07 червня 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/1421/21
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді: Кисильової О.Й.,
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України", за участю третьої особи - Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України" (далі - відповідач), за участю третьої особи - Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі - третя особа), в якому просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо визначення захворювання ОСОБА_1 до 18 років відповідно до діагнозу "Бронхіальна астма" таким, що не мало ознак інвалідності до 18 років;
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача, оформлене консультативним висновком позаштатної загальноінститутської медико-експертної комісії ДУ "УкрДержНДІМСПІ МОЗ України" від 11.01.2021 № 11 за медико-експертною документацією ОСОБА_1 , 1958 року народження, з приводу фактичного часу настання інвалідності;
- зобов'язати відповідача повторно розглянути медико-експертну документацію ОСОБА_1 , 1958 року народження, з приводу фактичного часу настання інвалідності до 18- річного віку.
Ухвалою від 06.04.2021 у справі відкрите спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що позивач перебуває на обліку в Головному Управлінні ПФУ в Херсонської області та отримує пенсію по інвалідності. 04.11.2020 звернувся до пенсійного органу із заявою про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію у зв'язку з втратою годувальника за померлу матір'ю ОСОБА_2 відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Однак, Головне Управління ПФУ в Херсонської області листом від 01.12.2020 № 10013/03-16 повідомило, що в зв'язку з відсутністю підтвердження можливості настання інвалідності до 18-річного віку, відсутні правові підстави для перерахунку пенсії позивача. Дана відмова пенсійним органом обгрунтована з посиланням на висновок від 11.05.2019 року № 68 Херсонської міської МСЕ № 2 Дніпровського та Білозерського районів про час настання інвалідності, в якому зазначено: "захворювання, яке призвело до інвалідності, мало місце до 18-річного віку". Зазначає, що на підставі консультативного висновку позаштатної загальноінститутської медико-експертної комісії ДУ "УкрДержНДІМСПІ МОЗ України" за медико-експертною документацією ОСОБА_1 , 1958 року народження, з приводу фактичного часу настання інвалідності від 11.01.2021 № 11, МСЕК надала висновок про те, що порушення функції дихання позивача до 18-річного віку не відповідають критеріям встановлення групи інвалідності, проте документи свідчить про наявність у нього до 18 років захворювання (хронічний бронхіт), який призвів у 34-річному віці до інвалідності. Позивач вважає дії відповідача щодо прийняття такого висновку протиправними, у зв'язку із чим звернувся до суду із даним позовом. Просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
07.05.2021 відповідач надіслав до суду відзив на позовну заяву, в якому Український державний науково-дослідний інститут заперечує проти задоволення позовних вимог, з огляду на таке. ОСОБА_1 вперше звернувся до лікарсько-трудової експертної комісії (ЛТЕК, назва чинна до 1993 року) ІНФОРМАЦІЯ_1 у 34-річному віці. Тобто, до 34 віку позивач до МСЕК не звертався. Статусу дитини з інвалідністю не мав. Здобув середньо-спеціальну освіту, за фахом слюсар, працював за фахом, на утриманні батьків після досягнення повноліття не був. ЛТЕК при огляді ОСОБА_1 у червні 1992 року за діагнозом "Бронхіальна астма І ст., инфекционно-аллергическая, гормонозавизимая, средней степени тяжести. Эмфизема. ДН II" встановила третю групу інвалідності за загальним захворюванням (Акт огляду на ЛТЕК № 223 від 10.06.1992). Тобто, враховуючи законодавство, яке було чинним на момент огляду на ЛТЕК, визначене формулювання "загальне захворювання" передбачає настання інвалідності після досягнення вісімнадцятирічного віку. Відповідач зазначає, що позивач до 18-річного віку хворів на бронхіальну астму, проте даних для встановлення групи інвалідності у нього не було. Вказує, що наявність діагнозу не є критерієм встановлення групи інвалідності, критерієм встановлення інвалідності є стійкі зміни функції органів та систем особи, у даному випадку - системи дихання. Разом із тим, з 2009 року причина інвалідності "інвалідність з дитинства" встановлюється за пунктом 14 Положення про порядок, умови та критерії інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1317 від 03.12.2009, в якому зазначено, що причинний зв'язок інвалідності з хворобами, перенесеними у дитинстві, встановлюється за наявності документів лікувально-профілактичних закладів, що свідчать про початок захворювання або травму, перенесену до 18-річного віку. Після чого, медико-соціальна експертна комісія (МСЕК, нова назва ЛТЕК) у 1994 році змінила ОСОБА_1 причину інвалідності з "загальне захворювання" на "захворювання з дитинства". Відповідач звертає увагу на те, що таке формулювання причини інвалідності надане тому, що ознак інвалідності до 18-річного віку у позивача не було, проте захворювання, яке у подальшому призвело до інвалідності, мало місце до 18 років. З 1999 року причина інвалідності позивача визначена, як така, що настала з дитинства. Отже, відповідно до медичних документів, що мають юридичне значення, ОСОБА_1 лікарсько-трудовою експертною комісією у 1992 році визначена категорія (причина) інвалідності "загальне захворювання", що свідчить про настання інвалідності у позивача після 18-річного віку. Відповідно до медичних документів, ОСОБА_1 хворів бронхіальною астмою до настання 18-річного віку. У подальшому (у 32-річному віці) бронхіальна астма призвела до настання інвалідності. Таким чином, консультативний висновок позаштатної загальноінститутської медико-експертної комісії грунтується на офіційних документах і відповідає нормативно-правовим документам, що регламентують проведення медико-соціальної експертизи в Україні. Консультативний висновок позаштатної загальноінститутської медико-експертної комісії має для МСЕК рекомендаційний характер. На підставі викладеного, ДУ "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України" вважає, що ОСОБА_1 не надав належних доказів, що його права та інтереси порушені, у зв'язку із чим просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
28.04.2021 від третьої особи надійшли пояснення на позовну заяву, в яких пенсійний орган зазначає про те, що 04.11.2020 до Білозерського відділу обслуговування громадян управління обслуговування громадян ГУ ПФУ в Херсонській області звернувся позивач із заявою про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію, у зв'язку з втратою годувальника за померлу матір ОСОБА_2 . До заяви позивач долучив, зокрема, висновок Херсонської міської МСЕК № 2 Дніпровського та Білозерського районів № 886-12 від 12.10.2020, в якому вказано, що згідно наказу МОЗ України від 05.09.2011 № 561, постанови КМУ від 03.12.2009 № 1317 захворювання, що призвело до інвалідності ОСОБА_1 мало місце до 18-ти річного віку. Тому пенсійний орган відмовив ОСОБА_1 в переведенні з одного виду пенсії на інший, оскільки наданий ним висновок про час настання інвалідності від 12.10.2020 не відповідав вимогам, що передбачені формою висновку, затвердженою Наказом № 577.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Таким чином, суд розглядає дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.
Довідкою Херсонської міської медико-соціальної експертної комісії до акту огляду медико-соціальної експертної комісії від 22.10.2014 Серії 12 ААА № 014681, при повторному огляді, ОСОБА_1 безстроково встановлена друга група інвалідності з дитинства.
Херсонська міська МСЕК № 2, розглянувши медичну документацію ОСОБА_1 , 12.10.2020 надала висновок № 886-12 про час настання інвалідності, відповідно до якого інвалідність ОСОБА_1 (друга група) настала, у зв'язку із захворюванням, яке мало місце до 18- річного віку.
Також, суд встановив, що 04.11.2020 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України України в Херсонській області із заявою про переведення його з пенсії по інвалідності на пенсію у зв'язку з втратою годувальника за померлу матір ОСОБА_2
Однак, Головне Управління Пенсійного Фонду України в Херсонської області листом від 01.12.2020 № 10013/03-16 відмовило позивачу в перерахунку пенсії, у зв'язку з відсутністю підтвердження можливості настання інвалідності до 18-річного віку, оскільки у висновку Херсонської міської МСЕК № 2 Дніпровського та Білозерського районів від 11.05.2019 № 68 зазначено "захворювання, яке призвело до інвалідності мало місце до 18 річного віку".
Разом із тим, 02.12.2020 ГУ ПФУ в Херсонській області звернулося із запитом до Херсонської міської МСЕК № 2 про надання висновку про час настання інвалідності ОСОБА_1 , а саме, чи міг бути фактично визнаний інвалідом з дитинства до 18-ти річного віку згідно переліку для визначення права на пенсію.
11.01.2021 позаштатною загальноінститутською медико-експертною комісією Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України" складений консультативний висновок № 11, яким встановлено, що порушення функції дихання у ОСОБА_1 до 18-річного не відповідають критеріям встановлення групи інвалідності, проте представлені документи свідчать про наявність у ОСОБА_1 до 18-річного віку захворювання (хронічний бронхіт), яке призвело у 34-річному віці до інвалідності.
На запит пенсійного органу від 02.12.2020, Херсонська міська МСЕК № 2 надала відповідь, оформлену листом від 19.02.2020 № 51, якою повідомила про те, що за представленими медико-експертиними документами та на підставі консультативного висновку позаштатної загальноінститутської медико-експертної комісії ДУ "УкрДержНДІМСПІ МОЗ України" № 11 від 11.01.2021 комісія дійшла висновку, що захворювання ОСОБА_1 , яке призвело до інвалідності, мало місце до 18 років, про що зазначено у Висновку про час настання інвалідності № 886-12 від 12.10.2020.
Не погоджуючись із консультативним висновком позаштатної загальноінститутської медико-експертною комісії Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України" №11 від 11.01.2021, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи оцінку позиціям сторін, суд враховує наступні обставини та положення законодавства.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 № 875-XII (далі - Закон № 875-ХІІ) інвалідом є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Інвалідність як міра втрати здоров'я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я (ст. 3 Закону № 875-ХІІ).
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" від 06.10.2005 № 2961-IV (далі - Закон № 2961-IV) медико-соціальна експертиза - це визначення на основі комплексного обстеження усіх систем організму конкретної особи міри втрати здоров'я, ступеня обмеження її життєдіяльності, викликаного стійким розладом функцій організму, групи інвалідності, причини і часу її настання, а також рекомендацій щодо можливих для особи за станом здоров'я видів трудової діяльності та умов праці, потреби у сторонньому догляді, відповідних видів санаторно-курортного лікування і соціального захисту для найповнішого відновлення усіх функцій життєдіяльності особи.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" та статті 7 Закону України "Про реабілітацію інвалідів в Україні" Кабінет Міністрів України постановою від 03.12.2009 № 1317 затвердив Положення про медико-соціальну експертизу та Положенням про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності (далі - Положення № 1317).
Згідно із п. 3 Положення № 1317 медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
Медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії (далі - комісії), з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров'я при Міністерстві охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій (п. 4 Положення № 1317).
За правилами п. 11 Положення № 1317 міські, міжрайонні, районні комісії визначають, зокрема, ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням ними трудових обов'язків.
Кримська республіканська, обласні, центральні міські комісії, зокрема, повторно оглядають осіб, що звертаються для встановлення інвалідності і оскаржили рішення районних, міжрайонних, міських комісій (п. 12 Положення № 1317).
Відповідно до п. 13 Положення № 1317 Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ проводить, зокрема, перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих обласними, Київською та Севастопольською центральними міськими комісіями, і в разі необхідності скасовує їх; направляє в особливо складних випадках осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, для проведення медико-соціального експертного обстеження до клініки Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності (м. Дніпропетровськ) та Науково-дослідного інституту реабілітації інвалідів (м. Вінниця).
Згідно із п. 19 Положення № 1317 комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.
Комісія під час встановлення інвалідності керується Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики та Радою Федерації незалежних профспілок України (п. 20 Положення № 1317).
Умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями встановлені Положенням про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317.
Відповідно до п. 23 Положенням про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності у разі незгоди з рішенням районної, міжрайонної, міської комісії хворий, потерпілий від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання або інвалід має право подати протягом місяця після одержання висновку комісії письмову заяву, зокрема, до обласної комісії або до комісії, в якій він проходив огляд, чи до відповідного управління охорони здоров'я. Комісія, що проводила огляд, або управління охорони здоров'я надсилає у триденний строк після надходження відповідного запиту всі наявні документи на розгляд Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії, яка протягом місяця з дня подання зазначених документів проводить повторний огляд заявника і приймає відповідне рішення.
Рішення Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії може бути оскаржене до МОЗ, яке за наявності фактів порушення законодавства про медико-соціальну експертизу доручає Центральній медико-соціальній експертній комісії МОЗ або Кримській республіканській, Київській та Севастопольській міським або обласній комісії іншої області повторно розглянути з урахуванням усіх наявних обставин питання, з якого оскаржується рішення, а також вживає інших заходів впливу для забезпечення дотримання законодавства під час проведення медико-соціальної експертизи. В особливо складних випадках Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ, Кримська республіканська, обласна, центральна міська комісія та МОЗ можуть направляти осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, для проведення медико-соціального експертного обстеження до клініки Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності (м. Дніпропетровськ) та Науково-дослідного інституту реабілітації інвалідів (м. Вінниця). Після обстеження зазначені науково-дослідні установи складають консультативні висновки, які для комісії мають рекомендаційний характер (п. 24 Положення № 1317).
За змістом п. 25 Положенням про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності рішення комісії може бути оскаржене до суду в установленому законодавством порядку.
Згідно із п. 26 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, особі, що визнана інвалідом, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється І, II чи III група інвалідності.
Як передбачено п. 1.3 Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 05.09.2011 № 561 (далі-Інструкція №561) відповідно до Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317, медико-соціальна експертиза проводиться хворим, що досягли повноліття, інвалідам, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності.
Таким чином, із аналізу наведених вище норм Положення про медико-соціальну експертизу, Положенням про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності та Інструкції № 561 слідує, що медико-соціальна експертиза проводиться хворим, що досягли повноліття, інвалідам, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності. Залежно від ступеня розладу функцій організму, за наведених умов, особі, визнаній особою з інвалідністю, встановлюється перша, друга чи третя група інвалідності.
У разі, якщо особа з інвалідністю не погоджується із рішенням районної, міжрайонної, міської МСЕК, вона має право подати протягом місяця після одержання висновку комісії письмову заяву до МСЕК вищого рівня.
Суд зазначає, що Положеннями № 1317 передбачено, що в особливо складних випадках Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ може направляти осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, для проведення медико-соціального експертного обстеження до клініки Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності (м. Дніпропетровськ).
В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на норми законодавства, які регулюють призначення, проведення медико-соціальних експертиз та прийнятття в результаті проведення експертиз рішень про встановлення інвалідності. Підставою скасування консультативного висновку № 11 від 11.01.2021 ОСОБА_1 зазначає обов'язковість повного медичного обстеження особи з інвалідністю та проведення необхідних досліджень лікувально-профілактичним закладом охорони здоров'я.
Із досліджених матеріалів справи суд встановив, що ОСОБА_1 встановлена друга група інвалідності з дитинства, що підтверджується довідкою Херсонської міської медико-соціальної експертної комісії до акту огляду медико-соціальної експертної комісії від 22.10.2014 Серії 12 ААА № 014681.
У відзиві відповідач зазначає, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю другої групи та з 1999 року причина інвалідності позивача визначена, як така, що настала з дитинства.
Як зазначено вище, 01.12.2020 Головне Управління ПФУ в Херсонської області відмовило позивачу в переході з одного виду пенсії на інший у зв'язку з тим, що у висновку Херсонської міської МСЕК № 2 від 11.05.2019 № 68 зазначено "захворювання, яке призвело до інвалідності мало місце до 18 річного віку". Пенсійний орган вважає, що для переходу з пенсії по інвалідності на пенсію у зв'язку з втратою годувальника позивач повинен надати висновок МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення ним 18-ти років.
З огляду на це, пенсійний орган звернувся до Херсонської міської МСЕК № 2 із запитом про надання висновку про час настання інвалідності ОСОБА_1 , а МСЕК звернулася до відповідача із заявою про надання висновку зі спірного питання.
11.01.2021 відповідач склав консультативний висновок № 11, зі змісту якого слідує, що порушення функції дихання у ОСОБА_1 до 18-річного не відповідають критеріям встановлення групи інвалідності, проте представлені документи свідчать про наявність у ОСОБА_1 до 18-річного віку захворювання (хронічний бронхіт), яке призвело у 34-річному віці до інвалідності.
Отже, суд встановив, що позивач не погоджується із висновком відповідача від 11.01.2021 № 11 щодо встановлення часу інвалідності, тобто із непідтвердженням відповідачем настання інвалідності позивача до 18-річного віку, оскільки дана обставина вплинула на рішення пенсійного органу про відмову у перерахунку пенсії.
Таким чином, суд встановив, що спірні правовідносини фактично виникли з приводу того, чи має право позивач на переведення з одного виду пенсії на інший, враховуючи висновки та довідки медико-експертних комісії про те, що "захворювання, яке призвело до інвалідності мало місце до 18 річного віку".
Вирішуючи даний спір, суд враховує таке.
Всі довідки та висновки медико-експертних комісій, які надані позивачем і відповідачем та долучені до матеріалів справи містять висновки про те, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю другої групи та з 1999 року причина інвалідності позивача визначена, як така, що настала з дитинства, тобто захворювання ОСОБА_1 , яке призвело до інвалідності, мало місце до 18 років.
Так, пунктом 14 Положення про порядок, умови та критерії інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1317 від 03.12.2009 визначено, що причинний зв'язок інвалідності з хворобами, перенесеними у дитинстві, встановлюється за наявності документів лікувально-профілактичних закладів, що свідчать про початок захворювання або травму, перенесену до 18-річного віку.
Таким чином, суд вважає, що відповідач, дослідивши матеріали медико-експертної справи ОСОБА_3 , склав консультативний висновок від 11.01.2021 № 11, який є обгрунтованим та містить достовірну інформацію про те, що захворювання яке призвело до інвалідності, мало місце до 18 років.
Суд також відмічає, що спірний висновок не є обов'язковим для МСЕК, тобто носить консультативний характер.
У свою чергу, висновки МСЕК № 2 від 11.05.2019 № 68 та від 12.10.2020 № 886-12 підтверджують ту обставину, що інвалідність у позивача настала у зв'язку із захворюванням, яке мало місце до 18- річного віку.
Доказів оскарження позивачем вказаних висновків або їх скасування, позивач суду не надав.
У свою чергу, відповідач не заперечує того, що у 1994 році МСЕК змінила ОСОБА_1 причину інвалідності з "загальне захворювання" на "захворювання з дитинства", а з 1999 року причина інвалідності позивача визначена, як така, що настала з дитинства.
Таким чином, із наведеного слідує, що фактично між позивачем та МСЕК немає спору щодо встановлення інвалідності, групи інвалідності, причини чи часу її настання.
При цьому, позивач оскаржує консультативний висновок науково-дослідного інституту, який для МСЕК має рекомендаційний характер та не породжує жодних правових наслідків для позивача, оскільки вирішення питання про "час настання інвалідності" та чи має особа статус інваліда з дитинства належить до повноважень МСЕК.
Як зазначено вище, Херсонська міська МСЕК № 2 приймала рішення щодо позивача від 11.05.2019 № 68 та від 12.10.2020 № 886-12, які позивачем не оскаржувалися та які є обов'язковими для врахування іншими державними установами у разі прийняття ними рішень щодо ОСОБА_1 .
Крім того, суд не вправі надавати оцінку оскаржуваному консультативному висновку в частині визначення часу настання інвалідності позивача, з огляду на таке.
Відповідно до Закону України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" до компетенції медико-соціальної експертизи відноситься комплексне обстеження усіх систем організму конкретної особи міри втрати здоров'я, ступеня обмеження її життєдіяльності, викликаного стійким розладом функцій організму, групи інвалідності, причини і часу її настання, а також рекомендацій щодо можливих для особи за станом здоров'я видів трудової діяльності та умов праці, потреби у сторонньому догляді, відповідних видів санаторно-курортного лікування і соціального захисту для найповнішого відновлення усіх функцій життєдіяльності особи.
Отже, визначення часу настання інвалідності належить до виключної компетенції медико-соціальної експертної комісії.
Відтак, суд не вправі втручатися в діяльність державних органів, що застосовують надані їм у межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження в будь-якій формі своїх дій з іншими суб'єктами. Втручання в дискреційні повноваження суб'єкта влади виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
Беручи до уваги викладене вище, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки позивач обрав неналежний спосіб захисту порушенного права.
У даному випадку, право позивача порушене пенсійним органом, який відмовив ОСОБА_1 у переході з одного виду пенсії на інший, у зв'язку з тим, що позивачем не надано підтвердження настання інвалідності до 18-ти річного віку.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, доводи позивача про порушення відповідачем прав позивача та вимог законодавства при складанні спірного висновку не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи та не підтверджені належними доказами.
За таких обставин, суд відмовляє ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог повністю.
Керуючись ст. ст. 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд, -
вирішив:
Відмовити ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) в задоволенні позовних вимог до Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України" (код ЄДРПОУ 03191673; 49027, м. Дніпро, пров. Феодосія Макаревського, 1А), за участю третьої особи - Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя О.Й. Кисильова
кат. 112030500