ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
07 червня 2021 року м. Київ № 640/23502/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку письмового провадження справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить:
визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в перерахунку та виплаті ОСОБА_1 пенсії (починаючи з 01.01.2018 року) без обмеження максимальним розміром;
зобов'язати відповідача здійснити новий перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 пенсії (починаючи з 01.01.2018 року) відповідно до вимог Закону «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» без обмеження максимальним розміром.
В обгрунтування заявлених вимог позивач посилається на Конституцію України, закони України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні", "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 № 911-VIII, та зазначає, що пенсія йому призначена з 26.10.2000, а тому застосування відповідачем обмеження граничного розміру його пенсії є неправомірним та порушує права позивача на отримання пенсії у встановленому чинним законодавством розмірі.
Від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач посилається на закони України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні", та зазначає, що на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону № 3668-VI, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений даним Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію відповідно до Закону України"Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" з 26.10.2000.
З 01.01.2018 Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві здійснено перерахунок пенсії позивача із сум грошового забезпечення в розмірі 16 710 грн, з яких: посадовий оклад - 9 590 грн, оклад за військове звання - 1550 грн, процентна надбавка за вислугу років 50% - 5570 грн.
Внаслідок здійсненого перерахунку розмір пенсії позивача склав 12 100 грн: основний розмір пенсії: 70% грошового забезпечення - 11 697 грн, надбавки до пенсії: бойові дії в інших країнах учасник бойових бій (ст. 6) - 363 грн, учасник бойових дій - 40 грн.
Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018 підвищення пенсії склало 3475 грн, з них виплачується:
з 01.01.2018 по 31.12.2018 щомісячно 50% від підвищення: 1737,50 грн,
з 01.01.2019 щомісячно 75% від підвищення: 2606,26 грн,
з 01.01.2010 щомісячно 100% від підвищення: 3475 грн.
Вважаючи, що пенсія позивача виплачується з обмеженням максимальним розміром позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-XII (надалі - Закон №2262-ХІІ, в редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу).
Частиною 12 статті 43 Закону №2262-ХІІ передбачено, що особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом і які були відряджені для роботи в органах державної влади та органах місцевого самоврядування або у сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях, вищих навчальних закладах та одержували заробітну плату в порядку і розмірах, установлених для працівників цих органів та організацій, пенсії обчислюються виходячи з посадового окладу, встановленого за аналогічною посадою відповідно для осіб офіцерського складу, прапорщиків і мічманів, військовослужбовців надстрокової служби та військової служби за контрактом, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, поліцейських, співробітників Служби судової охорони та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
08 липня 2011 року було прийнято Закон України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» № 3668-VI (далі - Закон № 3668-VI), який набрав чинності 01 жовтня 2011 року.
Згідно частини 1 статті 2 вищевказаного Закону № 3668-VI, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
У відповідності до абзацу першого пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI, обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
На підставі Закону № 3668-VI були внесені, також, зміни і до статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Згідно частини 7 статті 43 Закону №2262-ХІІ, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року № 2262-XII зі змінами, а саме: частини сьомої статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року, положення частини сьомої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постановах від 09 вересня 2019 року у справі №463/925/17, від 14 травня 2019 року у справі №№591/2109/17, від 15 квітня 2019 року у справі №127/4270/17, від 31 січня 2019 року у справі №638/6363/17 зазначив наступне: «…буквальне розуміння змін внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року №1774-VIII з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року дозволяє стверджувати, що у Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відсутня частина сьома статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр є нереалізованими».
Таким чином, з 20 грудня 2016 року відсутня частина сьома статті 43 в Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
З огляду на зазначене, посилання відповідача на частину 7 статті 43 Закону №2262-ХІІ, як на підставу для обмеження максимального розміру пенсії позивача, суд вважає безпідставними.
Даний висновок узгоджується із позицією, що викладена в постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2018 по справі №127/4267/17, від 16.10.2018 по справі №522/16882/17, 31 січня 2019 у справі №638/6363/17, 15 квітня 2019 у справі №522/16973/17, 08 серпня 2019 у справі №522/3271/17, від 17 травня 2021 року у справі № 343/870/17.
Разом з тим, суд звертає увагу позивача, що з матеріалів справи не вбачається обмеження пенсії ОСОБА_1 десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, оскільки з 01.01.2018 розмір пенсії позивача складає 10 362,50 грн, з 01.01.2019 - 11 231,25 грн, з 01.01.2020 - 12 100 грн.
При цьому, Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" статтею 7 установлений прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність з 1 січня 2018 року в розмір 1373 гривні, з 1 липня - 1435 гривень, з 1 грудня - 1497 гривень.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" статтею 7 установлений прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність з 1 січня 2019 року в розмір 1497 гривні, з 1 липня - 1564 гривні, з 1 грудня - 1638 гривень.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" статтею 7 установлений прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність з 1 січня 2020 року - 1638 гривень, з 1 липня - 1712 гривень, з 1 грудня - 1769 гривень.
Отже, під час розгляду справи судом не встановлено вчинення відповідачем дій, спрямованих на обмеження пенсії позивача максимальним розміром.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.
В розумінні Кодексу адміністративного судочинства України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.
Отже, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.
Таким чином, на підставі встановлених фактичних обставин справи, суті позовних вимог, суд приходить до висновку про відсутність порушеного права позивача щодо обмеження пенсії позивача максимальним розміром.
В свою чергу, суд не надає оцінку правомірності здійсненого перерахунку пенсії позивача, оскільки таких вимог в межах даної справи позивачем заявлено не було.
За таких обставин, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог, тому позов визнається таким, що задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 139, 241-243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 42098368) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.
Суддя М.А. Бояринцева