з питань закриття провадження у справі
18 травня 2021 року м. Рівне №460/1209/21
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Головатчик А.А. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі: позивача: представник Литвиненко О.Є., відповідача: представник не прибув, третьої особи відповідача: представник Забродський В.В., розглянувши у підготовчому провадженні адміністративну справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасна будівельна кераміка"
доДержавної служба геології та надр України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ПАТ "Дашуківські бентоніти"
про припинення права користування надрами, визнання відмови протиправною,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Сучасна будівельна кераміка" звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби геології та надр України про припинення права користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надрами № 2447 від 23.04.2001 ПАТ "Дашуківські бентоніти" та визнання протиправною відмови Державної служби геології та надр України оформлену листом №6918/01/16-20 від 08.05.2020.
Після усунення недоліків, ухвалою суду від 16.03.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №460/1209/21; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ПАТ "Дашуківські бентоніти"; розгляд справи ухвалено провести за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання у справі призначено на 06.04.2021.
В підготовчому засіданні 06.04.2021 оголошено перерву до 27.04.2021.
В підготовчому засіданні 27.04.2021 оголошено перерву до 18.05.2021.
До суду 18.05.2021 надійшло клопотання ПАТ "Дашуківські бентоніти" про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України у зв'язку з тим, що справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Вказує, що позовні вимоги позивача, в першу чергу, зводяться до спору щодо права ПАТ “Дашуківські бентоніти” користування надрами згідно зі спеціальним дозволом на користування надрами № 2447 від 23.04.2001. В свою чергу, вимоги про визнання протиправною відмови відповідача, оформленої листом №6918/01/16-20 від 08.05.2020 є похідними, оскільки наявність діючого спеціального дозволу на користування надрами № 2447 від 23.04.2001, зокрема на видобування бентонітових глин Черкаського родовища Дашуківської ділянки, географічні координати якої перетинається з контуром ділянки, за отриманням якої звернувся позивач, унеможливлює виставлення її на аукціон, адже на такий об'єкт надрокористування вже видано спеціальний дозвіл. Таким чином, спір у даній справі передбачає позбавлення власності (майнового права) ПАТ “Дашуківські бентоніти” на підставі позовної вимоги іншого суб'єкта господарювання - ТОВ “Сучасна будівельна кераміка”, тобто фактично позов позивача зводиться до вимог до ПАТ “Дашуківські бентоніти”, а не до відповідача про припинення права третьої особи користування надрами на ділянці, на яку претендує позивач та якою користується третя особа. Отже, зважаючи на вищевикладене, звернення ТОВ “Сучасна будівельна кераміка” до суду із позовом, на підставі якого відкрито провадження у даній справі, покликане необхідністю захисту прав позивача не у сфері публічно-правових відносин, а його приватноправових відносин майнового характеру, які не визнаються саме ПАТ “Дашуківські бентоніти”, а не відповідачем у справі, тобто фактично позовні вимоги заявлені суб'єктом господарювання - ТОВ “Сучасна будівельна кераміка” до іншого суб'єкта господарювання - ПАТ “Дашуківські бентоніти” з приводу користування надрами Дашуківської ділянки Черкаського родовища, що виключає розгляд цієї справи в порядку адміністративного судочинства.
Представник позивача в підготовчому засіданні проти задоволення клопотання про закриття провадження у справі заперечив, просив відмовити в задоволенні такого клопотання.
Відповідач явку представника в підготовче засідання не забезпечив, причини не прибуття суду не повідомив. Про дату, час та місце проведення підготовчого засідання повідомлений належним чином. Відповідно до статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе провести підготовче засідання без участі представника відповідача.
Представник третьої особи в підготовчому засіданні підтримав подане клопотання з підстав викладених у ньому та просив закрити провадження у справі.
Заслухавши думку учасників справи, розглянувши клопотання про закриття провадження у справі та наявні в матеріалах справи докази, суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Термін "суд, встановлений законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Стаття 124 Конституції України закріплює, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Це означає, що право особи на звернення до суду не може бути обмеженим. Тобто юрисдикція виникає там, де є спір про право. Предметом юрисдикції є суспільні відносини, які виникають у зв'язку з вирішенням спору. Поняття юрисдикції безпосередньо пов'язане з процесуальним законодавством.
Акти, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, установлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин 1 та 2 статті 55 Конституції України. Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
При розмежуванні юрисдикційних форм захисту порушеного права основним критерієм є характер (юридичний зміст) спірних відносин.
Відповідно до пунктів 1 та 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
За змістом пункту 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Згідно з частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
За правилами частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
З аналізу наведених процесуальних норм встановлено, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб'єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.
Визначення терміну публічно-правовий спір наведено в пункту 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України.
За приписами цієї норми публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Отже, наявність хоча б однієї з ознак, перелічених у пункту 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для віднесення спору до категорії публічно - правових, які належать до юрисдикції адміністративних судів.
Натомість, визначальні ознаки приватноправових відносин - це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило, майнового) певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень.
При цьому, при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб'єкта владних повноважень), натомість визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №761/12676/17, від 29.08.2018 у справі № 807/719/15 та від 27.06.2018 у справі №815/6945/16.
У контексті конкретних обставин справи, яка розглядається, зміст (суть) спірних правовідносин обмежується встановленням реальної правової природи відносин, які виникли між позивачем та Державною службою геології та надр України і визначення яких залежить від з'ясування позиції позивача, статусу відповідача, його повноважень та обов'язків, мети його створення, завдань, поставлених перед ним, функцій, які на нього покладаються.
В даному випадку Товариство з обмеженою відповідальністю "Сучасна будівельна кераміка" звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби геології та надр України про припинення права користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надрами № 2447 від 23.04.2001 ПАТ "Дашуківські бентоніти" та визнання протиправною відмови Державної служби геології та надр України оформлену листом №6918/01/16-20 від 08.05.2020.
Дослідивши вказані у поданому позові предмет та підстави позову, суд зазначає, що фактично в даному випадку позивач просить відповідача в межах компетенції анулювати спеціальний дозвіл на користування надрами № 2447 від 23.04.2001 та оскаржує рішення, оформлене листом №6918/01/16-20 від 08.05.2020, прийняте відповідачем як органом, що здійснює публічно-владні управлінські функції.
Відтак, суд зазначає, що в даних правовідносинах Державна служба геології та надр України реалізовувала саме владно-розпорядні функції, як суб'єкт владних повноважень та даний спір виник саме у зв'язку із виконанням відповідачем таких функцій.
За таких обставин, клопотання ПАТ "Дашуківські бентоніти" про закриття провадження у справі задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 5, 19, 183, 238, 241, 256 Кодексу адміністративного судочинства України
В клопотанні ПАТ "Дашуківські бентоніти" про закриття провадження у справі №460/1209/21 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала окремо не оскаржується. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Н.В. Друзенко