ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
01.06.2021 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1060/20
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шкіндер П. А. , секретар судового засідання Попович Л. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк", вул. Грушевського, буд. 1 Д,м. Київ,01001
до відповідачів:1 Приватного підприємства "Онтаріо" АДРЕСА_1
2. ОСОБА_1 АДРЕСА_1
про стягнення заборгованості в сумі 10 173 грн 49 к.
представники сторін не з"явилися
Акціонерне товариство Комерційний Банк "ПриватБанк" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до приватного підприємства "Онтаріо", ОСОБА_1 про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості за кредитним договором в розмірі 10173,49 грн, з яких 9821,31грн. заборгованість за кредитом, 225,89 грн. заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 49,87 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом,76,42 грн. - пеня, за несвоєчасність виконання зобов"язання за договором.
Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачами зобов"язань за кредитним договором.
Представники сторін в судове засідання не з"явились, хоча про дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Враховуючи, що сторін не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, а також, що сторони своєчасно та належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін.
Нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі. Стаття 43 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки, явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Відповідно до приписів ст. 202 ГПК України, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 15 липня 2013 року по справі № 6/175(2010).
Абзацом першим пункту 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 року передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
При цьому, судом взято до уваги приписи пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вчиненої в Римі 04.11.1950 р., ратифікованої Україною 17.07.1997 р. (набрала чинності для України 11.09.1997 р.), якими гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків, зокрема, цивільного характеру. Одночасно, реалізація "права на суд", передбаченого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., відповідно до практики Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого, згідно із ст. 32 Конвенції, поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї, включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Буланов та Купчик проти України" заяви №№ 7714/06, 23654/08 від 09.12.2010р., "Чуйкіна проти України" № 28924/04 від 13.01.2011р.).
Відповідач 1 адресував суду відзив на позов, у якому заперечує щодо позовних вимог ( вх. 8042/21 від 31.05.2021). Крім того, відповідачем 1 суду на доказ часткової сплати заборгованості надано виписку по рахунку.
Розглянувши документи і матеріали, подані позивачем, дослідивши зібрані по справі докази, оцінивши їх відповідно до приписів ст. 86 ГПК України, з"ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, із врахуванням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.
27.06.2012 приватним підприємством "Онтаріо" (далі відповідач 1) було підписано заяву про відкриття поточного рахунку.
Відповідно до договору Відповідачу 1 приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг" (надалі Умови), тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http/privatbank.ua, які разом з заявою складають договір банківського обслуговування № б/н від 27.06.2012 (далі договір) та взяв на себе зобов"язання виконувати умови договору.
Відповідно до договору відповідачу 1 було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок НОМЕР_1 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв"язку банку і клієнта, що визначено і регульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг".
Відповідно до п. 3.18.1.16 Умов, при укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчить про приєднання клієнта до "Умов та правил надання банківських послуг" або у форму "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитків печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/ інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі, банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді елктронно-цифрового підпису ат/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом першого підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод в письмовій формі.
Згідно з ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Відповідно до п. 3.18.1.1 Умов, кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів та здійснення поточний платежів клієнта в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв"язку банка та клієнта.
Відповідно до п. 3.18.1.3 Умов, кредит надається в обмін на зобов"язання клієнта щодо його повернення, сплаті процентів та винагороди.
Відповідно до п. 3.18.1.8 Умов, проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до "Умов та правил надання банківських послуг".
Відповідно до п. 3.18.1.6 Умов, зазначає, що ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або надання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами банку. Підписавши угоду, клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв"язку банку і клієнта.
Свої зобов"язання за договором позивач виконав в повному обсязі, надавши відповідачу1 кредитний ліміт в розмірі 90000 грн.
Відповідно до розділу Умов 3.18.4, яким затверджений порядок розрахунків за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку елієнта при закритті банківського дня клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом.
За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця, розрахунок відсотків здійснюється за процентною ставкою у розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п.3.18.4.1.1. Умов).
При обнуленні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнуленню, клієнт сплачує банку за користування кредитом відсотки в розмірі 24% річних, починаючи з останньої дати, в яку дебетове сальдо підлягало обнуленню (п.3.18.4.1.2 Умов).
У разі непогашення кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, який дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов"язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошових зобов"язань клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п. 3.18.4.1.3 Умов).
Під непогашенням кредиту мається на увазі невиникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня (п. 3.18.4.1.4 Умов).
Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня за кількість днів користування кредитними коштами , виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати.
Пунктом 3.18.4.4 Умов, визначено розмір винагороди за використання ліміту, яку позичальник сплачує банку 1-го числа кожного місяця.
При несплаті винагороди, відсотків у відповідні їм дати сплати, вони вважаються простроченими.
Відповідно до п. 3.18.2.3.4 Умов, банк має право при порушенні клієнтом будь-якого з зобов"язань, передбаченого Умовами, змінити умови кредитування - вимагати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов"язань за кредитом в повному обсязі.
У зв"язку з зазначеними порушеннями зобов"язань за договором відповідача 1 позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення заборгованості у розмірі 10173,49 грн, яка складається з наступного: 9821,31грн. заборгованість за кредитом, 225,89 грн. заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 49,87 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом,76,42 грн. - пеня, за несвоєчасність виконання зобов"язання за договором.
Відповідно до п. 3.18.5.1 Умов. при порушенні клієнтом будь-якого з зобов"язаньпо сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п. 3.18.2.2.2., 3.18.4.1,3.18.4.2, 3.18.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 3.18.1.8, 3.18.2.2.3, 3.18.2.3.4, винагороди, передбаченого п.п. 3.18.2.2, 3.18,4.4, 3.18.4.5, 3.18.4.6, клієнт виплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний дент прострочення платежу. А в разі реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує банку пеню у розмірі, зазначеному у п. 3.18.4.1.3 від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні.
Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов"язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов"язання мало бути виконане відповідно до п. 3.18.5.4 Умов, нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов"язань, передбаченої п.п. 3.18.5.1, 3.18.5.2, 3.18.5.3, здійснюється протягом 3-х років з дня, коли відпоідне зобов"язання мало бути виконане клієнтом.
Пунктом 3.18.6.1 Умов, зазначено, що обслуговування кредитного ліміту на поточному рахунку клієнта здійснюється з моменту подачі клієнтом до банку заяви на приєднання до "Умов та правил надання банківських послуг" та з моменту надання клієнтом розрахункових документів на використання у рамках кредитної лінії, в межах зазначених у них сум і діє в обсязі перерахованих засобів до повного виконання зобов"язань сторонами.
Забезпечення виконання зобов"язань відповідача 1 договором поруки.
25.02.2019 між позивачем та ОСОБА_1 (далі відповідач 2) було укладено договір поруки №Р1551079276812895816, предметом якого є надання поруки відповідачем 2 за виконання зобов"язань відповідача 1, які випливають з кредитного договору.
Пунктом 1.1.1 договору поруки визначено, що поручитель поручається за виконання боржником зобов"язань за угодою приєднання до розділу 3.2.1 "Кредитний ліміт" Умов та правил надання банківських послуг".
Таким чином, спір у справі виник у зв'язку з неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем-1 своїх зобов'язань за Договором, щодо повернення кредитних коштів і сплати процентів та, враховуючи, що зобов'язання відповідача-1 були забезпечені порукою відповідача-2, просить суд солідарно стягнути з відповідачів заборгованість у вказаних розмірах.
Предметом доказування у даній справі є обставини укладання кредитного договору та договору поруки, погоджений кредитний ліміт, строк користування кредитом, графік погашення кредиту, наявність прострочень.
Згідно ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до частини 2 статті 639 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач зазначає, що відповідно до 318.1.16 Умов - при укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання Клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі), Банк і Клієнт допускають використання підписів Клієнта у вигляді електронно - цифрового підпису та / або підтвердження через пароль, спрямований Банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі Клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.
Відповідно до п. 3.18.1.1 Умов - кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів та здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту.
Відповідно до п. 3.18.13. Умов - кредит надається в обмін на зобов'язання Клієнта щодо його повернення, сплаті процентів та винагороди.
Свої зобов'язання за договором Позивач виконав в повному обсязі, надавши Відповідачу-1 кредитний ліміт в розмірі 90 000,00 грн.
Відповідно до розділу Умов п. 3.18.4 яким затверджений порядок розрахунків, за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня Клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка).
У зв'язку з порушеннями зобов'язань за Договором обслуговування кредитних лімітів на поточному рахунку, Відповідач-1 станом на 20.10.2020 має перед Позивачем заборгованість в сумі 9821,31грн.
Згідно ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, останній має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст ст.ст. 633, 634 ЦК України, можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами 1,2 ст. 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
Аналізуючи зазначені приписи чинного законодавства, слід дійти висновку, що у разі укладення кредитного договору плата за користування кредитними коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договором (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Як свідчать матеріали справи в заяві Відповідача про відкриття поточного рахунку від 27.06.2012 р. процентна ставка за користування кредитними коштами не зазначена, як і відсутні умови про сплату комісії банку, а також, встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та їх визначеного розміру.
Обґрунтовуючи право вимоги щодо стягнення відсотків за користування кредитом, пені та комісії, у тому числі їх розміру і порядок нарахування, Позивач посилався на Умови та Правила надання банківських послуг, які надав до суду.
Крім того, матеріали справи не містять належного підтвердження, що саме до поданої позивачем редакції "Умов та Правил надання банківських послуг" приєднався Відповідач-1 та погодився на умови, які вони містять. При цьому, роздруківка із сайту позивача не приймається судом у якості належного доказу, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити, і вносила відповідні зміни в Умови.
В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про погодження сторонами в письмовій формі ціни договору, яка встановлена у вигляді сплати процентів за користування кредитними коштами, комісії за користування кредитом, а також відповідальності (штрафу, пені), в зв'язку із чим, у суду відсутні правові підстави для задоволення позову в цій частині.
Суд зазначає, що Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.
Відтак, надані АТ КБ "ПриватБанк" Умови та Правила надання банківських послуг ПриватБанку не можна вважати складовою кредитного договору, а без надання належного підтвердження про конкретні запропоновані боржнику Умови та Правила банківських послуг, відсутність у Анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком витяг з Тарифів та витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з Відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
У даному випадку відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з боржником АТ КБ "ПриватБанк" дотримано вимоги, передбачені ч. 2 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів", в частині повідомлення споживача про умови кредитування, зокрема відсотки за користування кредитними коштами, штраф, пеня) та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.
Наведене відповідає усталеному висновку щодо застосування ст. 634 ЦК України до правовідносин з укладення кредитного договору у формі заяви про приєднання, викладеному Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.07.2019р. у справі № 342/180/17, та врахованому, зокрема, у постановах Верховного Суду від 19.02.2020р. у справі № 202/8728/14-ц, від 28.04.2020р. у справі № 293/1011/17, від 02.12.2020р. у справі № 183/992/18.
Враховуючи наведене суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для стягнення з Відповідачів процентів та комісії за користування кредитом, пені, отже у цій частині позовних вимог слід відмовити.
За змістом ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.
Зобов'язання за спірним договором забезпечено договором поруки № Р1551079276812895816 від 25.02.2019р. (далі - договір поруки), укладеним між позивачем та поручителем - ОСОБА_1 (відповідач - 2), за умовами якого (п.1.1) предметом цього договору є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ПП "Онтаріо" зобов'язань за договорами приєднання до: розділу 3.2.1. "Кредитний ліміт" Умов та Правил надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті Банку у мережі Інтернет, далі Угода-1, по сплаті: процентної ставки за користування кредитом: за період користування кредитом згідно п. 3.2.1.4.1.2 "Угоди-1" - 21% річних для договорів забезпечених порукою, 34 % річних для договорів не забезпечених порукою; за період користування кредитом згідно п.3.2.1.4.1.3. "Угоди 1" - 42 % річних для договорів забезпечених порукою, 68 % річних для договорів не забезпечених порукою; комісійної винагороди згідно п.3.2.1.1.17. "Угоди 1" в розмірі 3 % від суми перерахувань; винагороди за використання Ліміту відповідно до 3.2.1.4.4. "Угоди 1" 1-го числа кожного місяця у розмірі 0,5 % від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній місяць; кредиту в розмірі 25000,00 грн.
Якщо під час виконання "Угоди 1" зобов'язання боржника, що забезпечені цим договором збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя, поручитель при укладенні цього договору дає свою згоду на збільшення зобов'язань за "Угодою 1" в розмірі таких збільшень. Додаткових узгоджень про такі збільшення з поручителем не потрібні.
За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб (ст. 553 ЦК України).
Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом (ч. 4 ст. 559 ЦК України).
Оскільки поручитель поручився за зобов'язаннями боржника у повному обсязі, позивач набув право вимоги до поручителя як відповідача щодо погашення заборгованості за кредитним договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору як угоди (правочину) складає сукупність визначених на розсуд сторін і погоджених ними умов, у яких закріплюються їхні права та обов'язки, що складають зміст договірного зобов'язання.
За своєю юридичною природою, порука є договірним зобов'язанням, адже виникає на підставі договору.
За нормами ст. 541 ЦК України, солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
Статтею 554 ЦК України встановлено, що в разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
Згідно з ч. 1 ст. 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. За приписами ч.ч. 5, 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Так, зокрема при розгляді справи судом враховані висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду у постанові від 03.07.2019р. у справі № 342/180/17, та врахованих, зокрема, у постановах Верховного Суду від 19.02.2020р. у справі № 202/8728/14-ц, від 28.04.2020р. у справі № 293/1011/17, від 02.12.2020р. у справі № 183/992/18.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, а також вимоги ч. 2 статті 530 Цивільного кодексу України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача фактично отриманої суми кредитних коштів у розмірі 9821,31грн. є правомірними.
Також суд не бере до уваги посилання відповідача на те, що банківська виписка у період з 01.09.2020 по 31.05.2021 є неналежним доказом виконання банківської операції з видачі Банком кредиту відповідачу-1, з огляду на правову позицію Верховного Суду, що викладена у постанові від 06.11.2018 по справі № 910/1580/18.
Так, Верховним Судом зазначено, що відповідно до частини 3 статті 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в банках встановлюється Національним банком України відповідно до цього Закону та міжнародних стандартів фінансової звітності.
Згідно зі статтею 41 Закону України «Про Національний банк України» та частин 1, 2 статті 68 Закону України «Про банки та банківську діяльність» Національний банк встановлює обов'язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов'язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Згідно з частиною 3 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.
Операційна діяльність банку - це сукупність технологічних процесів, пов'язаних з документуванням інформації за операціями банку (далі - операції), проведенням їх реєстрації у відповідних регістрах, перевірянням, вивірянням та здійсненням контролю за операційними ризиками. Операції, які здійснюють банки, мають бути належним чином задокументовані. Підставою для відображення операцій за балансовими та/або позабалансовими рахунками бухгалтерського обліку є первинні документи, які мають бути складені під час здійснення операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення в паперовій та/або в електронній формі. Первинний документ - документ, який містить відомості про операцію та підтверджує її здійснення.
Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Інформація про стан особових рахунків клієнтів може надаватись їх власникам, уповноваженим власниками рахунків особам та державним органам, які мають право на отримання такої інформації згідно із законодавством України.
Таким чином, виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Поряд із цим згідно правової позиції, що викладена у постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №225/4626/15-ц, якщо виписка з рахунку відповідає зазначеним вимогам та надана відповідно до умов договору, укладеного між клієнтом і банком, то такий документ може бути доказом, який суду необхідно оцінити відповідно до вимог процесуального закону. Подана відповідачем 1 виписка вказним вимогам не відповідає.
У відповідності до частини 1 статі 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідачем належними та достатніми доказами заборгованість за кредитом у сумі 9821,31грн.. не спростована, доказів сплати боргу не надано.
Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитом у розмірі 9821,31грн.. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. В решті позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору у розмірі 2029,27грн.
Керуючись На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 8, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 612, 1048, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 175, 193, 216, 230, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 43, 86, 129, 165, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" до приватного підприємства "Онтаріо", ОСОБА_1 про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості за кредитним договором в розмірі 10173,49 грн, з яких 9821,31грн. заборгованість за кредитом, 225,89 грн. заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 49,87 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом,76,42 грн. - пеня, за несвоєчасність виконання зобов"язання за договором, задоволити.
Стягнути солідарно з приватного підприємства "Онтаріо" (76018, Івано-Франківська область,м. Івано-Франківськ, вул. Чорновола, 75а/6, код ЄДРПОУ 23925976) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк", (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором № б/н від 27.06.2012 в розмірі 10173,49 грн (десять тисяч сто сімдесят три грн, 49 к.), з яких 9821,31грн. заборгованість за кредитом та 2029,27грн. судового збору.
Відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості у розмірі 225,89грн. заборгованості по відсоткам за користування кредитом, 49,87грн. - заборгованості по комісії за користування кредитом,76,42 грн. - пені.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено 4.06.2021
Суддя Шкіндер П.А.