вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"03" червня 2021 р. Cправа № 902/96/21
Господарський суд Вінницької області у складу судді Матвійчука Василя Васильовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільський м'ясокомбінат" (с. Настасів, Тернопільський район, Вінницька область, 47734)
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр сертифікації "САУДІА ХАЛЯЛЬ" (вул. Миколи Ващука , буд. 4, кв. 21, м. Вінниця, 21029)
про стягнення 382 497,12 грн.
за участю секретаря судового засідання Марущак А.О.,
представників сторін:
позивача Олійник О.І. згідно ордеру;
відповідача не з'явився
На розгляд Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява № 01-02/ТМК від 01.02.2021 Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільський м'ясокомбінат" з вимогою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр сертифікації "САУДІА ХАЛЯЛЬ" про стягнення 382 497,12 грн, з яких: 316 902,62 грн - сума основної заборгованості; 1 771,18 грн - подвійна облікова ставка НБУ; 442,80 грн - 3% річних, 63 380,52 грн - штраф 20%.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору поставки № 01-02/ТМК від 01.02.2021 в частині проведення розрахунків за поставлений товар.
Ухвалою суду від 15.02.2021 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 902/96/21 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 11.03.2021.
Ухвалою суду від 11.03.2021 відкладено підготовче засідання на 06.04.2021.
За результатами судового підготовчого засідання 06.04.2021 судом постановлено ухвалу якою задоволено клопотання про продовження строку розгляду справи на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 11.05.2021.
Виконавши завдання підготовчого провадження, судом закрито дану стадію господарського процесу та призначено справу до розгляду по суті на 03.06.2021, про що 11.05.2021 постановлено відповідну ухвалу.
Ухвалою суду від 24.05.2021 судове засідання у справі, призначене на 03.06.2021, постановлено провести в режимі відеоконференції в приміщенні Господарського суду Вінницької області. Забезпечено участь представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільський м'ясокомбінат" у розгляді справи № 902/96/21 у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, за поштовою адресою для реєстрації в EASYCON - ІНФОРМАЦІЯ_1
У визначену судом дату з'явився представник позивача в режимі відеоконференції.
Відповідач правом участі в засіданні суду не скористався, пояснень причин неявки суду не надав. Про призначення розгляду справи по суті на 03.06.2021 повідомлявся ухвалою суду від 11.05.2021, яка направлена на адресу відповідача що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Поряд з цим судом встановлено, що судова кореспонденція, направлена на адресу відповідача, повернута суду без вручення з написом відділення поштового зв'язку наступного змісту: "адресат відсутній за вказаною адресою".
При цьому суд зважає на положення п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, відповідно до яких днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Порядок вручення рекомендованих поштових відправлень врегульовано Правилами надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 (далі Правила).
Із вказаних Правил надання послуг поштового зв'язку слідує, що невручення рекомендованого поштового відправлення під час доставки є підтвердженням відсутності особи - адресата за адресою, а отже, день проставлення такої відмітки в поштовому повідомленні слід вважати днем вручення судового рішення в порядку, п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України. При цьому неотримання відповідачем ухвал суду є наслідком його бездіяльності, оскільки відповідне направлення здійснювалося на офіційну адресу його місцезнаходження згідно з відомостями, що містяться в ЄДРЮОФОП та ГФ.
Також судом 17.05.2021 розміщено оголошення на веб-порталі судової влади (сайт Господарського суду Вінницької області) про розгляд справи № 902/96/21 по суті, в якій відповідачем є Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр сертифікації "САУДІА ХАЛЯЛЬ".
За вказаних обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про час та місце судового слухання.
Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов'язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов'язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.
Разом з тим, відзив відповідача на позовну заяву до суду не надійшов.
За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.
Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.
Розглядаючи дану справу, суд з урахуванням ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" приймає до уваги припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
З урахуванням неявки представника відповідача суд зважає на положення ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якою передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
У судовому засіданні 03.06.2021 прийнято судове рішення.
Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.
Після виходу суду з нарадчої кімнати 03.06.2021 представник позивача не з'явився, у зв'язку з чим вступна та резолютивна частина рішення долучена до матеріалів справи без її проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,
30.12.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тернопільський м'ясокомбінат" (позивач, за Договором Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр сертифікації "САУДІА ХАЛЯЛЬ" (відповідач, за Договором Покупець) укладено Договір поставки № 1/3012/2020 (надалі - Договір).
Згідно з предметом Договору Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність Покупця (поставити), а Покупець - прийняти й оплатити Товар у повному розмірі на умовах та в порядку, визначених цим Договором.
Відповідно до п. 1.2. Договору Постачальник зобов'язується поставляти Товар окремими партіями в кількості і асортименті, визначених у замовленні Покупця, що є невід'ємними частинами даного Договору.
Конкретне найменування та асортимент Товару, що поставляється на умовах даного Договору визначається у видаткових товарних накладних, надалі накладні. Усі накладні є складовими частинами цього Договору в частині визначення ціни, асортименту, найменування та кількості Товару. (п. 1.3. Договору)
За змістом п. 2.1. Договору Постачальник поставляє Покупцю Товар за договірними цінами. При здійсненні поставки партії Товару ціни на Товар щоразу узгоджуються Сторонами та зазначаються в накладній.
Ціна на Товар та вартість партії Товару, що вказана у накладній вважається узгодженою з моменту підписання Сторонами накладної на партію Товару. (п. 2.2. Договору)
Якщо Сторони не домовилися про інше, Покупець зобов'язаний здійснити оплату Товару на умові 100% попередньої оплати. (п. 2.3. Договору)
Поряд з цим, в п.п. 2.4., 2.5. Договору Сторони погодили поставку Товару на умовах оплати з відстроченням платежу та на умовах часткової попередньої оплати партії Товару.
Згідно з п. 2.6. Договору, у всіх випадках, коли Товар поставлено на інших умовах, ніж вказаних в п. 2.3. даного Договору, Покупець зобов'язаний оплатити такий Товар не пізніше 15 (п'ятнадцять) календарних днів з дати отримання такого Товару.
Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 30 січня 2021 року. Припинення дії Договору не звільняє Сторони від виконання всіх зобов'язань, передбачених Договором та невиконаних на момент припинення дії Договору, в тому числі і зобов'язань пов'язаних з поверненням Товару згідно умов даного Договору, оплати послуг, а також від відповідальності за невиконання таких зобов'язань. (п. 11.1. Договору)
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору поставки № 1/3012/2020 від 30.12.2020 не здійснив оплату за товар, поставлений позивачем, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 316 902,62 грн.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Дослідивши зміст укладеного між сторонами Договору поставки № 1/3012/2020 від 30.12.2020, суд дійшов висновку, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Судом встановлено, що в межах Договору поставки № 1/3012/2020 від 30.12.2020 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 316 902,62 грн, що підтверджується: видатковою накладною № 402161 від 31.12.2020; товарно-транспортною накладною № Р402161 від 31.12.2020; податковою накладною № 769 від 31.12.2020.
При цьому суд зважає, що видаткова накладна № 402161 від 31.12.2020 підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена відбитками печаток позивача і відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За змістом п. 2.6. Договору, Покупець зобов'язаний оплатити поставлений Товар не пізніше 15 (п'ятнадцять) календарних днів з дати отримання такого Товару.
За даними позивача, відповідачем не проведено розрахунків по поставлений товар, і заборгованість останнього складає 316 902,62 грн., які заявлено позивачем до стягнення.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Поряд з цим суд зауважує, що матеріали справи не містять, і відповідачем не надано належних та достовірних доказів проведення відповідачем розрахунків за поставлений товар на суму 316 902,62 грн.
З огляду на наведене, зважаючи на відсутність в матеріалах справи доказів проведення відповідачем розрахунків за поставлений позивачем товар, суд дійшов висновку, що заявлений позивачем до стягнення основний борг в сумі 316 902,62 грн. доведений належними та допустимими доказами, його наявність і розмір відповідачем не спростовані, з огляду на що, суд задовольняє вказану вимогу в повному обсязі.
Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивачем заявлено до стягнення 1 771,18 грн - подвійної облікової ставки НБУ, 442,80 грн - 3% річних та 63 380,52 грн - штрафу.
Визначаючись щодо вимоги позивача про стягнення 1 771,18 грн - подвійної облікової ставки НБУ суд зважає на висновок Великої Палати Верховного Суду, наведений у постанові від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17, за яким саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Враховуючи наведений висновок Великої Палати Верховного Суду, зважаючи на наданий позивачем розрахунок штрафних санкцій, та зміст Договору поставки № 1/3012/2020 від 30.12.2020 (п. 7.3.), суд відзначає, що така вимога фактично є вимогою про стягнення пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до п.п. 3, 4 ч. 1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків.
Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.
Частиною першою ст.548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 230 та ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України від 22.11.1996 N 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Таким чином, законом передбачено право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов'язання. У разі відсутності таких умов у договорі, нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконаним відповідно до частини шостої статті 232 ГК України.
Пунктом 7.3. Договору Сторони погодили, що у разі порушення строку оплати Товару, Покупець зобов'язується сплатити Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожний розпочатий день (добу) прострочення. Пеня, передбачена даним пунктом, нараховується протягом всього строку (періоду) прострочення виконання грошового зобов'язання до моменту його повного та належного виконання.
Крім пені, зазначеної у п. 7.3. даного Договору, за прострочення терміну оплати поставленого Товару більш ніж на 14 (чотирнадцять) календарних днів (після спливу строків зазначених в п. 2.6. даного Договору) Покупець зобов'язаний сплатити на користь Постачальника штраф у розмірі 20% від вартості поставленого, але не оплаченого Товару. Штраф у розмірі 20% застосовується до Покупця кожних 14 (чотирнадцять) календарних днів протягом всього часу прострочення оплати. (п. 7.4. Договору)
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. При цьому, суд зважає, що п. 7.3. Договору Сторонами не змінено процентну ставку передбачену даною нормою.
Таким чином, означені вимоги заявлено позивачем у відповідності до умов укладеного Договору та чинного законодавства України.
Суд акцентує увагу, що відповідачем не висловлено заперечень щодо правильності проведеного позивачем розрахунку пені, 3% річних та штрафу, не надано власного контррозрахунку заборгованості тощо.
При цьому судом враховується, що чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України. А тому, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17.
Суд, перевіривши розрахунок пені на предмет відповідності вимогам чинного законодавства, зокрема, ст. 253-255, 549 ЦК України, ст. 231, 232 ГК України, ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", дійшов висновку, що позовна вимога в частині стягнення 1 771,18 грн пені є обґрунтованою, правомірною та правильно розрахованою, а тому є такою, що підлягає задоволенню.
Перевіркою розрахунку 3% річних судом не виявлено помилок, що зумовлює задоволення даної вимоги в повному обсязі.
При перевірці розрахунку штрафу судом встановлено, що штраф обраховано арифметично вірно, у відповідності до положень п. 7.4. Договору. Виходячи з викладеного та враховуючи порушення відповідачем зобов'язань за Договором в частині оплати товару, що є підставою для застосування відповідальності у вигляді штрафу, позовна вимога про стягнення штрафу, визнається судом обґрунтованою та законною, в тому підлягає до задоволення.
Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно з положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Судом кожній стороні судом була надана розумна можливість, представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, прийняти участь у досліджені доказів, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.
Як зазначалось вище, суд процесуальним законом позбавлений права на збирання доказів по справі з власної ініціативи, що було б порушенням рівності прав учасників судового процесу.
Згідно з ч.4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
При цьому суд зважає, що відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву з обґрунтуванням своєї позиції щодо заявлених позовних вимог, не надав доказів виконання зобов'язань за Договором поставки № 1/3012/2020 від 30.12.2020 в повному обсязі.
Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, виходячи із оцінки наявних у справі доказів на предмет їх належності, допустимості, достовірності, достатності, а також із дослідження кожного із них окремо та у сукупності, суд, керуючись своїм внутрішнім переконанням на підставі всебічного, повного, об'єктивного з'ясування обставин справи, приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо розподілу судових витрат, то зважаючи на задоволення позовних вимог в повному обсязі, сплачений позивачем судовий збір при зверненні до суду в розмірі 5 737, 46 грн. підлягає віднесенню на відповідача.
Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 226, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр сертифікації "САУДІА ХАЛЯЛЬ" (вул. Миколи Ващука , буд. 4, кв. 21, м. Вінниця, 21029; код ЄДРПОУ 41443865) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільський м'ясокомбінат" (с. Настасів, Тернопільський район, Вінницька область, 47734; код ЄДРПОУ 40274726) 316 902 грн. 62 коп. - основного боргу; 1 771 грн. 18 коп. - пені; 442 грн. 80 коп. - 3% річних; 63 380 грн. 52 коп. - штрафу та 5 737 грн 46 коп. - витрат зі сплати судового збору.
Примірник рішення направити учасникам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, а також на наступні електронні адреси позивача - ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3.
Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повне рішення складено 08 червня 2021 р.
Суддя Матвійчук В.В.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - позивачу (с. Настасів, Тернопільський район, Вінницька область, 47734)
3 - відповідачу (вул. Миколи Ващука , буд. 4, кв. 21, м. Вінниця, 21029)