вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
про закриття провадження у справі
08.06.2021р. Справа № 904/636/21
За позовом: Дніпровської міської ради, м. Дніпро
До: Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, м. Дніпро (відповідач-1), громадянина ОСОБА_1 , м. Дніпро (відповідач-2), громадянки ОСОБА_2 м. Дніпро (відповідач-3) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Макроплаза», м. Київ ( відповідач-4)
Третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради, м. Дніпро
Про: визнання права комунальної власності
Суддя Васильєв О.Ю.
Секретар судового засідання Броян А.Р.
Від позивача: Гущина М.С. (представник);
Від відповідача: не з'явився;
Від третьої особи: не з'явився
Дніпровська міська рада (позивач) звернувся до суду з позовом до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур ДМР (відповідач) про визнання права комунальної власності на нежитлове приміщення №1 поз.1-37 в підвалі під А-3; а ганок; а (1) вхід до підвалу; а (2)-а(4) приямки; а (5) вхід до підвалу; а(6) вхід до підвалу, загальною площею 465, 2 кв.м. у будинку АДРЕСА_1 за територіальною громадою міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради.
Ухвалою суду від 02.03.21р. було відкрито провадження у справі №904/636/21 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами. Ухвалою суду від 31.03.21р. здійснено перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 20.04.21р. Ухвалою суду від 20.04.21р. розгляд справи у підготовчому засіданні призначено на 11.05.21р. Ухвалою суду від 11.05.21р. розгляд справи у підготовчому засіданні призначено на 27.05.21р. До судового засідання 27.05.21р. з'явився представник позивача, відповідач та третя особа явку повноважних представників не забезпечили. Ухвалою суду від 27.05.21р. розгляд справи у підготовчому засіданні призначено на 08.06.21р.
08.06.21р. до канцелярії суду від Дніпровської міськради (позивач) надійшло клопотання про залучення до участі у справі в якості співвідповідачів громадян ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ТОВ “Макроплаза”. Клопотання обґрунтоване посиланням на ту обставину, що вищезазначені фізичні та юридична особи є співвласниками житлових та нежитлових приміщень у будинку АДРЕСА_1 ; про визнання права комунальної власності на частину нежитлових приміщень якого подано цей позов. У відповідності ж до висновків Конституційного Суду України, встановлених у рішенні від 02.03.04 р. у справі № 1-2/2004, допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладові, горища, колясочні та інш.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоповерхових будинків, підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує додаткових дій, таких як створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку і вступу до нього. Допоміжні приміщення відповідно до ч.2 ст.10 ЗУ “Про приватизацію державного житлового фонду” стають об'єктами права спільної власності співвласників будинку одночасно з приватизацією квартир, що засвідчується свідоцтвом про право власності на квартиру. У разі прийняття судом рішення по цій справі за відсутності співвласників приміщень у будинку АДРЕСА_1 в якості співвідповідачів будуть порушені їх цивільні права .
Під час судового засідання 08.06.21р. представником позивача було підтримане вищезазначене клопотання з підстав , наведених в ньому.
Ухвалою господарського суду від 08.06.21 р. задоволено клопотання Дніпровської міськради (позивач) про залучення до участі у справі в якості співвідповідачів співвласників житлових та нежитлових приміщень у будинку АДРЕСА_1 - громадян ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_2 ); ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_3 ) та Товариство з обмеженою відповідальністю “Макроплаза” (код ЄДРПОУ 38937117, м. Київ, пров. Георгієвський, буд. 2, кімн. 12).
Відповідно до правової позиції ,викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.19 р. у справі № 904/1083/18 :
“…4.2. Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
4.3. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
4.4. Поняття “суд, встановлений законом” містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
4.5. Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
4.6. Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
4.7. Предметна та суб'єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України. Так, за частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
4.8. Відповідно до положень частини другої цієї ж статті право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.
4.9. За статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу (наприклад, пункти 5, 10, 14 цієї статті).
4.10. Наведене свідчить про те, що з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII “Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів” одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб'єктного складу сторін.
4.11. Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
4.12. З огляду на положення частини першої статті 20 ГПК України, а також статей 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб'єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.
4.13. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
4.14. Наведена норма підлягає застосуванню, якщо предмет спору чи суб'єктний склад його учасників не охоплюється юрисдикцією господарських судів, або коли право чи інтерес не підлягають судовому захисту.
…4.17. Відповідно до статті 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.
4.18. Згідно із частиною першою статті 128 ГК України громадянин визнається суб'єктом господарювання в разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
4.19. За частиною першою статті 173 ГК України зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або відмовитися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є господарським зобов'язанням.
4.20. За положеннями статті 51 ЦК України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
4.21. Відповідно до статті 52 ЦК України фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
Зважаючи на суб'єктний склад учасників цієї справи (віднесення відповідача-2 та відповідача-3 до фізичних осіб) та характер правовідносин у ній , які безпосередньо не відносяться до підприємницької діяльності (оскільки відповідачи-2,3 мають право використовувати приміщення, розташоване у спірному будинку не лише для підприємницької діяльності, а й для особистих потреб як громадянина, який не проводить підприємницьку діяльність в установленому законом порядку); суд вважає за необхідне закрити провадження у справі на підставі п.1. ч.1 ст. 231 ГПК України - у зв'язку з тим, що спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства; а повинен розглядатися в порядку цивільно-процесуального законодавства районним судом відповідно до вимог ЦПК України.
Якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої п.1 ч.1 цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Відповідно до частин 3-5 ст.231 ГПК України: у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.
Відповідно до вимог ст.7 ЗУ “Про судовий збір” сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Оскільки від позивача клопотання про повернення судового збору у зв'язку із закриттям провадження у справі не надходило, судові витрати по справі покладаються на Дніпровську міськраду.
З урахуванням вищезазначеного, керуючись вимогами ст. ст. 4, 20, 231, 236 ГПК України, господарський суд, -
УХВАЛИB:
Закрити провадження у справі № 904/636/21, судові витрати по справі покладаються на Дніпровську міськраду.
Відповідно до вимог ст. 235 ГПК України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Згідно до вимог ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Відповідно до вимог ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя О.Ю.Васильєв