ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
07 червня 2021 року м. Київ № 640/21930/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кармазіна О.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом
за позовомОСОБА_1
доТериторіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області
про визнаття протиправними дій та стягнення коштів,-
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області (01601, м. Київ, вул. Жилянська, 58-Б, код ЄДР: 43162533), в якому просить суд:
1) визнати протиправними дії відповідача щодо невиплати вихідної допомоги, підполковнику Служби судової охорони ОСОБА_1 , який був звільнений з посади командира підрозділу особистої безпеки суддів ВАКС територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області, 15.07.2020 згідно наказу від 10.07.2020 № 127 о/с;
2) стягнути з Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області на користь ОСОБА_1 грошову суму у розмірі 35 000,00 грн.;
3) стягнути з Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області на користь ОСОБА_1 судові витрати пов'язанні з наданою правничою допомогою.
Позиція позивача.
Позивач зазначає, що згідно наказу Н-з ТУ ССО №69 о/с від 06.12.2019 року ОСОБА_1 був прийнятий на державну службу до Служби судової охорони, на посаду командира підрозділу особистої безпеки суддів ВАКС територіального управління Служби судової охорони у місті Києві та Київській області.
Із витягу із наказу №127 о/с від 10.07.2020 року складеного начальником відділу по роботі з персоналом територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області підполковником Служби судової охорони Олександром Шеверуном , ОСОБА_1 дізнався, що його звільнено зі служби Судової охорони відповідно до Положення про проходження служби співробітниками Служби судової охорони згідно п/п.4 (у зв'язку зі скороченням штату або проведенням організаційних заходів) п.2 розділу XII в запас Збройних Сил України (із постановкою на військовий облік): підполковника Служби судової охорони ОСОБА_1 (01111), командира підрозділу особистої безпеки суддів ВАКС територіального управління Служби судової охорони у місті Києві та Київській області 15.07.2020 року, встановивши щомісячну премію за липень 2020 року в розмірі 175 відсотків.
Підстава звільнена зазначена: наказ Служби судової охорони від 21.04.2020 року №173 «Про внесення змін до штатних розписів Служби судової охорони».
Позивач зазначає, що згідно ст. 44 Кодексу законів про працю України, при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у п. 6 ст. 36 та у п. 1, 2 і 6 статті 40 КЗпП України працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (п. 3 ст. 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (ст. 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.
Крім того, позивач зазначає, що згідно п.1 ст.40 Кодексу законів про працю України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників;
Позивач звертає увагу на те, що з метою вжиття заходів досудового врегулювання спору 22.07.2020 представник позивача звернувся із адвокатським запитом до Голови Служби Судової Охорони яким серед всього іншого просив: зобов'язати Територіальне управління Служби судової охорони у місті Києві та Київській області, юридична адреса: виплатити вихідну допомогу ОСОБА_1 у розмірі не менше середнього місячного заробітку передбаченого ст. 44 Кодексу законів про працю України, при звільнені, у зв'язку зі скороченням штату або проведенням організаційних заходів.
Однак, листом від 05.08.2020 року №41/01-07/1082/20 заявнику повідомлено, що норми ст.44 КЗпП України не застосовуються при звільнені зі служби співробітників Служби судової охорони відповідно до положення.
Позивач вважає протиправними діями відповідача щодо невиплати позивачу вихідної допомоги, який був звільнений з із Служби судової охорони згідно наказу від 10.07.2020 року №127, тому вважає за необхідно стягнути таку допомогу з Відповідача на користь Позивача.
Позивач додає, що частиною першою статті 27 Закону України «Про оплату праці» визначено, що порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 5 розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плата (далі - Порядок), затвердженого постановою КМУ від 8 лютого 1995 року № 100, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Згідно банківської довідки середньомісячний заробіток Позивача складає 35 000,00 грн. і, таким чином, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 35 000,00 грн. вихідної допомоги.
Орієнтовний розрахунок витрати, пов'язаний з наданою правничою допомогою адвокатом Органюком Юрієм Юрійовичем, складає 20 000 грн.
Позиція відповідача.
Відповідач звертає увагу на те, що основним обґрунтуванням та підставою подання вищевказаного позову є те, що ОСОБА_1 вважає, оскільки його було звільнено у зв'язку із скороченням штату та проведенням інших організаційно-штатних змін, тому відповідно до ст. 44 КЗпП України йому Управління повинно було виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі середньомісячної заробітної плати, саме на підставі цієї статті.
Проте, відповідач вважає такі доводи помилковими.
Звертає увагу, що відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402) утворено Службу судової охорони (далі - Служба) як державний орган у системі правосуддя для підтримання громадського порядку в суді, припинення проявів неповаги до суду, охорони приміщень суду, органів та установ системи правосуддя, виконання функцій щодо державного забезпечення особистої безпеки суддів та членів їхніх сімей, працівників суду, забезпечення у суді безпеки учасників судового процесу.
Відповідно до наказу Служби судової охорони від 30 травня 2019 року №31 «Про утворення територіальних підрозділів Служби судової охорони» утворено територіальне управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області.
Зазначає також, що згідно з частиною другою статті 163 Закону № 1402 визначено, що призначення на посади та звільнення з посад співробітників Служби судової охорони у центральному органі управління та керівників і заступників керівників територіальних підрозділів Служби здійснюється Головою Служби судової охорони, а інших співробітників Служби судової охорони у територіальних підрозділах - керівниками відповідних територіальних підрозділів.
Додає, що відповідно до частини шостої статті 163 Закону № 1402, порядок проходження служби співробітниками Служби судової охорони визначається у відповідному положенні, яке затверджується Вищою радою правосуддя за поданням Голови Служби судової охорони, погодженим з Державною судовою адміністрацією України.
На підставі вищевказаних норм Закону № 1402, рішенням Вищої ради правосуддя від 04.04.2019 № 1052/0/15-19 (зі змінами) було затверджене Положення про проходження служби співробітниками Служби судової охорони (далі - Положення про проходження служби).
Пунктом 2 розділу VI Положення про проходження служби визначено, що перелік посад, що підлягають заміщенню співробітниками, та перелік посад для призначення (звільнення) співробітників визначаються Головою Служби.
Відповідно до пункту 1 розділу IV Положення про проходження служби, призначення на посади співробітників Служби (крім призначення на рівнозначні або нижчі посади) здійснюється виключно за результатами конкурсу, що проводиться Державною судовою адміністрацією України в порядку, визначеному Вищою радою правосуддя.
Крім того, пунктом 4 розділу VI Положення про проходження служби визначено, що співробітники призначаються на посади, які передбачені штатом в центральному органі управління чи територіальних підрозділах, наказами по особовому складу відповідних керівників (начальників) згідно з номенклатурою посад.
Наказом Управління від 06.12.2019 № 69 о/с «По особовому складу», ОСОБА_1 призначено, як переможця конкурсу, на посаду командира підрозділу особистої безпеки суддів Вищого антикорупційного суду територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області з 0912.2019.
Згідно з підпунктом 4 пункту 2 розділу XII Положення про проходження служби, співробітник звільняється зі служби, а служба припиняється у зв'язку зі скороченням штату або проведенням організаційних заходів.
З метою оптимізації діяльності підрозділів Служби судової охорони, а також з метою забезпечення особистої охорони усіх суддів, які знаходяться на території м. Києва та Київської області, Головою Служби було видано наказ від 21.04.2020 № 173 «Про внесення змін до штатних розписів Служби судової охорони» (далі - Наказ № 173).
Так, згідно з пунктом 19 додатку до Наказу № 173, підрозділ особистої безпеки суддів Вищого антикорупційного суду ліквідується у повному складі.
У свою чергу, утворюється новий підрозділ - підрозділ особистої безпеки суддів (м. Київ, Київської області та суддів Вищого антикорупційного суду)-
Відповідно до наказу Управління від 27.04.2020 № 242 «Про оголошення наказу Служби судової охорони від 21.04.2020 № 173» у зв'язку зі службовою необхідністю та з метою якісного і своєчасного комплектування Управління, уведено в дію Наказ № 173.
У зв'язку із цим, Позивача було попереджено про наступне звільнення із займаної посади згідно з підпунктом 4 пункту 2 розділу XII Положення про проходження служби 28.04.2020 року, з яким останній ознайомився під особистий підпис, а також проведено атестування та за його наслідками запропоновано посади, яким Позивач відповідає та від яких останній відмовився. Таким чином, Відповідач здійснив усі необхідні дії щодо залишення Позивача на службі.
На підставі викладеного вище, та враховуючи відмову Позивача від запропонованих йому посад, наказом Управління від 10.07.2020 № 127 о/с «По особовому складу» Позивача було звільнено зі служби в Службі судової охорони відповідно до підпункту 4 пункту 2 розділу XII Положення про проходження служби (у зв'язку із скороченням штату або проведенням організаційних заходів) в запас Збройних Сил (із постановкою на військовий облік).
Відповідач звертає увагу на те, що позивач обґрунтовує свої позовні вимоги лише тим, що до нього застосовується стаття 44 КЗпП України, яка передбачає виплату вихідної допомоги при звільненні, в даному випадку, при скороченні, у розмірі середньомісячної заробітної плати та повинна бути стягнута з Управління.
Проте, вказаний висновок ТУ ССО вважає помилковим та наголошує на тому, що норми КЗпП України до правовідносин звільнення (скорочення) зі служби в Службі удової охорони не застосовується.
Як зазначає відповідач, правові наслідки звільнення, порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги при звільненні, у тому числі у зв'язку із скороченням штату співробітників Служби судової охорони регулюються спеціальними нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон) та постановою Кабінету Міністрів від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей» (далі - Порядок № 393).
Відповідно до статті 9 Закону, встановлено виплату одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом у разі звільнення зі служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 16 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Відповідач також зазначає, що підпунктом 3 Пунктом 10 Порядку № 393 визначено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально- виконавчої служби, які звільняються із служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Отже, у зв'язку із тим, що Позивач на день звільнення не прослужив повний рік, останньому одноразова грошова допомога при звільненні не виплачувалась.
Щодо твердження представника позивача, що середньомісячний заробіток позивача складає 35 000 грн., у відзиві звертається увага на те, що згідно з довідкою про доходи, місячне грошове забезпечення Позивача за січень - червень 2020 року складало: 224542,88 (нарахований дохід за період січень-червень 2020) - 37 106,61 (утриманий податок) /6 (кількість місяців) = 31 239,37 грн. Тобто, на думку відповідача, представник позивача не вірно рахує розмір вихідної допомоги Позивача, чим вводить в оману суд.
Щодо орієнтовного розміру витрат на правничу допомогу у сумі 20 000 грн., відповідно до статті 134 КАС України, відповідач вважає вказаний розмір безпідставний та завищений та нічим не підтверджений, не співмірним із сумою позову, яка також становить 20 тис. грн..
Відповідач звертає увагу на те, що представником позивача не надано жодного належного документу, зокрема договору про надання правничої допомоги, додаткову угоду відповідно до якої клієнту надано правову допомогу та визначено обсяг таких послуг, а також їх вартість; копію квитанції до прибуткового касового ордера, згідно з якою адвокатом від позивача прийнято гонорар; книга доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи, що провадять незалежну професійну діяльність, зазначеного адвоката, з якої вбачається, що гонорар був ним прийнятий та копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.
Тобто, на думку відповідача, витрати позивача на послуги адвоката не підтверджені належними фінансовими документами (не надано до суду доказів про передачу коштів адвокату) та не встановлено й не зазначено, якими доказами підтверджується фактичне понесення Позивачем витрат на правову допомогу (їх оплати).
Відтак, відповідач просить відмовити у задоволенні позову.
Процесуальні дії, вчинені у справі.
Ухвалою судді від 22.09.2020 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою від 22.10.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадженні у справі. Вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи та проведення судового засідання.
Встановлені судом обставини.
Так, у даному випадку учасниками справи не спростовуються та не заперечуються, а матеріалами справи підтверджуються обставини прийняття позивача на службу, її проходження та подальшого звільнення, - як зазначено вище, а відтак вказані обставини є встановленими.
При цьому, 10.07.2020 проведено атестацію позивача. Згідно з рішенням атестаційної комісії, оформленим протоколом від 10.07.2020 № 6, атестаційна комісія дійшла висновку, що ОСОБА_1 не відповідає займаній посаді та підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність, про що також зроблено запис в атестаційному листі позивача.
Зокрема, згідно із наказом про звільнення: станом на день звільнення:
- стаж позивача в Службі судової охорони складає 16 років 11 місяців 17 днів;
- у пільговому обчисленні (без урахування календарної вислуги) - 06 років 00 місяців 25 днів.
Адвокат позивача звернувся до відповідача із адвокатським запитом від 22.07.2020 щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні на підставі ст. 44 КЗпП України.
У відповіді від 05.08.2020 (а.с. 13) ТУ ССО повідомило, що норми ст. 44 КЗпП України н застосовуються при звільненні зі Служби судової охорони.
Слід додати, що відповідно до рішення ОАС м. Києва від 05.11.2020 у справі № 640/18433/20, відмовлено у задоволенні позову позивача про, зокрема, визнання протиправним та скасування наказу від 10.07.2020 №127 о/с, яким відповідно до п/п.4 (у зв'язку із скороченням штату або проведенням організаційних заходів) пункту 2 розділу ХІІ Положення про проходження служби співробітниками Служби судової охорони командира підрозділу особистої безпеки суддів Вищого антикорупційного суду територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області ОСОБА_1 звільнено у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік), починаючи з 15.07.2020.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2021 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою позивача.
Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.
Відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» утворено Службу судової охорони як державний орган у системі правосуддя для підтримання громадського порядку в суді, припинення проявів неповаги до суду, охорони приміщень суду, органів та установ системи правосуддя, виконання функцій щодо державного забезпечення особистої безпеки суддів та членів їхніх сімей, працівників суду, забезпечення у суді безпеки учасників судового процесу.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 зазначеного Закону (« Державна служба в системі правосуддя, оплата праці та соціальні гарантії») в чинній редакції призначення на посади державних службовців, працівників, які виконують функції з обслуговування, оплата праці та соціальні гарантії працівників апаратів місцевих, апеляційних судів, вищих спеціалізованих судів, апарату Верховного Суду, секретаріатів Вищої ради правосуддя і Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Державної судової адміністрації України, Служби судової охорони регулюються нормами законодавства про державну службу з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Призначення на посади та звільнення з посад співробітників Служби судової охорони у центральному органі управління та керівників і заступників керівників територіальних підрозділів Служби здійснюється Головою Служби судової охорони, а інших співробітників Служби судової охорони у територіальних підрозділах - керівниками відповідних територіальних підрозділів (ч. 2 ст. 163 Закону в редакції на час виникнення спірних відносин).
На співробітників Служби судової охорони поширюються обмеження та вимоги, встановлені Законом України "Про запобігання корупції", а також передбачені для поліцейських Законом України "Про Національну поліцію" обмеження, пов'язані зі службою в поліції (ч. 3 ст. 163 Закону).
Відповідно до ч. 4 ст. 163 Закону час проходження служби у Службі судової охорони зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби, стажу служби в поліції, інших правоохоронних органах.
До стажу служби у Службі судової охорони зараховується стаж служби в поліції, органах внутрішніх справ, військова служба в Збройних Силах України, Службі безпеки України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону.
Відповідно до положень статті 165 Закону, грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України на рівні не нижчому, ніж установлений для поліцейських, і повинно стимулювати до комплектування Служби судової охорони кваліфікованими співробітниками.
Співробітникам Служби судової охорони гарантується інший соціальний захист в обсягах та порядку, передбачених Законом України "Про Національну поліцію" для поліцейських, за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на фінансування Служби судової охорони.
Рішенням Вищої ради правосуддя 4 квітня 2019 року N 1052/0/15-19 затверджено Положення про проходження служби співробітниками Служби судової охорони (далі - Положення).
Відповідно до п 8 Положення, загальний період служби включає час перебування співробітника на службі і встановлюється в календарному обчисленні, а у випадках, визначених законодавством, - у пільговому обчисленні.
Відповідно до п. 20 Положення, соціальний і правовий захист співробітників та членів їхніх сімей забезпечується відповідно до законодавства. Грошове забезпечення співробітників здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Співробітникам гарантується соціальний захист в обсягах та порядку, передбачених Законом України "Про Національну поліцію" для поліцейських, за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на фінансування Служби.
Відповідно до пунктів 30 та 31 Порядку виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони, затвердженого наказом ДСА України від 6 травня 2019 року N 439, який втратив чинність з 01.09.2020 на підставі наказу від 26 серпня 2020 року N 384, нарахування одноразової грошової допомоги співробітникам при звільненні зі служби здійснюється в порядку та розмірах, визначених Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон № 2262) та постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.92 N 393 («Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей»; далі - Постанова N 393).
Строк календарної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги співробітникам обчислюється згідно з Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та Постановою N 393.
У свою чергу, відповідно до абзац другого пункту 10 Порядку, затвердженого постановою № 393 співробітникам Служби судової охорони, які звільняються із служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Аналогічно, статтею 9 Закону № 2262 передбачено, одноразова грошова допомога виплачується в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Строк календарної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги обчислюється згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови.
З наведеного у сукупності вбачається, що питання виплати одноразової грошової допомоги при звільненні співробітника Служби судової охорони здійснюється на підставі спеціальних правил та процедур, встановлених спеціальними актам законодавства України, наведеними вище.
З огляду на наведене, вимога позивача виплатити одноразову грошову допомогу на умовах та у розмірах, визначених КЗпП України - суперечить вищенаведеному, а відтак не могла бути задоволена відповідачем, що у свою чергу вказує на безпідставність позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.
При цьому, суд бере до уваги те, що відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене у сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі, оскільки позивачем в порядку ч. 1 ст. 77 КАС України не доведено обставин порушення відповідачем прав чи інтересів позивача, передбачених ст. 44 КЗпП України, положення якої не покладають на ТУ ССО обов'язку виплачувати одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірах та на умовах, визначених ст. 44 КЗпП України.
При цьому, суд звертає увагу на помилковість посилання позивача на положення постанови КМУ від 8 лютого 1995 року № 100, оскільки вказана постанови не регулює спірних питань, які врегульовані вищезгаданими судом підзаконними правовими актами.
Враховуючи відмову у задоволенні позову та положення ст. 139 КАС України, понесені судові витрати не підлягають відшкодуванню позивачу.
У взаємозв'язку з наведеним слід зазначити, що відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
На підставі вищевикладеного та керуючись положеннями ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 241 - 246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) - відмовити у повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 КАС України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням положень п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України.
Суддя О.А. Кармазін