08 червня 2021 року Чернігів Справа № 620/5102/21
Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Житняк Л.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Прилуцької районної державної адміністрації Чернігівської області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, стягнення коштів,
Позивач звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Прилуцької районної державної адміністрації Чернігівської області, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати щорічної разової грошової допомоги до 05 травня 2021 року у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити недоплачену грошову допомогу до 05 травня за 2021 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги;
- стягнути з відповідача кошти недоплаченої грошової допомоги до 05 травня 2021 року у розмірі 7 354,00 грн однією сумою.
Позов мотивовано тим, що у квітні 2021 року йому проведена виплата одноразової допомоги, як учаснику бойових дій, у розмірі 1491,00 грн. Водночас, з 2020 року після прийняття Конституційним Судом України рішення від 27.02.2020 №3-р/2020 позивач набув право на допомогу до 5 травня в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, передбаченої ст.12 Закону України «Про ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», але адміністративний орган вчинив протиправну відмову у проведенні цієї виплати в повному розмірі. З виплатою щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі меншому, ніж встановлено Законом, позивач не погоджується. Вважає такі дії відповідача протиправними і просить позов задовольнити.
Суд ухвалою від 21.05.2021 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.
Відповідач надав відзив на позов, в якому останній просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, вказуючи, що виплату разової грошової допомоги здійснює Чернігівський обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації. Таким чином, відповідач не є органом, уповноваженим здійснювати нарахування і виплату позивачу щорічної разової грошової допомоги в підвищених розмірах.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.
Позивач є учасником бойових дій, має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій (а.с.4). У 2021 році йому виплачено разову грошову допомогу до 05 травня за 2021 рік в розмірі 1491,00 грн, що підтверджується листом відповідача, наданому на звернення позивача. Одночасно повідомлено позивача, що вказана виплата здійснювалась Чернігівським обласним центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації.
Позивач, не погодившись із такими діями відповідача, звернувся до суду з позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
В силу прямої дії ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 24 Конституції України визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. При цьому згідно ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними. За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Відповідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином у даних правовідносинах суд враховує, що відносини з приводу соціального захисту ветеранів війни як особливої окремої категорії громадян врегульовані, насамперед, приписами Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Пільги ветеранам війни - учасникам бойових дій встановлені ст.12 вказаного Закону.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» було доповнено частиною четвертою такого змісту:
«Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком».
Пунктом 20 Розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» згадану вище норму права викладено в такій редакції:
«Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».
У подальшому рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008 визнано неконституційними зокрема положення статті 67 розділу І, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» та пункту 3 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Таким чином, на момент нарахування і виплати позивачу у 2021 році одноразової грошової допомоги, діяла ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998, яка передбачала розмір допомоги до 5 травня для учасників бойових дій - п'ять мінімальних пенсій за віком.
Поряд із цим, законодавцем правовідносини щодо нарахування, виплати та розмірів одноразової грошової допомоги до 5 травня були з 01.01.2015 також врегульовані п.26 розділу VI Бюджетного кодексу України.
Відповідно до пункту 26 розділу VI Бюджетного кодексу України було визначено, зокрема, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. Тобто, Кабінету Міністрів України були делеговані повноваження встановлювати зокрема розмір разової грошової допомоги до 5 травня.
Згідно рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 у справі №1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України, окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України від 22.10.1993 №3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон №3551) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Також в рішенні Конституційного Суду України від 27.02.2020 судом встановлено, що в Основному Законі України передбачено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою (стаття 1); права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (частина друга статті 3). Конституційний Суд України дійшов також висновку, що встановлення п.26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу іншого, ніж у статтях 12, 13, 14, 15 та 16 Закону №3551, законодавчого регулювання відносин у сфері надання пільг ветеранам війни спричиняє юридичну невизначеність при застосуванні зазначених норм Кодексу та Закону №3551, що суперечить принципу верховенства права, встановленому ст.8 Конституції України.
Згідно Основного Закону України - Державний бюджет України і бюджетна система України встановлюються виключно законами України (пункт 1 частини другої статті 92). Такими законами є закони України про Державний бюджет України на кожний рік і Кодекс.
Відповідно до статей 1, 3 Конституції України та принципів бюджетної системи (стаття 7 Кодексу) держава не може довільно відмовлятися від взятих на себе фінансових зобов'язань, передбачених законами, іншими нормативно-правовими актами, а повинна діяти ефективно і відповідально в межах чинного бюджетного законодавства (абзаци другий, третій підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 27.11.2008 у справі №1-37/2008).
Таким чином, законодавство, що визначає фінансові зобов'язання держави, має первинний характер, а бюджетне законодавство - похідний від нього характер.
За юридичною позицією Конституційного Суду України «встановлення пільг ветеранам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону №3551, є одним із засобів реалізації державою конституційного обов'язку щодо забезпечення соціального захисту осіб, які захищали Батьківщину, її суверенітет і територіальну цілісність, та членів їхніх сімей. Держава не може в односторонньому порядку відмовитися від зобов'язання щодо соціального захисту осіб, які вже виконали свій обов'язок перед державою щодо захисту її суверенітету і територіальної цілісності. Невиконання державою соціальних зобов'язань щодо ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону №3551, підриває довіру до держави. Соціальний захист ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону №3551, спрямований на забезпечення їм достатнього життєвого рівня. Обмеження або скасування пільг для ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону №3551, без рівноцінної їх заміни чи компенсації є порушенням зобов'язань держави щодо соціального захисту осіб, які захищали Вітчизну, та членів їхніх сімей. У разі зміни правового регулювання набуті вказаними особами пільги чи інші гарантії соціального захисту повинні бути збережені із забезпеченням можливості їх реалізації. Обмеження або скасування таких пільг, інших гарантій соціального захисту можливе лише у разі запровадження рівноцінних або більш сприятливих умов соціального захисту» (абзаци другий, третій пункту 5 мотивувальної частини рішення від 18.12.2018 №12-р/2018) та «не має залежати від матеріального становища їхніх сімей та не повинне обумовлюватися відсутністю фінансових можливостей держави» (абзац дев'ятий пункту 6 мотивувальної частини рішення від 18.12.2018 №12-р/2018).
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 22.05.2008 №10-рп/2008 наголошував на тому, що «законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони» (абзаци третій, четвертий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини).
Окремо суд зазначає, що відповідач у відзиві на позов вказує на те, що виплата щорічної разової грошової допомоги ним у 2021 році не проводилась, а здійснена була Чернігівським обласним центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації.
Суд вважає вказані доводи про недоведеність факту порушення прав та інтересів позивача саме відповідачем обґрунтованими та зазначає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 №423, якою затверджено Положення про Міністерство соціальної політики України, Міністерство соціальної політики перераховує кошти регіональним органам соціального захисту населення, які розподіляють їх між районними органами соціального захисту населення, центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, які і здійснюють безпосередню виплату щорічної разової грошової допомоги учасникам бойових дій.
Отже органом, уповноваженим здійснювати виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, є Чернігівський обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації, який безпосередньо нарахував та виплатив щорічну разову грошову допомогу позивачу як учаснику бойових дій у 2021 році в розмірі 1491,00 грн, що підтверджує відповідач у своєму відзиві на позов та листі та не спростовує позивач.
А отже, відповідачем жодних протиправних дії щодо виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги у меншому розмірі, ніж передбачено ч.5 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не вчинено.
Згідно ч.3 ст.48 КАСУ якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.
Відповідно до ч.5 цієї статті під час вирішення питання про залучення співвідповідача чи заміну належного відповідача суд враховує, зокрема, чи знав або чи міг знати позивач до подання позову у справі про підставу для залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.
Як вбачається з листа від 13.05.2021 №04-47/1323 позивача було повідомлено про нарахування та виплату йому грошової допомоги саме Чернігівським обласним центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації, що унеможливлює заміну неналежного відповідача, та відповідно є підставою для відмови у задоволенні позову.
Таким чином, суд приходить до висновку, що у позові ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Прилуцької районної державної адміністрації Чернігівської області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, стягнення коштів слід відмовити.
Керуючись ст.ст.241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У позові ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Прилуцької районної державної адміністрації Чернігівської області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, стягнення коштів - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач - Управління праці та соціального захисту населення Прилуцької районної державної адміністрації Чернігівської області (вул. Київська,224 м. Прилуки, Чернігівська область, 17500 код ЄДРПОУ 03196110).
Повне рішення суду складено 08.06.2021.
Суддя Л.О. Житняк