08 червня 2021 р. м. Чернівці Справа № 600/1204/21-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брезіної Т.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,-
Описова частина
Короткий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
В поданому до суду адміністративному позові позивач просить суд винести рішення, яким:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не проведення з ОСОБА_1 своєчасного повного фактичного розрахунку при звільненні з військової служби;
- стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби в сумі 379327,20 гривень.
В обґрунтування позовних вимог, вказаних у позові та відповіді на відзив, позивач вказував, що 14.04.2017 р. його було звільнено зі служби, однак повний розрахунок при звільнені відбувся 19.02.2021 року. У зв'язку із вказаним, позивач стверджує, що за несвоєчасний розрахунок при звільненні відповідача слід зобов'язати виплатити йому середнє грошове забезпечення.
Відповідач у відзиві проти позову зазначив про безпідставність заявленого позову, оскільки спеціальним законодавством про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі не врегульовано порядок відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби. Також відповідач вказав, що виплата позивачу компенсації за невикористану щорічну додаткову відпустку як учаснику бойових дій та заборгованість з індексації грошового забезпечення виплачена позивачу у повному розмірі після надходження фінансування. Крім того відповідач вказав на неспівмірність середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та встановленим розміром виплаченої заборгованості.
Рух справи у суді
Ухвалою суду від 23.03.2021 р. відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику сторін.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Позивач проходив військову службу в Державній прикордонній службі України з 27.04.2011 р. по 14.04.2017 р. та відповідно до наказу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) №77-ос звільнений з військовий служби та виключений зі списків особового складу Чернівецького прикордонного загону. (а.с. 18-19).
Згідно листа Чернівецького прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 31.12.2020 р. повідомлено позивача про те, що йому буде здійснено нарахування компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2017 роки після надходження коштів на вказані цілі. (а.с. 21).
Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 від 11.12.2020 р. №12/523 вказано, що позивачу не надавалась відпустка, як учаснику бойових дій за 2015-2017 роки. (а.с. 24).
Згідно листа Державної прикордонної служби України від 26.01.2021 р. повідомлено позивача про те, що йому буде здійснено нарахування індексації грошового забезпечення з квітня 2014 р. по квітень 2017 р. після надходження коштів на вказані цілі та надано довідку із заборгованістю по індексації (а.с. 26-28).
Матеріали справи містять виписку по банківському рахунку позивача станом на 26.02.2021 р., відповідно до якої 19.02.2021 р. позивачу було виплачено заборгованість компенсації за невикористану щорічну додаткову відпустку як учаснику бойових дій та заборгованість з індексації грошового забезпечення в сумі 26823,28 гривень. (а.с. 16-17).
До матеріалів справи додано довідку Державної прикордонної служби України від 18.12.2020 р. №688 про грошове забезпечення позивача за період з лютого по квітень 2017 року. Відповідно до вказаної довідки за лютий позивачу виплачено 7953,36 грн та за березень - 7953,36 грн. (а.с. 20).
Мотивувальна частина
Згідно положень ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд перевіряє дотримання вказаних критеріїв суб'єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваного рішення, вчиненні дій чи допущенні бездіяльності.
Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди захищається законом.
За правилами встановленими ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Згідно зі ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 у справі № 1-5/2012 за статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Відповідно до правових висновків Верховного Суду України, викладених у постанові від 17 лютого 2015 року у справі № 21-8а15, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців не врегульовано положеннями спеціального законодавства, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню загальні положення ст. 116 та ст. 117 Кодексу законів про працю України.
Згідно з п.1 та п. 2 постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу” від 15 січня 2004 р. N 44 (Постанова №44) цей Порядок визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація).
Грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Як встановлено судом, позивача звільнено з військової служби в Державній прикордонній службі України 14.04.2017 р., в той час як фактичний повний розрахунок при звільнені позивача проведений 19.02.2021 року.
Оскільки позивачем не проведено своєчасно розрахунок при звільненні, суд дійшов висновку, що на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки при звільнені.
Обчислення середнього заробітку за час затримки при звільненні проводиться згідно вимог постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 “Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати” (далі - Порядок №100).
Відповідно до п.2 Порядку №100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.
Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку.
У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Згідно з п. 8 Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Так, на підставі довідки Державної прикордонної служби України від 18.12.2020 р. №688 про грошове забезпечення позивача за період з лютого по квітень 2017 року. Відповідно до вказаної довідки за лютий позивачу виплачено 7953,36 грн та за березень - 7953,36 грн. Крім того судом встановлено, що протягом лютого-березня 2017 року було 42 робочих дні. Виходячи з вказаного, середньоденний заробіток позивача становить 378,73 грн (15906,72/ 42).
Позивачем заявлено період затримки при звільненні з 14.04.2017 р. по 19.02.2021року. У вказаний період було 966 робочих днів, а тому, середній заробіток за час затримки повного розрахунку при звільнені становить 365148 грн (966 х 378,73).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.02.2020 року №821/1083/17 вказала про те, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Відповідні висновки викладені також і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі № 761/9584/15-ц. Аналогічної позиції дотримується і Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (постанова від 20.05.2020 року, справа №816/1640/17).
Судом встановлено, що виплачені позивачу 26.02.2021 р. компенсація за невикористану щорічну додаткову відпустку як учаснику бойових дій та заборгованість з індексації грошового забезпечення становило 26823,28 грн, що є значно меншою, ніж сума стягнення середнього заробітку за несвоєчасну виплату такої компенсації, яка становить 365148 гривень.
З огляду на очевидну неспівмірність сум середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, діями позивача та відповідача, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат у сумі 13411,64 грн. Вказана сума розрахована пропорційно до половини виплаченої 26.02.2021 р. позивачу вихідної допомоги у зв'язку зі звільненням. Зазначена сума є лише орієнтовною оцінкою тих втрат, які розумно можна було би передбачити з урахуванням статистичних усереднених показників.
Таким чином, суд задовольняє частково позовні вимоги щодо обчислення розміру середнього заробітку за час затримки при звільнені.
Висновки за результатами розгляду справи
Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з вимогами ч. 1 та ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За результатами розгляду справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме суд стягує на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 13411,64 гривень.
Судові витрати
Відповідно до ч.3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
У зв'язку із звільненням позивача від сплати судового збору в даній категорії справ, суд не вирішує питання про відшкодування вказаних судових витрат.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 9, 14, 72, 73, 77, 90, 139, 241, 250, 257 КАС України, суд -
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не проведення з ОСОБА_1 своєчасного повного фактичного розрахунку при звільненні з військової служби.
3. Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби в сумі 13411,64 гривень.
4. В решті позову відмовити.
Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його складання.
Найменування сторін:
позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );
відповідач: Чернівецький прикордонний загін Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ 14321682).
Суддя Т.М. Брезіна