Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua
"27" травня 2021 р. м. Житомир Справа № 288/1425/19
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Кудряшової Ю.В.
секретар судового засідання: Сенькіна Л.А.
за участю представників сторін:
від позивача: не прибув;
від відповідача: Федосюк В.О. - діє на підставі виписки з ЄДРЮОФОП та ГФ від 05.11.2020.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області
про визнання недійсною відмови в поновленні договору оренди землі
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсної відмови Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (оформлену листом повідомлення від 25.03.2015 №31-6-0.6-5015/2-15) у поновленні договору оренди землі від 20.02.2012 №2, укладеного між ОСОБА_2 та Попільнянською районною державною адміністрацією Житомирської області.
Рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 24.06.2020 в задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання недійсною відмови в поновленні договору оренди землі відмовлено.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 07.10.2020 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково; рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 24.06.2020 скасовано; провадження по цивільній справі № 288/1425/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання недійсною відмови в поновленні договору оренди землі закрито.
Також в даній постанові роз'яснено позивачу про наявність у неї права протягом 10 днів з дня отримання постанови звернутись до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
23.10.2020 на електронну пошту Житомирського апеляційного суду надійшла заява представника ОСОБА_1 - адвоката Яковенка А.В. про направлення цивільної справи №288/1425/19 за встановленою юрисдикцією - до Господарського суду Житомирської області.
В послідуючому справу №288/1425/19 було скеровано до Господарського суду Житомирської області.
12.11.2020 до Господарського суду надійшла справа №288/1425/19.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями дану справу розподілено судді Кудряшовій Ю.В.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 17.11.2020 справу №288/1425/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання недійсною відмови в поновленні договору оренди землі прийнято до розгляду; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання.
11.01.2021 до суду від відповідача надійшов відзив, відповідно до якого останній просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що позивачем не дотримано процедури користування переважним правом на продовження договору оренди землі, а також відзначив, що право на захист речового права на земельну ділянку належить ФГ "Алекс К", а не позивачу у справі.
В послідуючому ухвалою суду від 16.03.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу №288/1425/19 до судового розгляду по суті, призначено судове засідання.
Позивач в судове засідання уповноваженого представника в судове засідання не направив, хоч про час та місце розгляду справи повідомлявся вчасно та належним чином, на підтвердження чого в матеріалах справи міститься копія реєстру Ф103 на відправку рекомендованої кореспонденції за 29.04.2021.
Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши пояснення представника відповідача та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
Як вбачається з матеріалів справи, 20.02.2012 між Попільнянською районною державною адміністрацією (орендодавець) та ОСОБА_2 (орендар/відповідач) укладено договір №2 оренди землі, відповідно до якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Паволоцької сільської ради, загальною площею - 32,00 га, у тому числі ріллі - 32,00 га з земель запасу Паволоцької сільської ради (п.п. 1, 2 договору).
Згідно п. 5 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 173826 гривень.
Також пунктом 8 договору передбачено, що останній укладено строком на 3 роки. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
В пункті 9 договору сторони погодили, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі 3% від нормативно - грошової оцінки у розмірі - 5214,78 грн.
Земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства (п. 15 договору).
Відповідно до п.п. 36-38 договору зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв'язується у судовому порядку. Дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи-орендаря. Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом. Дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається.
Цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (п. 43 договору).
Даний договір зареєстровано у відділі Держкомзему у Попільнянському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 02.04.2012 року № 182470004001982 (том 1 а.с. 6-7).
Згідно заяви від 28.02.2015 ОСОБА_2 звернувся до Попільнянської районної державної адміністрації з проханням погодити поновлення договору оренди землі від 20.02.2012, що зареєстрований 02.04.2012 за номером НОМЕР_1 (том 1 а.с. 30)
Листом від 12.02.2015 за вих. № Ч-19/02-11(14) Попільнянською районною державною адміністрацією, рекомендовано ОСОБА_2 з питанням поновлення договору оренди земельної ділянки від 20.02.2012, звернутись до Головного управління Держземагенства у Житомирській області (том 1 а.с. 31).
12.03.2015 ОСОБА_2 звернувся до Головного управління Держземагенства у Житомирській області з заявою про поновлення договору оренди землі від 20.02.2012 року № 182470004001982 в термін дії до 49 років (том 1 а.с. 32).
Листом Головного управління Держземагенства у Житомирській області за вих. № 31-6-0.6-5015/2-15 від 25.03.2015 ОСОБА_2 повідомлено ОСОБА_4 , що в поданих ним на розгляд документах відсутній кадастровий номер земельної ділянки та порушено визначений ст. 33 Закону України "Про оренду землі" порядок поновлення договору оренди землі.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть, що міститься в матеріалах справи (том 1 а.с.12).
Як вбачається з Свідоцтва про право на спадщину за законом від 08.07.2016, спадкоємцем майна ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є його дочка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Спадщина на яку видано це свідоцтво, складається з: - майнових прав засновника Фермерського господарства "Алекс К", яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на час розгляду справи встановлено, що засновником ФГ "АЛЕКС К" є ОСОБА_1 , громадянка України, місцезнаходження: АДРЕСА_2 , розмір внеску до статутного фонду (грн.): 1000,00.
Дата та номер запису в Єдиному державному реєстрі про проведення державної реєстрації юридичної особи - Дата запису: 14.03.2005, Номер запису: 12971020000000107.
Позивач, вважаючи, що відповідачем неправомірно відмовлено в продовженні договору оренди №2 від 20.02.2012, звернулася до суду з даним позовом.
Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши пояснення учасників процесу, господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, враховуючи наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу (ст. 45 ГПК України).
Разом з тим, слід звернути увагу на те, що правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств як прогресивної форми підприємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства України визначаються Законом України від 19 червня 2003 року № 973-IV«Про фермерське господарство» (далі - Закон № 973-IV), який спрямований на створення умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання і охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України.
За частиною першою статті 1 Закону № 973-IV у редакції, чинній на час набуття чинності договором оренди земельної ділянки, фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.
За законодавчим регулюванням, яке діяло станом на час набуття чинності договором оренди земельної ділянки, для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації, а для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради (стаття 7 Закону № 973 - IV у відповідній редакції).
Після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб (стаття 8 Закону України "Про фермерське господарство" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Отже, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов'язана, зокрема, з укладенням договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства, що є передумовою для державної реєстрації останнього.
За статтею 12 Закону № 973-IV в редакції, чинній на час набуття чинності договором оренди земельної ділянки, землі фермерського господарства могли складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.
За змістом статей 1, 5, 7, 8 і 12 Закону України "Про фермерське господарство" після укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства та проведення державної реєстрації такого господарства обов'язки орендаря цієї земельної ділянки виконує фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.
Після державної реєстрації фермерського господарства у правовідносинах користування земельними ділянками, наданими на підставі Закону України "Про фермерське господарство", відбувається фактична заміна орендаря, й обов'язки користувача земельної ділянки переходять до фермерського господарства з дня його державної реєстрації.
Аналогічної позиції притримується Велика Палата Верховного Суду в постановах від 10.04.2019 у справі №275/82/18, від 31.10.2018 у справі № 677/1865/16-ц.
З огляду на це господарський суд дійшов висновку, що право на звернення до суду з позовом щодо права оренди на земельну ділянку має саме ФГ "Алекс К".
Права та інтереси позивача ОСОБА_1 , як фізичної особи, в даному випадку жодним чином не порушено.
Відповідно до ч. 2, 3, 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У справі "Плахтєєв та Плахтєєва проти України" (заява №20347/03, рішення від 12.03.2009) Європейський суд з прав людини зазначив, що у п.1 ст.6 Конвенції втілено "право на суд", одним із аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження у суді за цивільним позовом (див. рішення у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" від 21.02.1975, серія А,N 18, сс 17-18, пп. 35-36). Однак це право не є абсолютним, воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Тим не менше, право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями (див. v. France рішення від 29.07.1998, Reports of Judgment and Decisions 1998-V, c.1867, параграф 37).
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги пред'явлені неналежним позивачем, та не підлягають задоволенню.
Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 07.06.21
Суддя Кудряшова Ю.В.
Віддрукувати:
1 - в справу;
2, 3 - сторонам (рек.)