29.04.2015 № MM72201LG, укладеного між ПАТ «УПБ» (позичальник) та ПАТ «Авант-Банк» (кредитор). Зазначену позицію сторона обґрунтовує наступними обставинами.
Так, матеріалами справи підтверджується, що 30.01.2015 Правлінням НБУ прийнято Постанову № 73/БТ «Про запровадження особливого режиму контролю діяльності за ПАТ «Український професійний банк» та призначення куратора».
30.04.2015 Правлінням НБУ прийнято Постанову №293/БТ, якою ПАТ «УПБ» віднесено до категорії проблемних та запроваджено особливий режим контролю за діяльністю банку.
28.05.2015 Правлінням НБУ прийнято Постанову № 348, якою ПАТ «УПБ» віднесено до категорії неплатоспроможних.
20.07.2015 іпотека ПАТ «УПБ» щодо нежилого будинку, яка виникла на підставі іпотечного договору від 05.02.2010 № 106, була припинена на підставі листа нібито нового іпотекодержателя - ПАТ «АВАНТ-БАНК», до якого права іпотекодержателя перейшли на підставі договору про заставу майнових прав № 219 від 26.05.2015, укладеного між ПАТ «АВАНТ-БАНК» та ПАТ «УПБ».
30.07.2015 право власності на Предмет іпотеки в частці 9/70 перереєстровано з іпотекодавця на релігійну організацію «Український католицький університет греко-католицької церкви» на підставі укладеного Договору купівлі-продажу.
27.06.2018 право власності на Предмет іпотеки в частці 61/70 перереєстровано з ТОВ «КРИСТАЛЛ-ІНВЕСТ» на позивача. При цьому відповідач- 1 звертає увагу, що ТОВ «КРИСТАЛЛ-ІНВЕСТ» передало право власності на 61/70 частини нежилого будинку на користь позивача у якості внеску до статутного капіталу та виступило його засновником.
27.04.2020 між ТОВ «ФК «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА» та ПАТ «УПБ» укладений Договір № 81/1 купівлі-продажу майнових прав за кредитними договорами, договорами поруки, договорами застави та договорами іпотеки суб'єктів господарювання, відповідно до умов якого від ПАТ «УПБ» до ТОВ «ФК «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА» перейшли майнові права за низкою кредитних договорів, у тому числі за кредитним договором та іпотечним договором № 106, предметом іпотеки за яким був нежилий будинок.
За доводами відповідача- 1 після набуття прав за вищевказаним договором ТОВ «ФК «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА» стало відомо, що 26.05.2015 між ПАТ «УПБ» та ПАТ «Авант-Банк» був укладений Договір застави майнових прав, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Могильницькою О.А., реєстровий № 219 (далі - Договір застави майнових прав № 219), яким забезпечується належне виконання ПАТ «УПБ» вимог ПАТ «АВАНТ-БАНК», що випливають з міжбанківського кредитного договору від 24.04.2015 № MM72121LG, укладений між ПАТ «УПБ» (позичальник) та ПАТ «Авант-Банк» (кредитор) та міжбанківського кредитного договору від 29.04.2015 № MM72201LG, укладених між ПАТ «УПБ» (позичальник) та ПАТ «АВАНТ-БАНК» (кредитор).
Відповідач- 1 наголошує на тому, що вартість кредитних ресурсів за вказаними міжбанківськими кредитними договорами на 100% (тобто у 2 рази) перевищує середньозважену вартість кредитних ресурсів на міжбанківському ринку на момент їх укладення. За висновками відповідача- 1 це свідчить про ознаки нікчемності правочину, передбачені п. 3 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Крім того, відповідач- 1 зазначає, що укладений для забезпечення виконання зобов'язань за міжбанківськими кредитними договорами договір застави майнових прав є нікчемним з підстав, передбачених п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Враховуючи, що ПАТ «УПБ» визнаний неплатоспроможним 28.05.2015, за доводами відповідача- 1, вищевказані правочини є нікчемними в силу приписів ч. 3, 7 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». При цьому сторона стверджує, що ПАТ «УПБ» набув майно (кредит) за завищеними цінами, а умови договору застави майнових прав спрямовані на надання переваг окремому кредитору - в даному випадку ПАТ «АВАНТ-БАНК».
Оскільки державна реєстрація припинення іпотеки була проведена 20.07.2015 на підставі листа ПАТ «АВАНТ-БАНК», який набув прав кредитора (Іпотекодержателя) замість ПАТ «УПБ» на підставі нікчемних правочинів, що не породжують жодних правових наслідків - припинення іпотеки не відбулось.
Відносно посилання позивача, в якості підтвердження незаконності реєстраційних дій, на наказ Міністерства юстиції України № 3745/5 від 27.10.2020 року, яким скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відповідач-1 заперечує. При цьому сторона вказує, що Наказ Міністерства юстиції України не підтверджує незаконність реєстраційних дій. Під час розгляду скарги Колегією Міністерства юстиції не досліджувалися питання нікчемності підстав набуття права власності ТОВ «Грос компані» на нерухоме майно, тобто Колегія виходила з того, що ТОВ «Грос компані» було законним власником, а прийняті приватним нотаріусом КМНО Юдіним М.А. рішення порушили право власності ТОВ «Грос компані».
Стосовно доводів позивача про невідповідність пакету документів, поданого ТОВ «ФК «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА» державному реєстратору для внесення запису про іпотеку та державну реєстрацію права власності відповідач- 1 зазначає, що пакет документів повністю відповідав вимогам законодавства, а позиція позивача з даного приводу є необґрунтованою.
Щодо відсутності волі позивача на відчуження об'єкта нерухомого майна, відповідач- 1 вказує, що звернення стягнення на предмет іпотеки не обумовлюється волевиявленням володільця предмета іпотеки. Відповідач- 1 зазначає, що набувши право власності на предмет іпотеки від свого засновника - ТОВ «КРИСТАЛЛ-ІНВЕСТ», який є іпотекодавцем за іпотечним договором № 106 від 05.02.2010, до ТОВ «ГРОС КОМПАНІ» перейшли й усі обов'язки іпотекодавця. Тому відсутність волі позивача на відчуження нежилого будинку жодним чином не впливає на законність звернення стягнення.
Як слідує з наявних у матеріалах справи письмових пояснень третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача ТОВ «РІАЛ ІСТЕЙТ М» та третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача ТОВ «ФК «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА», зазначені учасники дотримуються аналогічної з відповідачем - 1 позиції щодо безпідставності та необґрунтованості позову ТОВ «Грос компані».
Судом також враховано, що третьою особою- 1 разом із додатковими поясненнями подано до матеріалів справи складений на замовлення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Звіт Аудиторської фірми ТОВ «Інтер Аудит» від 26.08.2016 про фактичні результати аудиторської перевірки окремих операцій ПАТ «Український професійний банк» (далі за текстом - Аудиторський висновок).
Як вбачається зі змісту Аудиторському висновку під час відповідного аналізу було досліджено обставини виведення коштів з визнаного в подальшому неплатоспроможним ПАТ «УПБ», у тому числі і операції, за якими нібито відбулось погашення заборгованості за кредитним договором, зобов'язання за яким були забезпеченні переданим в іпотеку нежилим будинком. Відповідач- 1 та треті особи звертали увагу, що аудиторським висновком підтверджується той факт що погашення належним чином кредитної заборгованості не відбулось.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, враховуючи наступне.
Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності зі статтями 12, 15, 16, 20 ЦК України особа здійснює свої цивільні права, в тому числі право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права, на власний розсуд. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.
Згідно з статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів; право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Статтями 319, 321, 658 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд; право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні; право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові.
За приписами статті 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо, відповідно до статті 388 цього Кодексу, майно не може бути витребуване у нього.
Порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Цивільний кодекс України передбачає, зокрема, такий самостійний спосіб захисту права власності та інших речових прав, як витребування майна із чужого незаконного володіння - віндикацію (стаття 388 ЦК України), у тому числі й від добросовісного набувача.
Положення статті 387 ЦК України передбачають право власника витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Віндикацією є речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульний володілець), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об'єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей.
Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і таке майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.
В ході розгляду віндикаційного позову позивач має підтвердити право власності на витребуване майно, факт вибуття майна з його володіння, наявність майна у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном. На підтвердження наявності у позивача суб'єктивного права на витребуване майно, позивач повинен надати суду відповідні докази.
Судом встановлено, що згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з 27.06.2018 по 05.10.2020 право власності на нежилий будинок належало позивачу. Крім того, матеріалами справи також підтверджується, що підставою для державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна за позивачем є акт приймання-передачі майна б/н від 25.06.2018 року.
Позов обґрунтовується незаконністю, на думку позивача, проведеної 05.10.2020 державної реєстрації іпотеки, на підставі іпотечного договору № 106 від 05.02.2010 та державної реєстрації права власності за ТОВ «ФК «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА» на нежилий будинок за наслідками звернення стягнення на предмет іпотеки. При цьому позивач посилається на обставини припинення іпотеки за вищевказаним договором ще у 2015 році.
В цій частині суд зазначає про обґрунтованість доводів відповідача- 1 та третіх осіб стосовно того, що позиція позивача про факт припинення іпотеки та, як наслідок, відсутність правових підстав для звернення стягнення на користь ТОВ «ФК «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА» є такою, що спростовується наявними у матеріалах справи доказами. При цьому суд виходить з такого.
Як вбачається з матеріалів справи, виконання зобов'язань за Кредитним договором було забезпечене переданим в іпотеку нерухомим майном: нежилим будинком, що належав ТОВ «КРИСТАЛЛ-ІНВЕСТ» та був переданий в іпотеку на підставі іпотечного договору, посвідченого 05.02.2010 приватним нотаріусом КМНО Тверською І.В., реєстровий № 106.
Як було встановлено вище, 20.07.2015 в ДРРПНМ внесено запис про припинення іпотеки на належний ТОВ «КРИСТАЛЛ-ІНВЕСТ» нежилий будинок. Так, зокрема запис про припинення іпотеки було внесено на підставі листа іпотекодержателя ПАТ «АВАНТ-БАНК» № 898 від 07.07.2015.
Відповідач- 1 заперечує проти позову, посилаючись на те що вищевказане припинення іпотеки з внесенням відповідного запису до ДРРПНМ відбулось на підставі нікчемних правочинів.
Як слідує з матеріалів справи, права іпотекодержателя перейшли від ПАТ «УПБ» до ПАТ «АВАНТ-БАНК», за заявою якого було внесено запис про припинення іпотеки, на підставі Договору застави майнових прав № 219 від 26.05.2015 укладеним безпосередньо перед визнанням ПАТ «УПБ» неплатоспроможним. За вказаним договором ПАТ «УПБ» передало в заставу ПАТ «Авант-Банк» права вимоги за кредитним договором та іпотечним договором 05.02.2010, за яким в іпотеку було передано нежилий будинок, який є предметом спору в даній справі.
Договором застави майнових прав № 219 забезпечувалось виконання зобов'язань, які виникли:
1. З міжбанківського кредитного договору від 24.04.2015 № MM72121LG, укладеного між ПАТ «УПБ» (позичальник) та ПАТ «Авант-Банк» (кредитор) щодо суми зобов'язань, строків їх виконання, розміру процентів та інших умов, у тому числі щодо:
- повернення кредиту у сумі 3 000 000,00 дол. США у строк з 24.04.2015 до 06.07.2015;
- сплати процентів за користування кредитом у розмірі 22% річних та інших зобов'язань;
2. З міжбанківського кредитного договору від 29.04.2015 № MM72201LG, укладеного між ПАТ «УПБ» (позичальник) та ПАТ «Авант-Банк» (кредитор) щодо суми зобов'язань, строків їх виконання, розміру процентів та інших умов, у тому числі щодо:
- повернення кредиту в сумі 31 000 000,00 грн. у строк з 29.04.2015 до 11.06.2015;
- сплати процентів за користування кредитом у сумі 45% річних та інших зобов'язань.
Сума забезпечення по переданим у заставу кредитним договорам станом на 29.04.2015 становила згідно п. 1.1. Договору застави майнових прав 585 101 540,80 гривень.
При цьому, сума зобов'язань ПАТ «УПБ» перед ПАТ «Авант-Банк» за міжбанківськими кредитами становила 97 787 218,00 гривень (за курсом НБУ на 29.04.2015).
Наведені обставини підтверджують доводи відповідача- 1 та третіх осіб, що вартість забезпечення у понад п'ять разів перевищувала розмір основного зобов'язання.
Відповідно до умов міжбанківського кредитного договору № ММ72121LG від 24.04.2015 ПАТ «Авант-Банк» надало ПАТ «УПБ» кредит у розмірі 3 000 000,00 дол. США зі сплатою 22 % річних.
Згідно даних НБУ станом на 24.04.2015 середньозважена процентна ставка за міжбанківськими кредитами в іноземній валюті становила 10,7 % річних.
Також, відповідно до умов міжбанківського кредитного договору № ММ72201LG від 29.04.2015 ПАТ «Авант-Банк» надало ПАТ «УПБ» кредит у розмірі 31 000 000,00 грн. зі сплатою 45 % річних.
При цьому, згідно даних НБУ станом на 29.04.2015 середньозважена процента ставка за міжбанківськими кредитами в гривні становила 25,5 % річних.
Положеннями п. 3 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з підстав, якщо банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору.
За змістом ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Таким чином, проценти за кредитним договором є ціною, за якою позичальник отримує у користування грошові кошти (кредит).
З огляду на наведене, перевищення розміру процентів за користування кредитом за міжбанківськими кредитними договорами у 2 рази середньозваженої процентної ставки свідчить про те, що ПАТ «УПБ» отримало послугу (надання грошей у тимчасове платне користування) від ПАТ «Авант-Банк» за ціною, що на 100 відсотків і більше відрізнялася від звичайної вартості послуг кредитування за міжбанківськими кредитними договорами станом на 24.04.2015 та 29.04.2015. Вказані обставини свідчать про нікчемність договорів міжбанківського кредиту № ММ72121LG від 24.04.2015 та № ММ72201LG від 29.04.2015 в силу п. 3 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Відповідно до ч. 2 ст. 548 Цивільного кодексу України недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Таким чином, укладений між сторонами договір застави майнових прав не породжував для сторін відповідних прав та/або обов'язків, в тому числі не міг призвести до набуття ПАТ «Авант-Банк» права звернути стягнення на предмети забезпечення та набуття прав кредитора.
Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
В силу того, що ч. 2 ст. 548 ЦК України прямо встановлена недійсність забезпечувального зобов'язання у зв'язку з недійсністю основного зобов'язання, суд приходить до висновку про наявність ознак нікчемності договору застави майнових прав, посвідченого 26.05.2015 ПН КМНО Могильницькою О.А., реєстровий номер 219.
Відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними у разі, якщо банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.
В цій частині суд зазначає про обґрунтованість доводів відповідача- 1 стосовно того, що умови договору застави надають перевагу ПАТ «Авант-Банк» як кредитору, порівняно із загальними правилами застави, що так само свідчить про нікчемність вказаного правочину.
Закон України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.
Згідно зі ст. 24 вказаного Закону звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.
Обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.
Згідно ст. 27 зазначеного Закону, якщо інше не встановлено цим Законом, обтяжувач, який має намір звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження в позасудовому порядку, зобов'язаний надіслати боржнику та іншим обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання. Повідомлення надсилається одночасно з реєстрацією в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.
З наведеного слідує, що направлення повідомлення заставодавцю і реєстрацію обтяження у відповідному реєстрі є обов'язком заставодержателя, виконання якого передує факту звернення стягнення. Вказані вимоги носять імперативний характер.
Однак, згідно умов пункту 4.6 договору застави майнових прав № 219 сторони визначили, що якщо у строки, встановлені кредитним договором, заставодавець не виконає (повністю чи частково) Основне зобов'язання, в т.ч. не поверне заставодержателю кредит та/або не сплатить проценти за його користування, та/або не сплатить неустойку (пеню та штрафи), та/або іншу заборгованість, платежі, та/або не виконає інші зобов'язання, які передбачені та/або випливають з основного зобов'язання та цього договору, у тому числі у випадку одноразового прострочення будь-якого зобов'язання, що визначено основним зобов'язанням, а також в інших випадках, передбачених цим договором, або у разі прийняття рішення про визнання заставодавця проблемним або запровадження тимчасової адміністрації/призначення ліквідатора/реорганізації (злиття, приєднання, виділення) заставодавця, заставодержатель в момент настання таких подій набуває всіх прав та обов'язків кредитора до боржників за кредитними договорами/договорами застави/договорами іпотеки, майнові права за якими передані в заставу за даним договором.
У Постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 320/8269/15-ц від 16.05.2018 вказано, що ухилення від надсилання боржнику такого повідомлення, реєстрації в Реєстрі відомостей, а також недотримання 30-денного строку з моменту реєстрації є порушеннями, зважаючи на які нотаріус не може вчинити виконавчий напис про звернення стягнення на предмет застави.
У Постанові від 18.12.2019 Верховним Судом по справі № 755/9188/17 вказано, що звернення стягнення на предмет застави пов'язується саме з реєстрацією у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про звернення стягнення на предмет обтяження у позасудовому порядку та спливом тридцятиденного строку для добровільного виконання боржником свого зобов'язання з моменту реєстрації в реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.
В свою чергу п. 4.6 Договору застави майнових прав виключає такий обов'язок заставодержателя, що, з одного боку - надає кредитору переваг, не передбачених чинним законодавством, а з іншої - прямо суперечить вимогам Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».
Отже, звернення стягнення на предмет застави у порядку, іншому, аніж це передбачено ст. ст. 27, 32 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», є такими, що суперечать вимогам чинного законодавства. Домовленість сторін договору про заставу майнових прав про звернення стягнення у порядку п. 4.6 надає пільги (переваги) ПАТ «Авант-Банк», як кредитору ПАТ «УПБ», поряд з іншими кредиторами ПАТ «УПБ», оскільки направлений на позачергове задоволення вимог одного з кредиторів неплатоспроможного банку. Як наслідок, такий правочин є нікчемним в силу п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Враховуючи положення ст. ст. 207, 215 ЦК України нікчемний правочин є таким, якщо його недійсність встановлена законом, і останній є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду.
З огляду на правові наслідки виконання сторонами нікчемного правочину, суд дійшов висновку, що ПАТ «Авант-Банк» не набуло прав та обов'язків кредитора по відношенню до позичальників, права вимоги до яких було передано у заставу ПАТ «Авант-Банк» на підставі Договору про заставу майнових прав, посвідченого 26.05.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Могильницькою О.А., реєстровий номер 219.
Отже у зв'язку з виконанням нікчемних правочинів - договорів міжбанківського кредиту та договору застави майнових прав, яким забезпечувалося виконання цих міжбанківських кредитних договорів, ТОВ «Кристалл-Інвест» без достатніх правових підстав припинило іпотеку нерухомого майна, згідно листа іпотекодежателя ПАТ «АВАНТ-БАНК» № 898 від 07.07.2015, та передало до статутного капіталу позивача у якості внеску до статутного капіталу.
Таким чином основне зобов'язання (кредитні договори про міжбанківський кредит) є нікчемними в силу закону, оскільки укладені всупереч вимогами Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та відповідають критеріям нікчемності, передбаченим частиною третьою ст. 38 Закону.
На підставі викладеного суд дійшов висновку, що договір застави майнових прав, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Могильницькою О.А., реєстровий № 219 укладений між ПАТ «УПБ» та ПАТ «АВАНТ-БАНК»; міжбанківський кредитний договір від 24.04.2015 № MM72121LG, укладений між ПАТ «УПБ» (позичальник) та ПАТ «Авант-Банк» (кредитор) та міжбанківський кредитний договір від 29.04.2015 № MM72201LG, укладений між ПАТ «УПБ» (позичальник) та ПАТ «Авант-Банк» (кредитор), є нікчемними в силу Закону, а отже не породжують жодних правових наслідків.
Статтею 12 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.
Ураховуючи положення ч. 2 ст. 215 ЦК України, правочини, вчинені іпотекодавцем щодо відчуження переданого в іпотеку нерухомого майна без згоди іпотекодержателя є нікчемними, оскільки їх недійсність прямо встановлена у Законі, зокрема у ст. 12 Закону України «Про іпотеку».
Наступні правочини ТОВ «Кристалл-Інвест» з відчуження нерухомого майна, переданого в іпотеку в тому числі, правочин з передачі 61/70 частини нежилого будинку до статутного капіталу ТОВ «Грос компані» за відсутності згоди іпотекодержателя - ПАТ «УПБ» так само є нікчемними.
Суд зазначає, що вищенаведені обставини спростовують твердження позивача про правомірність набуття права власності на спірний об'єкт та подальше порушення його прав відповідачами у справі. У зв'язку з наведеним позов не піддягає задоволенню як у частині вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння, так і у частині вимог про визнання права власності.
Ст. 204 Цивільного кодексу України визначено презумпцію правомірності правочину. Відповідно до зазначеної норми права правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Судом було досліджено обставини правомірності набуття відповідачами речових прав на спірний нежилий будинок. Матеріали справи не містять доказів того, що правочини, на підставі яких відповідачами набувались речові права на нежилий будинок визнавались судом недійсними, а також того, що їх недійсність встановлена законом. Відтак позивачем не доведено факт того, що перехід права власності на спірне нерухоме майно до відповідача - 1 відбувався неправомірно.
Крім того, одним із доводів позовної заяви є посилання позивача на факт погашення заборгованості за кредитним договором № 68, зобов'язання за яким забезпечувались переданим ТОВ «КРИСТАЛЛ-ІНВЕСТ» в іпотеку нежилим будинком. Суд критично ставиться до вказаного доводу позивача з огляду на те, що на підтвердження даних обставин позивачем не було надано жодних належних, допустимих та достовірних доказів.
У п. 26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
Як було вищезазначена, в матеріалах справи наявний аудиторський висновок, щодо операцій в ПАТ «УПБ».
Згідно аудиторського висновку (стор. 89-92, 102 висновку) погашення заборгованості ТОВ «КБК «Альянс» за кредитним договором не відбулось в зв'язку з наступним. ПАТ «УПБ» мав зобов'язання перед кредиторами (вкладниками), згідно переліку. Зазначені особи уклали з ОСОБА_1 договори про відступлення прав вимоги за депозитними договорами у період 26.05.2015-28.05.2015. В день укладання договорів відступлення прав за депозитними договорами, між ПАТ «УПБ» та ОСОБА_1 укладались додаткові угоди до депозитних договорів, згідно яких вносилися зміни, а саме - строк дії договорів та дату повернення депозиту сторони змінювали на 27-28.05.2015.
Додаткові договори до депозитних договорів, котрими скорочувався термін розміщення депозитів та їх виплата на поточний рахунок ОСОБА_1 надали йому, як кредитору Банку, переваг, не передбачених чинних законодавством та документами Банку (п. 6, 7 ч. 3 ст. 38 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).
В результаті виконання нікчемних правочинів ОСОБА_1 акумулював на своєму рахунку (стор. 232 - 265 висновку) № 262055072840 - 21 600 068,35 доларів США, на рахунку № НОМЕР_1 - 2 645 238,50 євро, на рахунку № НОМЕР_2 - 298 489 409,69 гривень.
Згідно аудиторського висновку, з зазначених рахунків та коштів було:
- перераховано на поточний рахунок ТОВ «КБК «Альянс» в погашення боргу за кредитним договором № 68: 179 976,63 євро;
- перераховано на поточний рахунок ТОВ «Розвиток-2012» № НОМЕР_3 - 159 982 515,85 грн. з рахунку № НОМЕР_4 (980).
ТОВ «Розвиток-2012» переказало ТОВ «КБК «Альянс» на його поточний рахунок 63 777 872,19 грн., з яких ТОВ «КБК «Альянс» спрямувало на погашення»: кредитного договору № 68 - 13 206 098,79 грн., кредитного договору № 87 - 50 571 241, 95 грн.
Відповідач- 1 наполягає на тому, що заборгованість ТОВ «КБК «Альянс» була погашена за рахунок депозиту ОСОБА_1 . При цьому, отримання коштів за депозитами достроково здійснювалися за нікчемними правочинами - додатковими угодами про зміну строку депозиту, які укладались між ПАТ «УПБ» та ОСОБА_1 , які в подальшому ОСОБА_1 було переказано на рахунок ТОВ «Розвиток-2012» в сумі 159 982 515,85 грн., а також 179 976,63 євро на рахунок ТОВ «КБК «Альянс».
Порушення строків повернення депозитів іншим кредиторам ПАТ "УПБ" підтверджується аудиторським висновком (стор. 92 - 93 висновку), згідно якого під час аудиту було встановлено надходження до ПАТ "УПБ" звернень кредиторів ПАТ "УПБ" про неповернення вкладниками депозитних коштів.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні належні докази погашення заборгованості за кредитним договором № 68.
В процесі розгляду справи також було надано оцінку доводам позивача про скасування Наказом Міністерства юстиції України № 3745/5 від 27.10.2020 року рішень державних реєстраторів, на підставі яких право власності на нежилий будинок було набуто відповідачем- 1. Так, судом встановлено, що як слідує з наданих до суду доказів, під час розгляду скарги Колегією Міністерства юстиції України не досліджувалися питання підстав набуття права власності ТОВ «Грос компані» на нерухоме майно, тобто Колегія Мінюсту виходила з того, що ТОВ «Грос компані» було законним власником, а прийняті приватним нотаріусом КМНО Юдіним М.А. рішення порушили право власності ТОВ «Грос компані». При цьому Колегією Міністерства юстиції не приймалося до уваги нікчемність правочинів, на підставі яких набувалося право власності ТОВ «Грос компані».
Суд окремо зауважує, що обставини, встановленні у рішенні Господарського суду міста Києва від 22.12.2015 у справі № 910/24605/15, не спростовують наведених висновків щодо нікчемності вищезазначених правочинів.
При цьому суд зазначає про недоведеність належними, допустимими та достатніми доказами позиції позивача щодо невідповідності поданого ТОВ «ФК «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА» для державної реєстрації іпотеки, обтяжень та права власності на нежилий будинок пакету документів вимогам законодавства.
Враховуючи вищевикладене, правомірність вимог позивача про витребування майна з чужого незаконного володіння не підтверджена обставинами, які входять до предмета доказування у даному спорі (з вимогами віндикаційного позову). Зокрема, позивачем не доведено: факт незаконності вибуття майна з володіння позивача, як і законність набуття такого майна у власність.
Суд звертає увагу позивача, що відповідно до положень ч. 4 ст. 74 ГПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.
Суд зазначає, що позивач, заявляючи позов та обираючи спосіб захисту повинен дбати про те, щоб резолютивна частина рішення, в якій остаточно закріплюється висновок суду щодо вимог позивача, могла бути виконана в процесі виконавчого провадження у справі, адже у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
За приписами ст. ст. 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду спору має бути встановлено не лише наявність підстав на які позивач посилається в обґрунтування своїх позовних вимог, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.
Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.
Враховуючи наведене, повно і всебічно з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку, що позов не є достатньо обґрунтованим, оскільки позивачем належними та допустимими доказами не доведено правомірності та законності позовних вимог, так само як і фактів порушення власних прав та інтересів відповідачами у справі.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, з покладенням судового збору на позивача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Судовий збір покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 08.06.2021.
Суддя І.В. Приходько