08 червня 2021 р. м. Чернівці Справа № 600/1683/21-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маренича І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просить :
- визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення за платежем податок на додану вартість Головного управління ДПС у Чернівецькій області від 29.12.2020 р. №00000/2248/0706 та №00000/2249/0706 прийнятих на підставі Акту №645/24-13-07-06/ НОМЕР_1 від 04.12.2020 р. про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, дотримання норм законодавства щодо ввезення виробництва чи реалізації підакцизних товарів, з питань обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 07.07.2017 р. по 30.07.2019 р. в частині грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 217290,00 грн, застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 54322,50 грн. та суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2040,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 01.08.2017 р. позивач є платником єдиного податку другої групи. Відповідно до даних Електронного кабінету Державної податкової служби ОСОБА_1 виключений з реєстру платників єдиного податку з 30.06.2019 р. Таким чином, оскільки з січня по червень 2019 р. він перебував на єдиному податку 2 групи, тому вважає суми нарахованого податкового зобов'язання з ПДВ за період з січня по червень 2019 р. нараховані безпідставно та протиправно, а тому податкові повідомлення- рішення в цій частині підлягають скасуванню.
23.04.2021 р. ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Головне управління ДПС у Чернівецькій області (далі - відповідач) надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову в зв'язку з тим, що в ході проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_1 встановлено, що протягом з 2017 року позивач був платником єдиного податку другої групи та за період з 01.01.2018 р. по 31.12.2018 р. отримав дохід в сумі 1663537,22 грн, що на 163537,22 грн вище дозволеного обсягу. У зв'язку з перевищенням позивачем дозволеного обсягу доходу реєстрація платника єдиного податку підлягає анулюванню з 01.01.2019 р.
Крім того, враховуючи, що у 2018 р. ОСОБА_1 отримано дохід в розмірі 1663537,22 грн, то відповідно до п. 181.1 ст. 181 та п. 183.4 ст. 183 ПК України він з 11.01.2019 р. був зобов'язаний зареєструватись платником податку на додану вартість.
Однак, позивачем заяву про реєстрацію платником податку на додану вартість не подано. У зв'язку з цим, ГУ ДПС у Чернівецькій області правомірно встановлено порушення щодо заниження до сплати в бюджет ПДВ та відповідно правомірно прийнято оскаржені податкові-повідомлення рішення.
Судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрований фізичною особою-підприємцем 07.07.2017 р. та є платником єдиного податку другої групи з 01.08.2017 р.
На підставі пп. 20.1.4 п.20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78, ст. 79, п. 82.2 ст. 82 ПК України, п. 2 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", наказу Головного управління ДПС у Чернівецькій області №544 від 03.11.2020 р. посадовими особами відповідача, на підставі заяви про припинення підприємницької діяльності, проведена документальна позапланова перевірка діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, дотримання норм законодавства щодо ввезення, виробництва чи реалізації підакцизних товарів, з питань обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 07.07.2017 р. по 30.07.2019 р, за результатами якої 04.12.2020 р. складено акт перевірки №645/24-13-07-06/ НОМЕР_1 (а.с. 8 - 40).
Повідомленням від 03.11.2020 р. зобов'язано позивача забезпечити надання всіх необхідних документів, що підтверджують дані податкових декларацій (розрахунків), зокрема фінансову, статистичну та іншу звітність, регістри податкового та бухгалтерського обліку, введення яких передбачено законом, а також первинні та інші документи, які використовувались в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків і зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
Станом на 27.11.2020 р. фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 не були надані витребувані відповідачем документи, що підтверджували би його фінансово-господарську діяльність, про що 26.11.2020 р. складено акт про ненадання документів для проведення позапланової перевірки №14/24-13-07-06/ НОМЕР_1 та акт від 27.11.2020 р. №16/24-13-07-06/ НОМЕР_1 .
За результатами проведеної перевірки відповідачем виявлено, в тому числі наступне порушення, а саме п. 181.1 ст. 181, п. 183.1, п. 183.4, ст. 183, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з 11.01.2019 р. по 30.07.2019 р. на загальну суму 294140,00 грн, в тому числі: за січень 2019 р. в сумі 100640,00 грн, за лютий 2019 р. в сумі 17000,00 грн, за березень 2019 р. в сумі 30000,00 грн, квітень 2019 р. в сумі 45000,00 грн, за червень 2019 р. в сумі 24650,00 грн, за липень 2019 р. в сумі 76850,00 грн.
На підставі встановлених висновків, відповідачем 29.12.2020 р. прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:
-№00000/2248/0706, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 367675,00 грн, в тому числі за податковим зобов'язанням на 294140,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 73535,00 грн;
-№00000/2249/0706, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) ту сумі 2380,00 грн. за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)
Не погоджуючись із прийнятими податковими - рішеннями, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов'язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (з наступними змінами та доповненнями, в чинній на момент виникнення спірних відносин редакції, далі - ПК України).
Відповідно до п. 16.1.4 ст. 16 ПК України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п. 291.2 ст. 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Згідно з ч. 2 п. 291.4 ст. 291 ПК України суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку: друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1500000,00 грн.
Відповідно до ч. 3 п.п 298. 2.2 ПК України платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку другої групи - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що перевіркою правильності визначення в податкових деклараціях за період з 01.08.2017 р. по 30.06.2019 р. обсягу доходу встановлено: заниження показників декларації платника єдиного податку на загальну суму 680597,22 грн, в тому числі за 2018 р. на суму 164537,22 грн, за період з 01.01.2019 р. по 30.06.2019 р. на суму 516060,00 грн.
Згідно матеріалів справи, позивачем отримано дохід, виплачений платнику податків фізичній особі в сумі 3263497,22 грн, в тому числі за період 3 кв. та 4 кв. 2017 р. виплачено дохід на суму 83500,00 грн, в період за 2018 р. виплачено дохід на суму 1663537,22 грн, за період 1 кв., 2 кв., 3 кв. 2019 р. виплачено дохід на суму 1516460,00 грн.
Так, судом встановлено, що за період з 01.01.2018 р. по 31.12.2018 р. позивачем задекларовано обсяг отриманого доходу від провадження фінансово - господарської діяльності в сумі 1499000,00 грн, згідно відомостей з ЦБД ДРФО встановлено, що ОСОБА_1 за період з 01.01.2018 р. по 31.12.2018 р. отримано дохід виплачений платникам податків, а саме: ТОВ «ВУД ПАНЕЛЬ ПЛЮС» 25000,00 грн, фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3 30400,00 грн, ТОВ «ЕСК» 746200,00 грн, ТОВ «ВУД ПАНЕЛЬ ПЛЮС» 184917,22 грн, ТОВ «ЕСК» 329600,00 грн, ТОВ «ЕСК» 324420,00 грн, ПП «ЛЄГО» 23000,00 грн.
Суд звертає увагу, що судом дослідженні документи, які містяться у матеріалах справи та підтверджують взаємовідносини позивача та вказаними вище підприємствами, а саме:
- по ТОВ «ЕСК»: договір поставки №02/04/2018 від 02.04.2018 р., банківські виписки за період з 01.01.2018 р. по 31.12.2018 р., накладні на придбання пиловника та товарно-транспортні накладні на перевезення пиловника на загальну суму 1400220,00 грн;
- фізична особа - підприємець ОСОБА_3 : накладні на придбання пиловника та платіжне доручення на суму 30400,00 грн;
- ПП «ЛЄГО»: накладні на придбання пиловника та платіжне доручення на суму 23000,00 грн;
- ТОВ «ВУД ПАНЕЛЬ ПЛЮС»: накладні на придбання пиломатеріалів букових обрізних та заготовки букові, платіжні доручення на загальну суму 209917,22 грн.
Таким чином, судом встановлено, що фактично отриманий обсяг доходу за період з 01.01.2018 р. по 31.12.2018 р. становить 1663537,22 грн, що на 163537,22 грн вище дозволеного обсягу. Перевищення дозволеного обсягу доходу відбулося в 4 кварталі 2018 р.
Відповідно до п. 181.1 ст. 181 ПК України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.
Згідно з п. 183.1 ст. 183 ПК України будь-яка особа, що підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, подає до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву.
Відповідно до п. 183.4 ст. 184 ПК України у разі переходу осіб із спрощеної системи оподаткування, що не передбачає сплати податку, на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом, у випадках, визначених главою 1 розділу XIV цього Кодексу, за умови, що такі особи відповідають вимогам, визначеним пунктом 181.1 статті 181 цього Кодексу, реєстраційна заява подається не пізніше 10 числа першого календарного місяця, в якому здійснено перехід на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом. Якщо такі особи відповідають вимогам, визначеним пунктом 182.1 статті 182 цього Кодексу, реєстраційна заява подається у строк, визначений пунктом 183.3 цієї статті.
Згідно з пп. 293.8.2 п. 293.8 ст. 293 ПК України платники єдиного податку другої групи, які перевищили у податковому (звітному) періоді обсяг доходу, визначений для таких платників у пункті 291.4 ст. 291 Кодексу, з наступного календарного кварталу за заявою переходять на застосування ставки єдиного податку, визначеної для платників єдиного податку третьої групи, або відмовляються від застосування спрощеної системи оподаткування.
Такі платники до суми перевищення зобов'язані застосувати ставку єдиного податку у розмірі 15 відсотків. Заява подається не пізніше 20 числа місяця, наступного за кварталом, у якому допущено перевищення обсягу доходу.
Так, судом встановлено, що позивачем не застосовано ставку єдиного податку в розмірі 15% до обсягу перевищення доходу, чим занижено єдиний податок за період з 01.01.2018 р. по 31.12.2018 р. в сумі 24530,58 грн (163537,22 грн. х 15%).
Згідно з пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку першої і другої груп та нездійснення такими платниками переходу на застосування іншої ставки - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення.
Відповідно до пп. 296.5.1 ст. 296.5 ст. 296 ПК України платники єдиного податку першої та другої груп подають до контролюючого органу податкову декларацію у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду, у разі перевищення протягом року обсягу доходу, визначеного у пункті 291.4 статті 291 цього Кодексу, або самостійного прийняття рішення про перехід на сплату податку за ставками, встановленими для платників єдиного податку другої або третьої (фізичні особи - підприємці) груп, або відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв'язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом.
При цьому у податковій декларації окремо відображаються обсяг доходу, оподаткований за ставками, визначеними для платників єдиного податку першої та другої груп, обсяг доходу, оподаткований за ставкою 15 відсотків, обсяг доходу, оподаткований за новою ставкою єдиного податку, обраною згідно з умовами, визначеними цієї главою, авансові внески, встановлені пунктом 295.1 статті 295 цього Кодексу.
Підпунктом 3 п. 299.10 ст. 299 ПК України визначено, що реєстрація платником єдиного податку може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу.
Згідно до п. 299.11 ст. 299 ПК України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб'єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.
Таким чином, у зв'язку із перевищенням позивачем обсягу доходу за період з 01.01.2018 р. по 31.12.2018 р. на суму 163537,22 грн, позивачем правомірно анульовано реєстрацію платника єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з 01.01.2019 р.
Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що оскільки позивачем порушено обов'язкові умови перебування на спрощеній системі оподаткування другої групи, відповідно до ч. 2 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України (перевищення граничного обсягу доходу), то він зобов'язаний був перейти на сплату інших податків і зборів, визначених Податковим Кодексом України з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому відбулось таке перевищення та подати необхідну заяву на реєстрацію платника податку на додану вартість.
Разом з тим, позивачем заяву про реєстрацію платником податку на додану вартість не подано.
Відповідно до п 183.10 ст. 183 ПК України будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.
Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Так судом встановлено, що проведеною перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань з ПДВ за період з 11.01.2019 р. по 30.07.2019 р. встановлено їх заниження всього на суму 294140, в тому числі: за січень 2019 р. в сумі 100640,00 грн, за лютий 2019 р. в сумі 17000,00 грн, за березень 2019 р. в сумі 30000,00 грн, квітень 2019 р. в сумі 45000,00 грн, за червень 2019 р. 24650,00 грн, за липень 2019 р. в сумі 76850,00 грн.
Так судом встановлено, що позивачем отримано дохід, виплачений платнику податків - фізичній особі за період 1 кв., 2 кв., 3 кв., 2019 р. на суму 1516460,00 грн, а саме ТОВ «ЕСК»: за 1 кв. 2019 р. 783960,00 грн, 2 кв. 2019 р. 348250,00 грн та 3 кв. 2019 р. 384250,00 грн.
На підтвердження вказаних обставин судом досліджено: договір поставки №02/01/2019 від 02.01.2019 р., банківські виписки за період з 01.01.2019 р. по 29.07.2019 р., накладні на придбання пиловника на товарно - транспортні накладні на перевезення пиловника, на загальну суму 1516460,00 грн, акт звірки між ТОВ «ЕСК» та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 .
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивачем занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 294140,00 грн, в тому числі: за січень 2019 р. в сумі 100640,00 грн, за лютий 2019 р. в сумі 17000,00 грн, за березень 2019 р. в сумі 30000,00 грн, квітень 2019 р. в сумі 45000,00 грн, за червень 2019 р. в сумі 24650,00 грн, за липень 2019 р. в сумі 76850,00 грн.
Таким чином, позивач зобов'язаний був включити кошти в сумі 1516460,00 грн до бази оподаткування ПДВ та сплатити до бюджету ПДВ в сумі 294140,00 грн.
Проте, у вказаний період позивачем податкові зобов'язання з ПДВ не визначалися, та як наслідок не сплачувалися.
З огляду на вищевказане, суд доходить висновку, що відповідачем правомірно донараховано позивачу податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 294140,00 грн.
Враховуючи вищенаведене та оскільки позивачем порушено обов'язкові умови перебування на спрощеній системі оподаткування другої групи та ним у встановлений строк не подано заяву про реєстрацію платника податку на додану вартість, суд доходить висновку, що відповідачем правомірно встановлено порушення щодо заниження до сплати в бюджет податку на додану вартість та правомірно прийняті оскаржені податкові повідомлення-рішення від 29.12.2020 р. №00000/2248/0706 та №00000/2249/0706, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
З приводу посилань позивача на те, що реєстрацію позивача як платника єдиного податку було анульовано з 30.06.2019 р. та відповідно з вказаної дати відбувся перехід на сплату інших податків і зборів, суд зазначає, що формальна наявність у платника не анульованого свідоцтва сплати єдиного податку не є достатньою умовою для перебування на спрощеній системі оподаткування. Податкове законодавство пов'язує статус платника єдиного податку з дотриманням низки умов, а не лише з наявністю відповідної реєстрації.
Системний аналіз норм ст.ст. 181-183, п. 298.2 ст. 298 ПК України дає підстави для висновку, що законодавча норма, якою встановлено умови обов'язкової реєстрації платником ПДВ, не застосовуються у разі невиконання платником податків встановленого ПК України обов'язку перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим кодексом. В такому випадку платник податків несе податкову відповідальність та сплачує ПДВ з операцій, які є об'єктом оподаткування, незалежно чи підлягає він обов'язковій реєстрації платником ПДВ відповідно до п. 181.1. ст. 181 ПК України.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові Верховного Суду від 01.10.2019 р. у справі № 2040/6178/18.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи наведені вище висновки, суд вважає, що позов не має підстав для задоволення.
У задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно ч. 1 - 3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність доказів наданих позивачем окремо, а також достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є не обґрунтованими.
Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що адміністративний позов є таким, що не підлягає задоволенню у повному обсязі.
Частиною 5 ст. 139 КАС України встановлено, що у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Оскільки, у задоволенні позову позивачу відмовлено повністю та за відсутності понесення відповідачем судових витрат, судом розподіл судових витрат не проводиться.
Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_1 );
Відповідач - Головне управління ДПС у Чернівецькій області (вул. Героїв Майдану, 200-А, м. Чернівці,58013, код ЄДРПОУ 43143196).
Суддя І.В. Маренич