про повернення позовної заяви
07 червня 2021 року справа № 580/2984/21
м. Черкаси
Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Тимошенко В.П., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
14 травня 2021 року до Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації, в якій просить:
1) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2020 року в розмірі 5 мінімальних пенсій за віком;
2) зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоплачену щорічну разову грошову допомоги до 05 травня 2020 року у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком, з врахуванням попередньо виплаченої такої суми.
19.05.2021 ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду дана позовна заява залишена без руху в зв'язку з невідповідністю вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України і надано строк для усунення недоліків позовної заяви тривалістю десять днів з моменту отримання копії даної ухвали суду.
На усунення недоліків позовної заяви позивачем 01.06.2021 подано до суду заяву про поновлення строку звернення до суду (вх. №19525/21 від 01.06.2021).
Обгрунтовуючи заяву про поновлення строку звернення до суду позивач зазначив, що з дізнався про порушення своїх прав 05.04.2021 (з дати отримання відповіді відповідача). Про існування факту бездіяльності відповідача щодо нарахування та виплати щорічної разової допомоги до 05 травня за 2020 рік, а саме право на отримання одноразової грошової допомоги до 05 травня 2020 рік дізнався з ЄДРСР, де викладена правова позиція Великої Палати Верховного Суду у постанові від 13.01.2021 у справі №440/2722/20. Крім того з виписки з банку вбачається, що 30.09.2020 на рахунок позивача зараховано 1390,00 грн, в графі «Призначення платежу» зазначено «Зараховано з/пл на поточні рахунки працівників ГУ ДФС у Черкаській області».
Ознайомившись з вказаною заявою, суддя зазначає таке.
Відповідно до частин першої та другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України. Зокрема, у силу частини першої цієї статті, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 зауважила, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. У той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
У постанові від 18.11.2020 у справі №380/5202/20 Верховний Суд вказав, що предметом позову в категорії справ стосовно соціального захисту є дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, пов'язані з соціальними виплатами, які можуть бути регулярними, періодичними, одноразовими, обмеженими в часі платежами, а тому строк на соціальний захист та строки звернення до суду залежать також від виду відповідного платежу як форми соціального захисту з боку держави.
Предметом цього спору є бездіяльність відповідача щодо виплати позивачу у 2020 році грошової допомоги до 5 травня 2020 року. Така допомога є щорічним разовим платежем, що у 2020 році здійснений на користь позивача.
Відповідно до частини четвертої статті 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
30 вересня відповідного року - це встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата вказаної допомоги, і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж та, яка була йому нарахована, а перебіг строку звернення особи до суду з позовною вимогою про визнання протиправними дій щодо не нарахування щорічної разової допомоги в необхідному розмірі на підставі Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" слід обраховувати з 30 вересня відповідного року.
Такий висновок наведений у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №607/7919/17, від 16.05.2018 у справі №521/9634/17.
Згідно з частиною третьою статті 120 Кодексу адміністративного судочинства України строк, що визначається місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця цього строку.
Таким чином, перебіг строку звернення позивача до суду із заявленими позовними вимогами слід обраховувати з 01 жовтня відповідного року, за який виплачується разова щорічна грошова допомога, тобто з 01 жовтня 2020 року.
Перебіг шестимісячного строку звернення позивача до суду з позовними вимогами про визнання протиправною бездіяльності Центру щодо не нарахування та не виплати у 2020 році позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, а також зобов'язання Центр нарахувати та виплатити позивачу, недоплачену у 2020 році частину щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги, слід обраховувати з 01 жовтня 2020 року (щодо щорічної одноразової грошової допомоги до 05 травня 2020 року останнім днем строку звернення до суду було 01 квітня 2021 року).
Позивач же з вказаними позовними вимогами звернувся до суду згідно даних на вхідному штампі лише 14.05.2021, тобто з порушенням шестимісячного строку звернення до суду.
Верховний Суд у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 наголосив на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Суд зауважує, що обмеження на законодавчому рівні права звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів відповідними строками узгоджується із принципом "Leges vigilantibus non dormientibus subveniunt", згідно з яким закони допомагають тим, хто пильнує.
Право на звернення до адміністративного суду не є абсолютним та підлягає законним обмеженням.
Посилання представника позивача на те, що 30.09.2020 на його рахунок зараховано 1390,00 грн, в графі «Призначення платежу» зазначено «Зараховано з/пл на поточні рахунки працівників ГУ ДФС у Черкаській області», суддею оцінюються критично, оскільки позивач не був позбавлений можливості уточнити походження даних коштів.
За відсутності у матеріалах позову належних доказів, що свідчили б про наявність об'єктивних, непереборних обставин неможливості своєчасного звернення до суду з цим позовом, суд дійшов висновку, що строк звернення з цим позовом позивачем пропущений без наявності на те поважних причин.
А тому, у задоволенні заяви позивача про поновлення цього строку належить відмовити.
У силу частини другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України у випадках, передбачених частиною 2 статті 123 цього Кодексу.
За таких обставин, позовну заяву належить повернути позивачу.
Керуючись статтями 122, 123, 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,
ухвалив:
У задоволенні заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачеві.
Роз'яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали надіслати позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, однак може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статями 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням особливостей п. 15.5 Розділу VII “Перехідні положення” п. 3 розділу VI “Прикінцеві положення” цього Кодексу.
Суддя В.П. Тимошенко