Справа № 420/3956/21
07 червня 2021 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді ТанцюриК.О., розглянувши у порядку письмового провадження у м.Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Міжнародний аеропорт Одеса" про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Міжнародний аеропорт Одеса" Одеської міської ради про визнання протиправними дії Комунального підприємства "Міжнародний аеропорт Одеса" Одеської міської ради щодо надання відповіді на запит на доступ до публічної інформації ОСОБА_1 від 17.09.2020р. з порушенням вимог національного законодавства у сфері доступу до публічної інформації; зобов'язання Комунальне підприємство "Міжнародний аеропорт Одеса" Одеської міської ради повторно розглянути запит на доступ до публічної інформації ОСОБА_1 від 17.09.2020р. та надати на нього відповідь згідно з національним законодавством.
Ухвалою суду від 06.04.2021р. відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
В обґрунтування підстав для задоволення адміністративного позову позивач у позовній заяві вказав, що 17.09.2020 він за допомогою електронного засобу зв'язку (своєї електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) звернувся до Комунального підприємства «Міжнародний аеропорт Одеса» Одеської міської ради (на офіційну електрону пошту: Odesa_airport@omr.gov.ua ) із запитом на доступ до публічної інформації (електронний документ), в якому просив повідомити таку інформацію:«Прошу повідомити загальний розмір прибутків отриманих КП «МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ ОДЕСА» за період з року заснування і до 2019 включно по роках. Зразок:« 2019- XXX грн.2018 -ООО грн..» і тд та листом від 18.09.2020р. за вих. №04-1121 відповідачем надано відповідь на запит. Позивач вказав, що вважає, що його право на отримання інформації було порушене та на підставі п. 1 ч.2 ст. 23 ЗУ «Про доступ до публічної інформації», зазначивши, що усі комунальні підприємства є розпорядниками інформації щодо використання бюджетних коштів - прибутків, які отримані таким комунальним підприємством, просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
28.04.2021р. до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач вказав, що не погоджується із позовними вимогами ОСОБА_1 та просить суд відмовити у їх задоволенні у повному обсязі. Як вказав відповідач, у відповіді на запит про доступ до публічної інформації відповідача від 18.09.2020 року № 04-1121, зокрема, вказано, що «КП «Міжнародний аеропорт Одеса» не є розпорядником публічної інформації, оскільки не підпадає під жодне із визначень, наведених у ст. 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації». Тобто, зазначив відповідач, він не надав запитувану інформацію не тому, що не вважає її публічною, а тому, що відповідач не є розпорядником публічної інформації і, відповідно, не має обов'язку надавати інформацію у порядку, встановленому Законом України «Про доступ до публічної інформації».
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
17.09.2020р. ОСОБА_1 звернувся до Комунального підприємства "Міжнародний аеропорт Одеса" із запитом на доступ до публічної інформації, в якому просив повідомити загальний розмір прибутків отриманих комунальним підприємством за період з року заснування до 2019 року включно (а.с.20).
Листом Комунального підприємства "Міжнародний аеропорт Одеса" №04-1121 від 18.09.2020р., на запит ОСОБА_1 від 17.09.2020р., повідомлено, що КП "Міжнародний аеропорт Одеса" не підпадає під жодне із визначень, наведених у ст.13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» (а.с.21).
Відповідно до ч.2 ст.34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Статтею 40 Конституції України передбачено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації визначено у Законі України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року №2939-VI.
Відповідно до ч.1,5 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Доступ до інформації забезпечується шляхом систематичного та оперативного оприлюднення інформації в офіційних друкованих виданнях, на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет, на інформаційних стендах, будь-яким іншим способом, а також надання інформації за запитами на інформацію.
Згідно зі ст.3 Закону України «Про доступ до публічної інформації» право на доступ до публічної інформації гарантується: 1) обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; 2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; 3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; 4) доступом до засідань колегіальних суб'єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; 5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; 6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.
Відповідно до частини другої ст.1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Такі випадки встановлені частиною першою ст.6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» , згідно з якою публічною інформацією з обмеженим доступом, є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.
Відповідно до ч.5 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. При дотриманні вимог, передбачених частиною другою цієї статті, зазначене положення не поширюється на випадки, коли оприлюднення або надання такої інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину.
Статтею 12 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено, що суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.
Пунктом 2 частини першої статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено, що до розпорядників інформації належать, зокрема, юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів.
За правилами статті 14 Закону №2939-VI розпорядники інформації зобов'язані: оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами; 2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; 3) вести облік запитів на інформацію; 4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; 5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації та оприлюднення інформації; 6) надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
Відповідно до статті 327 Цивільного кодексу України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
Згідно з частиною третьою статті 8 Господарського кодексу України господарська компетенція органів державної влади та органів місцевого самоврядування реалізується від імені відповідної державної чи комунальної установи.
Частиною сьомою статті 78 ГК України визначено, що органами управління комунального унітарного підприємства є, зокрема, керівник підприємства, який призначається (обирається) органом, до сфери управління якого належить підприємство, або наглядовою радою цього підприємства (у разі її утворення) і є підзвітним органу, який його призначив (обрав).
Відповідно до частини першої статті 140 ГК України джерелами формування майна суб'єктів господарювання є, зокрема, грошові та матеріальні внески засновників; доходи від реалізації продукції (робіт, послуг); доходи від цінних паперів; капітальні вкладення і дотації з бюджетів та інше.
Як вбачається з інформації, наявної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань засновником КП «Міжнарождний аеропорт Одеса» є Одеська міська рада.
Правовий статус комунального підприємства, особливості його створення і джерел формування його майна дають підстави для висновку, що комунальні підприємства створені органом місцевого самоврядування на основі комунального майна та здійснюють свою діяльність від імені територіальної громади, а тому всі прибутки, які отримано комунальними підприємствами від своєї діяльності, є також власністю територіальної громади, тобто є бюджетними коштами (комунальним майном).
Отже, у розумінні викладених положень Закону №2939-VI, запитувана позивачем інформація є публічною, тобто такою, що створена під час діяльності органу місцевого самоврядування та стосується розпорядження державним чи комунальним майном, доступ до якої не може бути обмеженим.
Аналогічна правова позиція була неодноразово викладена Верховним Судом у постановах від 14 березня 2018 року у справі №815/1216/16, від 19 вересня 2019 року у справі №804/4781/17, від 27 травня 2020 року у справі №813/2793/18.
За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивач про визнання протиправними дії Комунального підприємства "Міжнародний аеропорт Одеса" щодо надання відповіді на запит на доступ до публічної інформації ОСОБА_1 від 17.09.2020 з порушенням вимог національного законодавства у сфері доступу до публічної інформації; зобов'язання Комунальне підприємство "Міжнародний аеропорт Одеса" повторно розглянути запит на доступ до публічної інформації ОСОБА_1 від 17.09.2020р. та надати на нього відповідь згідно з національним законодавством, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
У прохальній частині позовних вимог позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правову допомогу у розмірі 5000,00грн. На підтвердження підстав для стягнення вказаних витрат позивачем надано до суду договір про надання професійної правничої допомоги від 01.03.2021р. №01/03/2021, акт прийому-передачі послуг від 09.03.2021р. та прибутковий касовий ордер №1 від 09.03.2021р.
Згідно із п.3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частинами 4, 5 ст. 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Положеннями ч.3-5 ст.143 КАС України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
Згідно із ч.ч. 6, 7 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд зазначає, що вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд має враховувати складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову.
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
З урахуванням зазначеного, суд вважає, що розмір понесених позивачем витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 5000,00 грн. є необґрунтованим, зазначена в акті приймання-передачі послуг кількість годин (14 годин) витрачена на надання зазначених в акті послуг є непропорційною до предмета спору та складності справи.
Таким чином, враховуючи викладене, категорію справи та те, що розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, суд вважає за можливе присудити на користь позивача понесені витрати на професійну правничу допомогу по цій справі в сумі 1 000,00 грн. та саме такий розмір витрат на професійну правничу допомогу є пропорційним до предмета спору.
Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача, суд вважає за можливе стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача сплачений судовий збір у сумі 908,00 грн.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати протиправними дії Комунального підприємства "Міжнародний аеропорт Одеса" щодо надання відповіді на запит на доступ до публічної інформації ОСОБА_1 від 17.09.2020р. з порушенням вимог національного законодавства у сфері доступу до публічної інформації.
Зобов'язати Комунальне підприємство "Міжнародний аеропорт Одеса" повторно розглянути запит на доступ до публічної інформації ОСОБА_1 від 17.09.2020р. та надати на нього відповідь згідно з національним законодавством.
Стягнути з Комунального підприємства "Міжнародний аеропорт Одеса" (код ЄДРПОУ 30441902, м.Одеса, Аеропорт ЦА) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 908,00 грн. (дев'ятсот вісім гривень) та витрати на правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн.(одна тисяча гривень).
Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.О. Танцюра