08 червня 2021 року м. Чернігів Справа № 620/5718/21
Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Тихоненко О.М., перевіривши матеріали позовної заяви заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної казначейської служби України до Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення коштів,
Заступник керівника Чернігівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної казначейської служби України звернувся до суду з позовом до Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), ОСОБА_1 , в якому просить:
визнати протиправною бездіяльність Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) щодо не порушення дисциплінарного провадження і не проведення службового розслідування;
зобов'язати Північно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Суми) порушити дисциплінарне провадження і провести службове розслідування щодо причетних осіб Новозаводського відділу державної виконавчої служби м. Чернігова внаслідок незаконних дій яких залишено без вирішення питання зняття арешту з контейнерів та повернення їх Дочірньому підприємству «ЧПК-Трейд-01» Відкритого акціонерного товариства «Чернігівський плодоовочевий комбінат»;
стягнути з ОСОБА_1 на користь Державної казначейської служби України збитки, завдані державному бюджету України в сумі 117279,65 грн.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Спором адміністративної юрисдикції у розумінні пунктів 1, 2 частини першої статті 4 КАС є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, у тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС).
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Відповідно до частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах:
1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;
2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;
3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;
4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;
5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом;
6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;
7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації;
8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;
9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб;
10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб;
11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державного замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про оборонні закупівлі", крім спорів, пов'язаних із укладенням державного контракту (договору) про закупівлю з переможцем спрощених торгів із застосуванням електронної системи закупівель та спрощеного відбору без застосування електронної системи закупівель, а також зміною, розірванням і виконанням державних контрактів (договорів) про закупівлю;
12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень";
13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917 - 1991 років";
14) спорах із суб'єктами владних повноважень з приводу проведення аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства;
15) спорах, що виникають у зв'язку з оголошенням, проведенням та/або визначенням результатів конкурсу з визначення приватного партнера та концесійного конкурсу.
Отже, за змістом наведених норм до адміністративного суду за зверненням суб'єкта владних повноважень може бути подано позов лише у випадку спору між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також коли право звернення до суду з позовом до іншого суб'єкту владних повноважень надано такому суб'єкту законом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі №915/478/18 (провадження №12-245гс18) сформульовано правову позицію згідно якої, поведінка органів, через які діє держава у цивільних або адміністративних відносинах, розглядається як поведінка держави у цивільних або адміністративних відносинах. Отже, як у цивільних, так і в адміністративних відносинах органи, через які діє держава, не мають власних прав і обов'язків, але наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних відносинах. Держава в особі відповідних органів може брати участь в судових процесах, в тому числі в якості позивача, за правилами цивільного, господарського або адміністративного судочинства, виходячи, в першу чергу, із суті правовідносин та з урахуванням, зокрема, суб'єктного складу сторін та інших чинників, які можуть впливати на визначення юрисдикції судів.
Велика Палата Верховного Суду у постановах від 04.12.2019 (справа №826/6233/17) та від 13.11.2019 (справа № 826/3115/17) зазначила, що за загальним правилом один орган державної влади не може звертатися з позовом до іншого органу, бо це означатиме позов держави до неї самої. Винятком є компетенційний спір. Втім, хоча формально цей спір вирішується у позовному провадженні, по суті це не є спором про право. Натомість у такому судовому процесі суд дає тлумачення законодавства, роз'яснюючи межі компетенції органів.
При цьому під компетенційним спором слід розуміти спір між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління (публічної адміністрації), у тому числі - делегованих повноважень. Особливість судового розгляду компетенційних спорів зумовлена необхідністю вирішення питання про те, чи належним чином реалізована компетенція відповідача та чи не порушена при реалізації повноважень відповідача компетенція позивача.
Також для звернення до адміністративного суду суб'єкт владних повноважень як позивач повинен відповідати основним умовам, а саме: такий суб'єкт має бути наділений повноваженнями для звернення до суду.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що предметом спору є бездіяльність Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) щодо не порушення дисциплінарного провадження і не проведення службового розслідування; зобов'язання Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) порушити дисциплінарне провадження і провести службове розслідування щодо причетних осіб Новозаводського відділу державної виконавчої служби м. Чернігова внаслідок незаконних дій яких залишено без вирішення питання зняття арешту з контейнерів та повернення їх Дочірньому підприємству «ЧПК-Трейд-01» Відкритого акціонерного товариства «Чернігівський плодоовочевий комбінат».
Обґрунтовуючи підстави звернення до суду в інтересах держави в особі Державної казначейської служби України заступник керівника Чернігівської обласної прокуратури вказує, що уповноважені державою органи у спірних правовідносинах, будучи обізнаними про завдану державному бюджету шкоду та обов'язок вжити заходів до встановлення винних в цьому осіб, стягнення відповідно збитків у порядку регресу, вичерпних заходів у межах своєї компетенції не вжили, що свідчить про нездійснення ними захисту порушених інтересів держави в передбаченому законом порядку.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п. п. 3 п. 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 215 від 15.04.2015, казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку здійснює безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду.
Відповідно до приписів частини 1 статті 43 Бюджетного кодексу України Державне казначейство України, а після внесення змін до цього кодексу згідно Закону України від 07.07.2011 № 3614-VI (набрав чинності 07.08.2011) Державна казначейська служба України, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.
Згідно з п. 1 Положення «Про Державну казначейську службу України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 № 215, Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, коштів клієнтів відповідно до законодавства, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.
Водночас компетенція Державної казначейської служби України не обмежується лише казначейським обслуговуванням бюджетних коштів.
Так, згідно п. 10 Прикінцевих і перехідних положень Бюджетного кодексу України за результатами службового розслідування органи державної влади та органи Казначейства України у місячний строк можуть звернутися до суду з позовною заявою про відшкодування збитків, завданих державному бюджету (місцевим бюджетам), з пред'явленням зворотної вимоги (регресу) у розмірі виплаченого відшкодування до посадових, службових осіб цих органів, винних у завданні збитків (крім відшкодування виплат, пов'язаних із трудовими відносинами та відшкодуванням моральної шкоди).
Отже Державна казначейська служба є уповноваженим органом на списання коштів державного бюджету за рішенням суду та на їх повернення, у тому числі шляхом звернення до суду.
При цьому, Державна казначейська служба не має права на звернення до суду з вимогами щодо не порушення дисциплінарного провадження і не проведення службового розслідування та відповідно зобов'язання Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) порушити дисциплінарне провадження і провести службове розслідування щодо причетних осіб Новозаводського відділу державної виконавчої служби м. Чернігова внаслідок незаконних дій яких залишено без вирішення питання зняття арешту з контейнерів та повернення їх Дочірньому підприємству «ЧПК-Трейд-01» Відкритого акціонерного товариства «Чернігівський плодоовочевий комбінат», як наслідок відсутні підстави і у заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури на звернення до суду в інтересах держави в особі Державної казначейської служби України з відповідними позовними вимогами.
Вказана позиція узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, зокрема у постанові від 26.02.2019 по справі № 915/478/18 та від 13.11.2019 по справі № 826/3115/17, які, в силу вимог частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку що даний спір в частині позовних вимог заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної казначейської служби України до Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) за загальним правилом є позовом держави фактично до неї самої.
Щодо позовних вимог заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної казначейської служби України до ОСОБА_1 про стягнення коштів, суд зазначає наступне.
Як вже було зазначено вище, публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Відповідно до частини 5 статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Як слідує зі змісту позовної заяви (у вказаній частині позовних вимог), викладених в ній обставин та доданих матеріалів, позивач просить стягнути з відповідача матеріальну шкоду у вигляді збитків, завданих державному бюджету України в сумі 117279,65 грн.
Відтак, оскільки вказаний спір виник щодо стягнення з відповідача збитків та не поєднаний з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, то цей спір має приватно - правовий, а не публічний характер, а тому його вирішення не належить до юрисдикції адміністративних судів.
Згідно статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Враховуючи вищевикладене суддя дійшла висновку, що заявлений позивачем позов в даній частині позовних вимог не належить до юрисдикції адміністративних судів, а повинен вирішуватися в порядку цивільного судочинства.
З урахуванням вищенаведеного слідує, що у даних спірних правовідносинах, в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, заявлені позовні вимоги не можуть бути предметом розгляду та вирішення судом адміністративної юрисдикції, оскільки компетенція адміністративних судів, встановлена ст.19 цього Кодексу, на цей спір не поширюється.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Суд роз'яснює позивачу, що спір в частині позовних вимог до ОСОБА_1 про стягнення коштів підлягає розгляду місцевим загальним судом в порядку цивільного судочинства.
Керуючись статтями 2, 19, 170 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
У відкритті провадження у справі за позовом заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної казначейської служби України до Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення коштів - відмовити.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами надіслати позивачу.
Попередити позивача, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Повний текст ухвали складено 08.06.2021.
Суддя О.М. Тихоненко