Справа № 420/5126/21
07 червня 2021 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вовченко O.A., розглядаючи за правилами спрощеного позовного в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду 01 квітня 2021 року через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області, в якій позивач просить суд:
1. Визнати протиправною бездіяльність Великодолинської селищної ради щодо розгляду клопотання ОСОБА_1 від 10.12.2020р. про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за цільовим призначенням - будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), комунальної власності, орієнтовною площею 0,25 га, виділену на викопіюванні, що знаходиться в районі та поруч із земельними ділянками за кадастровими номерами: 5123782000:01:003:0003, 5123782000:02:004:0357 (для визначення місцезнаходження бажаної земельної ділянки), з метою подальшої передачі безоплатно у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), у межах населеного пункту Молодіжненської сільської ради Одеського (раніше Овідіопольського) району Одеської області;
2. Зобов'язати Великодолинську селищну раду на найближчому пленарному засіданні сесії розглянути клопотання ОСОБА_1 від 10.12.2020р. та надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за цільовим призначенням - будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), комунальної власності, орієнтовною площею 0,25 га, виділену на викопіюванні, що знаходиться в районі та поруч із земельними ділянками за кадастровими номерами: 5123782000:01:003:0003, 5123782000:02:004:0357 (для визначення місцезнаходження бажаної земельної ділянки), з метою подальшої передачі безоплатно у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), у межах населеного пункту Молодіжненської сільської ради Одеського (раніше Овідіопольського) району Одеської області.
Ухвалою від 06 квітня 2021 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 , відкрито провадження у даній адміністративній справі та визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 10.12.2020 ОСОБА_1 звернувся до Великодолинської селищної об'єднаної територіальної громади Одеського району Одеської області з клопотанням про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за цільовим призначенням будівництво і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), комунальної власності, орієнтовною площею 0,25 га, що знаходиться поруч із земельними ділянками за кадастровими номерами: 5123782000:01:003:0003, 5123782000:02:004:0357, з метою подальшої передачі безоплатно у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), у межах населеного пункту Молодіжненської сільської ради Одеського (раніше Овідіопольського) району Одеської області. На запит позивача листом Великодолинської селищної ради від 27.01.2021 було повідомлено позивачу, що «у зв'язку з незавершеною реорганізацією Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області розгляд клопотання наразі не може мати місце. Щодо надання копії рішення за результатами розгляду клопотання зазначаємо, то Великодолинська селищна рада Одеського району Одеської області не приймала жодного рішення у відповідності до ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», а тому не володіє запитуваним документом. Щодо надання копії клопотання та викопіювання зазначаємо, що клопотання на даний час перебуває на розгляді постійної комісії з питань земельних відносин, природокористування, планування території, будівництва, архітектури та благоустрою Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області, а отже надання його копії буде можливим після повернення документів від профільної комісії». Позивач зазначає, що з аналогічним клопотанням він звернувся 03.12.2020 до Молодіжненської сільської ради, листом якої від 16.12.2020 було повідомлено, що Молодіжненська сільська рада, яка входить до склади Великодолинської селищної територіальної громади перебуває в стадії реорганізації та запропоновано для подальшого розгляду запиту звернутися до Великодолинської селищної ради після закінчення реорганізації та передачі всіх документів та майна Молодіжненської сільської ради. Позивач вважає протиправною бездіяльність Великодолинської селищної ради (що діє в особі Великодолинської ОТГ) щодо розгляду його заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, у зв'язку з чим звертається із даним позовом до суду.
30 квітня 2021 року від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, в якому відповідач зазначає, що вважає позов таким, що задоволенню не підлягає. Вказує, що 16.04.2021 Рішенням Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області № 150-VIII було затверджено передавальні акти, та фактично завершено процедуру реорганізації Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району. На момент подання позивачем клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою та його розгляду відповідач не міг з об'єктивних причин ні задовольнити отримане клопотання, ані відмовити в задоволенні та прийняти відповідне рішення, відповідно до ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», оскільки Великодолинська селищна рада Одеського району Одеської області достеменно не була обізнана про наявність будь-яких прав у третіх осіб па зазначену земельну ділянку, так само не володіла усією необхідною містобудівною документацією з урахуванням початого процесу реорганізації Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області. Прийняття Великодолинською селищною радою Одеського району Одеської області будь-якого рішення, чи позитивного чи негативного для позивача у місячний строк, тобто до 11.01.2021, порушувало б принцип належного урядування.
При цьому суд зазначає, що вказаний відзив підписано в.о. голови селищної ради - секретарем селищної ради ОСОБА_2 . Відповідно до ч.2 ст.42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», у разі звільнення з посади сільського, селищного, міського голови у зв'язку з достроковим припиненням його повноважень або його смерті, а також у разі неможливості здійснення ним своїх повноважень повноваження сільського, селищного, міського голови здійснює секретар відповідної сільської, селищної, міської ради, крім випадків дострокового припинення повноважень сільського, селищного, міського голови відповідно до Закону України "Про військово-цивільні адміністрації" або Закону України "Про правовий режим воєнного стану". Однак до відзиву доказів неможливості станом на дату його підписання здійснення своїх повноважень головою Великодолинської селищної ради ОСОБА_3 не надано.
11 травня 2021 року ухвалою суду в задоволенні клопотань представника Головного управління ДПС в Одеській області про розгляд справи №420/5126/21 за правилами загального позовного провадження та з повідомленням (викликом) сторін відмовлено.
До суду від позивача 04 червня 2021 року за вх. № ЕП/15256/21 надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача зазначає, що позивач повністю підтримує свої позовні вимоги та не погоджується з відзивом. Вказує, що відзив підписаний не уповноваженою на це особою. Зазначає, що 03.12.2020 позивач звертався з таким самим клопотанням стосовно тієї самої ділянки до Молодіжненської сільської ради, яка запропонувала для подальшого розгляду запиту звернутися до Великодолинської селищної ради після закінчення реорганізації та передачі всіх документів та майна Молодіжненської сільської ради. Лист Молодіжненської сільської ради від 16.12.2020 було підписано її головою ОСОБА_3 . Вказує, що ОСОБА_3 був головою Молодіжненської сільської ради до моменту припинення її повноважень та одразу став головою її правонаступника Великодолинської селищної ради, тому він був обізнаний про стан і хід справ в земельній сфері Молодіжненської сільської ради. Розгляд клопотання має здійснюватись у формі рішення сесії органу місцевого самоврядування. Неприйняття сільською радою жодного рішення за клопотанням позивача у строк, закріплений ЗК України, ставить його у правову невизначеність, що є недопустимим у відповідності до змісту та сутності принципів верховенства права та законності, а також порушує його конституційні права щодо розгляду його звернення органом місцевого самоврядування. Відповідачем допущено порушення місячного строку розгляду клопотання позивача, встановленого ст. 118 ЗК України. Використання особою право замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу не позбавляє обов'язку відповідача розглянути заяву згідно із чинним законодавством та прийняти відповідне рішення.
07 червня 2021 року до суду від відповідача за вх. №ЕП/15443/21 надійшли заперечення без доказів їх направлення позивачу.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
10 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Великодолинської селищної об'єднаної територіальної громади Одеського району Одеської області із клопотанням про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за цільовим призначенням - будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), комунальної власності, орієнтовною площею 0,25 га, виділену на викопіюванні, що знаходиться в районі та поруч із земельними ділянками за кадастровими номерами: 5123782000:01:003:0003, 5123782000:02:004:0357 (для визначення місцезнаходження бажаної земельної ділянки), з метою подальшої передачі безоплатно у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), у межах населеного пункту Молодіжненської сільської ради Одеського (раніше Овідіопольського) Одеської області або мотивовану відмову в наданні вказаного дозволу (а.с.17, 55).
До клопотання позивач надав (а.с.16, 17 зворот - 19, 56-59): копію паспорта та ідентифікаційного номеру; графічний матеріал на бажану земельну ділянку із позначенням місця її розташування (викопіювання з ДЗК); викопіювання з Генерального плану села Молодіжне з позначенням бажаної до відведення земельної ділянки; викопіювання плану зонування села Молодіжне з позначенням, що дана земельна ділянка відноситься до зони житлової забудови.
Великодолинська селищна рада Одеського району Одеської області листом від 11 січня 2021 року за № 05/1-30 надала відповідь на вищевказане клопотання позивача (а.с.54), в якому зазначила про те, що не в змозі розглянути клопотання позивача, оскільки триває процес реорганізації Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області та Великодолинська селищна рада достеменно не володіє інформацією стосовно окресленої земельної ділянки, також того, що трудомісткий та послідовний процес реорганізації, що включає в себе і передачу всієї документації, зокрема і містобудівної, у відповідності до чинного законодавства України, ще не завершився.
Позивач, вважаючи, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо розгляду клопотання ОСОБА_1 від 10.12.2020 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою, звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд виходить з наступного.
Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 19 Земельного кодексу України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Частинами 2,3 ст.22 Земельного кодексу України передбачено, що до земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо). Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
Пунктом «б» ч.1 ст.81 Земельного кодексу України визначено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Відповідно до пп. «г» ч.1 ст.121 Земельного кодексу України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара.
Згідно з частиною першою статті 122 Земельного кодексу України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначений ст. 118 Земельного кодексу України.
Відповідно до п. 6, 7, 8 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін. У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.
Таким чином, Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні такого дозволу, який розширеному тлумаченню не підлягає, а саме, невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень ст. 118 Земельного кодексу України.
Аналогічна правова позиція викладена зокрема в постановах Верховного Суду від 27.02.2018 року по справі №545/808/17, від 24.04.2018 року по справі №814/1961/17.
Відповідно до пп.1 п.а) ч.1 ст.33 Закону України «Про місцеве самоврядування», до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження: підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо встановлення ставки земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, вилучення (викупу), а також надання під забудову та для інших потреб земель, що перебувають у власності територіальних громад; визначення в установленому порядку розмірів відшкодувань підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності за забруднення довкілля та інші екологічні збитки; встановлення платежів за користування комунальними та санітарними мережами відповідних населених пунктів.
Згідно з ч.ч.1, 2 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування», рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.
Сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць (ч.5 ст.46 Закону України «Про місцеве самоврядування»).
Відповідно до пп. пп. 1, 2, 4, 5, 6, 8, 9 п. 6-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до прийняття закону про адміністративно-територіальний устрій України закінчення повноважень сільських, селищних, міських рад, їхніх виконавчих органів, а також реорганізація сільських, селищних, міських рад, їхніх виконавчих органів як юридичних осіб у зв'язку із змінами в адміністративно-територіальному устрої України здійснюються з урахуванням таких положень:
у день набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною територіальною громадою, територія якої затверджена Кабінетом Міністрів України (далі - сформована територіальна громада), припиняються повноваження сільських, селищних, міських рад, сільських, селищних, міських голів, обраних територіальними громадами, територія яких включена до території сформованої територіальної громади (далі - розформовані територіальні громади);
після припинення повноважень сільських, селищних, міських рад, обраних розформованими територіальними громадами (далі - ради, що припиняються), їхні виконавчі комітети продовжують здійснювати свої повноваження до затвердження сільською, селищною, міською радою, обраною сформованою територіальною громадою (далі - новообрана рада), персонального складу її виконавчого комітету. Протягом зазначеного строку сільський, селищний, міський голова, обраний сформованою територіальною громадою, очолює такі виконавчі комітети та входить до їх персонального складу;
сформована територіальна громада є правонаступником усього майна, прав та обов'язків розформованої територіальної громади з урахуванням особливостей, визначених підпунктами 5 і 6 цього пункту;
якщо територія розформованої територіальної громади включена до територій кількох сформованих територіальних громад, кожна з цих громад стає правонаступником належних розформованій територіальній громаді: нерухомого майна, у тому числі земельних ділянок, розташованих на території сформованої територіальної громади; речей, призначених для обслуговування відповідних об'єктів нерухомого майна і пов'язаних з цим майном спільним призначенням (у тому числі у зв'язку із здійсненням відповідних повноважень або наданням послуг). Належність речей, призначених для обслуговування кожного об'єкта нерухомого майна і пов'язаних з цим майном спільним призначенням, визначається на підставі останньої суцільної інвентаризації; прав засновника (учасника) юридичної особи, заснованої розформованою територіальною громадою (у тому числі в особі відповідної сільської, селищної, міської ради), якщо місцезнаходженням такої юридичної особи є населений пункт, включений до території відповідної сформованої територіальної громади;
майнові зобов'язання, майнові та немайнові права юридичних осіб - органів місцевого самоврядування розформованої територіальної громади, територія якої включена до територій кількох сформованих територіальних громад, розподіляються між правонаступниками таких юридичних осіб відповідно до передавальних актів пропорційно обсягу розподілу майна, майнових прав та залишків бюджетних коштів між сформованими територіальними громадами;
не пізніше завершення другої сесії новообраної ради у порядку, визначеному цим пунктом, починається реорганізація відповідних юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад, обраних розформованими територіальними громадами та розміщених поза адміністративним центром сформованої територіальної громади, шляхом їх приєднання до юридичної особи - сільської, селищної, міської ради, розміщеної в адміністративному центрі сформованої територіальної громади. Після завершення реорганізації відповідні сільські, селищні, міські ради припиняються як юридичні особи з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом;
юридична особа - сільська, селищна, міська рада, розміщена в адміністративному центрі сформованої територіальної громади, є правонаступником прав та обов'язків усіх юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад, обраних розформованими територіальними громадами, з дня набуття повноважень новообраною радою;
Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 720-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Одеської області», відповідно до абзацу першого пункту 7-1 розділу V "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено адміністративні центри та затверджено території територіальних громад Одеської області, у тому числі Великодолинської територіальної громади до складу якої увійшли Великодолинська та Молодіжненська територіальні громади.
Відповідно п. 1 до рішення ІІІ сесії (позачергова) VIII скликання Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області від 24.12.2020 № 15-VIII «Про реорганізацію Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області шляхом приєднання до Великодолинської селищної ради» (а.с.60), розпочато процедуру реорганізації Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області шляхом приєднання до Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області.
Пунктом 2 вказаного рішення встановлено, що Великодолинська селищна рада Одеського району Одеської області є правонаступником всього майна, прав та обов'язків Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області.
05 січня 2021 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено рішення щодо припинення юридичної особи в результаті її реорганізації.
Отже, станом на час надання відповіді на клопотання позивача (11.01.2021), Великодолинська селищна рада Одеського району Одеської області була правонаступником Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області та відповідно уповноваженим органом щодо розгляду клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Суд зазначає, що відповідачем до суду не надано доказів прийняття рішення за результатами розгляду клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою чи про відмову у наданні такого дозволу.
Суд ставиться критично до посилання у листі від 11 січня 2021 року №05/1-30 від 11 січня 2021 року на не завершення процедури реорганізації Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області та на відсутність «достеменної» інформації стосовно бажаної позивачем земельної ділянки, оскільки законодавчо не передбачено підстав для не розгляду клопотань громадян України щодо отримання земельних ділянок безоплатно у власність, зокрема таких, як реорганізація органів місцевого самоврядування, у віданні яких знаходиться відповідна земельна ділянка, та відсутність у органу місцевого самоврядування повної інформації про передану у його відання землю із супутньою бездіяльністю органу місцевого самоврядування щодо отримання відповідної інформації.
Тобто, відповідачем допущено протиправну бездіяльність стосовно не розгляду вказаного вище клопотання позивача, а відтак вимога позивача про визнання протиправною бездіяльність підлягає задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльність Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області щодо не розгляду клопотання ОСОБА_1 від 10 грудня 2020 року про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за цільовим призначенням будівництво і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), комунальної власності, орієнтовною площею 0,25 га, що знаходиться в районі та поруч із земельними ділянками за кадастровими номерами: 5123782000:01:003:0003, 5123782000:02:004:0357 (для визначення місцезнаходження бажаної земельної ділянки), з метою подальшої передачі безоплатно у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), у межах населеного пункту Молодіжненської сільської ради Одеського (раніше Овідіопольського) району Одеської області.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання Великодолинську селищну раду на найближчому пленарному засіданні сесії розглянути клопотання ОСОБА_1 від 10.12.2020р. та надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за цільовим призначенням - будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), комунальної власності, орієнтовною площею 0,25 га, виділену на викопіюванні, що знаходиться в районі та поруч із земельними ділянками за кадастровими номерами: 5123782000:01:003:0003, 5123782000:02:004:0357 (для визначення місцезнаходження бажаної земельної ділянки), з метою подальшої передачі безоплатно у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), у межах населеного пункту Молодіжненської сільської ради Одеського (раніше Овідіопольського) району Одеської області, суд зазначає наступне.
Зі змісту Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 року під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Пунктами 1.6, 2.4 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 № 1380/5 передбачено, що дискреційні повноваження - сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Дискреційні повноваження можуть закріплюватися в нормативно-правових актах, проектах нормативно-правових актів такими способами:
1) за допомогою оціночних понять, наприклад: «за наявності поважних причин орган вправі надати …», «у виключних випадках особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може дозволити…», «рішення може бути прийнято, якщо це не суперечить суспільним інтересам…» тощо;
2) шляхом перерахування видів рішень, що приймаються органом (особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування), не вказуючи підстав для прийняття того чи іншого рішення або шляхом часткового визначення таких підстав;
3) шляхом надання права органу (особі, уповноваженій на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) при виявленні певних обставин (настанні конкретних юридичних фактів) приймати чи не приймати управлінське рішення залежно від власної оцінки цих фактів;
4) за допомогою нормативних приписів, що містять лише окремі елементи гіпотези чи диспозиції правової норми, що не дозволяють зробити однозначний висновок про умови застосування нормативного припису або правові наслідки застосування такого припису.
Стосовно дискреційних повноважень, суд, за наслідками аналізу вказаних положень, зазначає, що такими є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».
У такому випадку дійсно суд не може зобов'язати суб'єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.
Зобов'язання позивача прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи. Дійсно, у випадку невиконання обов'язку відповідачем, за наявності визначених законом умов, у суду виникають підстави для ефективного захисту порушеного права позивача шляхом, зокрема, зобов'язання відповідача вчинити певні дії, спрямовані на відновлення порушеного права, або шляхом зобов'язання прийняти рішення.
Однак, як і будь-який інших спосіб захисту, зобов'язання відповідача прийняти рішення може бути застосовано судом за наявності необхідних та достатніх для цього підстав.
У постанові від 05 вересня 2018 року у справі № 826/9727/16 Верховний Суд аналізував застосування п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України і дійшов висновку, що суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, за сукупності наступних умов: 1) судом встановлено порушення прав, свобод чи інтересів позивача; 2) на час вирішення спору прийняття рішення належить до повноважень відповідача; 3) виконано усі умови, визначені законом для прийняття такого рішення, зокрема подано усі належні документи, сплачено необхідні платежі і між сторонами немає спору щодо форми, змісту, повноти та достовірності наданих документів; 4) прийняття рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
На вказаний правовий висновок наявні посилання і у постановах Верховного Суду від 26 грудня 2019 року у справі № 520/8576/18 та від 11 лютого 2021 року у справі № 814/2458/16.
За таких обставин, враховуючи те, що відповідачем взагалі не вирішувалось клопотання позивача та не приймалось рішення за результатами його розгляду, суд вважає за доцільне похідну вимогу позивача задовольнити частково шляхом зобов'язання Великодолинську селищну раду Одеського району Одеської області розглянути по суті клопотання ОСОБА_1 від 10 грудня 2020 року про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за цільовим призначенням будівництво і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), комунальної власності, орієнтовною площею 0,25 га, що знаходиться в районі та поруч із земельними ділянками за кадастровими номерами: 5123782000:01:003:0003, 5123782000:02:004:0357 (для визначення місцезнаходження бажаної земельної ділянки), з метою подальшої передачі безоплатно у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), у межах населеного пункту Молодіжненської сільської ради Одеського (раніше Овідіопольського) району Одеської області.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Відповідно до ч. 1. ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене у сукупності, суд вважає за доцільне позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
При цьому, щодо клопотання позивача у позовній заяві щодо зобов'язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, то суд зазначає наступне.
Приписами 382 КАС України встановлено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Зі змісту наведеної правової норми випливає, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, яке має застосовуватися у виключних випадках.
Позивачем належним чином не обґрунтовано необхідність зобов'язання відповідача подати звіт про виконання даного рішення.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність станом на дату прийняття даного рішення підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи вбачається, що, позивачем за подачу даного адміністративного позову сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн. (а.с.9).
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про стягнення з Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області за рахунок бюджетних асигнувань Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області на користь ОСОБА_1 судового збору у розмірі 908,00 грн.
Також, позивач у позовній заяві просить суд про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.
Так, у відповідності до висновків Верховного Суду, які викладені у постанові від 15 травня 2018 року у справі № 821/1594/17, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з того, що компенсація таких витрат здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 КАС України, яка не обмежує розмір таких витрат.
За змістом статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Цей висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16.
Судом встановлено, що 15 жовтня 2020 року адвокатом ОСОБА_4 та ОСОБА_1 укладено договір про надання правової допомоги №10/8-1 (а.с.27 зворот).
На підтвердження наявності витрат на правничу допомогу з боку позивача надано до суду:
- ордер серії ОД №585026 від 31.03.2021 (а.с.26 зворот-27) та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №2228 від 26.06.2012 (а.с.25, 26);
- опис юридичних послуг від 31.03.2021 (а.с.28);
- акт прийому-передачі юридичних послуг від 31.03.2021 року (а.с.28 зворот);
- прибутковий касовий ордер №10/8-1 від 31.03.202 року на суму 22000,00 грн. (а.с.29).
З акту прийому-передачі юридичних послуг вбачається такі види юридичних послуг, наданих позивачу та їх вартість:
1. Зустріч та усна консультація з клієнтом (1 год.) - 1000,00 грн.;
2. Складання та підготовка клопотання (від 10.12.2020 року), запитів до Великодолинської селищної об'єднаної територіальної громади Одеського району Одеської області від 10.12.2020, 18.01.2021 (1 клопотання, 2 запити - 3 год) - 4500.00 грн.;
3. Написання позовної заяви (6 год) - 15000,00 грн;
4. Написання клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного провадження - 1500,00 грн.
Загальна вартість 22000 грн.
Дослідивши вищезазначені докази, суд приходить до висновку про часткову обґрунтованість розміру витрат на професійну правничу допомогу, сплачених позивачем адвокату ОСОБА_4
Посилання у акті прийому-передачі юридичних послуг від 31.01.2020 року на такі види судових витрат на правничу допомогу як складання клопотання та двох запитів суд вважає необґрунтованим, оскільки зі змісту вказаних запитів не вбачається, що вони були складені з метою підготовки саме даного адміністративного позову, тобто що вони відносяться до судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Окрім цього, суд вважає необґрунтованими витрати на послуги адвоката, як написання клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного провадження, оскільки зі змісту такого клопотання вбачається, що воно фактично відтворює частину змісту позовної заяви, а відтак могло бути викладене у прохальній частині позовної заяви поруч із клопотаннями щодо розподілу судових витрат та встановлення судового контролю за виконанням рішення.
Також на думку суду заявлений позивачем розмір витрат на написання позовної заяви 15000,00 грн. з урахуванням предмету спору, який містить один епізод спірних правовідносин та не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг позовної заяви, є неспівмірним та значно завищеним.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Таким чином, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).
У пункті 269 Рішення у цієї справи суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55).
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
При визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.
Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди мають досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Зазначена позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року по справі № 810/2760/17.
Суд, враховуючи вищевикладене, предмет спору та складність справи, яка не містить великої кількості доказів та значного обсягу складених процесуальних документів, та яка розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, приймаючи до уваги часткове задоволення позову, суд доходить висновку про обґрунтованість витрат позивача на професійну правничу допомогу в сумі 2500,00 грн.
Відповідно до ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Частиною 1 статті 120 КАС України визначено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ч.4 та ч.5 ст.120 КАС України останнім днем строку, який закінчується вказівкою на певний день, вважається цей день. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Враховуючи, що провадження у справі відкрито 06 квітня 2021 року, строки розгляду даної справи, визначені ст.258 КАС України, приймаючи до уваги те, що останній день розгляду справи припав на вихідний день, в силу положень ст.120 КАС України, рішення суду складено 07 червня 2021 року (перший робочий день).
Керуючись ст.ст.7, 9, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області щодо не розгляду клопотання ОСОБА_1 від 10 грудня 2020 року про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за цільовим призначенням будівництво і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), комунальної власності, орієнтовною площею 0,25 га, що знаходиться в районі та поруч із земельними ділянками за кадастровими номерами: 5123782000:01:003:0003, 5123782000:02:004:0357 (для визначення місцезнаходження бажаної земельної ділянки), з метою подальшої передачі безоплатно у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), у межах населеного пункту Молодіжненської сільської ради Одеського (раніше Овідіопольського) району Одеської області.
Зобов'язати Великодолинську селищну раду Одеського району Одеської області розглянути по суті клопотання ОСОБА_1 від 10 грудня 2020 року про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за цільовим призначенням будівництво і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), комунальної власності, орієнтовною площею 0,25 га, що знаходиться в районі та поруч із земельними ділянками за кадастровими номерами: 5123782000:01:003:0003, 5123782000:02:004:0357 (для визначення місцезнаходження бажаної земельної ділянки), з метою подальшої передачі безоплатно у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), у межах населеного пункту Молодіжненської сільської ради Одеського (раніше Овідіопольського) району Одеської області.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області за рахунок бюджетних асигнувань Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908,00 грн. та 2500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ).
Відповідач - Великодолинська селищна рада Одеського району Одеської області (вул. Соборна, буд.1, корп.А, смт. Великодолинське, Одеська область, 67832, код ЄДРПОУ 04379410).
Суддя О.А. Вовченко