ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
07.06.2021Справа №910/2465/21
Суддя Господарського суду міста Києва Бойко Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева"
до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Вусо"
про стягнення 49 624,29 грн.,
У лютому 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Вусо" про стягнення 49 624,29 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що у зв'язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди за участю автомобілів Volkswagen Caddy, державний номер НОМЕР_1 , та Chery Amulet, державний номер НОМЕР_2 , у Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Вусо", як у страховика відповідальності власника транспортного засобу - автомобіля Chery Amulet (водієм якого скоєно дорожньо-транспортну пригоду) за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/7384226, наявний обов'язок із відшкодування спричинених збитків у розмірі 49 624,29 грн., право вимоги за яким набуте позивачем на підставі договору №12/08/2019-1 відступлення (купівлі-продажу) прав регресних вимог від 12.08.2019.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.03.2021 (постановленою після усунення недоліків позовної заяви, встановлених ухвалою від 22.02.2021) відкрито провадження у справі №910/2465/21; вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначено учасникам справи строки для подання заяв по суті спору.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Вказана ухвала суду від 15.03.2021 була надіслана відповідачу 18.03.2021 рекомендованим листом, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали, на адресу місцезнаходження відповідача, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 03150, м. Київ, вул. Казимира Малевича, буд. 31, та у відповідності до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0105474865211 була вручена Приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "Вусо" 25.03.2021.
Статтею 113 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
За приписами ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
Пунктом 4 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 15.03.2021 у справі №910/2465/21 встановлено Приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "Вусо" строк на подання відзиву з долученими до нього доказами та з доказами його направлення позивачу - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.
Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ч. 1 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України).
Отже, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Вусо" повинне було подати відзив на позов у строк до 09.04.2021 включно.
06.04.2021 через відділ діловодства суду від Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Вусо" надійшов відзив на позов з доказами його направлення позивачу, в якому відповідач заперечує проти позовних вимог з тих підстав, що страховик потерпілої особи (правонаступником якого є позивач) у визначений п. 37.1.4 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" річний строк не звертався до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Вусо" із заявою про страхове відшкодування, що є самостійною підставою для відмови у виплаті такого страхового відшкодування. Крім того, відповідач стверджує про пропуск позивачем строку позовної давності для звернення із вимогою про стягнення страхового відшкодування у розмірі 49 624,29 грн. Разом із відзивом відповідачем було подано заяву про застосування присічного строку, визначеного п. 37.1.4 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Пунктом 6 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 15.03.2021 у справі №910/2465/21 позивачу встановлено строк на подання відповіді на відзив - протягом п'яти днів з дня отримання відзиву.
Згідно інформації з пошукової системи відстеження поштових відправлень Акціонерного товариства "Укрпошта" примірник відзиву не був вручений Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева" за адресою місцезнаходження та 22.04.2021 був повернутий відправнику (Приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "Вусо").
Пунктом 5) ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення, зокрема, є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Неотримання позивачем листа з примірником відзиву, внаслідок чого останній був повернутий Приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "Вусо", на думку суду, є наслідками волевої поведінки Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева" у формі бездіяльності щодо належного отримання кореспонденції.
Так, згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (пункти 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Суд зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов'язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.
На думку суду, зважаючи на те, що позивач звернувся до суду у лютому 2021 року, отримав 24.03.2021 ухвалу суду від 15.03.2021 про відкриття провадження у справі №910/2465/21 (в якій визначено відповідачу строк на подання відзиву) Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева" не було позбавлене можливості протягом більш як 60 днів до дати розгляду даного спору по суті проявити розумну зацікавленість щодо стану розгляду відповідної справи, в тому числі щодо надходження до суду відзиву на позов.
Відтак, суд приходить до висновку, що позивач не скористався своїм правом на надання відповіді на відзив у визначений судом у відповідності до приписів Господарського процесуального кодексу України строк.
За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.
27.12.2017 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Брітіш Авто Клаб" (після перейменування - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Глобал Гарант") (страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник) укладено договір добровільного страхування транспортних ризиків №12389.001.2017 (надалі - Договір), предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом Volkswagen Caddy, державний номер НОМЕР_1 .
Відповідно до п. 14 Договору період страхування встановлено з 28.12.2017 по 27.12.2018.
13.02.2018 близько 09 годині 25 хвилин в м. Києві по вул. Набережно-Рибальська сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю застрахованого автомобіля Volkswagen Caddy, державний номер НОМЕР_1 , та автомобіля Chery Amulet, державний номер НОМЕР_2 .
Факт скоєння ДТП підтверджується довідкою №3018050517584127 Управління патрульної поліції у місті Києві.
У постанові Подільського районного суду міста Києва від 13.04.2018 у справі №758/2427/18, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 20.03.2018, встановлено, що ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Chery Amulet, державний номер НОМЕР_2 , не врахував дорожньої обстановки, не впевнився в безпечності, чим порушив п. 8.7.3 "е" Правил дорожнього руху України, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем Volkswagen Caddy, державний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 , в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_2 п. 8.7.3 "е" Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Подільського районного суду міста Києва від 13.04.2018 у справі №758/2427/18, відповідно до якої ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Позивач стверджує, що у зв'язку з зверненням ОСОБА_1 до страховика за Договором із заявою/повідомленням про настання дорожньо-транспортної пригоди від 13.02.2018 та заявою на виплату страхового відшкодування від 13.02.2018, Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Глобал Гарант" на підставі страхового акту №000000019618010101 від 01.03.2018, розрахунку страхового відшкодування до страхового акту від 22.02.2018, звіту №21703 про оцінку колісного транспортного засобу від 03.03.2018, було виплачено ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 51 124,29 грн.
Суд відзначає, що позивачем не було долучено позовної заяви жодних доказів виплати Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Глобал Гарант" страхувальнику за Договором страхового відшкодування (зокрема, платіжного доручення, квитанції тощо).
Однак, обставини виплати Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Глобал Гарант" страхового відшкодування відповідачем у відзиві не заперечується. Більше того, зміст відзиву Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Вусо" свідчить, що останнім визнається обставина виплати спірного страхового відшкодування.
Частиною 4 статті 165 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 №132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України та змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".
Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Враховуючи наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності та відсутність заперечень сторін із застосуванням стандарту доказування "вірогідності доказів", суд приходить до висновку, що Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Глобал Гарант" виплачено ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 51 124,29 грн.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Із постанови Подільського районного суду міста Києва від 13.04.2018 у справі №758/2427/18 вбачається, що транспортний засіб Chery Amulet, державний номер НОМЕР_2 , знаходився під керуванням ОСОБА_2 .
Частинами 1 та 2 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Вина особи, яка керувала транспортним засобом Chery Amulet, державний номер НОМЕР_2 , - ОСОБА_2 встановлена у судовому порядку.
Цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу Chery Amulet, державний номер НОМЕР_2 , станом на дату настання спірної ДТП була застрахована Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Вусо" на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/7384226, що підтверджується доданим позивачем до позовної заяви витягом з бази МТСБУ.
Суд відзначає, що в силу приписів ч. 3 ст. 5 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин підлягають застосуванню Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в редакції, чинній на момент страхового випадку (ДТП), тобто, станом на 13.02.2018.
Згідно пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 22.03.2017 у справі №3-1304гс16 відповідач як страховик відповідальності винної у ДТП особи на підставі спеціальної норми статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" здійснює відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Згідно звіту №21703 про оцінку колісного транспортного засобу від 03.03.2018 (складений Фізичною особою-підприємцем Кривов'язом Анатолієм Сергійовичем, сертифікат суб'єкта оціночної діяльності №839/17 від 28.08.2017) вартість відновлювального ремонту автомобіля Volkswagen Caddy, державний номер НОМЕР_1 , з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу (Ез = 0,6551) становить 38 662,45 грн.
Попри наведене, позивач стверджує, що фактично Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Глобал Гарант" сплачено страхувальнику страхове відшкодування у загальному розмірі 51 124,29 грн.
Розмір фактично виплачених коштів перевищує розмір відновлювального ремонту, розрахованого згідно ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", а тому визначальною для обрахунку розміру відшкодування, право вимоги якого до відповідача перейшло до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Глобал Гарант", є сума, визначена у звіті - 38 662,45 грн.
Різниця між розміром фактично виплачених позивачем коштів та розміром відновлювального ремонту, обов'язок по відшкодуванню якого покладено на відповідача, може бути відшкодована в порядку ст. 1194 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 12.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.
З урахуванням наведених приписів законодавства та умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/7384226 (долученого відповідачем до відзиву), згідно яких ліміт відповідальності страховика за шкоду майну обмежений сумою в 100 000,00 грн. та франшиза становить - 1 000,00 грн., Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Глобал Гарант" було набуто право вимоги до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Вусо" з виплати страхового відшкодування у розмірі 37 662,45 грн.
12.08.2019 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Глобал Гарант" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева" (покупець) укладено договір відступлення (купівлі-продажу) прав регресних вимог №12/08/2019-1 (надалі - Договір відступлення).
Згідно з п. 1.1 Договору відступлення за цим договором в порядку та на умовах, визначених цим договором, продавець відступає покупцеві, а покупець набуває права регресних вимог до боржників, зазначених у Додатку №1 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржиків або інших осіб, до яких перейшли обов'язки боржників. Покупець сплачує продавцю за права регресних вимог грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим договором.
За цим договором покупець у день укладення цього договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання продавцем у повному обсязі коштів, відповідно до п. 4 цього договору, набуває усі права регресних вимог до боржників згідно Додатку №1 до цього договору. Права регресних вимог за основними договорами переходять до покупця у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права регресних вимог (п. 2 Договору відступлення).
За умовами пункту 4 Договору відступлення сторони домовились, що за відступлення прав регресних вимог за основними договорами покупець в день укладення цього договору сплачує продавцю кошти в сумі 500,00 грн.
Із пункту 11 Додатку №1 до Договору відступлення вбачається, що за вказаним договором Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Глобал Гарант" було відступлено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева" право вимоги до ОСОБА_2 на суму 49 624,29 грн., яке виникло у зв'язку з виконанням Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Глобал Гарант" своїх зобов'язань за договором добровільного страхування транспортних ризиків №12389.001.2017 від 27.12.2017.
Доказів сплати Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева" коштів за Договором відступлення матеріали справи не містять, а позивачем суду не надано.
Однак, відповідачем обставини набуття позивачем прав вимоги за Договором відступлення не заперечуються у відзиві, в той час як у суду відсутні підстави для обґрунтованих сумнів щодо сплати позивачем Приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "Глобал Гарант" коштів у розмірі 500,00 грн. за набуті права вимоги за Договором відступлення, в тому числі з огляду на передання Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Глобал Гарант" Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева" документів, які підтверджують право вимоги до відповідача.
Таким чином, уклавши з Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Глобал Гарант" Договір відступлення, позивач отримав від кредитора, право вимоги на одержання грошового відшкодування (за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/7384226) до боржника - відповідача.
Отже, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева" (позивач) перейшло право на отримання компенсації майнової шкоди від відповідача.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України).
При цьому, заміна кредитора не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема у зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю (ч. 1 ст. 515 Цивільного кодексу України).
Умови договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оформленого страховим полісом №АК/7384226, не містять будь-яких обмежень стосовно можливості відступлення прав вимоги за таким договором новому кредиторові.
Враховуючи викладене, кредитором у зобов'язанні відповідача, предметом якого є виплата страхового відшкодування за страховим випадком - ДТП, що мала місце 13.02.2018, та винним у якій визнано страхувальника ОСОБА_2 став позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева".
В той же час, в силу положень ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відтак, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева" набуло права вимоги до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Вусо" за спірним страховим випадком в тому обсязі, який був наявним у Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Глобал Гарант", - у розмірі 37 662,45 грн.
У статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено випадки, з настанням яких страховик набуває правових підстав для відмови у здійсненні такої виплати, зокрема, у випадку, коли потерпілим чи особою, яка має право на отримання відшкодування, не було протягом року з моменту скоєння ДТП подано заяви про виплату страхового відшкодування.
Тобто, право кредитора (потерпілого) на отримання відшкодування завданої йому шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ узятих на себе зобов'язань не є безумовним, а пов'язується з поданням до такого страховика заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування), що у свою чергу законодавець обмежує річним строком з моменту скоєння відповідної ДТП.
За змістом статей 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, установлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Отже, з виконанням страховиком на підставі договору добровільного майнового страхування свого обов'язку з відшкодування на користь потерпілого завданої йому внаслідок ДТП шкоди відповідно до приписів статті 512 Цивільного кодексу України відбувається фактична заміна кредитора у таких зобов'язаннях: у деліктному зобов'язанні винуватця; у зобов'язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ здійснити відшкодування завданої шкоди, адже відповідні права потерпілого як кредитора переходять до страховика за договором добровільного майнового страхування.
В такому випадку перехід прав кредитора від потерпілого до страховика за договором добровільного майнового страхування не зумовлює виникнення нових зобов'язань винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, а відбувається виключно заміна кредитора як сторони у вже існуючих правовідносинах (в існуючих зобов'язаннях з відшкодування завданої шкоди: деліктному зобов'язанні винуватця; зобов'язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ).
Відтак, у силу приписів статі 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора (потерпілого) у відповідному зобов'язанні саме на тих умовах, які існували в останнього, що в цьому випадку полягає в набутті права отримати відшкодування завданої шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ узятих на себе зобов'язань виключно за умови подання йому у визначений законодавством строк заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування) та пов'язаного з цим ризику, який полягає у можливості реалізації страховиком наданого йому положеннями підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" права на відмову у виплаті страхового відшкодування в разі неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених строків.
При цьому, закріплюючи в положеннях указаної норми відповідні правові наслідки, законодавець не ставив їх настання в залежність від суб'єкта звернення із заявою до страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ про здійснення страхового відшкодування, а навпаки, презюмував те, що з відповідною заявою має звернутися потерпілий або інша особа, яка має право на отримання відшкодування, що закріплено в положеннях статті 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
З огляду на викладене вбачається, що закріплене в положеннях підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" право страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ відмовити у здійсненні виплати страхового відшкодування у випадку пропуску встановленого строку на звернення до нього із заявою про виплату страхового відшкодування не залежить від суб'єкта звернення з відповідною заявою, тобто підлягає застосуванню, в тому числі у випадку, коли з такою заявою звертається не безпосередньо потерпілий, а особа, яка здійснила відшкодування потерпілому завданого внаслідок пошкодження належного йому транспортного збитку на підставі договору добровільного майнового страхування.
Аналогічна правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12.12.2018 у справі №641/8243/14-ц (провадження №61-10185св18), від 20.02.2019 у справі №201/8286/16-ц (провадження №61-4898св18), Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 14.06.2018 у справі №357/9466/15-к, Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №910/7449/17 (провадження №12-104гс18).
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
За змістом п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування та виплатити його. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком. Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування. У разі якщо заява про здійснення страхового відшкодування чи інші документи, необхідні для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування, подані з порушенням строку, встановленого цим Законом, строк прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування та його виплату збільшується на кількість днів такого прострочення. Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик зобов'язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення.
Отже, настання строку здійснення відповідачем виплати страхового відшкодування за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ №АК/7384226 обумовлене закінченням дев'яностоденного строку з дня отримання ним заяви про страхове відшкодування та документів, визначених статтею 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Керуючись наведеним приписами законодавства та приймаючи до уваги, що спірна ДТП сталася 13.02.2018, то потерпілий або інша особа, яка має право на отримання відшкодування, повинен був звернутись до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування у строк до 13.02.2019.
У змісті своєї позовної заяви Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева" не зазначає, що Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Глобал Гарант" (в якого було наявне спірне право вимоги впродовж річного строку на звернення із заявою про страхове відшкодування) зверталось до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Вусо" із відповідною заявою.
Також в матеріалах справи відсутня як відповідна заява до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Вусо" про страхове відшкодування, так і докази її направлення.
За змістом ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За змістом ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Отже, матеріали справи не містять доказів звернення позивача чи первісного кредитора - Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Глобал Гарант", до відповідача з заявою в порядку, визначеному ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", в тому числі в межах визначеного ст. 37 Закону строку.
Відповідно до п. 37.1.4. ч. 37.1 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
З огляду на наведене, правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача страхового відшкодування на підставі договору (полісу) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/7384226 за наслідками пошкодження автомобіля Volkswagen Caddy, державний номер НОМЕР_1 , в спірній дорожньо-транспортній пригоді, відсутні.
За таких обставин відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Вусо" про стягнення 49 624,29 грн., у зв'язку з чим в задоволенні позову слід відмовити.
Враховуючи, що суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з підстав їх необґрунтованості, то питання строку позовної давності не досліджується.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України сплачений судовий збір за звернення до господарського суду із даним позовом необхідно покласти на позивача.
Керуючись ст.ст. 2, 13, 74, 79, 123, 129, 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 62В, офіс 211; ідентифікаційний код 40888017) до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Вусо" (03150, м. Київ, вул. Казимира Малевича, буд. 31; ідентифікаційний код 31650052) про стягнення 49 624,29 грн. відмовити повністю.
2. Судові витрати, пов'язані із розглядом справи, в частині сплаченого судового збору покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева".
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.17.5 ч.1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду або через Господарський суд міста Києва.
Повний текст рішення складено 07.06.2021.
Суддя Р.В. Бойко