ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про залишення позову без розгляду
02 червня 2021 року м. Київ№ 640/2358/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Вєкуа Н.Г, при секретарі судового засідання Васильєвої Ю.В, розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника Міністерства оборони України про залишення без розгляду позовної заяви в частині
за позовом ОСОБА_1
до Офісу Генерального прокурора
Міністерства оборони України
про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на
військовій службі, зобов'язання вчинити дії, -
за участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_2
від відповідача (ОГП) - ОСОБА_3
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) з позовом до Офісу Генерального прокурора (01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15, код ЄДРПОУ 0034051), Міністерства оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 0034022), в якому просить суд:
- визнати протиправно бездіяльність Офісу Генерального прокурора щодо: не проведення розрахунку вислуги років військової служби; невиплату компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій; неврахування при проведенні з позивачем розрахунку при звільненні грошової винагороди військовослужбовцям військових прокуратур за участь в антитерористичних операціях, що потягло проведення розрахунку при звільненні не у повному обсязі; невиплати позивачу з 04 травня по 31 грудня 2019 року у повному обсязі грошового забезпечення за останньою штатною посадою заступника військового прокурора сил антитерористичної операції; невиплати позивачу компенсації за неотримане речове майно; звільненні позивача з військової служби у запас під час його перебування на лікуванні;
- визнати протиправним та скасувати наказ Міністра оборони України від 20 вересня 2019 року №529, яким, відповідно до п. 2 ч.5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", полковника юстиції ОСОБА_1 , який перебуває у розпорядженні Генерального прокурора України, колишнього заступника військового прокурора сил антитерористичної операції, звільнено з військової служби у запас за підпунктом "г" (у зв'язку із скороченням штатів);
- визнати протиправним та скасувати наказ Генерального прокурора України від 20 грудня 2019 року №1147-вк, яким полковника юстиції ОСОБА_1 з 31 грудня 2019 року звільнено з військової служби у запас, відповідно до підпункту "г" п.2 ч.5 статті 226 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (у зв'язку із скороченням штатів), виключено зі списків особового складу Генеральної прокуратури країни, усіх видів забезпечення та направлено його особову справу до Святошинського районного у м. Києві військового комісаріату;
- поновити полковника юстиції ОСОБА_1 на військовій службі;
- стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 31 грудня 2019 року по день поновлення на військовій службі;
- зобов'язати Офіс Генерального прокурора: виплатити ОСОБА_1 компенсацію за 70 невикористаних днів додаткової відпустки, як учаснику бойових дій; врахувати при проведенні з ОСОБА_1 розрахунку при звільненні, вказаний у довідці військової прокуратури об'єднаних сил від 29 січня 2020 року №14-35 вих-20 розмір грошового забезпечення, до складу якого входить грошова винагорода військовослужбовцям військовий прокуратур за участь в антитерористичних операціях, і провести такий розрахунок у повному обсязі, згідно з вимогами законодавства; виплатити ОСОБА_1 у повному обсязі грошове забезпечення за останньою штатною посадою заступника військового прокурора сил антитерористичної операції за період з 04 травня по 31 грудня 2019 року; виплатити ОСОБА_1 компенсації за не отримане речове майно; провести розрахунок та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за затримку повного розрахунку при звільненні з військової служби по день фактичного розрахунку.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.02.2020 відкрито спрощене позовне провадження у справі, без повідомлення учасників справи, встановлено відповідачу строк для надання відзиву та витребувано від останнього докази та відповідні матеріали.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.01.2021 суд ухвалив вийти зі спрощеного позовного провадження та здійснювати розгляд адміністративної справи №640/2358/20 за правилами загального позовного провадження.
21 березня 2021 року від ОСОБА_1 надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій останній просить суд:
- поновити строк звернення до суду ОСОБА_1 з позовною вимогою щодо скасування наказу Генерального прокурора України від 07 травня 2018 року № 209-вк в частині направлення ОСОБА_1 в розпорядження Генерального прокурора України для вирішення питання щодо подальшого проходження військової служби;
- визнати протиправним та скасувати наказ Генерального прокурора України від 07 травня 2018 року № 209-вк в частині направлення ОСОБА_1 в розпорядження Генерального прокурора України для вирішення питання щодо подальшого проходження військової служби;
- визнати протиправним та скасувати наказ Міністра оборони України від 20 вересня 2019 року № 529, яким відповідно до п.2 ч. 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», полковника юстиції ОСОБА_1 , який перебуває у розпорядженні Генерального прокурора України, колишнього заступника військового прокурора сил антитерористичної операції, звільнено з військової служби у запас за підпунктом «г» (у зв'язку із скороченням штатів);
- визнати протиправним та скасувати наказ Генерального прокурора України від 20 грудня 2019 року № 1147-вк, яким полковника юстиції ОСОБА_1 з 31 грудня 2019 року звільнено з військової служби у запас відповідно до підпункту «г» п.2 ч. 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у зв'язку із скороченням штатів), виключено зі списків особового складу Генеральної прокуратури України, усіх видів забезпечення та направлено його особову справу до Святошинського районного у м.Києві військового комісаріату;
- визнати протиправним та скасувати наказ Генерального прокурора України від 11.06.2020 №1538 ц, яким до наказу Генерального прокурора від 20.12.2019 №1147-вк внесено зміни у такій редакції: «полковника юстиції ОСОБА_1 , якого наказом Міністра оборони України від 20 вересня 2019 року № 529 звільнено з військової служби у запас відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військовому службу» (у зв'язку із скороченням штатів або проведеннях організаційних заходів), з 31 грудня 2019 року виключити зі списків особового складу Головної військової прокуратури України, усіх видів забезпечення та направити його особову справу до Святошинського районного у місті Києві військового комісаріату»;
- поновити полковника юстиції ОСОБА_1 на військовій службі та у списках особового складу органів прокуратури України за період з 01 січня до 10 листопада 2020 року;
- зобов'язати Офіс Генерального прокурора: - виплатити ОСОБА_1 у повному обсязі грошове забезпечення за останньою штатною посадою заступника військового прокурора сил антитерористичної операції за період з 05 травня по 31 грудня 2019 року; - провести розрахунок та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 січня 2019 року до 10 листопада 2020 року.
В судовому засіданні 28.04.2021 представником Міністерства оборони України заявлено клопотання про залишення без розгляду адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Офісу Генерального прокурора по адміністративній справіі №640/2358/20 про визнання протиправним та скасування наказів, поновлення на військовій службі, зобов'язання вчинити дії, у зв'язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду в частині оскарження наказу Міністра оборони України (по особовому складу) від 20.09.2019 №529, наказу Міністра оборони України від 07.05.2018 №209-вк.
В обґрунтування клопотання зазначено про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду з урахуванням приписів статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи, що 09.07.2019 позивача було повідомлено про те, що відповідно до наказу Генерального прокурора України від 07.05.2018 року №209-вк його було звільнено з посади заступника військового прокурора сил антитерористичної операції та зараховано в розпорядження Генерального прокурора України. Також, 25.06.20169 з позивачем проведено бесіду з приводу звільнення його у зв'язку із скороченням штатів. У зв'язку з тим, що позивачу з 09.07.2019 та 25.06.2019 стало відомо або він повинен був дізнатись про видання наказу Генерального прокурора України від 07.05.2018 №209-вк, то позивач звернувся 29.01.2020 до суду з пропуском місячного строку, визначеного частиною 5 ст. 122 КАС України.
До підготовчого засідання заявились представник позивача, та відповідача - Офісу Генерального прокурора.
Представник позивача у підготовчому засіданні заперечував проти залишення позовної заяви без розгляду.
Представник відповідача зазначив про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши думку учасників справи, суд дійшов висновку, що дана позовна заява підлягає залишенню без розгляду в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу Генерального прокурора України від 07 травня 2018 року № 209-вк.
Судом встановлено, що Наказом Генерального прокурора України від 07 травня 2018 року № 209-вк позивача звільнено з посади заступника військового прокурора сил антитерористичної операції та направлено в розпорядження Генерального прокурора України для вирішення питання щодо подальшого проходження військової служби.
Наказом військового прокурора об'єднаних сил від 31 травня 2018 року № 35-к позивача з 31 травня 2018 року виключено зі списків особового складу цієї прокуратури, усіх видів забезпечення та направлено в розпорядження Генерального прокурора України.
Наказом Генерального прокурора України від 08 червня 2018 року № 287- вк позивача зараховано до списків особового складу Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України.
Згідно з наказом Міністра оборони України від 20 вересня 2019 року № 529, відповідно до п.2 ч. 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», полковника юстиції ОСОБА_1 , який перебуває у розпорядженні Генерального прокурора України, колишнього заступника військового прокурора сил антитерористичної операції, звільнено з військової служби у запас за підпунктом «г» (у зв'язку із скороченням штатів).
Згідно з наказом Генерального прокурора України від 20 грудня 2019 року № 1147-вк полковника юстиції ОСОБА_1 з 31 грудня 2019 року звільнено з військової служби у запас відповідно до підпункту «г» п.2 ч. 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у зв'язку із скороченням штатів), виключено зі списків особового складу Генеральної прокуратури України, усіх видів забезпечення та направлено його особову справу до Святошинського районного у м. Києві військового комісаріату.
Як зазначено позивачем, з наказом Міністра оборони України від 20 вересня 2019 року № 529 та наказом Генерального прокурора України від 20 грудня 2019 року № 1147-вк позивача ознайомлено 28 грудня 2019 року.
Статтею 173 КАС України визначено, що завданням підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з'ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КАС України у підготовчому засіданні суд постановляє ухвалу (ухвали) про процесуальні дії, що необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті.
За результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу, зокрема, про залишення позовної заяви без розгляду (п. 1 ч.2 ст. 183 КАС України).
Частина 1 статті 5 КАС України гарантує, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Однак, гарантоване ст.55 Конституції України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке зазначає позивач, було обґрунтованим. Сама ж лише незгода позивача із діями (рішеннями) суб'єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання їх протиправними і зобов'язання вчинити дії не свідчить, що порушення є реальним.
Публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Статтею 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Суд наголошує, що спори стосовно проходження публічної служби охоплюють спори, які виникають з моменту прийняття особи на посаду і до її звільнення, у цьому випадку підлягає застосуванню місячний строк звернення до суду.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Слід зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.10.2019 у справі № 520/2559/19 та від 20.02.2020 у справі № 520/3809/19.
Так, суд зазначає, що Наказом Генерального прокурора України від 07 травня 2018 року № 209-вк позивача звільнено з посади заступника військового прокурора сил антитерористичної операції та направлено в розпорядження Генерального прокурора України для вирішення питання щодо подальшого проходження військової служби.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, з вимогами про визнання протиправним та скасування наказу Генерального прокурора України від 07 травня 2018 року № 209-вк в частині направлення ОСОБА_1 в розпорядження Генерального прокурора України для вирішення питання щодо подальшого проходження військової служби, позивач звернувся лише 22 березня 2021 року.
Судом встановлено, що листом Генеральної прокуратури України від 09.07.2019 за вих.№10/7-487 вих.19 ОСОБА_1 було повідомлено про результати розгляду його рапорту від 01.07.2019 року, який зареєстровано 03.07.2019 за №10/7-742вх.-19
Таким чином, 09.07.2019 позивачу було відомо про наказ Генерального прокурора України від 07.05.2018 №209-вк, яким його звільнено з посади заступника військового прокурора сил антитерористичної операції та направлено в розпорядження Генерального прокурора України для вирішення питання щодо подальшого проходження військової служби.
Також, Позивачу також було роз'яснено, що у разі надання ним згоди на призначення на нижчестоящу посаду або одержання згоди Міністра оборони України на його повернення до Збройних Сил вказане питання буде вирішено відповідно до вимог чинного законодавства.
Разом з тим, судом встановлено, що 25.06.2019 з позивачем проведено бесіду з заступником Генерального прокурора - Головним військовим прокурором генерал-полковником Матіосом А.В. у присутності начальника відділу роботи з кадрами Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України полковником юстиції Давидченко А.В. з приводу звільнення у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.
Під час проведення бесіди ОСОБА_1 проти звільнення з військової служби у Збройних Силах України не заперечував. Бажання проходити службу у військовому Резерві не висловив. Претензій до порядку та терміну подання до звільнення відсутні. Просив направити його на облік до Чернівецького ОМВК.
Також, з позовної заяви позивача, яка була надіслана позивачем на адресу суду 29.01.2020, що підтверджується штемпелем Укрпошти вбачається, що в обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач посилався на оскаржуваний наказ від 07.05.2018 №209-вк.
Таким чином, можна дійти висновку, що позивач, починаючи з липня 2019 року знав про порушення своїх прав.
Водночас, до Окружного адміністративного суду м. Києва позивач звернувся з вимогою про визнання протиправним та скасування наказу лише Генерального прокурора України від 07.05.2018 №209-вк лише 22.03.2021 року.
Позивачем не надано суду достатніх доказів, щодо причин не звернення до суду в межах строку визначеного ч.5 ст.122 КАС України.
Позивачем не наведено будь - яких доводів та не надано доказів в обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду, в силу чого, суд не вбачає підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.
Також, суд наголошує, що позивачем не надано до суду доказів того, що він вчиняв всі необхідні дії, які свідчать про бажання реалізації його процесуальних прав з метою їх захисту.
Таким чином, позивач звернувся до суду з пропуском встановленого ст.122 КАС України строку звернення до суду.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що до суду позивач звернувся з порушенням місячного строку, та відсутність підстав для поновлення пропущеного строку.
Відповідно до ч.5 ст.122 КАС України, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
У відповідності до положень ч.1 ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
При цьому, відповідно до ч.3 ст.123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Згідно з п.8 ч.1 ст.240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Отже, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду в частині позовних вимог визнати протиправним та скасувати наказ Генерального прокурора України від 07 травня 2018 року № 209-вк в частині направлення ОСОБА_1 в розпорядження Генерального прокурора України для вирішення питання щодо подальшого проходження військової служби, у зв'язку з пропущенням позивачем строку звернення до адміністративного суду без поважних причин.
Керуючись ст.ст.122, 123, 240, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м.Києва, -
Залишити без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 в частині позовних вимог визнати протиправним та скасувати наказ Генерального прокурора України від 07 травня 2018 року № 209-вк в частині направлення ОСОБА_1 в розпорядження Генерального прокурора України для вирішення питання щодо подальшого проходження військової служби.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена за правилами, встановленими ст.ст.293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст ухвали складено та підписано 07.06.2021 року
Суддя Н.Г. Вєкуа