ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
02.06.2021Справа № 910/17529/20
Господарський суд міста Києва у складі: головуючого судді Князькова В.В. за участю секретаря судового засідання Скокіна О.Л. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГАПОЛІСБУД БК"
до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА"
За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"
про стягнення 43 862,76 грн,-
Представники сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
від третьої особи: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕГАПОЛІСБУД БК" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" про стягнення страхового відшкодування в сумі 43 862,76 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором добровільного страхування №DNH0MA-198D0JN від 13.09.2019 в частині виплати страхового відшкодування за наслідками настання 30.08.2020 страхового випадку.
Ухвалою 11.11.2020 відкрито провадження у справі. При цьому, з огляду на характер спірних правовідносин, заявлені позивачем вимоги та предмет доказування, суд дійшов висновку про можливість здійснювати розгляд даної справи за правилами спрощеного провадження. Ухвалою від 11.11.2020 встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження.
30.11.2020 представником відповідача було подано відзив на позов, в якому проти задоволення позовних вимог надано заперечення. Зокрема, відповідачем вказано, що відповідно до акту огляду пошкодженого транспортного засобу автомобіль зазнав пошкодження задніх правих дверей (фарбування) та заднього бамперу (заміна/фарбування) внаслідок наїзду на перешкоду. Отже, з огляду на вказані обставини, відповідачем наголошено на обґрунтованості відмови страховика у виплаті страхового відшкодування, оскільки страхувальником не було надано довідки компетентного органу про подію.
07.12.2020 позивачем було подано відповідь на відзив, в якій вказано, що нормою ст.26 Закону України "Про страхування" не передбачено такої підстави для відмови страховика у виплаті страхового відшкодування, як ненадання страхувальником довідки компетентного органу про настання події.
Ухвалою від 23.02.2021 було постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 24.03.2021; залучено до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк".
24.03.2021 судом було відкладено підготовче засідання на 07.04.2021.
07.04.2021 підготовче засідання було відкладено на 28.04.2021.
28.04.2021 судом було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 02.06.2021.
Представники сторін та третьої особи у судове засідання 02.06.2021 не з'явились, проте, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтвержуються наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями.
Наразі, з огляду на неявку представників учасників справи, суд зазначає таке.
Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України).
Зі змісту п.1 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу за відсутності учасника справи, якого було належним чином повідомлено про судове засідання, та яким не було повідомлено про причини неявки.
Згідно ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.
У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.
Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов'язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).
Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.11 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).
Отже, за висновками суду, неявка представників сторін та третьої особи не перешкоджає розгляду спору у судовому засіданні 02.06.2021.
В судовому засіданні 02.06.2021 на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
13.06.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "МЕГАПОЛІСБУД БК" (страхувальник) та Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "УНІКА" (страховик) було укладено електронний договір добровільного страхування наземного транспорту (КАСКО) №DNH0MA-198D0JN, предметом якого згідно п.4 є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням наземним транспортним засобом, що належать йому на правах власності, повного господарського відання, оперативного управління або інших законних підставах.
Майном, що страхується за цим договором, є транспортний засіб Infiniti QX60, 2019 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Страхова сума становить 1 547 060 грн, страховий платіж - 108 139,49 грн.
За умовами п.8 договору №DNH0MA-198D0JN від 13.09.2019 розмір безумовної франшизи складає за ризиком незаконне заволодіння ЗТЗ або конструктивного чи фізичного знищення транспортного засобу - 7% від страхової суми, по решті ризиків - 1%, але не менше ніж 100 євро (в гривні по курсу Національного банку України на дату настання страхового випадку).
Зі змісту п.9 договору №DNH0MA-198D0JN від 13.09.2019 вбачається, що строк дії договору страхування дорівнює 12-ти місяцям з 14.09.2019 по 13.09.2020 включно.
Договір діє виключно на території України. Дія договору не поширюється на тимчасово окуповані території Донецької та Луганської області, а також Автономну Республіку Крим (п.12 договору №DNH0MA-198D0JN від 13.09.2019).
Вигодонабувачем за договором №DNH0MA-198D0JN від 13.09.2019 є Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" на підставі договору лізингу №KIL0FLOWWXESM-1 (п.3 договору).
У розділі 5 умов страхування до договору №DNH0MA-198D0JN від 13.09.2019 визначено перелік страхових випадків, до якого включено, в тому числі, дорожньо-транспортну пригоду, викид каменів чи інших твердих фракцій із-під коліс транспорту.
За умовами п.3.1 договору №DNH0MA-198D0JN від 13.09.2019 у разі настання події, що має ознаки страхового випадку, передбаченого умовами цього договору, страхувальник та особи, яким страхувальник довірив управління транспортним засобом, зобов'язані:
3.1.1 негайно вжити всіх необхідних заходів щодо спасіння та збереження застрахованого транспортного засобу, попередження та зменшення збитків і усунення обставин, що можуть спричинити додаткові збитки;
3.1.2 негайно (протягом 2 годин) заявити про це в органи внутрішніх справ, з надзвичайних ситуацій чи інші спеціалізовані органи, до компетенції якихї входить розслідування та ліквідація наслідків подій, кваліфікованих як страхові випадки, і причин їх виникнення та здійснити усі інші необхідні дії, передбачені чинним законодавством України;
3.1.3 якщо така подія сталась за участю іншого транспортного засобу, записати відомості про цей транспортний засіб, особу, що ним керує, а також номер поліса страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу іншої сторони, якщо такий документ є;
3.1.4 протягом 24 годин зателефонувати за номером 3700 контактного центру представника страховика про настання страхового випадку;
3.1.5 протягом 48 годин (включаючи вихідні та святкові дні) з моменту, коли йому стало відомо про настання такої події, сповістити про це страховика або його представника в письмовій формі;
3.1.6 надати праедставнику страховика пошкоджений транспортний засіб (до проведення ремонтних робіт) або його залишки, а також ушкоджені деталі і частини для огляду та складання акта огляду і узгодити зі страхувальником подальші дії щодо врегулювання збитку;
3.1.7 в пошкодженому транспортному засобі не робити ніяких змін, окрім тих, які зумовлені необхідністю забезпечення безпеки руху, зменшення розміру збитку або допомоги потерпілим, і не здійснювати його ремонту без попереднього огляду представником страховика, окрім випадків, коли представник страховика не проведе огляду транспортного засобу протягом 14 днів від дня одержання повідомлення про страховий випадок; до складання акта огляду (дефектної відомості) транспортного засобу та його фотографування страхувальник та особи, яким страхувальник довірив управління транспортним засобом, не мають права змінювати картину пошкоджень;
3.1.8 надати страховику документи, які підтверджують факт настання страхового випадку та розмір заподіяного збитку, та вжити всіх заходів для забезпечення реалізіції страховиком права вимоги до осіб, відповідальних за заподіяний збиток;
3.1.9 у разі незаконного заволодіння транспортним засобом, перед отриманням першої частини страхового відшкодування передати страховику свідоцтво про реєстрацію і повний комплект оригінальних ключів від цього транспортного засобу за винятком їх викрадення шляхом грабежу або розбою разом із незаконним заволодінням транспортного засобу. В разі невиконання даної умови страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування.
У пункті 3.2 договору №DNH0MA-198D0JN від 13.09.2019 наведено перелік документів, які страхувальник повинен надати страховику для одержання страхового відшкодування, в тому числі, довідку органів внутрішніх справ про дорожньо-транспортну пригоду. У випадку пошкодження виключно тільки лакофарбного покриття, скла, приборів зовнішнього освітлення, дзеркал, антен, декоративних елементів кузова (молдінгів, емблем) рішення щодо виплати страхового відшкодування може бути прийнято страховиком без довідки компетентних органів, але не більше одного разу впродовж дії цього договору.
За умовами 3.3 договору №DNH0MA-198D0JN від 13.09.2019 з метою визначення розміру збитку, страхувальник одночасно з поданням документів, зазначених у п. 3.2 умов страхування, зобов'язаний надати страховику або його представнику транспортний засіб для проведення незалежної експертизи пошкоджень, яка здійснюється за рахунок страховика. Після складення дефектного акта (акта огляду) та фотографування пошкоджений транспортний засіб може бути направлено для ремонту на станцію технічного обслуговування, узгоджену із страховиком. До участі в експертизі страховик запрошує страхувальника та особу, відповідальну за заподіяний збиток. Відсутність страхувальника та особи, відповідальної за заподіяний збиток, чи їх представників при проведенні експертизи, а також їх відмова узгодити її висновки не є підставою для визнання експертизи недійсною.
У разі незгоди страхувальника з висновками експерта, страхувальник може за свій рахунок замовити проведення іншої експертизи. Страхувальник має право для визначення розміру збитку скласти кошторис на підприємстві (станції технічного обслуговування, автомайстерні), яке за згодою страховика буде виконувати ремонт пошкодженого транспортного засобу. Кошторис повинен містити повний перелік робіт, їх вартість та вартість запчастин та матеріалів, які повинні бути використані при ремонті (п.3.3 договору №DNH0MA-198D0JN від 13.09.2019).
Пунтком 3.4 договору №DNH0MA-198D0JN від 13.09.2019 передбачено, що розмір завданих збитків визначається після огляду транспортного засобу та на підставі експертної оцінки розміру збитку (кошторису вартості відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу) з урахуванням документів, наданих страхувальником (вигодонабувачем), а також документів і відомостей, зібраних страховиком, самостійно, а саме: - переліком знищених, пошкоджених або таких, що зникли, вузлів, агрегатів, деталей, приладдя та оздоблення транспортного засобу або самого транспортного засобу; - агрегатів, деталей, приладдя та оздоблення транспортного засобу або самого транспортного засобу.
Пунктом 3.19 договору №DNH0MA-198D0JN від 13.09.2019 передбачено, що у разі прийняття страховиком рішення про виплату страхового відшкодування, страховик протягом десяти робочих днів з моменту складання страхового акту здійснює виплату страхового відшкодування відповідно до нижченаведеного порядку: якщо на момент прийняття рішення про виплату страхового відшкодування: 1) у страхувальника існує заборгованість за кредитним договором, строки виконання якої вже настали, - страхове відшкодування виплачується вигодонабувачеві і спрямовується на погашення цієї заборгованості; 2) у страхувальника існують зобов'язання за кредитним договором щодо погашення кредиту, строки виконання яких ще не настали, - сума страхового відшкодування, яка залишилась після розрахунку за п.п.1) цього пункту, що не перевищує загальної суми зобов'язань страхувальника за кредитним договором, вважається достроковим погашенням кредиту, виплачується вигодонабувачеві і спрямовується на погашення кредиту; 3) страхувальник здійснив повний розрахунок за кредитним договором (що підтверджується довідкою), - страхове відшкодування спрямовується на оплату рахунку СТО за ремонт (якщо пошкоджений ТЗ ремонтується або вже відремонтований) або страхувальнику; сума страхового відшкодування, що залишилась після здійснення виплат за п.п. 1) та 2) цього пункту, виплачується страхувальнику. У випадках, передбачених п.п.1) та 2) п.3.19.1 цього договору, страхове відшкодування можу бути виплачене страхувальнику або на оплату рахунку СТО за ремонт у разі одержання письмової згоди вигодо набувача на виплату страхового відшкодування, у тому числі у разі передачі страхувальником іншого майна в заставу замість пошкодженого чи втраченого або відновлення пошкодженого транспортного засобу (п.3.19.1 договору №DNH0MA-198D0JN від 13.09.2019).
У разі дострокового розірвання кредитного договору і пред'явлення кредиту до стягнення при наявності заборгованості страхувальника перед вигодонабувачем (що підтверджується довідкою), виплата страхового відшкодування здійснюється у порядку, передбаченому п.3.19.1 цього договору (п.3.19.2 договору №DNH0MA-198D0JN від 13.09.2019).
У п.4.4 договору №DNH0MA-198D0JN від 13.09.2019 вказано, що не відшкодовуються збитки в розмірі франшизи, зазначеної в цьому договорі, в межах якої страхувальник самостійно несе відповідальність по кожному страховому випадку.
У п.5 договору №DNH0MA-198D0JN від 13.09.2019 наведено перелік страхових випадків, до яких віднесено, в тому числі, дорожньо-транспортну пригоду.
За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
Згідно з ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 979 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Суд звертає увагу на те, що статтею 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину.
Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права і обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.01.2018 по справі №203/2612/13-ц та постанові від 19.06.2018 по справі №5023/3905/12.
Слід зауважити, що на теперішній час договір №DNH0MA-198D0JN від 13.09.2019 у передбаченому чинним законодавством України порядку недійсним визнано не було. Доказів зворотного матеріали справи не містять.
Отже, виходячи з наведеного вище, з огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №DNH0MA-198D0JN від 13.09.2019 як підставу у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків зі страхування транспортного засобу.
09.09.2020 страхувальник звернувся до страховика із заявою №003711186 від 09.09.2020 про подію з ознаками страхового випадку згідно договору КАСКО №DNH0MA-198D0JN. У вказаній заяві вказано, що 30.08.2020 автомобіль Infiniti QX60, реєстраційний номер НОМЕР_1 зазнав пошкодження задніх правих дверей та заднього бамперу внаслідок наїзду на перешкоду. Про подію було повідомлено страховика 31.08.2020.
09.09.2020 представниками страховика було проведено огляд транспортного засобу, за наслідками якого складено акт №00371186 (дефектна відомість). У вказаному акті встановлено, що транспортний засіб має пошкодження заднього бамперу (заміна/фарбування), а також дверей задніх правих (фарбування).
Згідно рахунку №ВЛвС-0004801 від 28.09.2021, який складено Товариством з обмеженою відповідальністю "Віді-Ліберті", вартість відновлювального ремонту транспортного засобу становить 43 862,86 грн.
Листом №3344 від 30.09.2021 Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "УНІКА" було повідмолено Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕГАПОЛІСБУД БК" про відсутність підстав для виплати страхового відшкодування, з огляду на ненадання страхувальником довідки відповідних компетентних органів про дорожньо-транспортну пригоду.
У листі №2580 від 21.10.2020 Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "УНІКА" вказано, що виплата страхового відшкодування за відсутності довідки компетентних огранів можлива лише у разі пошкодження виключно тільки лакофарбного покриття, скла, приборів зовнішнього освітлення, дзеркал, антен, декоративних елементів кузова (молдінгів, емблем).
За поясненнями позивача, які з боку відповідача підтверджені, Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "УНІКА" так і не було сплачено страхового відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю "МЕГАПОЛІСБУД БК", що і стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.
Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Виходячи зі змісту ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
Частиною 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.
За таких обставин, враховуючи зміст ст.129 Конституції України, ч.ч.1-3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України позивачем при зверненні до суду з вимогами про стягнення суми страхового відшкодування, повинно бути доведено обставини виникнення між сторонами господарських правовідносин, наявність у відповідача обов'язку здійснити відповідну виплату, строк виконання якого настав, та який фактично було порушено.
За твердженнями позивача, відповідачем порушено прийняті на себе зобов'язання за договором добровільного страхування №DNH0MA-198D0JN від 13.09.2019 в частині виплати страхового відшкодування за наслідками настання 30.08.2020 страхового випадку, а саме безпідставно відмовлено в його виплаті, оскільки нормою ст.26 Закону України "Про страхування" не передбачено такої підстави для відмови страховика у виплаті страхового відшкодування, як ненадання страхувальником довідки компетентного органу про настання події.
Заперечуючи проти позову відповідачем вказано, що відповідно до акту огляду пошкодженого транспортного засобу автомобіль зазнав пошкодження задніх правих дверей (фарбування) та заднього бамперу (заміна/фарбування) внаслідок наїзду на перешкоду. Отже, з огляду на вказані обставини, відповідачем наголошено на обґрунтованості відмови страховика у виплаті страхового відшкодування, оскільки страхувальником не було надано довідки компетентного органу про подію.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Статтею 1 Закону України "Про страхування" визначено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, що не суперечать закону і пов'язані: з життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); з володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування); з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) (стаття 4 Закону України "Про страхування").
Відповідно до абзацу 1 статті 6 Закону України "Про страхування" добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.
Частинами 1, 2 ст. 9 Закону України "Про страхування" встановлено, що:
- страхова сума - це грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку;
- страхова виплата - це грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.
Згідно з частиною першою статті 988 Цивільного кодексу України страховик зобов'язаний, зокрема, у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про страхування" страхувальники мають право при укладанні договорів страхування інших, ніж договори особистого страхування, призначати фізичних осіб або юридичних осіб (вигодонабувачів), які можуть зазнати збитків у результаті настання страхового випадку, для отримання страхового відшкодування, а також замінювати їх до настання страхового випадку, якщо інше не передбачено договором страхування.
Судом вказувалось, що Вигодонабувачем за договором №DNH0MA-198D0JN від 13.09.2019 є Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" на підставі договору лізингу №KIL0FLOWWXESM-1 (п.3 договору).
У п.3.19.1 договору №DNH0MA-198D0JN від 13.09.2019 вказано, що якщо на момент прийняття рішення про виплату страхового відшкодування: 1) у страхувальника існує заборгованість за кредитним договором, строки виконання якої вже настали, - страхове відшкодування виплачується вигодонабувачеві і спрямовується на погашення цієї заборгованості; 2) у страхувальника існують зобов'язання за кредитним договором щодо погашення кредиту, строки виконання яких ще не настали, - сума страхового відшкодування, яка залишилась після розрахунку за п.п.1) цього пункту, що не перевищує загальної суми зобов'язань страхувальника за кредитним договором, вважається достроковим погашенням кредиту, виплачується вигодонабувачеві і спрямовується на погашення кредиту; 3) страхувальник здійснив повний розрахунок за кредитним договором (що підтверджується довідкою), - страхове відшкодування спрямовується на оплату рахунку СТО за ремонт (якщо пошкоджений ТЗ ремонтується або вже відремонтований) або страхувальнику; сума страхового відшкодування, що залишилась після здійснення виплат за п.п. 1) та 2) цього пункту, виплачується страхувальнику. У випадках, передбачених п.п.1) та 2) п.3.19.1 цього договору, страхове відшкодування можу бути виплачене страхувальнику або на оплату рахунку СТО за ремонт у разі одержання письмової згоди вигодо набувача на виплату страхового відшкодування, у тому числі у разі передачі страхувальником іншого майна в заставу замість пошкодженого чи втраченого або відновлення пошкодженого транспортного засобу.
У разі дострокового розірвання кредитного договору і пред'явлення кредиту до стягнення при наявності заборгованості страхувальника перед вигодонабувачем (що підтверджується довідкою), виплата страхового відшкодування здійснюється у порядку, передбаченому п.3.19.1 цього договору (п.3.19.2 договору №DNH0MA-198D0JN від 13.09.2019).
17.03.2021 Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "МЕГАПОЛІСБУД БК" було складено акт звірки взаєморозрахунків та переходу права власності по фінансовому лізингу, згідно змісту якого лізингодавець та лізингоодержувач засвідчили, що всі зобов'язання за договором лізингу належним чином виконано, а лізингодавець повністю сплатив лізингодавцю всі належні до сплати платежі за договором. Предмет лізингу - автомобіль Infiniti QX60 разом з відповідними документами передано у власність лізингоодержувачу.
Як свідчать матеріали справи, 07.04.2021 між Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "МЕГАПОЛІСБУД БК" було укладено договір купівлі-продажу предмету лізингу.
За таких обставин, з огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що у даному випадку саме страхувальник - Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕГАПОЛІСБУД БК" має право вимоги сплати страховиком страхового відшкодування на його користь.
Оцінюючи твердження відповідача щодо відсутності підстав для випалти страхового відшкодування, з огляду на ненадання страхувальником не надано довідки відповідних компетентних органів про дорожньо-транспортну пригоду суд зазначає таке.
Підстави для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування передбачені частиною першою статті 991 Цивільного кодексу України та абзацом першим статті 26 Закону України "Про страхування", зокрема, у разі несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків, наявності інших підстав, встановлених законом.
Водночас, частиною другою статті 991 Цивільного кодексу України та абзацом 2 статті 26 Закону України "Про страхування" встановлено, що договором страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить закону.
Згідно п.4.1 умов страхування до договору №DNH0MA-198D0JN від 13.09.2019 підставою для відмови страховика у виплаті страхового відшкодування є: навмисні дії страхувальника/водія, посадових осіб, працівників або осіб, які мають повноваження діяти від імені страхувальника, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на дії, пов'язані з виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, в стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації. Кваліфікація таких дій встановлюється відповідно до чинного законодавства України; вчинення страхувальником/водієм, посадовою особою, працівником або особою, яка має повноваження діяти від імені страхувальника, умисного злочину, що призвів до страхового випадку; подання страхувальником/водієм свідомо неправдивих відомостей про предмет договору або про факт настання страхового випадку; отримання страхувальником повного відшкодування збитків від особи, винної у їх заподіянні; несвоєчасне повідомлення страхувальником/водієм про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру або розміру збитків; пошкодження лакофарбного покриття автомобіля в результаті викиду каміння з під коліс автомобіля (або невеликі пошкодження лакофарбного покриття автомобіля, в тому числі, сколи розміром 3ммх3мм, а також пошкодження скляних деталей транспортного засобу, які не створюють тріщин та не впливають на безпеку дорожнього руху); якщо дорожньо-транспортна пригода сталась внаслідок відсутності на застрахованому транспортному засобі зимових автомобільних шин, які призначені для використання в зимовий період; інші випадки, передбачені законодавством України та умовами страхування.
Одночасно, судом вказувалось, що у пункті 3.2 договору №DNH0MA-198D0JN від 13.09.2019 наведено перелік документів, які страхувальник повинен надати страховику для одержання страхового відшкодування, в тому числі, довідку органів внутрішніх справ про дорожньо-транспортну пригоду. У випадку пошкодження виключно тільки лакофарбного покриття, скла, приборів зовнішнього освітлення, дзеркал, антен, декоративних елементів кузова (молдінгів, емблем) рішення щодо виплати страхового відшкодування може бути прийнято страховиком без довідки компетентних органів, але не більше одного разу впродовж дії цього договору.
Отже, умовами договору страхування передбачено можливість виплати страхового відшкодування за відсутності довідки компетентних органів.
Наразі, суд критично ставиться до тверджень відповідача про те, що пошкодження, яких 30.08.2020 зазнав автомобіль Infiniti QX60, реєстраційний номер НОМЕР_1 , а саме пошкодження задніх правих дверей та заднього бамперу внаслідок наїзду на перешкоду не обмежуться лише пошкодженням лакофарбного покриття.
За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У ст.77 Господарського процесуального кодексу України вказано, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.сЖодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Наразі, суд зазначає, що згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).
Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.
Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов'язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.
До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом
Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).
У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
В контексті наведених засад господарського судочинства суд звертає увагу учасників судового процесу на приписи ст.79 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Зокрема, в обґрунтування вказаних тверджень відповідач посилається на акт огляду колісного транспортного засобу, в якому вказано що транспортний засіб має пошкодження заднього бамперу (заміна/фарбування), а також дверей задніх правих (фарбування).
Одночасно, позивачем до матеріалів справи надано рахунок №ВЛвС-0004801 від 28.09.2020, який складено станцією технічного обслуговування - Товариством з обмеженою відповідальністю "ВіДі-Ліберті", в якому визначено перелік та вартість робіт, необхідних для відновлення пошкодженого 30.08.2020 автомобіля Infiniti QX60, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Проте, жодних відомостей про інші пошкодження, окрім лако-фарбного покриття, означений рахунок не містить.
До того ж, господарський суд вважає за доцільне звернути увагу відповідача на те, що останнім проводився огляд транспортного засобу, а відсутність довідки компетентних органів про дорожньо-транспортну пригоду не вказує на відсутність у страховика можливості встановити всі обставини страхового випадку чи створення страхувальником страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків. Інших доводів, що вказували б на наявність обставин, які унеможливили вставлення обставин страхового випадку, відповідачем не наведено, а судом з наявних в матеріалах справи документів не встановлено.
В контексті умов договору, на які посилається відповідач, суд зазначає, що статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.
У ст.11 Міжнародного пакту про політичні та громадянські права, який ратифіковано Указом №2148-08 від 19.10.1973р. Президії Верховної Ради Української РСР, кожен має право при визначенні його прав і обов'язків у будь-якому цивільному процесі на справедливий і публічний розгляд справи компетентним, незалежним і безстороннім судом, створеним на підставі закону.
Одночасно, у рішенні №7-рп/2013 від 11.07.2013р. Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_1 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначено, що зобов'язання повинні ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.
Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов'язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).
Отже, за висновками суду, відмова страховика у виплаті страхового відшкодування з підстави ненадання страхувальником довідки компетентних органів та за відсутності належного обгтрунтування з боку страховика неможливості за відсутності такої довідки встановити необхідні обставини страхового випадку, є позбавленою належного обґрунтування.
Щодо розміру заявленого до стягнення суд зазначає таке.
Судом вказувалось, що за умовами 3.3 договору №DNH0MA-198D0JN від 13.09.2019 з метою визначення розміру збитку, страхувальник одночасно з поданням документів, зазначених у п. 3.2 умов страхування, зобов'язаний надати страховику або його представнику транспортний засіб для проведення незалежної експертизи пошкоджень, яка здійснюється за рахунок страховика. Після складення дефектного акта (акта огляду) та фотографування пошкоджений транспортний засіб може бути направлено для ремонту на станцію технічного обслуговування, узгоджену із страховиком. До участі в експертизі страховик запрошує страхувальника та особу, відповідальну за заподіяний збиток. Відсутність страхувальника та особи, відповідальної за заподіяний збиток, чи їх представників при проведенні експертизи, а також їх відмова узгодити її висновки не є підставою для визнання експертизи недійсною.
У разі незгоди страхувальника з висновками експерта, страхувальник може за свій рахунок замовити проведення іншої експертизи. Страхувальник має право для визначення розміру збитку скласти кошторис на підприємстві (станції технічного обслуговування, автомайстерні), яке за згодою страховика буде виконувати ремонт пошкодженого транспортного засобу. Кошторис повинен містити повний перелік робіт, їх вартість та вартість запчастин та матеріалів, які повинні бути використані при ремонті (п.3.3 договору №DNH0MA-198D0JN від 13.09.2019).
Пунтком 3.4 договору №DNH0MA-198D0JN від 13.09.2019 передбачено, що розмір завданих збитків визначається після огляду транспортного засобу та на підставі експертної оцінки розміру збитку (кошторису вартості відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу) з урахуванням документів, наданих страхувальником (вигодонабувачем), а також документів і відомостей, зібраних страховиком, самостійно, а саме: - переліком знищених, пошкоджених або таких, що зникли, вузлів, агрегатів, деталей, приладдя та оздоблення транспортного засобу або самого транспортного засобу; - агрегатів, деталей, приладдя та оздоблення транспортного засобу або самого транспортного засобу.
Згідно рахунку №ВЛвС-0004801 від 28.09.2021, який складено Товариством з обмеженою відповідальністю "Віді-Ліберті", вартість відновлювального ремонту транспортного засобу становить 43 862,86 грн.
Судом вказувалось, що згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).
Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов'язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.
До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).
У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
Проте, всупереч викладеного вище, представник відповідача жодного разу у судові засідання по справі не з'явився, обставини обґрунтованості наведеного позивачем розміру вартості відновлювального ремонту належним чином доказово не спростував.
Одночасно, суд не вбачає підстав для задоволення позову в повному обсязі, оскільки, ч.19 ст.9 Закону України "Про страхування" передбачено, що франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
За умовами п.8 договору №DNH0MA-198D0JN від 13.09.2019 розмір безумовної франшизи складає за ризиком незаконне заволодіння ЗТЗ або конструктивного чи фізичного знищення транспортного засобу - 7% від страхової суми, по решті ризиків - 1%, але не менше ніж 100 євро (в гривні по курсу Національного банку України на дату настання страхового випадку).
У п.4.4 умов страхування до договору №DNH0MA-198D0JN від 13.09.2019 вказано, що не відшкодовуються збитки в розмірі франшизи, зазначеної в цьому договорі, в межах якої страхувальник самостійно несе відповідальність по кожному страховому випадку.
Страхова сума за договором становить 1 547 060 грн, страховий платіж - 108 139,49 грн.
Отже, розмір франшизи, як суми, що у даному випадку не відшкодовується страховиком становить 15 470,60 грн, а отже, позовні вимоги в цій частині є такими, що підоягають залишенню без задоволення.
За таких обставин, виходячи з вищевикладеного у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГАПОЛІСБУД БК" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" про стягнення страхового відшкодування підлягають задоволенню частково, а саме на суму 28 392,16 грн.
Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVIN OTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того,
вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від
27 вересня 2001 року).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.
З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, доводи та міркування учасників судового процесу, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду щодо часткового задоволення позовних вимог.
Згідно приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторін пропорційно задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 145, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГАПОЛІСБУД БК" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" про стягнення страхового відшкодування в сумі 43 862,76 грн - задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" (04112, місто Київ, вул.Теліги Олени, будинок 6 літ.В, ЄДРПОУ 20033533) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГАПОЛІСБУД БК" (02094, місто Київ, вул.Магнітогорська, будинок 1, ЄДРПОУ 39435457) страхове відшкодування в сумі 28 392 (двадцять вісім тисяч триста дев'яносто дві) грн 16 коп. та судовий збір в розмірі 1360 (одна тисяча триста шістдесят) грн 61 коп.
3. В задоволенні позовних вимог про стягнення страхового відшкодування в сумі 15470,60 грн відмовити.
4. Судовий збір в сумі 741,39 грн залишити за позивачем.
5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 07.06.2021.
Суддя В.В. Князьков