Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
26 травня 2021 р. № 520/679/21
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Тітова О.М.,
за участю секретаря судового засідання - Мадевської Е.Д.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - Кутового Г.І.,
представника відповідача - Хряка О.О.,
представника третьої сособи - Хряка О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківської обласної прокуратури, Першої кадрової комісії Офісу Генерального прокурора з атестації прокурорів регіональних прокуратур, третя особа - Офіс Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування протоколу і наказу, стягнення різниці у заробітку, -
Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до Харківського окружного
адміністративного суду з позовом, в якому просить суд (з урахуванням уточнених позовних вимог):
- визнати протиправним та скасувати Рішення про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі тестування на загальні здібності та навички з використанням коміп'ютерної техніки за № 305 від 10.04.2020 року;
- визнати протиправним та скасувати протокол № 8 від 10.04.2020 першої кадрової комісії Офісу Генерального прокурора з атестації прокурорів регіональних прокуратур "Про неуспішне проходження прокурором атестації", ухвалене щодо ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Харківської області від 11.09.2020 №2225к, яким прокурору відділу ювенальної юстиції прокуратури Харківської області Перегонцевій Н.С., посаду якої ліквідовано, тимчасово визначено робоче місце у відділі захисту інтересів дітей та протидії насильству Харківської обласної прокуратури;
- стягнути з Харківської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 різницю у заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи по фактичне поновлення на посаді;
- визнати протиправним та скасувати наказ керівника Харківської обласної прокуратури від 11.09.2020 №2221к про скасування прокурору відділу ювенальної юстиції прокуратури Харківської області ОСОБА_1 надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи;
- допустити до негайного виконання рішення суду в частині призначення на посаду та стягнення заробітку.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані рішення № 305 від 10.04.2020, протокол № 8 від 10.04.2020, наказ прокурора Харківської області від 11.09.20 № 22225к, наказ керівника Харківської обласної прокуратури від 11.09.2020 №2221к видані з порушенням норм чинного законодавства у сфері трудових відносин, за відсутності передумов визначених Законом України «Про прокуратуру», а отже, підлягають скасуванню.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 04.02.2021 відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Представник відповідач - Харківської обласної прокуратури та представник третьої особи - Офісу Генерального прокурора, подали до суду відзив на позовну заяву, в яких зазначили, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства.
Відповідач - Перша кадрова комісія Офісу Генерального прокурора з атестації прокурорів регіональних прокуратур, правом на подання відзиву не скористалась.
Протокольною ухвалою від 26.04.2021 закрито підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду по суті.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити, посилаючись на доводи, викладені в позовній заяві.
Представник відповідача - Харківської обласна прокуратура та третьої особи - Офісу Генерального прокурора в судовому засіданні проти позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні.
Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 2013 року безперервно працює в органах прокуратури.
Відповідно до наказу №1777к від 12.09.2016 позивача призначено на посаду прокурора відділу ювенальної юстиції прокуратури Харківської області.
10.04.2020 року Першою кадровою комісією прийнято протокол №8 та рішення №7 про неуспішне проходження прокурором атестації.
Згідно з наказом керівника Харківської обласної прокуратури № 2221к від 11.09.2020 позивачці, прокурору відділу ювенальної юстиції прокуратури Харківської області, скасовано надбавку за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи у зв'язку з початком роботи Харківської обласної прокуратури та забезпечення виконання функцій прокуратури переведеними до неї прокурорами, керуючись ст. 11 Закону України «Про прокуратуру», п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури».
Відповідно до наказу керівника Харківської обласної прокуратури № 2225к від 11.09.2020, керуючись ст. 11 Закону України «Про прокуратуру», п. 3 розділу ІІ «Прикінцевих і перехідних положень» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури, прокурору відділу ювенальної юстиції прокуратури Харківської області Перегонцевій Н.С., тимчасово визначено робоче місце у відділі захисту інтересів дітей та протидії насильству Харківської обласної прокуратури.
З матеріалів справи судом встановлено, що листом Харківської обласної прокуратури від 17.09.2020 № 07-4495-20 розглянуто звернення позивача від 14.09.2020 про переведення на посаду прокурора відділу Харківської обласної прокуратури, в наслідок чого, на підставі пп. 7 та 18 розділу ІІ «Прикінцевих і перехідних положень» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 № 113-ІХ позивачці відмовлено у переведенні на посаду прокурора відділу захисту інтересів дітей та протидії насильству Харківської обласної прокуратури, оскільки до прокуратури Харківської області не надходило рішення про успішне проходження позивачем атестації.
Позивачка, вважаючи оскаржувані рішення, протокол та накази протиправними, звернулась до суду з даним позовом.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.
Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначено Законом України від 14.10.2014, № 1697-VII "Про прокуратуру".
Прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених цим Законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону № 1697-VII Генеральний прокурор видає накази з питань, що належать до його адміністративних повноважень, у межах своїх повноважень, на основі та на виконання Конституції і законів України. Усі накази Генерального прокурора оприлюднюються державною мовою на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора на наступний робочий день після їх підписання з додержанням вимог режиму таємності. Накази Генерального прокурора, що є нормативно-правовими актами, набирають чинності з дня їх оприлюднення, якщо інше не передбачено самим актом, але не раніше дня оприлюднення.
Положення ст. 16 Закону № 1697-VII, визначаючи особливий порядок призначення на посаду та звільнення з посади прокурорів, тим самим забезпечують їх незалежність.
Так, ч. 1 ст. 51 Закону № 1697-VII визначені загальні умови звільнення прокурора з посади, припинення його повноважень на посаді, а саме у разі: 1) неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров'я; 2) порушення ним вимог щодо несумісності, передбачених статтею 18 цього Закону; 3) набрання законної сили судовим рішенням про притягнення прокурора до адміністративної відповідальності за корупційне правопорушення, пов'язане з порушенням обмежень, передбачених Законом України "Про запобігання корупції"; 4) неможливості переведення на іншу посаду або відсутності згоди на це у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі; 5) набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо нього; 6) припинення громадянства України або набуття громадянства іншої держави; 7) подання заяви про звільнення з посади за власним бажанням; 8) неможливості подальшого перебування на тимчасово вакантній посаді; 9) ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
Процедура звільнення прокурора у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури визначена статтею 60 Закону № 1697-VII: прокурор звільняється з посади особою, уповноваженою цим Законом приймати рішення про звільнення прокурора, за поданням відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури, якщо: 1) прокурор не подав заяву про переведення до іншого органу прокуратури протягом п'ятнадцяти днів; 2) в органах прокуратури відсутні вакантні посади, на які може бути здійснено переведення; 3) прокурор не успішно пройшов конкурс на переведення до органу прокуратури вищого рівня.
Втім, дію статті 60 зупинено до 01.09.2021 згідно із Законом України від 19.09.2019 № 113-IX.
До Закону України "Про прокуратуру" були внесені зміни Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19.09.2019 № 113-IX (діє з 25.09.2019; по тексту також Закон № 113-IX).
Законом № 113-IX у Кодексі законів про працю України статтю 32 доповнено частиною п'ятою такого змісту: "Переведення прокурорів відбувається з урахуванням особливостей, визначених законом, що регулює їхній статус".
Статтю 40 доповнено частиною п'ятою такого змісту: "Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус".
Також Законом № 113-IX внесено окремі зміни до Закону № 1697 "Про прокуратуру".
Зокрема, було змінено в тексті Закону № 1697 слова "Генеральна прокуратура України", "регіональні прокуратури", "місцеві прокуратури" на відповідно "Офіс Генерального прокурора", "обласні прокуратури", "окружні прокуратури".
Виключено абзац 2 частини другої статті 9 Закону № 1697. У попередній редакції Закону в цьому абзаці було викладено: "накази Генерального прокурора нормативно-правового змісту підлягають державній реєстрації Міністерством юстиції України та включаються до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів".
Абзац п'ятий цієї ж частини цієї ж статті викладено в такій редакції: "Накази Генерального прокурора, що є нормативно-правовими актами, набирають чинності з дня їх оприлюднення, якщо інше не передбачено самим актом, але не раніше дня оприлюднення" тобто, було виключено слова "…і пройшли державну реєстрацію".
Статтю 51 Закону №1697 доповнено частиною п'ятою такого змісту:
"5. На звільнення прокурорів з посади з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, не поширюються положення законодавства щодо пропозиції іншої роботи та переведення на іншу роботу при звільненні у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, щодо строків попередження про звільнення, щодо переважного права на залишення на роботі, щодо переважного права на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, щодо збереження місця роботи на період щорічної відпустки та на період відрядження".
Розділом II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-IX, з-поміж іншого, зупинено до 01.09.2021 дію пункту 7 частини восьмої статті 8-1; пункту 6 частини першої статті 9; пункту 5 частини першої статті 11; пунктів 3 і 4-1 частини першої статті 13; частини другої статті 28; статей 29, 31, 32 - 35, 37, 38; частин четвертої, п'ятої, сьомої, восьмої статті 39; частини третьої статті 45; частин першої - восьмої, абзацу першого частини дев'ятої, частин десятої і одинадцятої статті 46; статті 47; частин першої - третьої, п'ятої - дев'ятої статті 48; частини шостої статті 49; статті 60; пунктів 3 і 5 частини другої статті 67; пункту 1 частини дев'ятої статті 71; статей 73 - 76; частин першої - третьої статті 77; статей 78, 79 Закону України "Про прокуратуру".
До дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури.
Після початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур забезпечення виконання функцій прокуратури призначеними до них прокурорами здійснюється з дотриманням вимог законодавства України та особливостей, визначених Генеральним прокурором.
За прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури. (пункти 3, 4 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №113-IX).
Згідно з пунктами 6, 7 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення", з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру".
Прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.
Відповідно до підпунктів 7, 8 пункту 22 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-IX визначено, що тимчасово, до 01.09.2021 в Офісі Генерального прокурора, у кожній обласній прокуратурі утворюються відповідні кадрові комісії як органи для забезпечення проведення атестації прокурорів відповідно до цього розділу.
Як зазначено у пункті 3 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-IX, до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури.
Так, наказом Генерального прокурора № 77 від 07.02.2020 "Про створення першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур" відповідно до пунктів 9, 11, підпункту 8 пункту 22 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-IX пункту 4 розділу І Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генеральної прокуратури України від 03.10.2019 №221, пунктів 2-4 Порядку роботи кадрових комісій, затвердженого наказом Генеральної прокуратури України від 17.10.2019 №233, керуючись статтею 9 Закону України "Про прокуратуру" з метою проведення атестації прокурорів регіональних прокуратур, у тому числі військових прокуратур регіонів України і об'єднаних сил, утворено першу кадрову комісію.
Пунктом 9 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-ІХ передбачено, що атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором.
Пунктами 10-14 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-ІХ передбачено, що прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації.
Пунктом 15 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №113-ІХ надано повноваження кадровим комісіям щодо збору інформації про прокурорів, які проходять процедуру атестації: для проведення співбесіди кадрові комісії вправі отримувати в усіх органах прокуратури, у Раді прокурорів України, секретаріаті Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, Національному антикорупційному бюро України, Державному бюро розслідувань, Національному агентстві з питань запобігання корупції, інших органах державної влади будь-яку необхідну для цілей атестації інформацію про прокурора, в тому числі інформацію про: 1) кількість дисциплінарних проваджень щодо прокурора у Кваліфікаційно-дисциплінарній комісії прокурорів та їх результати; 2) кількість скарг, які надходили на дії прокурора до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та Ради прокурорів України, з коротким описом суті скарг; 3) дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності: а) відповідність витрат і майна прокурора та членів його сім'ї, а також близьких осіб задекларованим доходам, у тому числі копії відповідних декларацій, поданих прокурором відповідно до законодавства у сфері запобігання корупції; б) інші дані щодо відповідності прокурора вимогам законодавства у сфері запобігання корупції; в) дані щодо відповідності поведінки прокурора вимогам професійної етики; г) матеріали таємної перевірки доброчесності прокурора; 4) зайняття прокурором адміністративних посад в органах прокуратури з копіями відповідних рішень.
Фізичні та юридичні особи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування мають право подавати до відповідної кадрової комісії відомості, які можуть свідчити про невідповідність прокурора критеріям компетентності, професійної етики та доброчесності. Для цього графік проведення співбесід із зазначенням прізвища, імені та по батькові прокурора, його посади, заздалегідь оприлюднюється на офіційному веб сайті Генеральної прокуратури України або Офісу Генерального прокурора.
Відповідно до п. 16 розділ ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ за результатами складення прокурором іспиту, відповідна кадрова комісія ухвалює рішення щодо допуску прокурора до проведення співбесіди. Якщо прокурор за результатами складення іспиту набрав меншу кількість балів, ніж прохідний бал, встановлений згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, це є підставою для недопущення прокурора до етапу співбесіди і ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором.
Згідно з п. 17 розділ ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ кадрові комісії за результатами атестації прокурора ухвалюють одне із таких рішень: рішення про успішне проходження прокурором атестації або рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.
Кадрові комісії за результатами атестації подають Генеральному прокурору інформацію щодо прокурорів, які успішно пройшли атестацію, а також щодо прокурорів, які не успішно пройшли атестацію.
Повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів забороняється.
Пунктом 18 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-ІХ передбачено, що у разі успішного проходження атестації прокурор за умови наявності вакансії та за його згодою може бути переведений Генеральним прокурором на посаду прокурора в Офіс Генерального прокурора, а керівником обласної прокуратури - на посаду прокурора у відповідній обласній прокуратурі та в окружній прокуратурі, яка розташована у межах адміністративно-територіальної одиниці, що підпадає під територіальну юрисдикцію відповідної обласної прокуратури. При цьому переведення прокурора може бути здійснено в орган прокуратури, що є рівнозначним, вищим або нижчим щодо органу прокуратури, в якому він обіймав посаду прокурора на день набрання чинності цим Законом, з урахуванням вимог щодо стажу роботи в галузі права, визначених у статті 27 Закону України "Про прокуратуру". При переведенні на посаду прокурора окружної прокуратури вимоги щодо стажу, передбачені частиною першою статті 27 Закону України "Про прокуратуру", не поширюються на прокурорів військових прокуратур, які успішно пройшли атестацію.
На виконання положень розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ Генеральною прокуратурою України 03.10.2019 винесено наказ № 221 "Про затвердження Порядку проходження прокурорами атестації".
Відповідно до п. 1 розділу І Порядку № 221 атестація прокурорів - це встановлена розділом II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" (далі - Закон) та цим Порядком процедура надання оцінки професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур і військових прокуратур.
Згідно з п. 6 розділу І Порядку № 221 атестація включає такі етапи: 1) складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора; 2) складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки; 3) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними вміннями та навичками; прокурори виконують письмове практичне завдання.
Відповідно до п. 8 розділу І Порядку № 221, за результатами атестації прокурора відповідна кадрова комісія ухвалює одне із таких рішень: 1) рішення про успішне проходження прокурором атестації; 2) рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.
Пункт 9 розділу І Порядку № 221 передбачає, що атестація проводиться на підставі письмової заяви прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури про переведення на посаду прокурора відповідно в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах, в якій зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних і на застосування процедур та умов проведення атестації. Форми типових заяв прокурора встановлено у додатку 2 до цього Порядку.
Судовим розглядом встановлено, що 10.10.2019 ОСОБА_1 звернувся до Генерального прокурора із заявою про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та про намір пройти атестацію.
Матеріалами справи підтверджено, що кадровою комісією затверджено графік складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, відповідно до якого позивача включено до графіку складання іспиту (перший етап).
З протоколу № 1 засідання першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 20.02.2020 судом встановлено, що позивачка успішно склала іспит на знання та вміння у застосування закону і відповідність здійснювати повноваження прокурора (перший етап), набравши 73 бали та відповідно до рішення № 1 викладеного у додатку № 1 до протоколу № 6 від 4 березня 2020 року допущена до складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички із використанням комп'ютерної техніки (другого етапу).
У результаті проходження другого етапу атестації, позивачка не успішно склала іспит у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички, набравши менше 93 балів, що зафіксовано на засіданні Першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур у додатку 2 до протоколу № 8 від 10.04.2020.
В подальшому Кадровою комісією № 1 з атестації прокурорів регіональних прокуратур на підставі п.п. 13, 16, 17 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» та п. 6 розділу І, п. 6 розділу ІII Порядку проходження прокурорами атестації, прийнято рішення від 10.04.2020 № 305 про неуспішне проходження позивачем атестації, набравши 89 балів, що є менше прохідного балу для успішного складення іспиту, у зв'язку з чим позивач не допускається до етапу проходження співбесіди.
З матеріалів справи вбачається, що позивачка 05.03.2020 звернулась із відповідною заявою до голови першої кадрової комісії у якій просила надати можливість повторного проходження нею другого етапу тестування зазначивши про те, що під час проходження іспиту (тестування) на загальні здібності та навички, постійно відбувались технічні збої в роботі комп'ютерної техніки.
Однака, вказане звернення Першою кадровою комісією залишено без розгляду.
Зазначене також підтверджується копією протоколу засідання Першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 10.04.2020, з якого вбачається, що на її адресу надійшло звернення прокурорів, які під час проходження тестування не набрали прохідного балу, щодо технічних збоїв під час виконання іспиту, що мав місце 04.03.2020 року.
Також з матеріалів справи судом встановлено, що у відповіді від 12.10.20 № 07-744-20 на звернення позивачки щодо надання матеріалів атестації та результатів іспиту відповідачем зазначено, що першою кадровою комісією з атестації прокурорів регіональних прокуратур до Офісу Генерального прокурора не передавалися згенеровані системою питання та відповіді прокурорів під час складання 04.03.2020 іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки, відтак, надати роздруківку тестових завдань та відповідей, наданих позивачем, не вбачається за можливе.
З урахуванням викладеного, суд зазначає, що Офісом генерального прокурора не було надано жодних доказів, які б свідчили про перебіг іспиту (тестування) на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки, який відбувався за участю позивача 04.03.2020 року, а відтак відповідачем не спростовано доводи позивача, що під час проведення вказаного іспиту (тестування) на загальні здібності та навички постійно відбувалися технічні збої в роботі комп'ютера та програмного забезпечення, а тому негативний результат його тестування на рівні 89 балів є невірним і необ'єктивним.
При цьому, у рішенні кадрової комісії №1 від 10.04.2020 року № 305 також не зазначено на які саме питання відповідав позивач під час складання вказаного іспиту та на які з них він дав вірні або невірні відповіді.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що рішення кадрової комісії в частині визначення балів набраних позивачем під час складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки, є необгрунтованим.
Згідно з п.2 ч.2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про визнання протиправним та скасування Рішення про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки за № 305 від 10.04.2020 року.
Як судом вже було вище зазначено, згідно з п. 17 розділ ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ та п. 8 розділу І Порядку № 221 кадрові комісії за результатами атестації прокурора ухвалюють одне із таких рішень: рішення про успішне проходження прокурором атестації або рішення про неуспішне проходження прокурором атестації, у зв'язку із чим суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для визнання протиправним та скасувати протокол № 8 від 10.04.2020 першої кадрової комісії Офісу Генерального прокурора з атестації прокурорів регіональних прокуратур "Про неуспішне проходження прокурором атестації", ухвалене щодо ОСОБА_1 , зазначивши, що вказаний протокол не впливає на порушені права позивача.
Стосовно решти позовних вимог суд зазначає наступне.
Згідно із статтею 1 Кодексу законів про працю України (далі також - КЗпП України) Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.
Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Відповідно до статті 222 КЗпП України особливості розгляду трудових спорів суддів, прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини, встановлюється законодавством.
Як вже зазначалось судом, 25 вересня 2019 року набув чинності Закон України від 19 вересня 2019 року № 113-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (Закон №113).
Підпунктами 1, 2 пункту 1 розділу І Закону №113 внесено зміни до таких законодавчих актів України, як зокрема у Кодекс законів про працю України.
Так, статтю 32 КЗпП України доповнено частиною п'ятою такого змісту: «Переведення прокурорів відбувається з урахуванням особливостей, визначених законом, що регулює їхній статус», та статтю 40 цього Кодексу доповнено частиною п'ятою такого змісту: «Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус».
Також, як вже було судом зазначено, правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначено Законом України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» (із змінами і доповненнями, в редакцій, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (Закон №1697).
Статтею 5 Закону №1697 передбачено, що функції прокуратури України здійснюються виключно прокурорами. Делегування функцій прокуратури, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 16 Закону №1697 незалежність прокурора забезпечується особливим порядком його призначення на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності.
В силу вимог частини 1 статті 37 Закону №1697 відповідний орган, що здійснює дисциплінарне провадження, за наявності тимчасово вакантних посад прокурорів в органі прокуратури (у зв'язку з тривалою тимчасовою непрацездатністю, відпусткою для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, відрядженням для участі в роботі інших органів на постійній основі тощо) оголошує серед осіб, які перебувають у резерві на заміщення вакантних посад прокурорів та пройшли спеціальну підготовку, конкурс на зайняття таких посад. Конкурс проводиться відповідно до статті 34 цього Закону з урахуванням особливостей, передбачених цією статтею.
Відповідно до статті 38 Закону №1697 прокурор може бути переведений за його згодою до іншого органу прокуратури, у тому числі вищого рівня, на вакантну або тимчасово вакантну посаду. Переведення до органу прокуратури вищого рівня здійснюється за результатами конкурсу, порядок проведення якого визначається відповідним органом, що здійснює дисциплінарне провадження. Конкурс має включати в себе оцінку професійного рівня, досвіду, морально-ділових якостей прокурора та перевірку його готовності до здійснення повноважень в іншому органі прокуратури, у тому числі вищого рівня.
Умовою участі прокурора в конкурсі є подання ним заяви про переведення, а також наявність відповідного стажу роботи на посаді прокурора, передбаченого частинами другою і третьою статті 27 цього Закону. Відповідний конкурс проводиться відповідним органом, що здійснює дисциплінарне провадження.
Отже, порядок проходження служби в органах прокуратури, звільнення прокурора з посади визначено спеціальним законодавством, в той час, як трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
З огляду на викладене, умови та наслідки, передбачені статтею 40 КЗпП України у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури, не підлягають застосуванню в силу Закону №113.
Крім того, щодо питання ліквідації, реорганізації або скорочення штату Прокуратури Харківської області, суд зазначає наступне.
Відповідно до підпункту 3 пункту 20 розділу І Закону №113 у статті 8 (Закону України «Про прокуратуру», далі - Закону №113) у назві слова «Генеральна прокуратура України» замінено словами «Офіс Генерального прокурора».
Пунктом 3 розділу ІІ Закону №113 встановлено, що до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури.
Днем початку роботи Офісу Генерального прокурора згідно з наказом Генерального прокурора №351 від 23.12.2019 року визначено 02.01.2020.
Після початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур забезпечення виконання функцій прокуратури призначеними до них прокурорами здійснюється з дотриманням вимог законодавства України та особливостей, визначених Генеральним прокурором.
За прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.
Відповідно до наказу Генерального прокурора № 414 від 08.09.2020 «Про день початку роботи обласних прокуратур» днем початку роботи Харківської обласної прокуратури визначено 11 вересня 2020 року.
Як вбачається із відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань код ЄДРПОУ Прокуратури Харківської області (Харківської обласної прокуратури) залишився незміннім: 02910108, що свідчить про відсутність ознак ліквідації та реорганізації органу прокуратури, в якому позивач обіймав посаду.
З наведеного суд дійшов висновку, що юридичну особу «Прокуратура Харківської області» фактично перейменовано на «Харківську обласну прокуратуру». Також з матеріалів справи не вбачається, що у цій установі відбулось скорочення кількості прокурорів.
Наразі, позивачка не звільнена з роботи і перебуває у трудових відносинах з Харківською обласною прокуратурою.
Судом встановлено, що 11.09.2020 Харківською обласною прокуратурою видано наказ №2225к, яким прокурору відділу прокурору відділу ювенальної юстиції прокуратури Харківської області Перегонцевій Н.С. тимчасово визначено робоче місце у відділі захисту інтересів дітей та протидії насильству Харківської обласної прокурату, за адресою: м. Харків, вул. Скорохода, 7/9.
14 вересня 2020 року позивач звернулась із заявою на ім'я керівника Харківської обласної прокуратури О.Фільчакова задля вирішення питання про призначення (переведення) її на рівнозначну (рівноцінну) посаду прокурора відділу Харківської обласної прокуратури.
Однак листом Харківської обласної прокуратури від 17.09.2020 року № 07-4495-20 позивача повідомлено, що перевести (призначити) її на вакантну посаду прокурора відділу Харківської обласної прокуратури можна лише у разі успішного проходження нею атестації.
Хоча переведення в прокуратуру та призначення на певну посаду прокурора за наслідками проведеної атестації, є дискреційними повноваженнями суб'єкта владних повноважень, однак обсяг цієї дискреції не може бути необмеженим і повинен підлягати зовнішньому/публічному контролю, в тому числі судовому.
Процес та результат атестації, прийняття рішення як в разі не проходження атестації, так і за її наслідками, повинен бути зрозумілим як безпосереднім учасникам цих відносин, зокрема прокурору, так і суспільству загалом, адже коли йдеться про необхідність сформувати якісний прокурорський корпус, якому довіряло б це суспільство, то обґрунтованість/умотивованість рішень щодо проходження атестації, призначення на посаду кожного прокурора є необхідною для цього умовою та гарантією.
Зокрема, рішення можна вважати вмотивованим, якщо в ньому вказані обставини, що мають значення для правильного вирішення кожного питання; є посилання на докази, на підставі яких ці обставини встановлено, оцінка доводів та аргументів особи, щодо якої вирішується питання з приводу подальшого перебування на посаді в разі неуспішного проходження атестації; посилання на норми законодавства, якими обґрунтовуються такі дії роботодавця.
При цьому, ані наказ виданий 11.09.2020 Харківською обласною прокуратурою №2225к, ані лист Харківської обласної прокуратури від 17.09.2020 року № 07-4495-20 не містять належного правового обґрунтування підстав саме для визначення позивачу робочого місця без призначення її на посаду прокурора.
Згідно з частиною першою статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Даний конституційний припис закріплено у статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Розкриваючи зміст верховенства права Європейський суд з прав людини констатує, що верховенство права - це розуміння того, що верховна влада, держава та її посадові особи мають обмежуватися законом.
Тому, суд погоджується з доводами позивача, що продовження трудових відносин у такий спосіб, як визначення робочого місця в Харківській обласній прокуратурі без призначення на відповідну посаду прокурора не передбачений чинним трудовим законодавством, а також Законом України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII.
Крім того, професія є складовою права на приватне життя, що підтверджується усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). Так, у п. 165 рішення ЄСПЛ від 09.01.2013 у справі «Олександр Волков проти України» (Заява № 21722/11) вказано, що: «приватне життя «включає право особи на формування та розвиток стосунків з іншими людьми, включаючи стосунки професійного або ділового характеру» (див. рішення від 7 серпня 1996 року у справі «С. проти Бельгії» (С. v. Belgium), п. 25, Reports 1996-III). Стаття 8 Конвенції «захищає право на особистий розвиток та право встановлювати та розвивати стосунки з іншими людьми та оточуючим світом» (див. рішення у справі «Прітті проти Сполученого Королівства» (Pretty v. the United Kingdom), заява № 2346/02, п. 61, ECHR 2002-III). Поняття «приватне життя» в принципі не виключає відносини професійного або ділового характеру. Врешті-решт, саме у рамках трудової діяльності більшість людей мають значну можливість розвивати стосунки з оточуючим світом (див. рішення від 16.12.1992 у справі «Нємець проти Німеччини» (Niemietz v. Germany), п. 29, Series А № 251-В). Отже, обмеження, накладені на доступ до професії, були визнані такими, що впливають на «приватне життя» (див. рішення у справах «Сідабрас та Джяутас проти Литви» (<…>), заяви №№ 55480/00 та 59330/00, п. 47, ECHR 2004-VIII, та «Бігаєва проти Греції» (Bigaeva v. Greece), заява № 26713/05, пп. 22-25, від 28.05.2009).
Враховуючи прецедентну практику ЄСПЛ, суд вважає, що у спірних правовідносинах дії відповідача мають негативний вплив на приватне життя позивача в аспекті доступу до професії.
Підсумовуючи наведене, оскаржувана бездіяльність Харківської обласної прокуратури щодо тривалого не призначення (не переведення) ОСОБА_1 на рівнозначну посаду, тій, яку вона займала до зміни назви установи обмежує право позивача на здійснення нею професійної діяльності, як прокурора, а тому є протиправною.
Частиною 4 статті 245 КАС України передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень вчинити дії на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і їх вчинення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
За загальним правилом, застосування такого способу захисту прав та інтересів позивача як зобов'язання уповноваженого органу здійснити певні дії є правильним, коли уповноважений орган розглянув його заяву та протиправно не здійснив належних дій.
Зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи і не становить втручання у дискреційні повноваження відповідача.
Також слід зазначити, що втручанням у дискреційні повноваження суб'єкту владних повноважень може бути ухвалення судом рішень не про зобов'язання вчинити певні дії, а саме прийняття судом рішень замість суб'єкта владних повноважень.
Так, у випадку невиконання обов'язку відповідачем, за наявності визначених законом умов, у суду виникають підстави для ефективного захисту порушеного права позивача шляхом, зокрема, зобов'язання відповідача вчинити певні дії, спрямовані на відновлення порушеного права, або шляхом зобов'язання ухвалити рішення.
Однак, як і будь-який інший спосіб захисту, зобов'язання відповідача вчинити певні дії може бути застосовано судом за наявності необхідних та достатніх для цього підстав.
У цих конкретних спірних правовідносинах судом з'ясовано, що на дату розгляду справи, обґрунтованих причин для не призначення позивача на посаду прокурора відділу Харківської обласної прокуратури рівнозначну тій, яку вона займала до зміни назви установи не існує.
Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку про те, що належним способом відновлення порушеного права позивача, а також із метою усунення порушень, допущених відповідачем у спірних правовідносинах, є вихід за межі позовних вимог шляхом поновлення ОСОБА_1 на рівнозначній посаді відділу ювенальної юстиції Харківської обласної прокуратури.
Частиною другою статті 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Відповідно до частини першої статті 27 Закону України "Про оплату праці" №108/95-ВР від 24 березня 1995 року порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Так, підпунктом "з" пункту 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 8 лютого 1995 року (далі Порядок №100), встановлено, що вказаний Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадку вимушеного прогулу.
Пунктом 2 вказаного Порядку визначено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.
Відповідно до пункту 5 цього Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Згідно з пунктом 8 цього ж Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Відповідно до умов постанови Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року №1155 «Про умови оплати праці прокурорів», на підставі якої з 11.09.2020 та по теперішній час нараховуються заробітні плати прокурорам, посадовий оклад прокурора відділу захисту інтересів дітей та протидії насильству обласної прокуратури складає 23 052, 00 грн. Крім того, цією Постановою установлено також інші складові заробітної плати:
надбавка за інтенсивність праці або за виконання особливо важливої роботи - позивачу вона була встановлена у розмірі 65 відсотків посадового окладу.
щомісячна надбавка за вислугу років за наявності стажу роботи - 18 відсотків посадового окладу;
преміювання прокурорів відповідно до їх особистого вкладу в загальні результати роботи у межах фонду преміювання, утвореного у розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів.
Отже, сума заробітної плати, яка підлягала нарахуванню з 11.09.2020 складає 44 490, 36 грн. за один місяць (23052 грн. + (23052 грн.*0,18) + (23052 грн.*0,65) + (23052 грн.*0,1)).
З 11.09.2020 по 25.05.2021 підлягала нарахуванню заробітна плата на загальну суму 379 651,06 грн. (31143,24 грн.+ (44490, 36 грн.*7) + 37075,30 грн.)
Водночас згідно матеріалів справи позивачу з 11.09.2020 по 25.05.2021 Харківською обласною прокуратурою нараховувалася заробітна плата, виходячи з розміру посадового окладу 5730 грн. та надбавки за вислугу років 1031 грн.
Всього нараховано 94 536,85 грн. (5592,01 грн. + 34004,66 грн + 7831,25 грн. + 15450,48 грн.+6762 грн. + 6762 грн. + 6762 грн. + 6762 грн. + 4610,45 грн.)
Таким чином, сума недоплаченої заробітної плати позивачки складає 285 114, 21 грн. (379 651,06 грн.- 94 536,85 грн.) з вирахуванням обов'язкових платежів.
Керуючись принципом верховенства права, гарантованим ст.8 Конституції України та ст.6 КАС України, суд на підставі ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовує практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист. Крім того, суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Засіб захисту, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, "ефективний засіб правового захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Таким чином, суд зазначає, що належним способом відновлення порушеного права позивача також є стягнення з Харківської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 різниці у заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи по день винесення судом рішення про поновлення та визнання протиправним та скасування наказу Керівника Харківської обласної прокуратури від 11.09.2020 №2221к.
Відповідно до пункту 2 та 3 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Таким чином, суд вважає за необхідне допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць звернути до негайного виконання.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст.246, 250, 255, 295 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Харківської обласної прокуратури, Першої кадрової комісії Офісу Генерального прокурора з атестації прокурорів регіональних прокуратур, третя особа - Офіс Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування протоколу і наказу, стягнення різниці у заробітку - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Харківської області від 11.09.2020 №2225к.
Поновити ОСОБА_1 на рівнозначній посаді відділу ювенальної юстиції Харківської обласної прокуратури.
Стягнути з Харківської обласної прокуратури (вул. Богдана Хмельницького, 4, м. Харків, 61001, код ЄДРПОУ 02910108) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) різницю у заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи по день винесення судом рішення про поновлення.
Визнати протиправним та скасувати наказ Керівника Харківської обласної прокуратури від 11.09.2020 №2221к.
Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць звернути до негайного виконання.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 07 червня 2021 року.
Суддя О.М.Тітов