08 червня 2021 року Чернігів Справа № 620/3959/21
Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Житняк Л.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування вимоги,
Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області, в якому просить визнати протиправною та скасувати вимогу відповідача про сплату боргу (недоїмки) від 09.11.2020 №Ф-11950-17 у розмірі 14 557,84 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що системний аналіз правових норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці. Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань свідоцтво про державну реєстрацію позивача недійсне. Зазначену обставину встановлено рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду у справі №620/2411/19, яким було визнано протиправною та скасовано вимогу відповідача від 14.05.2019 №Ф-11950-17. Проте, незважаючи на висновки суду у справі №620/2411/19 відповідач прийняв нову вимогу від 09.11.2020 №Ф-11950-17. Вказану вимогу позивач вважає протиправною та просить суд її скасувати.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому висловив незгоду із заявленими позовними вимогами, оскільки на обліку в податковому органі позивач перебуває з 27.01.2003. Зазначає, що фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою. Також вказує, що станом на 09.11.2020 в інформаційній картці платника ІС "Податковий блок", по коду платежу 71040000 (єдиний соціальний внесок) було нараховано розрахункову суму єдиного внеску за 2017 рік в сумі 8448,00 грн (704,00 грн х 12 міс. = 8448,00 грн), за 2018 рік (819,06 грн х 12 міс. = 9828,72 грн) за 2019 рік в сумі 11 016,72 грн (918,06 грн. х 12 міс. = 11 016,72 грн.), за І-ІІІ квартал 2020 року в сумі 6 295,30 грн, всього на суму 35 588,74 грн.
Також просить замінити неналежного відповідача.
Суд зазначає, що правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб'єкта владних повноважень (суб'єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб'єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.
Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби» від 30.09.2020 № 893 (далі - Постанова № 893) ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком (у тому числі Головне управління ДПС у Чернігівській області).
Територіальні органи Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, продовжують здійснювати свої повноваження та функції до утворення Державною податковою службою територіальних органів згідно з абзацом четвертим пункту З цієї постанови та прийняття рішення про можливість забезпечення здійснення такими органами повноважень та функцій територіальних органів, що ліквідуються. Таке рішення приймається Державною податковою службою після здійснення заходів, пов'язаних із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань даних про територіальні органи Державної податкової служби, що будуть утворені згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови, як відокремлені підрозділи юридичної особи публічного права, затвердженням положень про них. структур, штатних розписів, кошторисів та заповненням 30 відсотків вакансій.
Права та обов'язки територіальних органів Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, переходять Державній податковій службі та її територіальним органам у межах, визначених положеннями про Державну податкову службу та її територіальні органи (пункт 2 Постанови 893).
Згідно з наказом Державної податкової служби України «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» від 30.09,2020 № 529 утворені як відокремлені підрозділи Державної податкової служби України територіальні органи згідно з переліком (додаток до цього наказу), серед яких Головне управління ДПС у Чернігівській області.
Відповідно до Положення про Головне управління ДПС у Чернігівській області, затвердженого наказом Державної податкової служби України від 12.11.2020 №643. Головне управління ДПС у Чернігівській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (код ЄДРІІОУ ВИ 44094124). забезпечує реалізацію повноважень ДГІС на території Чернігівської області та є правонаступником майна, прав та обов'язків Головного управління ДПС у Чернігівській області (ЄДРПОУ 43143966).
Наказом Державної податкової служби України «Про початок забезпечення здійснення територіальними органами ДПС повноважень та функцій» від 24.12.2020 №755 розпочато з 01.01.2021 здійснення територіальними органами ДПС, утвореними як її відокремлені підрозділи згідно з наказом ДПС від 30.09.2020 №529 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби», повноважень та функцій територіальних органів ДПС, що ліквідуються відповідно до пункту 1 Постанови №893.
З огляду на вказане, суд вважає за можливе задовольнити клопотання Головного управління ДПС у Чернігівській області та замінити сторону у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування вимоги, а саме відповідача Головне управління ДПС у Чернігівській області (код ЄДРПОУ 43143966) замінити на Головне управління ДПС у Чернігівській області, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 44094124)
Суд ухвалою від 16.04.2021 позовну заяву прийняв до розгляду та відкрив провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.
Позивача з 27.01.2003 зареєстровано фізичною особою-підприємцем та з 28.01.2003 взято на облік у Державній податковій інспекції у м. Чернігові в якості платника податків, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань і роздруківкою ідентифікаційних даних позивача
У ідентифікаційних даних відповідача щодо позивача стан платника податків вказано 22 - "знято з обліку за основним місцем обліку", причиною зняття з обліку платника податків зазначено - 3 - "припинення за рішенням засновників (учасників) або уповноваженого органу від 22.09.2005 №6378", з обліку платника податків - позивача знято 15.06.2006.
З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 10.09.2019 щодо фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 вбачається, що за номером запису 20641750000033303 від 17.05.2013 проведено реєстраційну дію - "Включення відомостей про фізичну особу-підприємця з відміткою про те, що свідоцтво про державну реєстрацію, вважається недійсним" (виконавчий комітет Чернігівської міської ради).
Вказані обставини встановлені рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.10.2019 у справі №620/2411/19 (набрало законної сили 20.12.2019).
Зокрема, вказаним рішенням визнано протиправною та скасовано вимогу Чернігівського управління Головного управління ДПС у Чернігівській області від 14.05.2019 №Ф-11950-17 про сплату боргу (недоїмки) у сумі 21030,90 грн.
Попри вказане, 09.11.2020 Головним управлінням ДФС у Чернігівській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-11950-17 із сплати єдиного внеску у розмірі 14 557,84 грн.
Не погоджуючись з вказаною вимогою про сплату боргу (недоїмки) позивач звернувся до суду.
Надаючи нормативно-правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, регулюються Законом України від 15.05.2003 №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» (далі - Закон №755-IV), який набрав чинності 01.07.2004.
Із введенням в дію Закону про реєстрацію було створено та розпочато формування Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Статтею 1 Закону №755-IV (в редакції Закону від 15.05.2003) встановлено, що Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Єдиний державний реєстр) - це автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону №755-IV відомості про юридичну особу або фізичну особу-підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток.
Згідно із частиною другою Прикінцевих положень Закону №755-IV (в редакції Закону від 15.05.2003) державний реєстратор протягом 2004 - 2005 років при надходженні від юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців реєстраційної картки, відповідно до вимог статті 19 цього Закону, зобов'язаний провести заміну раніше виданих їм свідоцтв про державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка. При цьому реєстраційний збір за заміну свідоцтва про державну реєстрацію не стягується. Під час заміни свідоцтва про державну реєстрацію відомості про таких осіб включалися до Єдиного державного реєстру.
Верховною Радою України 01.07.2010 за №2390-VI прийнято Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» щодо спрощення механізму державної реєстрації припинення суб'єктів господарювання (далі - Закон №2390-VI (в редакції Закону від 01.07.2010).
Відповідно до пункту 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2390-VI цей Закон набирає чинності через шість місяців з дня його опублікування, тобто 03.03.2011.
Пунктами 2 та 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2390-VI встановлено, що процес включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, завершується через рік, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Усі юридичні особи та фізичні особи - підприємці, створені та зареєстровані до 1 липня 2004 року, зобов'язані у встановлений пунктом 2 цього розділу строк подати державному реєстратору реєстраційну картку для включення відомостей про них до Єдиного державного реєстру та для заміни свідоцтв про їх державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка або для отримання таких свідоцтв.
Згідно з пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2390-VI свідоцтва про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 1 липня 2004 року, після настання встановленого пунктом 2 цього розділу строку вважаються недійсними.
Відповідно до пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2390-VI спеціально уповноважений орган з питань державної реєстрації протягом місяця з дати завершення процесу включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, передає відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, включених до Єдиного державного реєстру, органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування (далі - уповноважені органи), які в межах своїх повноважень ведуть облік юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та/або проводять реєстрацію юридичних осіб будь-яких організаційно-правових форм та фізичних осіб - підприємців.
Уповноважені органи протягом місяця з дня отримання від спеціально уповноваженого органу з питань державної реєстрації відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, включених до Єдиного державного реєстру, проводять звірення даних реєстрів (баз даних реєстрів, журналів реєстрації, обліку тощо), що ведуться ними, з даними Єдиного державного реєстру. За результатами звірення уповноважені органи подають спеціально уповноваженому органу з питань державної реєстрації відомості з відомчих реєстрів (баз даних реєстрів, журналів реєстрації, обліку тощо) про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, відомості про яких не включені до Єдиного державного реєстру.
Пунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2390-VI встановлено, що після закінчення передбаченого для включення відомостей до Єдиного державного реєстру строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, уповноважені органи у місячний строк проводять остаточне звірення даних відомчих реєстрів (баз даних реєстрів, журналів реєстрації, обліку тощо), за результатами якого готують аналітичну інформацію для передачі її тимчасовим міжвідомчим спеціальним комісіям, утвореним з метою проведення в Автономній Республіці Крим та відповідних областях інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, відомості про яких до строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, не включені до Єдиного державного реєстру.
За результатами проведеної тимчасовими міжвідомчими спеціальними комісіями роботи відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, включаються до Єдиного державного реєстру з відміткою про те, що свідоцтва про їх державну реєстрацію, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 1 липня 2004 року, вважаються недійсними.
17.05.2013 виконавчим комітетом Чернігівської міської ради у Єдиний державний реєстр включено відомості про фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 з відміткою про те, що свідоцтво про його державну реєстрацію вважається недійсним; зазначений запис внесено до Єдиного державного реєстру на підставі наказу Міністерства юстиції України від 12.04.2012 №575/5 «Про тимчасові міжвідомчі спеціальні комісії з питань проведення інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців». Вказана обставина в силу преюдиціального значення рішення суду від 23.10.2029 у справі №620/2411/19 доказуванню не підлягає.
Законом України від 06.12.2016 №1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон №1774-VІІІ) внесено зміни до Закону України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VI), які набули чинності з 01.01.2017, зокрема, щодо нарахування та сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями, у тому числі, які обрали спрощену систему оподаткування, та особами, які провадять незалежну професійну діяльність.
Дія Закону №2464-VI поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної зі збором та веденням обліку єдиного внеску.
Пунктом першим частини другої статті 6 Закону №2464-VI встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до частини 12 статті 9 Закону №2464-VI єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Платниками єдиного внеску відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 4 Закону №2464-VI є фізичні особи-підприємці, у тому числі, ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та особи, які провадять незалежну професійну діяльність.
Базою нарахування єдиного внеску для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 Закону №2464-VI є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладанню податком на доходи фізичних осіб.
При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
З 2017 року у разі, якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такі платники зобов'язані визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленого, цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (пункт 2 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI в редакції Закону №1774-VІІІ).
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 1 Закону №2464-VI мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.
Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, є недоїмкою (пункт 6 частини першої статті 1 Закону №2464-VI).
Відповідно до частини 5 статті 8 Закону №2464-VI єдиний внесок для всіх платників єдиного внеску (крім пільгових категорій) встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
Згідно з частиною 8 статті 4 Закону №755-ІV (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою, а отже і позбавляється статусу платника єдиного внеску.
Отже необхідною умовою для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема підприємницької діяльності, з 2017 року в не залежності від отримання доходу від такої діяльності.
Однак, як вбачається з рішення суду від 23.10.2029 у справі №620/2411/19 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 10.09.2019 за №20641750000033303 містяться відомості про фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 з відміткою, що свідоцтво про державну реєстрацію вважається недійсним.
Отже з 17.05.2013 позивач фактично не здійснював підприємницьку діяльність, оскільки свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи визнано недійсним, про що зроблено відповідний запис у Єдиному державному реєстрі.
Матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів отримання ОСОБА_1 свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи нового зразка станом на момент формування оскаржуваної вимоги.
Крім того суд зауважує, що 15.06.2006 ОСОБА_1 знято з обліку платника податків (рішення суду від 23.10.2019 у справі №620/2411/19).
За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для нарахування позивачу єдиного внеску у сумі 14 557,84 грн, а отже, оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) є протиправною і підлягає скасуванню.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 72-77, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування вимоги - задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Чернігівській області про сплату боргу (недоїмки) від 09.11.2020 №Ф-11950-17.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 908,00 (дев'ятсот вісім) грн.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та з урахуванням п. 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач: Головне управління ДФС у Чернігівській області (вул. Реміснича, 11, м.Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 44094124).
Повне судове рішення складено 08 червня 2021 року.
Суддя Л.О. Житняк