07 червня 2021 р. м. ХерсонСправа № 540/2110/21
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді: Ковбій О.В.,
розглянувши заяву позивача про усунення недоліків позовної заяви в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування Наказів № 252 о/с від 30.04.2010, 318 о/с від 26.05.2010 року; поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, у якому просить:
- визнати протиправним дії УМВС України в Херсонській області по відмові у задоволенні вимог заяви від 18.02.2021 про поновлення мене на службі в ОВС з 27.05.2010, зарахування до моєї вислуги років період часу з 27.05.2010 дотепер, виплати компенсації за час вимушеного прогулу з 27.05.2010 і дотепер;
- визнати протиправним та скасувати наказ УМВС України в Херсонській області від 30.04.2010 №252 о/с в частині звільнення з органів внутрішніх справ за ст. 66 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС України;
- визнати протиправним та скасувати наказ УМВС України в Херсонській області від 26.05.2010 №318 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ за ст. 66 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС України (за вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу);
- поновити на службі в органах внутрішніх справ з 27.05.2010 на посаді оперуповноваженого сектору боротьби з незаконною міграцією відділу боротьби зі злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми УМВС України в Херсонській області;
- стягнути з УМВС України в Херсонській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу;
- допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на службі в органах внутрішніх справ України та стягнення з УМВС на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в межах за один місяць.
Ухвалою від 17.05.2021 року позовну заяву залишено без руху для надання можливості позивачу звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення з позовними вимогами в якій вказати інші підстави для поновлення строку.
31.05.2021 року на виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху позивачем подано заяву про усунення недоліків.
Стосовно обґрунтувань поважності причин пропуску строку звернення до суду з позовними вимогами, суд зазначає наступне.
Так, 31.05.2021 року позивачем подано заяву про поновлення строку звернення до суду з означеним позовом, в якій вказано, що окрім іншого, в п.2 прохальної частини позову, ОСОБА_1 вказував позовну вимогу про визнання протиправними дій УМВС України в Херсонській області по відмові у задоволенні вимог заяви від 18.02.2021 про поновлення його на службі в ОВС з 27.05.2010, зарахування до його вислуги років період часу з 27.05.2010 дотепер, виплати компенсації за час вимушеного прогулу з 27.05.2010 і дотепер.
Строк звернення з цією вимогою не пропущено.
З приводу викладеного суд зазначає, що в ухвалі від 17.05.2021 року не стверджувалось про пропуск позивачем строку звернення з позовною вимогою про визнання протиправними дій УМВС України в Херсонській області по відмові у задоволенні вимог заяви від 18.02.2021 про поновлення його на службі в ОВС з 27.05.2010, зарахування до його вислуги років період часу з 27.05.2010 дотепер, виплати компенсації за час вимушеного прогулу з 27.05.2010 і дотепер.
Навпаки, в ухвалі декілька разів зверталась увага на те, що строк пропущено за всіма вимогами, крім вимог про оскарження дій УМВС України в Херсонській області по відмові в задоволенні вимог заяви від 18.02.2021.
Отже, вимоги щодо розгляду заяви підлягають вирішенню судом.
Окрім цього в заяві про поновлення строків звернення до суду позивач стверджує, що обставини звернення до суду в справах №821/1732/17 та №821/2004/17 є різними, оскільки станом на 2017 рік позивач мав статус обвинуваченого в кримінальному провадженні №42015230000000143, тоді як з 04.01.2021 року кримінальне провадження закрито.
Крім наведеного позивач стверджує, що накази УМВС та висновок службового розслідування відносно нього до 2017 року для ознайомлення не надавались. У 2010 році при виданні оскаржених наказів з їх змістом позивача не ознайомлювали.
Наведені обставини позивач вважає поважними підставами пропуску строку звернення до суду, у зв'язку з чим просить його поновити.
Надаючи оцінку обґрунтованості заявленого клопотання позивача, суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (п. 51 рішення від 22.10.96 за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").
Щодо застосування строку позовної давності в контексті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у справі "Gradescolo S.R.L. проти Молдови" Суд зазначив, що дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов'язано з реалізацією права на справедливий суд. Наявність такої умови запобігає зловживанням і погрозам звернення до суду. Її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах.
Тобто практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
Згідно з ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Разом з тим, процесуальний закон обмежує право звернення до адміністративного суду певними часовими рамками, що сприяє юридичній визначеності у публічно-правових відносинах та дисциплінуванню учасників судового процесу. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Згідно ч.2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд, як і в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, зазначає, що згідно ч.ч. 2, 5 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів встановлюється шестимісячний строк, який якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Згідно п.17 ч.1 ст.4 КАС України публічною службою є діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування
Отже, ОСОБА_1 в рамках даного позову заявлені позовні вимоги, серед іншого, щодо проходження, звільнення з публічної служби, строки звернення з якими обмежені одним місяцем (ч.5 ст. 122 КАС України).
З позову вбачається, що ОСОБА_1 окрім дій УМВС України в Херсонській області по відмові в задоволенні вимог заяви від 18.02.2021, оскаржує наказ УМВС України в Херсонській області від 30.04.2010 №252 о/с в частині звільнення з органів внутрішніх справ та наказ УМВС України в Херсонській області від 26.05.2010 №318 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ.
Наказом від 26.05.2010 року позивача звільнено з органів внутрішніх справ в запас Збройних Сил України за п. 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 р. №114.
Наказом від 30.04.2010 №252 о/с позивача звільнено.
При цьому, зі змісту позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 не заперечує того факту, що він знав про існування спірних наказів ще в 2010 році. Однак стверджує, що в період з 2010 по 2017 рік не міг ознайомитись зі змістом наказу від 30.04.2010 року №252 о/с.
На користь того, що позивач був обізнаний з фактом існування спірних наказів щонайменше з 2017 року свідчать: ухвала Херсонського окружного адміністративного суду від 27.11.2017 року по справі №821/1732/17, ухвала Херсонського окружного адміністративного суду від 19.01.2018 року по справі №821/2004/17.
В наведених справах ОСОБА_1 вже заявляв вимоги про скасування спірних наказів та поновлення його на посаді, які (у випадку справи №821/2004/17) були залишені судом без розгляду.
Посилання позивача на неможливість отримати копії спірних наказів як на підставу для поновлення строку оскарження наказів від 30.04.2010 №252 о/с та від 26.05.2010 №318 о/с вже визнавались судами неспроможними, зокрема в ухвалі Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2018 року по справі №821/2004/17. В зазначеному судовому рішенні вказано, що небажання позивача протягом семи років після звільнення з органів внутрішніх справ отримати оскаржувані накази не надає йому право у будь-який необмежений час після спливу визначеного законом строку реалізовувати своє право на оскарження рішень суб'єкта владних повноважень.
Наведені висновку, на думку суду, мають бути справедливо застосовані й в даній справі.
Тобто, про існування спірних наказів про звільнення, а отже й про порушення своїх прав та інтересів позивач знав щонайменше з 2017 року. Проте з даним адміністративним позовом повторно звернувся лише 11.05.2021 року (вбачається з відмітки на конверті, в якому надійшла дана позовна заява), тобто з пропуском встановленого строку звернення до суду.
Окрім наведеного, не можуть бути визнані обґрунтованими доводи позивача з приводу того, що оскаржувані накази не були вручені йому у встановленому законом порядку, оскільки в зазначеній вище ухвалі Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2018 року по справі №821/2004/17 судом зазначено, що з наданих відповідачем до відзиву на апеляційну скаргу копій наказу від 30.04.2010 року №252о/с, висновку службового розслідування від 30.04.2010 року та архівної довідки №2/2-1823 від 23.05.2013 року, позивач був ознайомлений з їх змістом, що підтверджується відповідними підписами.
Також, в ухвалі суду від 17.05.2021 року судом надана оцінка посиланням позивача як на перешкоду для звернення до суду на його затримання в рамках кримінального провадження.
Так, суд вказав, що в матеріалах справи дійсно наявні документи, що підтверджують затримання позивача та застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Однак, з наявних в справі документів, зокрема з ухвали Апеляційного суду Херсонської області від 02.10.2012 року по справі №11/2190/1270/2012 встановлено, що на дату її прийняття застосованим до позивача запобіжним заходом була підписка про невиїзд.
Тобто, щонайменше з 02.10.2012 року не існувало об'єктивних перешкод для звернення ОСОБА_1 до суду. Додатково наявність такої можливості підтверджується фактом подання ОСОБА_1 позовів до Херсонського окружного адміністративного суду 15.11.2017 року (справа 821/1732/17) та 21.12.2017 року (справа №821/2004/17) з аналогічним предметом.
Суд зазначає, що фактично в заяві про поновлення строків звернення до суду позивачем повторно наведені аргументи аналогічні аргументам позовної заяви. Вказаним обставинам вже була надана оцінка судом в вищезазначеній ухвалі про залишення позовної заяви без руху. Підстави відступати від наведених висновків в суду відсутні. Твердження ОСОБА_1 відносно того, що підпис про ознайомлення з наказами від 30.04.2010 року №252о/с, висновком службового розслідування від 30.04.2010 року та архівною довідкою №2/2-1823 від 23.05.2013 року йому не належить не підтверджено жодними доказами. Натомість, протилежне встановлено судовим рішенням Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2018 року по справі №821/2004/17 за участю тих самих учасників спору, отже, на підставі положень ч.4 ст. 78 КАС України не підлягає доказуванню повторно при вирішенні даної справи.
Єдиним новим аргументом позивача для поновлення строків звернення до суду є те, що відносно позивача закрито кримінальне провадження за №42015230000000143.
Надаючи оцінку наведеним доводам, суд зазначає, що для вирішення питання про пропуск строку звернення до суду вирішальним є дата з якої позивач дізнався про порушення своїх прав, а не підстав з яких його було порушено.
Так, якщо позивач заперечував існування підстав для свого звільнення він мав передбачену законом можливість оскаржити своє звільнення до адміністративного суду в передбачений КАС України строк та окремо від кримінального провадження доводити наявність чи відсутність підстав для звільнення.
З витягу з наказу №318 о/с від 26.05.2010 року вбачається, що підставою для звільнення була не наявність відносно особи кримінального провадження, а вчинок особи, що дискредитує звання рядового і начальницького складу. Відповідно, якщо такого вчинку не було, наявність кримінального провадження з цього приводу не є доказом його існування. Тобто, посилання позивача на те, що закриття кримінального провадження за №42015230000000143 має значення для вирішення питання про поновлення строків звернення до суду, є помилковими.
Суд зазначає, що на сьогодні в адміністративному процесуальному законодавстві немає чіткої норми, яка б визначала поняття "поважна причина", її загальні ознаки. Також немає переліку поважних причин чи певного кола обставин, які можна вважати підставою для поновлення пропущених процесуальних строків.
Натомість, законодавець передбачив, що причини поважності пропуску процесуального строку суд оцінює, зважаючи на обґрунтування поважності цих причин та наданих доказів. Така оцінка відбувається з дотриманням норм ст.90 КАС України, яка встановлює, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному розгляді.
Як правило, поважними причинами пропуску строку визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії.
З приводу наведених ОСОБА_1 підстав, суд зазначає, що позивачем не вказано жодної обставини, яка об'єктивно унеможливила б його звернення до суду за захистом своїх прав протягом визначеного законом строку в один місяць.
Водночас, вказані позивачем причини не можуть бути визнані судом поважними, оскільки не носять ознак об'єктивності та непереборності.
Таким чином, суд не встановив переконливих фактичних обставин, які б свідчили про дійсні істотні перешкоди чи труднощі для своєчасного звернення позивача до суду за захистом своїх прав.
Відповідно до п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу .
Тому, з наведених вище обґрунтувань, суд визнає неповажними підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду викладені позивачем в заяві від 27.05.2021 року та застосовує наслідки, передбачені ч. 2 ст. 123 КАС України у вигляді повернення позовної заяви позивачу в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу УМВС України в Херсонській області від 30.04.2010 №252 о/с в частині звільнення з органів внутрішніх справ за ст. 66 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС України; визнання протиправним та скасування наказу УМВС України в Херсонській області від 26.05.2010 №318 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ за ст. 66 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС України (за вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу); поновлення на службі в органах внутрішніх справ з 27.05.2010 на посаді оперуповноваженого сектору боротьби з незаконною міграцією відділу боротьби зі злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми УМВС України в Херсонській області; стягнення з УМВС України в Херсонській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.
Враховуючи, що частина позовних вимог, відносно якої прийнято рішення про повернення позивачу невід'ємно пов'язана з іншою частиною позову (викладена в одній позовній заяві) фізично надані позивачем документи поверненню не підлягають.
Разом з тим, відносно позовних вимог про визнання протиправними дій УМВС України в Херсонській області по відмові у задоволенні вимог заяви від 18.02.2021 про поновлення ОСОБА_1 на службі в ОВС з 27.05.2010, зарахування до його вислуги років періоду часу з 27.05.2010 дотепер, виплати компенсації за час вимушеного прогулу з 27.05.2010 і дотепер провадження має бути відкрито.
Керуючись ст.ст. 123, 169, 243, 248 КАС України,
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування Наказів № 252 о/с від 30.04.2010, 318 о/с від 26.05.2010 року; поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу УМВС України в Херсонській області від 30.04.2010 №252 о/с в частині звільнення з органів внутрішніх справ за ст. 66 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС України; визнання протиправним та скасування наказу УМВС України в Херсонській області від 26.05.2010 №318 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ за ст. 66 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС України (за вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу); поновлення на службі в органах внутрішніх справ з 27.05.2010 на посаді оперуповноваженого сектору боротьби з незаконною міграцією відділу боротьби зі злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми УМВС України в Херсонській області; стягнення з УМВС України в Херсонській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу повернути позивачу.
Направити позивачу виключно копію даної ухвали (у зв'язку з неможливістю відокремити повернених матеріалів від тих, які підлягають прийняттю до розгляду).
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомукаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження апеляційна скарга подається протягом 15 днів з дня складання повного судового рішення
.
Суддя О.В. Ковбій