Справа № 500/2107/19
07 червня 2021 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Баранюка А.З., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кременецької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання бездіяльності протиправною, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом до Кременецької міської ради (далі- відповідач), в якому просить:
визнати протиправною бездіяльність Кременецької міської ради при прийнятті рішення №3257 від 14.06.2019, яким ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність по АДРЕСА_1 площею 0,0404 га для ведення особистого селянського господарства;
скасувати рішення п'ятдесят другої сесії восьмого скликання Кременецької міської ради №3257 від 14.06.2019 "Про розгляд заяви ОСОБА_1 щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 ", яким відмовлено у затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність;
зобов'язати Кременецьку міську раду прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 згідно розробленого проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,0404 га для ведення особистого селянського господарства.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернувся до відповідача із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,0404 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 , однак рішенням відповідача від 14.06.2019 №3257 йому було відмовлено без вказання конкретних підстав, які слугували для такої відмови, що і стало підставою для звернення до суду.
Ухвалою судді від 01.10.2019 позовну заяву, після усунення недоліків, прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №500/2107/19.
28.10.2019 представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зокрема вказує, що заяву позивача було винесено на розгляд п'ятдесят другої сесії Кременецької міської ради, при цьому у зв'язку із тим, що на даній сесії розглядалася іще одна заява на спірну земельну ділянку, а саме спадкоємця житлового будинку ОСОБА_3 . ОСОБА_2 , більшість депутатів Кременецької міської ради проголосували проти затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 30.10.2019, занесеною до протоколу судового засідання, до участі у справі залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 , розгляд справи відкладено.
25.11.2019 представник третьої особи подав до суду письмові пояснення, в яких серед іншого вказує, що спірна земельна ділянка площею 0,0404 га є складовою частиною земельної ділянки площею 0,1090 га розташованої по АДРЕСА_2 , яка перебувала в користуванні ОСОБА_3 і використовувалась нею для обслуговування житлового будинку з господарсько-прибудованими будівлями на які, після смерті останньої ОСОБА_2 по заповіту оформив право власності. Тому вважає, що оскаржуване рішення є законним.
Ухвалами суду від 26.11.2019 та 09.12.2019 розгляд справи було відкладено.
Ухвалою суду від 10.12.2019 провадження у даній справі зупинено до набрання законної сили судовим рішення в цивільній справі №601/1863/19 за позовом ОСОБА_2 до Кременецької міської ради, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення про вилучення із користування земельної ділянки, про надання дозволу на виготовлення проекту із землеустрою.
Ухвалою суду від 12.05.2021 провадження у справі поновлено.
Ухвалою суду від 20.05.2021 розгляд справи було відкладено.
В судове засідання позивач повторно не прибув, причин неприбуття суду не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Представник відповідача в судове засідання не прибув, у відзиві на позовну заяву просив розглядати дану справу без участі уповноваженого представника.
Представник третьої особи в судове засідання не прибув, подав заяву про розгляд справи без його участі.
Відповідно до ч.3 ст.194 КАС України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Згідно з ч.1 ст.205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), незалежно від причин неявки (п.2 ч.3 ст.205 КАС України).
Відповідно до ч.9 ст.9 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Суд, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали, що містяться у справі, встановив наступне.
Рішенням п'ятого скликання двадцять восьмої сесії Кременецької міської ради від 20 жовтня 2009 року №1820, передано безоплатно гр. ОСОБА_3 у власність земельну ділянку, межі якої визначені в натурі, яка була в користуванні, без зміни цільового призначення, площею 0,10 га для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_2 ; передано безоплатно гр. ОСОБА_3 у власність земельну ділянку, межі якої визначені в натурі, яка була в користуванні, без зміни цільового призначення, площею 0,0090 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_2 ; рекомендовано гр. ОСОБА_3 , звернутись до землевпорядного підприємства, яке має відповідну ліцензію, для оформлення технічної документації та видачі державного акта на право власності на землю.
Рішенням сьомого скликання сорок першої сесії Кременецької міської ради від 29.08.2018 №2508 вилучено із користуванням гр. ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,0320 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та переведено в землі не надані у власність та постійне користування в межах населеного, сільськогосподарські землі в тому числі рілля; надано дозвіл ОСОБА_1 на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,0404 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_2 за рахунок земель не наданих у власність та постійне користування в межах населеного, сільськогосподарські землі в тому числі рілля; рекомендовано ОСОБА_1 виготовити документи, що посвідчують право власності на земельну ділянку з врахуванням вимог земельного законодавства.
Після того, як позивачем було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність земельної ділянки у власність площею 0,0404 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_2 ОСОБА_1 звернувся до відповідача про його затвердження.
За результатами розгляду вказаної заяви рішенням п'ятдесят другої сесії сьомого скликання Кременецької міської ради від 14.06.2019 №3257 було відмовлено ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність по АДРЕСА_2 , площею 0,0404 га для ведення особистого селянського господарства.
Не погоджуючись із таким рішенням позивач звернувся до суду із даним позовом.
В силу статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю врегульовані Земельним кодексом України.
Відповідно до частини першої статті 3 Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Так, згідно з частинами другою та третьою статті 78 Земельного кодексу України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.
Відповідно до ч.2 ст.1 Земельного кодексу України, право власності на землю гарантується.
Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади (ч.2 ст.2 Земельного кодексу України).
Згідно зі статтею 80 Земельного кодексу України суб'єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.
Земельні ділянки, призначені для ведення особистого селянського господарства, можуть передаватися громадянами у користування юридичним особам України і використовуватися ними для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства без зміни цільового призначення цих земельних ділянок (ч.1 ст.33 Земельного кодексу України).
Згідно з п."б" ч.1 ст.121 Земельного кодексу України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Відповідно до ч.ч.1, 2 та 5 ст.118 земельного кодексу України громадянин, заінтересований у приватизації земельної ділянки у межах норм безоплатної приватизації, що перебуває у його користуванні, у тому числі земельної ділянки, на якій розташовані жилий будинок, господарські будівлі, споруди, що перебувають у його власності, подає клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
До клопотання додається розроблена відповідно до Закону України "Про землеустрій" технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що замовляється громадянином без надання дозволу на її розроблення.
У випадку, визначеному частиною першою цієї статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у місячний строк з дня отримання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) приймає рішення про її затвердження та передачу земельної ділянки у власність або вмотивоване рішення про відмову.
Передача земельних ділянок у власність громадянам - працівникам державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонерам з їх числа провадиться після затвердження проекту землеустрою щодо приватизації земель у порядку, встановленому цим Кодексом.
При цьому, згідно з ч.15 ст.123 Земельного кодексу України підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.
Відповідно до частини першої статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема, на землю.
Згідно зі статтею 19 Закону України «Про землеустрій» до повноважень сільських, селищних, міських рад у сфері землеустрою на території сіл, селищ, міст належать: а) організація і здійснення землеустрою; б) здійснення контролю за впровадженням заходів, передбачених документацією із землеустрою; в) координація здійснення землеустрою та контролю за використанням і охороною земель комунальної власності; г) інформування населення про заходи, передбачені землеустроєм; ґ) вирішення інших питань у сфері землеустрою відповідно до закону.
Замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі (частина перша статті 26 Закону України «Про землеустрій»).
Згідно із статтею 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.
Вимогами частини другої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.
Отже, затвердження проекту землеустрою здійснюється, зокрема, міською радою виключно на її пленарних засіданнях та оформлюється відповідним рішенням.
При цьому, як слідує із вищенаведених правових норм, у разі прийняття рішення про відому у затвердженні проекту землеустрою, воно має бути вмотивоване з посиланням на підстави для такої відмови.
Однак, в порушення вищенаведених норм чинного законодавства, відповідач приймаючи оскаржуване рішення його не мотивував та відмовив позивачу у затвердженні проекту землеустрою, з підстав, що не передбачені законодавством.
Тому, суд з урахуванням наведеного, приходить до висновку, що оскаржуване рішення Кременецької міської ради від 14.06.2019 №3257 є протиправним та підлягає до скасування.
Поряд із цим суд звертає увагу на те, що в межах земельної ділянки площею 0,0404 га частково знаходиться також земельна ділянка площею 0,1090 га розташована по АДРЕСА_2 , яка перебувала в користуванні ОСОБА_3 і використовувалась нею для обслуговування житлового будинку з господарсько-прибудованими будівлями на які, після смерті останньої ОСОБА_2 оформив право власності, як спадкоємець за заповітом.
При цьому, рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 22.12.2020 у справі №601/1863/19, залишеним без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 12.04.2021, було встановлено, що Кременецька міська рада немала права вилучати з користування ОСОБА_3 земельну ділянку, право на привативатизацію якої набув спадкоємець ОСОБА_2 після смерті своєї бабусі.
Тому вказаним рішенням визнано незаконним та скасовано рішення 41 сесії сьомого скликання Кременецької міської ради № 2508 від 29 серпня 2018 року, щодо вилучення із користування гр. ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,0320 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та переведення її в землі не надані у власність та постійне користування в межах населеного пункту, сільськогосподарські землі в т.ч. рілля; а також щодо надання дозволу гр. ОСОБА_1 на розробку проекту із землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,0404 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_2 , за рахунок земель не наданих у власність та постійне користування в межах населеного пункту, сільськогосподарські землі в т.ч. рілля.
Згідно правової позиції Верховного Суду України (постанова від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15), суд при прийнятті рішення повинен визначити такий спосіб відновлення порушеного права, який є ефективним та який виключив би подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Так, суд не уповноважений встановлювати наявність чи відсутність всіх підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою, у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки.
Крім того, прийняття судом рішення про зобов'язання відповідача затвердити проект землеустрою, без перевірки наявності чи відсутності усіх підстав для відмови у такому затвердженні, може бути необґрунтованим та призвести до порушення закону.
Тому, з метою ефективного захисту порушеного права позивача слід зобов'язати Кременецьку міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0404 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_2 та прийняти відповідне рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.
При цьому, при повторному розгляді заяви позивача відповідачу слід враховувати постанову Тернопільського апеляційного суду від 12.04.2021 у справі №601/1863/19, якою встановлено право ОСОБА_2 на приватизацію земельної ділянки площею 0,0320 га.
Відповідно до частини першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.
Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Кременецької міської ради від 14.06.2019 року №3257.
Зобов'язати Кременецьку міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0404 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_2 та прийняти відповідне рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Кременецької міської ради на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Реквізити учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 ;
відповідач - Кременецька міська рада, місцезнаходження: вул. Шевченка, 67, м.Кременець, Тернопільська область, 47003, код ЄДРПОУ: 04058338;
третя особа - ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Головуючий суддя Баранюк А.З.