ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
07.06.2021Справа № 910/8672/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Ковтуна С.А., дослідивши матеріали справи
за позовом ОСОБА_1
до публічного акціонерного товариства «Науково-технічний комплекс «Електронприлад»
про визнання незаконним та скасування рішень загальних зборів,
Представники:
не викликались
До Господарського суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до публічного акціонерного товариства «Науково-технічний комплекс «Електронприлад» (далі - Товариства) про:
- визнання незаконним та скасування рішення річних загальних зборів акціонерів Товариства прийнятого щодо затвердження розміру річних дивідендів за підсумками роботи Товариства з 2018 рік, у зв'язку з приведенням у відповідність до вимог постави Кабінету Міністрів України від 24.04.2019 № 364 (із змінами внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 1015), яке оформлене протоколом № 1 від 30.04.2021 річних загальних зборів акціонерів Товариства (рішення щодо питання № 5 порядку денного протоколу № 1 від 30.04.2021);
- визнання незаконним та скасування рішення річних загальних зборів акціонерів Товариства прийнятого щодо розподілу прибутків і збитків Товариства, отриманих за результатами діяльності товариства у 2019 році, у тому числі затвердження розміру річних дивідендів, з урахуванням вимог, передбачених законодавством, відповідно до результатів фінансово-господарської діяльності Товариства у 2019 році (рішення щодо питання № 6 порядку денного протоколу № 1 від 30.04.2021).
Позовні вимоги мотивовані тим, що на час прийняття рішень був відсутній чистий прибуток звітного 2020 року, а розмір нерозподіленого прибутку недостатній для здійснення виплати дивідендів.
Одночасно з позовом ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову, в якій просить:
- зупинити дію рішення річних загальних зборів акціонерів Товариства прийняте щодо затвердження розміру річних дивідендів за підсумками роботи Товариства з 2018 рік, у зв'язку з приведенням у відповідність до вимог постави Кабінету Міністрів України від 24.04.2019 № 364 (із змінами внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 1015), яке оформлене протоколом № 1 від 30.04.2021 річних загальних зборів акціонерів Товариства (рішення щодо питання № 5 порядку денного протоколу № 1 від 30.04.2021;
- зупинити дію рішення річних загальних зборів акціонерів Товариства прийнятого щодо розподілу прибутків і збитків Товариства, отриманих за результатами діяльності товариства у 2019 році, у тому числі затвердження розміру річних дивідендів, з урахуванням вимог, передбачених законодавством, відповідно до результатів фінансово-господарської діяльності Товариства у 2019 році (рішення щодо питання № 6 порядку денного протоколу № 1 від 30.04.2021) та заборонити Товариству вчиняти будь-які дії щодо виконання вказаного рішення.
Обґрунтовуючи мотиви заяви, заявник зазначив, що у разі невжиття заходів забезпечення позову відповідач виконає оскаржувані рішення, що значно погіршить показники господарської діяльності Товариства, а відповідно порушить права позивача як акціонера Товариства.
Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною 1 статті 137 ГПК України визначено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
У рішенні Конституційного Суду України від 16.06.2011 N 5-рп/2011 у справі N 1-6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (боржника) або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача або особи, яка звернулась з відповідними вимогами у справі про банкрутство.
Суд зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Згідно з Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13 січня 2020 року у справі № 922/2163/17 забезпечення позову - це, по суті обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Зважаючи на предмет позову, судове рішення у цій справі за своєю правовою природою є рішенням про визнання незаконним та скасування рішень загальних зборів (у випадку задоволення позову), тобто стадія виконання в таких судових рішеннях відсутня.
Оскільки ОСОБА_1 звернувся до суду з немайновими вимогами, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в цьому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду (постанови від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, від 15.01.2020 у справі № 910/14150/19, від 22.01.2020 у справі № 923/826/19) у немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Заява про забезпечення позову вмотивована тим, що невжиття заявлених заходів призведе до ускладнення або унеможливлення захисту порушених прав позивача та спрямовані на заборону відповідачу та іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.
Однак, з огляду на викладене, суд зазначає, що заявником не наведено достатніх обґрунтувань та не доведено в порядку приписів статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України, що існує реальна загроза, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчиняти дії може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача (у разі задоволення позову), за захистом яких він звернувся до суду.
Суд також зазначає, що заходи забезпечення позову, які позивач просить суд вжити за поданою заявою, не є адекватними заявленому позивачем способу захисту (визнання незаконним рішень та їх скасування). Так, суд вирішує питання щодо визначення можливих наслідків невжиття заходів забезпечення у формі істотного ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених прав позивача (необхідна умова для застосування заходів забезпечення позову), виключно в межах заявлених позовних вимог, тобто в межах способу захисту (предмету позову), з яким позивач звернувся до суду (має намір звернутись), з огляду на приписи ст. 5, ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що вимога про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення річних загальних зборів акціонерів Товариства прийнятого щодо розподілу прибутків і збитків Товариства, отриманих за результатами діяльності товариства у 2019 році, у тому числі затвердження розміру річних дивідендів, з урахуванням вимог, передбачених законодавством, відповідно до результатів фінансово-господарської діяльності Товариства у 2019 році (рішення щодо питання № 6 порядку денного протоколу № 1 від 30.04.2021) та заборони Товариству вчиняти будь-які дії щодо виконання вказаного рішення порушує ч. 10 ст. 137 ГПК України, оскільки зачіпає права інших акціонерів (учасників) господарського товариства та діяльність товариства в цілому. Зупинення дії рішень річних загальних зборів буде впливати безпосередньо на права всіх учасників Товариства, а тому може призвести до правових ускладнень значно більших, ніж ті, яким би вдалося б запобігти.
Отже, суд доходить висновку, що вказані заявником заходи забезпечення позову не зможуть забезпечити ефективний захист та поновлення порушених прав позивача в контексті заявленого позивачем способу захисту.
При цьому, суд приймає до уваги, що у справі «Серявін та інші проти України», Європейський суд з прав людини зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Враховуючи викладене суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 .
На підставі викладеного, керуючись статтями 136, 137, 140, 234 ГПК України,
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Ухвала набрала законної сили 07.06.2021.
Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана в порядку, передбаченому підпунктом 17.5 пункту 17 розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України, протягом 10 днів з дня її підписання суддею.
Суддя С. А. Ковтун