Справа № 500/2279/21
07 червня 2021 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Осташа А. В. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення від 02.03.2021 року за № 1900-0303-8/6273 та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення, викладене листі №1900-0303-8/6273 від 02.03.2021 щодо відмови позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році;
- зобов'язати відповідача призначити пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році з 07.10.2020.
В обґрунтування позовних вимог позивач наголошує на протиправності відмови відповідача у призначені позивачу пенсії згідно ст.ст. 55-56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Позивач пояснює, що є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи. Його робота була пов'язана з майже щоденними виїздами в населені пункти де проводились ліквідаційні роботи, а також зазначає, що наданими документами підтверджується необхідна кількість днів його перебування в 30-кілометровій зоні відчуження у 1987 році не менше 14 днів, що дає право на призначення пенсії із зниженням пенсійного віку на 8 років на підставі ст.55 Закону. Вважає, що він має право на пенсійне забезпечення.
Підсумовуючи викладене позивач просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Ухвалою суду від 23.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено у справі судове засідання на 18.05.2021, яке було відкладене на 07.06.2021.
Відповідач подав відзив на позов в якому просить відмовити у задоволенні позову, оскільки, за словами представника відповідача, основним документом, що визначає час виконання робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС безпосередньо в зоні відчуження є довідка форми № 122, яка видається на підставі первинних документів лише тими підприємствами, установами, організаціями в складі яких працівник безпосередньо виконував роботи по ліквідації наслідків аварії, довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи.
Відповідач звертає увагу суду на те, що згідно інформації, яка зазначена в довідці №179/1/7729 від 26.06.2018 виданої Галузевим державним архівом Міністерства оборони України вбачається, що в архівних документах військової частини НОМЕР_1 позивач приймав участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у період з 12.01.1987 по 13.06.1987. Однак дні виїзду в зони, об'єкти, населені пункти, де виконувались роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, не відображені. Місце дислокації військової частини НОМЕР_1 в складі якої позивач брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС не зазначено.
В той же час відповідач акцентує увагу суду на тому, що з наданих для призначення позивачу пенсії документів неможливо встановити періоди щодо безпосереднього зайняття позивача в зоні відчуження по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Зважаючи на викладене відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Позивач подав до суду 01.06.2021 відповідь на відзив, в якому зазначає, що єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом є посвідчення. Зокрема, різного роду довідки про період роботи у зоні відчуження є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи. Враховуючи зазначене, просить відхилити доводи відповідача зазначені у відзиві та позов задовольнити.
В судове засідання 07.06.2021 сторони не прибули, подали клопотання про розгляд справи в порядку письмово провадження.
Згідно ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Частиною 9 ст. 205 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Дослідивши матеріали справи та з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, суд встановив наступні обставини.
Відповідно до паспортних даних, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно трудової книжки позивача НОМЕР_2 у період з 04.05.1983 по 23.04.1985 проходив військову службу в рядах Радянської армії.
У період з 12.01.1987 по 13.06.1987 приймав участь в роботах по ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується рішенням Чортківського районного суду Тернопільської області від 09.11.1994 №2-559/1994, (набрало законної сили) яким встановлено юридичний факт, що ОСОБА_1 1965 року народження в складі в-ч НОМЕР_1 дислокованої в с.Димарка Іванківського району Київської області в період з 12.01.1987 по 13.06.1987 брав участь в ліквідації наслідків аварії в 30 км зоні реактора №2 Чорнобилської АЕС (аркуш справи 11).
Згідно військового квитка (аркуш справи 13) виданого 07.05.1983 у період з 12.01.1987 по 13.06.1987 знаходився в 30 кілометровій зоні сектора № 2, приймаючи участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (аркуш справи 13),
Відповідно до посвідчення серія НОМЕР_3 позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році (аркуш справи 12)
Позивач 07.10.2020 звернувся із заявою (аркуш справи 9) до відповідача про призначення пенсії згідно із Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Рішенням від 02.03.2021 №1900-0303-8/6273 відмовило позивачу у призначені пенсії за віком згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Підставою для такої відмови слугувало те, що згідно інформації, яка зазначена в довідці №179/1/7729 від 26.06.2018 виданої Галузевим державним архівом Міністерства оборони України вбачається, що в архівних документах військової частини 43187 позивач приймав участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у період з 12.01.1987 по 13.06.1987. Однак дні виїзду в зони, об'єкти, населені пункти, де виконувались роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, не відображені. Місце дислокації військової частини НОМЕР_1 в складі якої позивач брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС не зазначено.
Позивач, вважаючи рішення щодо відмови у призначені пенсії протиправним, а свої права порушеними, звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до положень ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробітті з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Так, соціальна захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій гарантується Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII, статтею 15 якого встановлено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» або надається їм право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення регулюються Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-ХІІ (далі - Закон № 796-ХІІ).
Статтею 14 Закону № 796-ХІІ передбачено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження в 1987 році - від 1 до 14 календарних днів.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 Закону № 796-ХІІ особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу: учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС:
які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів - 10 років;
які працювали у 1987 році у зоні відчуження не менше 14 календарних днів - 8 років, та
які працювали з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року у зоні відчуження від 1 до 5 календарних днів, у 1987 році - від 10 до 14 календарних днів, у 1988 році - не менше 30 календарних днів, на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві - не менше 14 календарних днів у 1986 році - 5 років.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до п/п 5 п. 2.1 якого до заяви про призначення пенсії за віком додаються, серед іншого, документи, які засвідчують особливий статус особи, зокрема, посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).
Із аналізу наведеної правової норми вбачається, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які в установленому законом порядку набули статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та працювали визначену кількість днів у зоні відчуження.
В силу вимог ч. 3 ст. 65 Закону № 796-ХІІ посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.
При цьому, згідно з ст. 15 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.
Відповідно до пункту 4 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 № 551 (далі - Порядок № 551) учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали в зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 р. - незалежно від кількості робочих днів, з 1 липня 1986 р. по 31 грудня 1986 р. - не менше п'яти, а в 1987 році - не менше 14 календарних днів, віднесеним до категорії 2, видаються посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 19__ році" (категорія 2) серії А синього кольору. Посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 19__ році" (категорія 2) серії А без відмітки про перереєстрацію, передбачену абзацом першим пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 4 лютого 1997 р. N 135 "Про перевірку правильності видачі посвідчень "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" (Офіційний вісник України, 1997 р., число 6, с. 68), видані до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2018 р. N 551 "Деякі питання видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян", вважаються недійсними.
З аналізу наведених норм права слідує, що єдиним документом, що підтверджує статус учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС або потерпілого від Чорнобильської катастрофи та надає право користування пільгами, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» з відміткою про перереєстрацію, передбачену абзацом першим пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 4 лютого 1997 р. N 135 "Про перевірку правильності видачі посвідчень "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС". Натомість різного роду довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.
Вказана правова позиція узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 27.02.2018 у справі № 344/9789/17 та від 22.03.2018 у справі № 588/538/16-а.
Як вже встановлено судом, позивач має посвідчення ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС серії А (2 категорія) №260870.
Відповідно до довідки Чортківського районного військового комісаріату №14 від 04.11.1990, ОСОБА_1 1965 р.н. в період з 12.01.1987 по 13.06.1987 приймав участь в роботі з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і має право на пільги.
Відповідно до архівної довідки Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 26.06.2018 №179/1/7729 по архівним документам військової частини НОМЕР_1 встановлено, що ОСОБА_1 приймав участь у ліквідаціії наслідків аварії на ЧАЕС у період з 12.01.1987 відповідно до наказу №11 по 13.06.1987 (наказ №163) виїзди не відображені.
Як зазначено також у вказаній довідці Галузевого державного архіву, згідно ліквідаційного акту, накази командира в/ч НОМЕР_1 по стройовій частині та виїздами за період з 01.01.1987 по 04.12.1987 були вилучені в частині Головною військовою прокуратурою м. Москви в жовтні 1989 року. Пошук документів, які проводилися галузевим державним архівом Міністерства оборони України більше 10 років, позитивних результатів не дав. Шляхи пошуку вичерпані. Документи зняті з обліку в Галузевому державному архіві Міністерства оборони України як остаточно загублені. Дні виїзду і зони не відображені.
В той же час, у вказаній довідці зазначено, що позивач отримав дозу опромінювання 0, 172 рентген. Також місце дислокації не зазначено.
Разом з тим, в матеріалах справи наявний військовий квиток (аркуш справи 13) в якому на 24 сторінці здійснено запис (відмітку) про те, що позивач у 1987 році проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 . Натомість відповідно до особливих відміток розділу VII вказаного військового квитка в період з12.01.1987 по 13.06.1987 знаходився в 30 кілометровій зоні сектора № 2, приймаючи участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Крім того, позивач у період з 12.01.1987 по 13.06.1987 приймав участь в роботах по ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується рішенням Чортківського районного суду Тернопільської області від 09.11.1994 №2-559/1994 (яке набрало законної сили) та яким встановлено юридичний факт, що ОСОБА_1 1965 року народження в складі в-ч НОМЕР_1 дислокованої в с.Димарка Іванківського району Київської області в період з 12.01.1987 по 13.06.1987 брав участь в ліквідації наслідків аварії в 30 км зоні реактора №2 Чорнобилської АЕС (аркуш справи 11).
Суд вважає за необхідне зазначити, що як підтверджуються матеріалами справи, зокрема, військовим квитком позивача, та не заперечується Міністерством оборони України позивач у 1987 році проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , однак, як стверджує Міністерство оборони України, всі накази командира військової частин НОМЕР_1 та виїзди за період з 01.01.1987 по 04.12.1987 були вилучені Головною військовою прокуратурою м. Москва. Натомість обставини щодо вилучення Головною військовою прокуратурою м. Москва у військовій частині НОМЕР_1 наказів командира військової частин НОМЕР_1 та виїздів за період з 01.01.1987 по 04.12.1987, у тому числі щодо позивача, тобто не підтвердження виїзду позивача у зону відчуження, в даному випадку, не можуть бути підставою для відмови у призначені пенсії відповідно до Закону № 796-ХІІ, оскільки такі обставини не залежать від позивача.
Крім того, в даному випадку суб'єкт владних повноважень не має належних та допустимих доказів того, що позивач не перебував в 30-кілометровій зоні відчуження у 1987 році менше 14 днів, а його твердження базуються на припущеннях.
Таким чином, проаналізувавши вказані документи у сукупності, суд зазначає, що хоча матеріали справи і не містять довідок про конкретні періоди роботи позивача з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, а також не містять конкретного населеного пункту чи об'єкту, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, проте, за результатами аналізу наявних документів, можна дійти висновку, що позивачем, у період з 12.01.1987 по 13.06.1987, тобто більше 14 календарних днів, виконувались роботи в 30 кілометровій зоні по ліквідації наслідків аварії Чорнобильської катастрофи, що надає позивачу право, у відповідності до призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку на 8 років, у зв'язку з чим, рішення, викладене у листі відповідача від 02.03.2021 про відмову у призначені пенсії, є протиправними, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію згідно із Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», то суд зазначає про наступне.
Відповідно до ст. 55 Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;
Тобто, визначальною умовою для призначення пенсії за віком згідно Закону № 796-ХІІ є: 1) досягнення 60 років (з урахуванням заниження віку на 8 років - 52 роки) та 2) відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року не менше 25 років страхового стажу. При цьому у відповідності до ст. 55 Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» такий страховий стаж може бути зменшений на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Як вже встановлено судом, позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , з огляду на що на момент подання заяви про призначення пенсії 07.10.2020 позивачу мало б виповнитись 52 роки.
Також, відповідно до розрахунку страхового стажу, здійсненого пенсійний органом, страховий стаж позивача складає 19 років 02 місяці 12 дні.
Тобто, у позивача виникло право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку згідно ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки настали необхідні умови для призначення такої пенсії.
Враховуючи, що судом встановлено відсутність правових підстав для відмови позивачу у призначені пенсії згідно із Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного прав позивача є зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію згідно із Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Суд також зазначає, що обраний спосіб захисту, щодо зобов'язання відповідача вчинити відповідні дії узгоджується зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту), відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відтак, виходячи з меж заявлених позовних вимог та їх обґрунтування, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки досліджених доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на з'ясуванні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі.
При визначенні дати з якої має бути призначена пенсія позивачки суд враховує наступне.
Згідно із ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: 1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
В ході судового розгляду судом встановлено, що позивач до відповідача звернувся із заявою - 07.10.2020.
Оскільки, позивач звернулась до відповідача 07.10.2020 (пізніше трьох місяців з дня досягнення пенсійного віку), тому пенсія за віком має бути призначена з дня звернення за пенсією, тобто з 07.10.2020.
Згідно із положеннями частини першої статті 139 КАС України, при задоволені позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі вищевикладеного та керуючись положеннями ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 241 - 246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України Тернопільській області, викладене у формі листа від 02.03.2021 №19000303-8/6273 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році.
3. Зобов'язати Головного управління Пенсійного фонду України Тернопільській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році з 07.10.2020.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області в користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у вигляді судового збору сплаченого за подання позову в сумі 908,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 07 червня 2021 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 );
відповідач:
- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження/місце проживання: Майдан Волі, 3,м. Тернопіль,46001 код ЄДРПОУ/РНОКПП 14035769);
Головуючий суддя Осташ А.В.