ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
07 червня 2021 року м. Київ № 640/20633/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Бояринцевої М.А., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу
за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві
провизнання протиправною та скасування вимоги, зобов'язання вчинити дії
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві та просить суд:
- визнати протиправною та скасувати вимогу №Ф-163053-17 від 11.05.2019, винесену Головним управлінням ДПС у м. Києві;
- визнати неправомірними дії Головного управління ДПС у м. Києві щодо нарахування ОСОБА_1 , як фізичній особі-підприємцю за період з IV кварталу 2018 року по IV квартал 2019 року єдиного соціального внеску на суму 13473,90 грн.;
- зобов'язати Головне управління ДПС у м. Києві виключити суму 13473,90 грн. із заборгованості ОСОБА_1 зі сплати єдиного соціального внеску.
Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що вона фактично не використовувала статус фізичної особи-підприємця та не отримувала дохід, була найманим працівником, а тому не повинна сплачувати єдиний соціальний внесок, як фізична особа-підприємець.
Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому останній стверджує про правомірність прийнятого ним рішення та просить суд відмовити в задоволенні адміністративного позову.
Справа вирішується на підставі наявних в ній матеріалів.
Розглянувши подані матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд звертає увагу на наступне.
ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та була зареєстрована як фізична особа-підприємець 24.02.2005, номер запису №20710000000001206. Підприємницьку діяльність припинено 04.08.2020, номер запису №20719060003001206.
11.05.2019 ГУ ДПС у м. Києві сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-163053-17, якою повідомляється позивача про наявність станом на 30.04.2019 недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальну суму 521136,00 грн. (далі - оскаржуване та/або спірне рішення).
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.
Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України (надалі також - ПК України) в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов'язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15.05.20013 року №755-IV (далі - Закон №755-IV), в частині відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб-підприємців та нормами Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року № 2464-VI (далі - Закон) в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Згідно із положеннями пункту 2 частини 4 статті 7 Закону №2464 єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Аналіз наведеного дає суду підстави вважати, що необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.
Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов'язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.
Отже, особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.12.2019 року №440/2149/19.
Відповідно до довідки ТОВ «А.С.А. ГРУП» від 28.06.2019 позивач з 09.09.2013 працює в ТОВ «А.С.А ГРУП» на посаді заступника директора.
Згідно із довідкою ТОВ «Кредитно-фінансовий консультант «АСА» від 26.08.2020 ОСОБА_1 з 22.07.2019 працює в ТОВ «Кредитно-фінансовий консультант «АСА» на посаді заступника директора. Вказане також підтверджується копією трудової книжки позивача, яка наявна в матеріалах адміністративної справи.
Відповідно до довідки Форма ОК-7 за позивача у період з 2011 по березень 2013 роки єдиний внесок сплачувався роботодавцем ТОВ «Юридична фірма «Аріес».
У період з квітня 2013 по грудень 2013 року єдиний внесок не сплачувався.
Між тим, у період з січня 2013 року по березень 2020 року єдиний внесок за ОСОБА_1 сплачувався її роботодавцем.
Разом з цим, судом встановлено, що в інтегрованій картці позивача обліковується нарахування єдиного внеску в автоматичному режимі з IV кварталу 2018 року по IV квартал 2019 року в розмірі мінімального страхового внеску за кожен місяць, як фізичній особі-підприємцю, що перебуває на загальній системі оподаткування. Вказане відображено в листі ГУ ДПС у м. Києві від 14.08.2020 №2950/АДВ/26-15-33-07-10.
Проаналізувавши матеріали адміністративної справи, суд зазначає, що за період з 2017 по 2019 роки єдиний внесок за позивача сплачував її роботодавець. Отже, з урахуванням всіх обставин справи суд вважає, що відповідачем не доведено належними та достатніми доказами наявність у позивача недоїмки по сплаті єдиного внеску та, зважаючи на наявність інформації про сплати єдиного внеску за позивача його роботодавцем, на думку суду, спірне рішення є протиправним.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зважаючи на наведене, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення не відповідає критеріям, які встановлені частиною 2 статті 2 КАС України, а відтак позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.
Вирішуючи позовні вимоги в частині визнання протиправними дії Головного управління ДПС у м. Києві щодо нарахування ОСОБА_1 , як фізичній особі-підприємцю за період з IV кварталу 2018 року по IV 2019 року єдиного соціального внеску на суму 13473,90 грн. та зобов'язання виключити суму 13473,90 грн. із заборгованості ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску суд вкаже наступне.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд зазначає, що належним та ефективним захистом порушеного права позивача є скасування спірного рішення, а нарахування та відображення в інтегрованій картці позивача нарахувань єдиного внеску самостійно, без прийняття вимоги про сплату боргу (недоїмки) не порушує права та охоронювані законом інтереси останньої.
Частиною 1 статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову.
Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Оскільки адміністративний позов підлягає до задоволення частково, то судовий збір сплачений позивачем підлягає стягненню на його користь із відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Керуючись статтями 2, 72, 73, 77, 139, 143, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, б. 33/19, код ЄДРПОУ 43141267) про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити дії та визнання протиправним і скасування рішення задовольнити частково.
2. Визнати протиправною та скасувати вимогу №Ф-163053-17 від 11.05.2019, винесену Головним управлінням ДПС у м. Києві.
3. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
4. Стягнути з Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, б. 33/19, код ЄДРПОУ 43141267) за рахунок бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) сплачений нею судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.
Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України.
Суддя М.А. Бояринцева