Справа № 420/9150/20
28 травня 2021 року Одеський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Левчук О.А.,
за участю секретаря Гур'євої К.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Позивач звернувся з даним позовом до суду та просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17.08.2020 року № 0015043205, № 0015063205.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в порушення вимог п. 80.2 ст. 80 ПК України, у наказі від 17 липня 2020 року № 2887 відсутнє посилання на підстави - ті фактичні обставини, які були розцінені як порушення (виявлені самотужки податковим органом або надані третіми особами) та відповідно до яких призначено фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 , що свідчить про порушення порядку проведення фактичної перевірки. Також посадовими особами ГУ ДПС в Одеській області порушено порядок оформлення результатів фактичної перевірки та не виконано вимоги ст. 86 ПК України, оскільки акт перевірки було зареєстровано 27.07.2020 р., однак в порушення вимог оформлення результатів фактичної перевірки, наступного робочого дня після його реєстрації ФОП ОСОБА_1 не було ані вручено, ані надіслано зазначений акт перевірки. ФОП ОСОБА_1 було запрошено підписати акт перевірки у приміщенні контролюючого органу лише 30.07.2020 р. По прибутті на місце, в порушення вимог оформлення результатів перевірок, йому було надано до підпису лише 1 (один) примірник акту перевірки, не зважаючи на те, що відповідно до п. 86.5 ст. 86 ПК України, акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках. Таким чином, ФОП ОСОБА_1 позбавили можливості ознайомитись з матеріалами перевірки та відповідно надати свої заперечення. Перевіркою невірно встановлено фактичні обставини, що відображено у акті перевірки, зокрема п. 3 щодо відсутності первинних документів (накладні, товарно - транспортні накладні, чеки) на оприбуткування алкогольних напоїв на суму 18386,67 грн. щодо який наявні первинні документи. Відповідно до Книги обліку і витрат, що ведеться ФОП ОСОБА_1 , усі перелічені товари були внесені після їх оплати, що свідчить про ведення такого обліку та про те, що цей факт не було досліджено при здійсненні перевірки і відповідно не відображено у акті перевірки. Пунктом 3 абз. 2 акту перевірки зазначено, що «В порушення ст. 153 Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» (із змінами та доповненнями) встановлено, що в барі за адресою: АДРЕСА_1 здійснюється реалізація алкогольних напоїв для споживання на місці без наявності статусу громадського харчування Як вбачається із акту перевірки, посадовими особами ГУ ДПС в Одеській області не встановлено факту продажу алкогольних напоїв на розлив, а також ключової ознаки, яка має визначальне значення для кваліфікації порушення закріпленого в ст. 15-3 Закону - не встановлено споживання таких напоїв на місці, оскільки в ньому не вказано, з яких саме підстав посадові особами ГУ ДПС в Одеській області дійшли висновку, що ФОП ОСОБА_1 продаж алкогольних напоїв здійснювався для споживання кінцевим споживачем на місці. В акті жодним чином не відображено, що продаж алкогольних напоїв на розлив здійснювався у приміщенні та що споживання алкогольних напоїв здійснювалось одразу після їх придбання. Отже, факт продажу ФОП ОСОБА_1 алкогольних напоїв на розлив саме для споживання на місці не встановлено.
Представником відповідача до суду надано відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача вказує, що в ході проведення фактичної перевірки перевіряючими контролюючого органу було встановлено, що у барі за адресою: АДРЕСА_1 , позивачем не ведеться у порядку встановленому законодавством облік товарних запасів за місцем їх реалізації, а саме встановлена відсутність первинних документів на оприбуткування алкогольних напоїв на суму 18386,67 грн. Крім того, було встановлено, що у барі здійснюється реалізація алкогольних напоїв для споживання на місці без наявності статусу громадського харчування. За таких підстав, позовні вимоги є безпідставними а податкові повідомлення-рішення є законними, винесеними згідно із вимогами чинного законодавства.
Ухвалою суду від 05 жовтня 2020 року відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 16 липня 2020 року, занесеною до протоколу судового засідання, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.
Ухвалою суду від 30 грудня 2020 року зупинено провадження по справі.
Ухвалою суду від 11 лютого 2021 року, занесеною до протоколу судового засідання, поновлено провадження по справі.
Ухвалою суду від 11 лютого 2021 року, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті.
Ухвалою суду від 04 березня 2021 року зупинено провадження по справі.
Ухвалою суду від 28 травня 2021 року, занесеною до протоколу судового засідання, поновлено провадження по справі.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, просив суд відмовити в їх задоволенні.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши надані докази, суд встановив наступне.
Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 16.11.2018 року проведено державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , про що внесено запис № 25530000000015899 (а.с. 11).
17 липня 2020 року Головним управлінням ДПС в Одеській області винесено наказ № 2887 про проведення з 18.07.2020 року фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 тривалістю 10 діб, перевіряє мий період з 01.01.2019 - по дату закінчення фактичної перевірки, та видано направлення на проведення перевірки (а.с. 13, 68-69, 184-185-189).
27 липня 2020 року посадовими особами Головного управлінням ДПС в Одеській області складено акт № 1464/15-32-32-05/ НОМЕР_1 , яким встановлено, що в порушення п. 12 ст. 3 ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у барі за адресою: АДРЕСА_1 , не ведення у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів за місцем їх реалізації, а саме: перевіркою встановлено відсутність первинних документів (накладні, товарно-транспортні накладні, чеки) на оприбуткування алкогольних напоїв на суму 18386,67 грн.; в порушення ст. 15-3 ЗУ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» у барі за адресою: АДРЕСА_1 , здійснюється реалізація алкогольних напоїв для споживання на місці без наявності статусу громадського харчування (а.с. 15-16, 71-74, 190-193).
05 серпня 2020 року ФОП ОСОБА_1 подано скаргу, на яку надано відповідь та повідомлено, що висновки перевірки викладені в акті перевірки були зроблені на підставі наданих документів, є обґрунтованими та відповідають діючому законодавству (а.с. 17-18, 75-78).
17 серпня 2020 року Головним управлінням ДПС в Одеській області на підставі акту перевірки № 1464/15-32-32-05/ НОМЕР_1 від 27.07.2020 року винесено податкове повідомлення-рішення № 0015043205, яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 36773,34 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0015063205, яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 6800,00 грн. (а.с. 96-98, 194-195).
01 вересня 2020 року ФОП ОСОБА_1 подано заперечення на акт перевірки, які були залишені без розгляду (а.с. 89-95).
Згідно пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення;
Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. Види документальних перевірок, порядок планування, проведення та оформлення їх результатів, що проводяться контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.2 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, встановлюються Митним кодексом України.
Згідно пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Порядок проведення фактичної перевірки визначений статтею 80 Податкового кодексу України.
Згідно п. 80.1, пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України фФактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок визначені статтею 81 ПК України.
Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Так, правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі визначені Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Відповідно до п. 12 ст. 3 ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані, зокрема, вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку. При цьому суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам під час проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), які підтверджують облік та походження товарів, що на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
Згідно ст. 20 ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
Отже, фінансова санкція, встановлена ст. 20 ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» може бути застосована до суб'єкта господарювання в тому випадку, коли ця особа реалізує товари, які не обліковані у встановленому порядку, тобто не веде обліку товарів або веде його з порушенням порядку.
В акті перевірки зазначено, що в ході проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 податковим органом встановлено, що в порушення п. 12 ст. 3 ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у барі за адресою: АДРЕСА_1 , не ведення у порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, а саме: перевіркою встановлено відсутність первинних документів (накладні, товарно-транспортні накладні, чеки) на оприбуткування алкогольних напоїв на суму 18386,67 грн..
Також зазначено, що до акту додаються 4 вкладених аркуша, додаток № 1-4 за наявним товаром.
Зазначений акт з додатками ФОП ОСОБА_1 підписано із зауваженнями про те, що з актом не згоден, надасть зауваження. Які були викладені ним та подані відповідачу в запереченнях до Акту перевірки про результати фактичної перевірки від 27.07.2020.
При цьому суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на ненадання під час проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 документів, які підтверджують облік та походження товарів, оскільки доказів на підтвердження вказаних обставин, зокрема акту про відмову у наданні документів, відповідачем, суб'єктом владних повноважень, суду не надано.
Разом з тим, ФОП ОСОБА_1 на підтвердження походження товарів, що на момент перевірки знаходились у місці продажу до суду надано копії видаткових накладних та квитанцій, а на підтвердження обліку товарних запасів копію книги обліку доходів і витрат (а.с. 101-128).
В той же час, контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації, а також не надано жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в таких документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.
При цьому, копії видаткових накладних та квитанцій надавались ФОП ОСОБА_1 разом із запереченнями на акт перевірки, проте залишені без уваги контролюючим органом.
Отже, будь-яких інших належних та допустимих доказів на підтвердження порушення ФОП ОСОБА_1 ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації та безпосередньої їх реалізації, відповідачем, суб'єктом владних повноважень суду не надано.
За таких підстав, суд дійшов висновку, що Головним управління ДПС в Одеській області не доведено наявність в діях позивача порушення, відповідальність за яке передбачена ст. 20 ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а тому податкове повідомлення-рішення від 17.08.2020 року № 0015043205 є необґрунтованим та підлягає скасуванню.
Також, актом перевірки від 27 липня 2020 року № 1464/15-32-32-05/ НОМЕР_1 встановлено, що в порушення ст. 15-3 ЗУ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» у барі за адресою: АДРЕСА_1 , здійснюється реалізація алкогольних напоїв для споживання на місці без наявності статусу громадського харчування.
Згідно ст. 15-3 ЗУ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів, зокрема, у невизначених для цього місцях торгівлі. Продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці дозволяється тільки суб'єктам господарювання (у тому числі іноземним суб'єктам господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) громадського харчування та спеціалізованим відділам, що мають статус суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) громадського харчування, підприємств з універсальним асортиментом товарів.
Відповідно до п. 1.3, 1.5, 1.6 Правил роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 24.07.2002 р. № 219 ресторанне господарство - вид економічної діяльності суб'єктів господарської діяльності щодо надавання послуг відносно задоволення потреб споживачів у харчуванні з організуванням дозвілля або без нього. Заклади (підприємства) ресторанного господарства поділяються за типами: фабрики-кухні, фабрики заготівельні, ресторани, бари, кафе, їдальні, закусочні, буфети, магазини кулінарних виробів, кафетерії, а ресторани та бари - також на класи (перший, вищий, люкс). Відкриття закладу (підприємства) ресторанного господарства узгоджується з органами місцевого самоврядування, установами державної санітарно-епідеміологічної служби в установленому законодавством порядку.
Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ФОП ОСОБА_1 здійснює наступні види діяльності: 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (основний); 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 56.30 Обслуговування напоями; 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування.
Також, згідно даних Реєстру виданих, призупинених та анульованих ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, а також реєстр місць зберігання роздрібних партій алкогольних напоїв та тютюнових виробів, ФОП ОСОБА_1 має ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями № 15330308202002877 термін дії з 20.06.2020 року по 20.06.2021 року (https://od.tax.gov.ua/reestr-vidanih-licenziy).
Таким чином, ФОП ОСОБА_1 має право здійснювати продаж алкогольних напоїв на розлив.
При цьому, Верховний Суд в постановах від 04 вересня 2018 року по справі № 820/1335/17 та від 11 березня 2019 року по справі № 818/3895/15 висловив правову позицію щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, відповідно до якої Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» чітко зазначено щодо необхідності мати відповідний спеціальний статус, який надає право здійснювати діяльність з продажу алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці, з обов'язковою умовою споживання реалізованих алкогольних напоїв на місці. Тобто, у разі недоведеності відповідачем факту продажу алкогольних напоїв на розлив саме для споживання на місці, то застосування фінансових санкцій за порушення статті 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» є протиправним.
За таких підстав, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 17.08.2020 року № 0015063205 є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.
Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Згідно ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За таких обставин, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, на підставі наданих сторонами доказів, суд вважає, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи вищевикладене, з урахуванням приписів ч. 1 ст. 139 КАС України, з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 слід стягнути судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2102,00 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 90, 132, 139, 242-246, 250, 255 КАС України, суд, -
Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 43142370, адреса місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 17.08.2020 року № 0015043205, № 0015063205.
Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 43142370, адреса місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні 00 копійок).
Рішення може бути оскаржено в порядку та в строки встановлені ст. 295, 297 КАС України, з урахуванням особливостей, встановлених п. 15.5 Розділу VII Перехідних Положень КАС України.
Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 255 КАС України.
Повний текст рішення складено та підписано 07 червня 2021 року.
Суддя О.А. Левчук