Справа № 420/6051/20
28 травня 2021 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Бойко О.Я.,
за участі:
секретаря судового засідання Белінського Г.В.,
представника позивача Середи В.Ю.
представника відповідача Федорошина І.В.
представника відповідача Чумак О.А.
представника третьої особи Нижниченко О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінсервіс Пром» до Одеської митниці Держмитслужби, третя особа без самостійних вимог на предмет спору, Національне антикорупційне бюро України, про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вирішив у задоволенні адміністративного позову відмовити.
І. Суть спору:
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за адміністративним позовом позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінсервіс Пром», до відповідача, Одеської митниці Держмитслужби, третя особа без самостійних вимог на предмет спору, Національне антикорупційне бюро України, в якому позивач просить:
-визнати протиправним та скасувати наказ Одеської митниці Держмитслужби від 11.06.2020 №179 про проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «Фінсервіс Пром»;
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Одеської митниці Держмитслужби №00000995000, №00001005000 від 16.07.2020.
ІІ. Аргументи сторін
(а) Позиція позивача
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив:
1) Документальна невиїзна перевірка щодо дотримання вимог законодавства України з питань митної справи була проведена безпідставно. Із повідомлення про проведення документальної невиїзної перевірки неможливо встановити, які саме факти свідчать про можливе порушення платником податків законодавства з питань митної справи, у зв'язку з чим позивач був позбавлений об'єктивної можливості надати будь-які пояснення та документально підтвердити їх.
2) Відповідач провів документальну невиїзну перевірку за спірним наказом та визначив суму грошових зобов'язань з пропуском встановленого п.102.1. статті 102 ПК України строку. Період, який може бути охоплений перевіркою, становить з 16.06.2017 по 15.06.2020, а посадові особи митного органу не мають права перевіряти періоди, які не передують 1095 денному строку. Подання додаткових декларацій 10-11.01.2018 до тимчасових митних декларацій, які були оформлені в період з 17.01.2017 по 18.02.2017, було зумовлене лише протиправним рішеннями Київської міської митниці ДФС (протиправність яких встановлена остаточним рішенням суду). Саме через протиправні рішення митниці, декларант не завершив митне оформлення товарів за поданими додатковими деклараціями в період з 20.02.2017 по 03.04.2017. Помилки державного органу не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення ЄСПЛ у справі «Рисовський проти України»).
3) Факт правильності визначення митної вартості товарів, оформлених за митними деклараціями, які є предметом спірної перевірки, за першим методом - за ціною договору, був перевірений національними судами, що не потребує доказування при розгляді цієї справи.
4) Призначення перевірки спірним наказом №179 є незаконним у зв'язку з встановленням мораторію на проведення документальних перевірок на період з 18.03.2020 по останній календарний день місяця, в якому завершується дія карантину.
5) Висновки акту перевірки щодо взаємопов'язаності позивача та його контрагента-нерезидента ґрунтуються на неналежних доказах та є передчасними, оскільки використані під час перевірки матеріали кримінальної справи не відповідають положенням статті 352 МК України. Контролюючий орган та суд не мають повноважень та об'єктивно не можуть встановити обставини надання доказів, тобто встановити їх допустимість чи недопустимість. Право визнавати докази недопустимими належать виключно кримінальному суду при здійсненні кримінального провадження.
Крім того, проведення документальної невиїзної перевірки до завершення розгляду кримінальної справи порушує принцип змагальності сторін як основоположний компонент концепції «Справедливого судового розгляду» в розумінні п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Оскільки донарахування грошових зобов'язань здійснювалося виключно на підставі висновку про доведеність факту пов'язаних осіб, який жодним та належним допустим доказом не обґрунтований, то визначення таких грошових зобов'язань у спірних податкових повідомленнях-рішеннях не ґрунтується на нормах законодавства. Той факт, що продавець і покупець пов'язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови , що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.
У відповіді на відзив представник позивача вказувала, що не погоджується з аргументом відповідача стосовно непоширення мораторію на спірну перевірку. Так, на думку представника позивача, норми чинного на момент проведення перевірки законодавства з питань митної справи допускали неоднозначне (множинне) тлумачення питання проведення перевірок під час мораторію, а тому рішення повинно прийматися на користь підприємства.
Також представник позивача зазначала, що відповідач у своєму відзиві не навів жодного контраргументу проти доводів позивача щодо спливу строку проведення перевірки та щодо передчасності висновків акту перевірки, що ґрунтуються на неналежних доказах з незавершених кримінальних проваджень.
(б) Позиція відповідача
06.10.2020 відповідач до суду надав відзив на адміністративний позов в якому заперечував проти позовних вимог, просив у задоволенні адміністративного позову відмовити. Відповідач зазначав, що
1) За обставин, коли позивач на момент подання митних декларацій був пов'язаним з іноземними компаніями - контрагентами (продавцями), він всупереч вимогами МК України не зазначив про даний факт у відповідних графах декларацій митної вартості, а також не виконав свій обов'язок щодо доведення контролюючому органу обставини, що взаємозалежність покупця та продавця не вплинула на ціну товарів. Зазначені обставини не могли бути врахованими під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів та прийняття рішення про її коригування. А також унеможливили визначення митної вартості за першим методом.
2) З огляду на отриману від НАБУ документально підтверджену інформацію про пов'язаність покупця та продавця - існування пов'язаності між "BFT WORLDWIDE LIMITED", "INFORT TRADE LTD" (продавці) та ТОВ «ФІНСЕРВІС ПРОМ» (покупець) через наявність прямого або опосередкованого контролю з боку третьої особи, вартість операції могла бути використана як основа для визначення митної вартості оцінюваних товарів за основним методом, якщо б декларантом, відповідно до частини 18 ст.58 МКУ, під час митного оформлення товару було б доведено, що взаємозалежність покупця та продавця не вплинула на ціну товарів. Таким чином, позивач при митному оформленні товарів, імпортованих на митну територію України, порушив вимоги ч.18 ст.58 МКУ та визначив митну вартість товару за ціною договору без врахування вимог Митного кодексу.
3) З урахуванням встановлених обставин, через порушення п.2 ч. другої статті 52, п.4 ч.18 ст.58 МКУ визначено митну вартість на загальну суму 114 570 697, 43 грн. Встановлені порушення призвели до заниження податкових зобов'язань по сплаті митних платежів на загальну суму 19 593 297,08 грн. в т.ч. ввізне мито - 4 528 743,20 грн., ПДВ - 15 064 553.88 грн.
4) Щодо правомірності проведення перевірки під час дії мораторію відповідач зазначив, що мораторій розповсюджується лише на проведення документальних перевірок контролюючими органами, визначеними підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 МКУ, тобто податковими органами, у зв'язку з чим митні органи мають правові підстави для проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань митної справи та реалізації матеріалів відповідно до МК України.
5) Щодо скасування наказу про проведення перевірки відповідач зазначив, що оскаржуваний наказ вичерпав свою дію як акт індивідуальної дії у зв'язку з його виконанням. Відтак - його скасування не призведе до поновлення порушеного права позивача, оскільки після проведеної перевірки права платника податків можуть лише наслідками проведення відповідної перевірки у вигляді відповідних рішень податкового органу.
(в) Позиція третьої особи
07.12.2020 до суду від третьої особи надійшли письмові пояснення щодо позову, в яких представник третьої особи заперечував проти позову.
Заперечення проти позову представник третьої особи обґрунтовував тим, що оскільки перевірка позивача проводилася стосовно дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи, мораторій на її проведення не поширювався. Так, перевірка з питань державної митної справи є однією з форм митного контролю, яка відрізняється від суті, підстав та предмету документальної перевірки за ПК України.
Представник третьої особи також вказував на безпідставність посилань позивача щодо встановлення мораторію на проведення перевірок з 18.03.2020 по 31.05.2020, оскільки перевірка проводилася в інший період , а саме - з 15.06.2020 по17.06.2020.
Крім того, представник третьої особи зазначав, що існування судових рішень про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів Київської митниці ДФС, а також карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів жодним чином не свідчить про відсутність підстав для проведення перевірки, оскільки порушення, наведені в акті перевірки, не були предметом розгляду в адміністративному суді.
Щодо дотримання строків давності проведення перевірки відповідач відповідно до чинного законодавства на час проведення перевірки мав право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків не пізніше закінчення 1095 дня, з дня подання позивачем саме додаткової декларації до тимчасових декларацій, що подавалися раніше.
В додаткових поясненнях, представник вказав, що відповідач відповідно до приписів МК України та ЗУ «Про національне антикорупційне бюро України» під час проведення перевірок має право використовувати матеріали, одержані від правоохоронних органів в т.ч. Національного бюро. Відтак - відповідач правомірно використав під час проведення перевірки матеріали, одержані від детективів національного бюро та встановив факт пов'язаності продавця і покупця між собою, що вплинуло на ціну товарів.
ІІІ. Процесуальні дії у справі
27.07.2020 суд ухвалою відкрив провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження.
27.07.2020 до суду надійшло клопотання представника позивача про збільшення позовних вимог, просив визнати протиправним та скасувати наказ Одеської митниці Держмитслужби від 11.06.2020 31779 про проведення документальної невиїзної перевірки , визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №00000995000, №0000105000 від 16.07.2020.
08.10.2020 суд протокольною ухвалою прийняв заяву про збільшення позовних вимог, задовольнив клопотання представника відповідача та залучив у справу третьою особою Національне антикорупційне бюро України.
12.10.2020 суд письмовою ухвалою визнав заявлений представником позивача відвід необґрунтованим та передав справу в порядку встановленому ч.1 ст.31 КАС України з метою визначення судді для вирішення клопотання про відвід.
13.10.2020 письмовою ухвалою суд у задоволенні заяви представника позивача про відвід судді Бойко О.Я. відмовив.
11.11.2020 суд протокольною ухвалою відмовив у задоволенні клопотання третьої особи про розгляд справи в режимі відеоконференції через заперечення представника позивача у зв'язку з відсутністю у останнього технічного обладнання.
02.02.2021 суд письмовою ухвалою задовольнив клопотання позивача та витребував у Київської митниці Держмистлужби митні декларації та документи, які були підставою для митного оформлення за період з 18.03.2017 по 11.01.2018; від Одеської митниці Держмитслужби листи НАБУ, які зазначені в акті перевірки.
24.05.2021 в судовому засіданні суд усною ухвалою залучив в матеріали справи докази, які були витребувані судом, а також визнав поважними причини неподання доказів третьою особою разом із його письмовими поясненнями та долучив надані ним документи в матеріали справи.
IV. Обставини, встановлені судом
Позивач взятий на облік 12.10.2016 в ГУ ДПС В Одеській області, є платником податку на додану вартість.
Як суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності в Одеській митниці позивач взятий на облік в податковому органі 28.12.2016.
Позивач здійснює зовнішньоекономічну діяльність за КВЕД: 46.90 - неспеціалізована оптова торгівля; 46.19- діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту (том ІІ, а.с.25).
Позивач здійснив митне оформлення товарів (самоклейкі листи з ПВХ, бірки - нашивки для одягу з ПВХ, тканини з ниток різних кольорів, вибивна тканина полотняного переплетення, стрічка декоративна з синтетичних волокон та інше) за період з 17.01.2017 по 16.02.2017. ДТ оформлені за період з 10.01.2018 по 11.01.2018 у митному режимі «Імпорт» за митними деклараціями типу ІМ 40 ТН у зоні діяльності Київської міської митниці ДФС.
Ввезення товарів позивач здійснив за контрактами від 04.01.2017 №0401-2017, укладеним з компанією BFT WORLDWIDE LIMITED (Unit 1109. 11/F. Kowloon Centre 33 Ashley Road. Tsimshatsui Kowloon, Hong Kong) та від 07.02.2017 №НН укладеним з компанією INFORT TRADE LTD (Office No.515&517 A-1 Builiding Ajman Free Zone, UAE).
Відповідно до графи « 9» МД особою, відповідальною за фінансове врегулювання є ТОВ «Фінсервіс Пром».
За умовами контрактів вказані компанії (продавці) зобов'язуються поставити/продати , а позивач (покупець) приймати та сплачувати товар згідно з інвойсами.
Митна вартість заявлена позивачем за основним методом. Митні платежі сплачені на загальну суму 36 582,62 тис. грн.
Київська міська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів за тимчасовими деклараціями. У зв'язку з прийнятими рішеннями про коригування митної вартості та для випуску товару у вільний обіг, позивач сплатив митні платежі згідно з митною вартістю товарів із сплатою різниці між сумою митних платежів.
Позивач не погодився з рішеннями про коригування митної вартості товару та оскаржив їх в суді.
Одеський окружний адміністративний суд ухвалив постанову від 01.06.2017 у справі №815/2284/17, якою визнав протиправними та скасував рішення про коригування митної вартості товару Київською міською митницею ДФС. Рішення набрало законної сили.
З урахуванням рішення у справі №815/2284/17 позивач оформив додаткові митні декларації за митною вартістю, заявленою декларантом за основним методом визначення митної вартості - за ціною контракту щодо товарів, які імпортуються.
Стосовно товарів, ввезених позивачем в Україну, до відповідача надійшли листи Державної митної служби України від 07.05.2020, листи НАБУ від 04.02.2020, від 15.06.2020, від 06.08.2018. у вказаних листах НАБУ повідомляло про отримання в рамках кримінального провадження інформації, яка доводить, що позивач є пов'язаною особою з компаніями - продавцями, які прямо чи опосередковано контролюються третьою особою.
Зокрема, в листі від 04.02.2020 НАБУ повідомляє, що під час обшуку приміщень 17- 18.08.2017 на 8-9 поверхах нежитлової будівлі вилучені печатки компанії INFORT TRADE LTD, порожні листи з печаткою BFT WORLDWIDE LIMITED, а також документи, які відображають фінансово-господарську діяльність позивача. На момент здійснення обшуку власником приміщень, де відбувався обшук ( вул. Сонячна,5 в м.Одеса ), було ТОВ «Укренергобуд», одним із кінцевих бенефіціарних власників якого був ОСОБА_1 , що в сукупності з іншими матеріалами досудового розслідування вказує на його контроль над покупцем і продавцем товарів. Під час обшуку також вилучений ноутбук, який містить контракти між позивачем та його контрагентом - компанією INFORT TRADE LTD.
11.06.2020 відповідач видав наказ №179 про проведення документальної невиїзної перевірки з дотримання вимог законодавства України з питань митної справи у частині правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів за період з 18.03.2017 по 11.01.2018.
В повідомленні про проведення перевірки від 11.06.2020 вказано, що перевірка проводиться на підставі п.1 ч.2 статті 351 МК України та наказу №179 від 11.06.2020 (том ІІ, а.с.106).
За результатами проведеної перевірки відповідач склав акт від 01.07.2020 №17/7.10-19-10/40874863 (том ІІ, а.с.24-35).
Під час проведення перевірки відповідач використав наступні документи, про які зазначив в акті перевірки:
- митні декларації та документи, які були підставою для митного оформлення за період з 18.03.2017 по 11.01.2018;
- лист НАБУ від 09.08.2018 №0434-186/30721 щодо матеріалів досудового розслідування у кримінальних провадженнях №52017000000000682 від 11.10.2017; №52018000000000679 від 09.07.2018 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.364 КК України, яким надано матеріали кримінальних проваджень, що містять інформацію, яка свідчить про порушення низкою підприємств законодавства України з питань державної митної справи;
- лист Київської міської митниці ДФС від 30.01.2019 №237/7/26-70-63-01 «Щодо надання інформації та копій документів»;
- лист НАБУ від 15.02.2019 №0434186/5305 щодо матеріалів досудового розслідування у кримінальних провадженнях №52017000000000682 від 11.10.2017; №52018000000000679 від 09.07.2018 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.364 КК України, стосовно митного оформлення імпортованих в Україну товарів за митними деклараціями із недостовірними відомостями про митну вартість , здійснених низкою суб'єктів ЗЕД, в т.ч. ТОВ «Фінсервіс Пром»;
- лист НАБУ від 02.04.2019 №0434-186/10974 стосовно митного оформлення імпортованих в Україну товарів за митними деклараціями з недостовірними відомостями про митну вартість;
- лист НАБУ №0434-186/12726 від 15.04.2019 щодо копій матеріалів кримінального провадження;
- лист НАБУ від 30.03.2020 №0434-232/12073 щодо досудового розслідування у кримінальному провадженні №52017000000000636 від 26.09.2017 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст.255, ч.3 ст.212, ч.2 ст.364 КК та контролю ОСОБА_1 над іноземними компаніями;
- лист від 07.05.2020 №10967/4-02-06 Державної митної служби України, яким надано лист від 04.02.2020 №043-232/4610 Національного антикорупційного бюро України про здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №52017000000000636 від 26.09.2017 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст.255, ч.3 ст.212, ч.2 ст.364 КК України стосовно митного оформлення імпортованих в Україну товарів за митними деклараціями із недостовірними відомостями про митну вартість, здійснених низкою суб'єктів ЗЕД, у т.ч. ТОВ «Фінсервіс Пром»;
- лист НАБУ від 15.06.2020 №0434-232/21042 щодо наданих копій матеріалів кримінального провадження №52017000000000636 від 26.09.2017 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст.255, ч.3 ст.212, ч.2 ст.364 , ч.3 ст.368 КК України, які містять відомості щодо іноземних компаній;
- лист Київської митниці Держмитслужби від 17.06.2020 №7,8-1/15/7/12089 щодо надання цінової інформації.
Крім вказаних листів відповідач використовував під час проведення перевірки окремі матеріали кримінального провадження №52017000000000636, які він отримав від НАБУ в червні 2020 року. Зокрема:
- договір від 13.01.2016 про управління компанією номінальними посадовими особами і відшкодування збитків номінальними власниками, реєстраційна трастова декларація на акції для BFT WORLDWIDE LIMITED, в якому зазначено, що ОСОБА_1 є бенефіціарним власником цієї компанії;
- Анкета клієнта (юридичної особи-нерезидента Латвійської республіки) АО «Регіонала інвестиціо банка» від 31.03.2016. В анкеті клієнта №2094 від 31.03.2016 наведена інформація про те, що бенефіціарний власник компаній BFT WORLDWIDE LIMITED, INFORT TRADE LTD - ОСОБА_1, фактична адреса BFT WORLDWIDE LIMITED - вул. Сонячна, 5 в м. Одеса.
- Меморандум та статті асоціацій офшорної компанії від 23.10.2016
- Мандат для відкриття та роботи рахунків банку Emirates NBD Bank від 06.12.2016
Згідно з Меморандумом раду директорів INFORT TRADE LTD очолює ОСОБА_1 , який володіє 100% акцій підприємства.
Відповідно до Мандату для відкриття та роботи рахунків, компанія INFORT TRADE LTD погоджуються та уповноважують Emirates NBD Bank здійснювати виставлення рахунків на ім'я клієнта згідно з формою відкриття рахунків, які мають бути відкриті в Банку від імені Клієнта. Банк відкриття рахунку уповноважує клієнта INFORT TRADE LTD підписувати форму відкриття звітності та всі відповідні документи ОСОБА_1 , як власника компанії.
В листі від 04.02.2020 НАБУ вказувало, що внаслідок проведення огляду вилученої документації, що відображає фінансово-господарську діяльність позивача, дослідження руху коштів між підприємством імпортером та здійснення оплати за імпортовані товари, наявність одних і тих самих осіб, які організовували діяльність підприємства імпортера, печатки іноземної компанії на документах, які подавалися під час митного оформлення товарів є ідентичними до вилучених під час обшуку та інші встановлені обставини, які у своїй сукупності доводять контроль ОСОБА_1 на діяльністю позивача. Контроль над покупцем і продавцем третьою людиною впливали на ціну товару з метою її зменшення, чим забезпечувалося заниження розміру митних платежів, які підлягали сплаті до Державного бюджету.
Листами від 15.06.2020 №0434-232/210042 та від 17.06.2020 №0434-232/21388 додані документи, зокрема дозвіл на розголошення відомостей досудового розслідування.
Київська митниця Держмитслужби листом від 17.06.2020 надало цінову інформацію щодо раніше визначених митними органами митних вартостей, щодо ввезених на територію України позивачем. За результатами співставлення даних стосовно митних вартостей товарів, заявлених при митному оформленні, наведених до додатку У1 акту перевірки, з ціновою інформацією щодо раніше визнаних (визначеними) митними органами митних вартостях наявна в АСМО «Інспектор», перевіркою встановлено, що за 40 товарами, імпортованими на митну територію України позивачем, відсутні підстави для коригування митної вартості. За 416 товарами заявлена митна вартість товарів є меншою та належить до коригування.
У висновку в акті перевірки відповідач зазначив встановлені порушення позивачем вимог:
1. Пункту 2 частини другої статті 52, частини вісімнадцятої статті 58 Митного кодексу України. В результаті чого занижене податкове зобов'язання по сплаті ввізного мита на суму 4 528 743, 20 грн;
2. Пункту 190.1 статті 190 ПК України, що призвело до заниження податкового зобов'язання по сплаті податку на додану вартість на суму 15 064 553, 88 грн.
На підставі висновків акту перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення, якими відповідач донарахував грошові зобов'язання на загальну суму 24 491 621,35 грн., а саме:
- №00000995000 від 16.07.2020 за платежем «мито за товари, що ввозяться суб'єктами господарювання на суму 5 660 929,00 грн. ( у т.ч. основний платіж - 4 528 743,20 грн., штрафні санкції - 1 132 185, 80 грн.).
- №00001005000 від 16.07.2020 за платежем «податок на додану вартість з ввезених на територію України товарів» на суму 18 830 692,35 грн ( у т.ч. основний платіж - 15 064 553,88 грн, штрафні санкції - 3 766 138,47 грн).
V. Джерела права та висновки суду.
Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не належить до задоволення. Свій висновок вмотивовує наступним чином.
По-перше, щодо правомірності підстав для проведення перевірки. Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що з повідомлення про проведення перевірки неможливо встановити, які саме факти свідчать про можливе порушення платником податків законодавства з питань митної справи. Адже правильність визначення баз оподаткування, достовірність, повнота нарахування та сплата митних платежів при переміщенні товару через митний кордон України, у т.ч. за період з 18.03.2017 по 11.01.2018 була встановлена рішенням суду та не потребує повторного доказування.
Суд не погоджується з аргументами позивача з наступних мотивів.
Згідно з ч.5 ст.54 МК: «Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:
[…] 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;
5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;
6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю».
Відповідно до ч.1 ст.55 МК « Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів».
Згідно з ч.3 ст.345 Митного кодексу України №4495-VI (далі - МК): « Митні органи мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань митної справи щодо:
1) правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів;
2) обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування;
3) правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення;
4) відповідності фактичного використання переміщених через митний кордон України товарів заявленій меті такого переміщення та/або відповідності фінансових і бухгалтерських документів, звітів, договорів (контрактів), калькуляцій, інших документів підприємства, що перевіряється, інформації, зазначеній у митній декларації, декларації митної вартості, за якими проведено митне оформлення товарів у відповідному митному режимі;
5) законності переміщення товарів через митний кордон України, у тому числі ввезення товарів на територію вільної митної зони або їх вивезення з цієї території».
Згідно з ч.4 ст.334 МК: «Правоохоронні органи, фінансові установи та інші контролюючі органи України відповідно до законодавства на письмові запити митних органів або з власної ініціативи інформують митні органи про наявні відомості, необхідні для здійснення митного контролю».
Відповідно до ч.1 ст. 351 МК України: « Предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств.
п.1 ч.2 ст.351 МК України: « Документальна невиїзна перевірка проводиться у разі: […] виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів».
Аналіз наведених норм свідчить про можливість митного контролю у формі проведення документальної невиїзної перевірки після завершення митного оформлення контролю за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів через митний кордон було допущено порушення митного законодавства.
Вищевказане відповідає правовій позиції Верховного Суду, зазначеній в постанові від 08.05.20187 у справі №» 808/1341/14.
Відповідно до ч.4 ст.334 МК: « Правоохоронні органи, фінансові установи та інші контролюючі органи України відповідно до законодавства на письмові запити митних органів або з власної ініціативи інформують митні органи про наявні відомості, необхідні для здійснення митного контролю».
Впродовж розгляду справи суд встановив, що до відповідача надійшли листи НАБУ від 15.06.2020 №0434-232 та від 04.02.2020 №043-232/24610 з доданням копій окремих матеріалів кримінального провадження №52017000000000636 від 26.09.2017. В наданих матеріалах містилася інформація про те, що бенефіціарним власником контрагентів позивача - компаній BFT WORLDWIDE LIMITED та INFORT TRADE LTD є ОСОБА_1 , який контролював опосередковано діяльність позивача при здійсненні ним імпорту товарів на виконання контрактів з вказаними контрагентами. В судовому засіданні представник позивача підтвердила ту обставину, що ОСОБА_1 , є бенефіціарнрим власником вказаних контрагентів.
Так, в листі від 04.02.2020 містилася інформація про те, що під час проведення обшуку (17-18.08.2017) приміщень нежитлової будівлі за адресою: м.Одеса, вул. Сонячна, 5 були вилучені печатки компаній контрагентів, а також документи, що відображають фінансово-господарську діяльність позивача, ноутбук, який містить контракти між позивачем та компанією INFORT TRADE LTD, подорожні листи з печаткою компанії BFT WORLDWIDE LIMITED, договори від 13.01.2016 про управління компанією номінальними посадовими особами і відшкодування збитків номінальними власниками, реєстраційна трастова декларація на акції для BFT WORLDWIDE LIMITED, в якому вказано, що ОСОБА_1 є бенефіціарним власником цієї компанії, анкета клієнта №20594 від 31.03.2016.
Станом на момент проведення обшуку власником будівлі, у якій він відбувався, було ТОВ «Укроенергобуд» одним з кінцевих бенефіціарних власників якого був ОСОБА_1 .
В анкеті клієнта №20594 від 31.03.2016 наведена фактична адреса компанії BFT WORLDWIDE LIMITED - вул. Сонячна, 5 м.Одеса, Україна . Тобто адреса, за якою був проведений обшук та вилучені документи по фінансово-господарській діяльності позивача. Також в анкеті міститься інформація про те, що бенефіціарним власником вказаної компанії є ОСОБА_1
Разом з листами НАБУ надало відповідачу наступні документи: Меморандум та статті асоціації офшорної компанії від 23.10.2016, мандат для відкриття та роботи рахунків банку Emirates NBD Bank від 06.12.2016.
Згідно з зазначеними документами ОСОБА_1. володіє 100% акцій компанії INFORT TRADE LTD. Відповідно до Мандату для відкриття та роботи рахунків банк відкриття рахунку уповноважує ОСОБА_1 , як власника INFORT TRADE LTD підписувати форму відкриття звітності та всі відповідні документи.
В листі від 04.02.20120 №043-232/4610 повідомляється про те, що при дослідженні руху коштів між підприємством і імпортером для здійснення оплати за імпортовані товари а також з огляду на вилучені печатки іноземної компанії та на документи з печатками, які подавалися під час митного оформлення товарів було встановлено, що вони є ідентичними. Отже ці обставини разом з іншими встановленими фактами в сукупності вказують на контроль ОСОБА_1 над підприємством позивача.
Листами від 15.06.2020 №434-232/210042 від 17.06.2020 №0434-232/21388 НАБУ надано дозвіл на розголошення відомостей досудового розслідування.
Таким чином, суд вважає, що інформація у вказаній документації, яка була надіслана відповідачу НАБУ, містила достатній обсяг ознак, які свідчили про можливе порушення законодавства України з питань митної справи. Відтак - у позивача булим законні підстави для здійснення перевірки.
Водночас наявність судових рішень про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товару Київської митниці ДФС, а також карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, на які посилається позивач, жодним чином не свідчить про відсутність підстав для проведення перевірки, оскільки порушення, наведені в акті перевірки не були предметом розгляду в адміністративному суді, а визначення заниження податкових зобов'язань відбулося з підстав, які раніше не розглядалися в судовому порядку.
По-друге, щодо позиції позивача про те, що відповідач не дотримався строків давності проведення перевірки, визначених ст.102 Податкового кодексу України, суд не погоджується за такою позицією позивача.
Так, позивач посилається на те, що оскільки відповідач розпочав перевірку 15.06.2020, то період , який може бути охоплений перевіркою, становить з 16.06.2017 по 16.06.2020. Враховуючи ту обставину, що митні декларації були оформлені з 17.01.2017 по 18.02.2017 встановлений законом 1095 денний строк перевірки сплинув. При цьому позивач вказував, що подання у 2018 році додаткових декларацій до тимчасових не повинно братися до уваги, скільки воно відбулося через дії відповідача, які були визнані в судовому порядку протиправними.
Відповідно до ч.2 ст. 345 МК: «Документальні перевірки дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, проводяться митними органами з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України».
В свою чергу, згідно з ч.1 ст. 102.1 Податкового кодексу України: «Контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до статей 39 і 39-2 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації або уточнюючої декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань, в межах поданих уточнень, за такою податковою декларацією протягом 1095 днів (2555 дня - у разі проведення перевірки відповідно до статей 39 і 39-2 цього Кодексу) з дня подання уточнюючого розрахунку (декларації)».
Тобто, зазначена норма закону надає право контролюючому органу провести перевірку не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем фактичного подання декларації, якщо така декларація була подана пізніше. Таким чином, враховуючи те, що додаткові декларації позивач подав у період з 10.01.2018-11.01.2018 проведення перевірки 15.06.2020 було з дотриманням встановленого законом строку.
По-третє, щодо аргументу позивача про проведення перевірки під час встановлення мораторію, суд зазначає наступне.
Згідно з п.52-2 Підрозділу ХХ «Інших перехідних положень» Податкового кодексу України (далі - ПК) законодавець установив мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), крім: документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків; документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.7 та 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу; фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині: обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального та спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу.
Відповідно до ст.41.1. ПК Контролюючими органами є:
41.1.1. податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи;
41.1.2. митні органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань митної справи та оподаткування митом, акцизним податком, податком на додану вартість, іншими податками та зборами, які відповідно до податкового, митного та іншого законодавства справляються у зв'язку із ввезенням (пересиланням) товарів на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенням (пересиланням) товарів з митної території України або території вільної митної зони.
Тобто вказана правова норма розмежовує поняття контролюючі органи на митні органи та податкові органи. При цьому дана стаття ПК розмежовує сфери цих органів. Зокрема, контроль за дотриманням законодавства з питань митної справи законодавець поклав саме на митні органи.
Крім того, стаття 75 ПК визначає, що контролюючі органи повинні здійснювати контроль в межах наданих ним повноважень. При цьому порядок проведення перевірок митними органами встановлюється МК.
Так, згідно з п.75.1 ст.75 ПК: «Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Види документальних перевірок, порядок планування, проведення та оформлення їх результатів, що проводяться контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.2 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, встановлюються Митним кодексом України».
Отже з аналізу вказаним норм права суд робить висновок, що у податкового та митного органу різні сфери контролю. Митний контроль регулюється нормами МК, оскільки правові підстави для проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, визначаються МК України, до якого зміни пов'язані із запровадженням мораторію не вносилися.
Повертаючись до спірних правовідносин, суд звертає увагу на те, що предметом спірної перевірки було дотримання вимог законодавства України з питань митної справи у частині правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.
Таким чином, суд робить висновок, що перевірка в сфері питань митної справи була можливою, оскільки мораторій пов'язаний із запровадженням карантину на неї не поширювався.
Отже на підставі викладених обставин суд робить висновок, що відповідач видав наказ про проведення документальної перевірки, призначив та провів її на законних підставах, а відтак -позовна вимога про визнання протиправним та скасування наказу Одеської митниці Держмитслужби №179 від 11.06.2020 не належить до задоволення.
По-четверте, щодо позовної вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.07.2020 №00000995, №00001005000 суд робить висновок про те, що вона не належить до задоволення з таких мотивів.
З огляду на зміст акту перевірки, спірні податкові повідомлення - рішення були винесені на підставі висновків відповідача про порушення позивачем п. 2 частини другої статті 52, частини вісімнадцятої статті 58 Митного кодексу України.
Зокрема, відповідач під час перевірки встановив, що позивач, заявляючи митну вартість товару, не виконав свого обов'язку та не подав митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, оскільки не вказав, що покупець та продавець є пов'язаними та не довів, що взаємозалежність продавця та покупця не вплинула на товар. Як зазначає відповідач, той факт, що позивач не виконав вимоги ч.18 ст.58 МК, а саме - під час митного оформлення товару не довів, що взаємозалежність покупця чи продавця не вплинула на ціну товару, унеможливило використати вартість операції, як основний метод визначення митної вартості.
Так, згідно з п.2 ч.2 статті 52 МК: «Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:[…] подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;
Відповідно до п. 3 ч.5 ст. 52 МК Декларація митної вартості подається у разі: «[… ]якщо покупець та продавець пов'язані між собою»
В ч.2 ст.53 МК зазначено, що декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості , є документами, що підтверджують митну вартість товарів.
Згідно з Правилами заповнення декларації митної вартості, затвердженими наказом Мінфіну України №599 від 24.05.2012 (далі - Правила) в графах « 9 (а)» , « 9 (б)» декларант зазначає інформацію, коли особи вважаються пов'язаними між собою у випадках, наведених у статті 58 МК, зокрема: чи пов'язані між собою покупець та продавець, чи вплинула взаємозалежність продавця та покупця на ціну товару.
При цьому одна особа вважається такою, що контролює іншу, якщо перша особа в юридичному або практичному відношення може застосовувати обмеження до останньої або керувати нею.
В п.1.14 Правил вказано, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Згідно з ч. 5 ст.57 МК: « У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу».
При цьому ч. 6 цієї статті встановлює, що кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 58 МК:
« Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: […] покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів».
Згідно з ч.12 цієї статті: «Той факт, що продавець і покупець пов'язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів».
Частина 16 статті 58 МК передбачає: «Для цілей цього Кодексу особи вважаються пов'язаними між собою у випадках, зазначених у статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року» (далі- Генеральна угода).
В свою чергу згідно з пунктами «e», «f» ч.4 статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 Для цілей цієї Угоди особи вважаються пов'язаними між собою, тільки якщо: […] один з них безпосередньо або опосередковано контролює іншого; […]обидва безпосередньо або опосередковано контролюються третьою особою.
Відповідно до ч.1 ст.7 Генеральної угоди : « Якщо митної вартості імпортних товарів не може бути визначено згідно з положеннями статей 1 - 6 включно, митна вартість визначається з використанням обґрунтованих засобів, сумісних з принципами та загальними положеннями цієї Угоди й статті VII ГАТТ 1994 та на підставі даних, наявних у країні імпорту»
Відповідно до ч.18 ст.58 МК : «При продажу товарів між пов'язаними особами вартість операції береться за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів за першим методом, якщо декларант покаже, що така вартість є близькою до вартості однієї з нижчезазначених операцій, яка здійснювалася одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюваними товарами:
1) вартості операції при продажу непов'язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну;
2) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 62 цього Кодексу;
3) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 63 цього Кодексу».
В ч.1 статті 59 МК вказано: «У разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього».
Відповідно до ч.1 ст.60 МК: «У разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього».
Згідно з ч.2 цієї статті: « Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними».
Отже аналізуючи зазначені норми права, суд робить висновок, що у випадку існування пов'язаності продавця та покупця, у декларанта виникає обов'язок в спеціальних графах декларації зазначити про цей факт. Крім того, існування даного факту накладає на декларанта обов'язок довести митному органу, чи вплинула взаємозалежність продавця та покупця на ціну товару. Відсутність такої інформації унеможливлює відповідачу визначити митну вартість за основним методом.
Повертаючись до спірних правовідносин, суд звертає увагу, що представник позивача впродовж судового розгляду справи не заперечувала проти тієї обставини, що позивач та його контрагенти є пов'язаними особами.
Також сторонами визнавався та не заперечувався той факт, що в поданих деклараціях була відсутня інформація про пов'язаність між собою покупця та продавця, а також - чи вплинула взаємозалежність продавця та покупця на ціну товару. Відповідно - позивач не надав митному органу жодних доводів щодо останнього.
При цьому суд не погоджується з головним аргументом позивача про безпідставність висновків відповідача в акті перевірки. Зокрема, позивач посилається на те, що перелічені в акті документи, які відповідач використав під час проведення перевірки, і які стали підставою для його висновків, є передчасними, оскільки вони є матеріалами досудового розслідування та не можуть вважатися належними та допустимими доказами до прийняття судом остаточного рішення по суті кримінальної справи.
Право та обов'язок визнати докази допустимими, на думку позивача, належить виключно кримінальному суду при здійсненні кримінального провадження. Ні контролюючий орган, ні адміністративний суд таких повноважень не має. При цьому представник позивача посилалася на порушення ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод в контексті порушення принципу змагальності сторін.
Що стосується питання права відповідача використовувати матеріали досудового розслідування, надані НАБУ, суд звертає увагу на статтю 352 МК, що визначає перелік матеріалів, які можуть бути використані для підготовки висновків за результатами перевірок,: «Посадовими особами митних органів під час проведення перевірок можуть бути використані:
1) документи, визначені цим Кодексом;
2) податкова інформація;
3) експертні висновки;
4) судові рішення;
5) отримані від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджені відомості щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України або на територію вільної митної зони чи вивезення (пересилання) за межі митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення;
6) інші матеріали, отримані в порядку та спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами України».
Частинами 4-5 ст.334 МК визначено, що правоохоронні органи, фінансові установи та інші контролюючі органи України відповідно до законодавства на письмові запити органів доходів і зборів або з власної ініціативи інформують органи доходів і зборів про наявні відомості, необхідні для здійснення митного контролю.
З метою здійснення митного контролю після випуску товарів органи доходів і зборів мають право направляти письмові запити та отримувати документи або засвідчені копії, інформацію (у т.ч. в електронній формі), що стосується переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, випуску товарів та їх використання на митній території України або за її межами.
Згідно з п.2 ч.2 ст.19-2 ЗУ «Про Національне антикорупційне бюро України» […] інші державні органи, що здійснюють державний контроль за дотриманням фізичними та юридичними особами законодавства України з метою запобігання та протидії кримінальним праволпорушенням, віднесеним до підслідності Національного бюро, зобов'язані за зверненням Національного бюро проводити в межах своєї компетенції ревізії, перевірки та інші дії щодо контролю за дотриманням законодавства України фізичними та юридичними особами.
З огляду на викладені вище норми права, суд робить висновок, що відповідач під час проведення перевірки може використовувати матеріали одержані від правоохоронних органів, у т.ч НАБУ.
Суд звертає увагу на те, що під час проведення перевірки НАБУ разом з матеріалами досудового розслідування надало листи від 15.06.2020, від 17.06.2020 з дозволом на розголошення відомостей (том ІІ, а.с.98-99). Тобто відповідач використав під час проведення перевірки документи, які були ним отримані у встановленому законом порядку.
Відтак - відповідач правомірно використав матеріали, одержані від детективів НАБУ.
Щодо використання матеріалів досудового розслідування в адміністративному процесі суд звертає увагу на те, що поняття доказів встановлене в ст. 72 КАС України: «Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
2. Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів […]»
Будь-які матеріали досудового кримінального провадження для використання в рамках адміністративного процесу мають відповідати наступним ознакам:
o Бути допустимими (одержані без порушення порядку, встановленого законом);
o Бути достовірними (давати можливість встановити дійсні обставини)
o Бути належними (містити інформацію щодо предмета доказування).
Щодо допустимості доказів, відповідно до статті 74 КАС: « 1.Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування».
В цьому контексті відповідно до ст.222 КПК «Відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим».
В матеріалах справи містяться дозволи на використання матеріалів кримінального провадження під час розгляду в Одеському окружному адміністративному суді у справі №420/6051/20 (том ІІІ а.с.74, том IV а.с.1-4; томV а.с. 29-30).
Таким чином, докази отримані в порядку, встановленому законом.
Стосовно аргументів позивача про передчасність висновків зроблених до завершення розгляду кримінальної справи суд звертає увагу на те, що предметом доказування у даній справі є існування факту пов'язаності між покупцем та продавцем та зазначення цих відомостей декларантом у декларації із доведенням відсутності впливу пов'язаності на ціну товару. Сам по собі факт існування пов'язаності осіб та не зазначення цих відомостей декларантом у декларації не кваліфікується в національному законодавстві як злочин та не потребує його доведення в рамках кримінального провадження шляхом ухвалення вироку. Контролюючим органом надано право доводити пов'язаність осіб, а уразі їх спірності адміністративний суд може встановити ці обставини на підставі будь-яких даних, що містять інформацію про них.
Таким чином, суд робить висновок про те, що відсутні будь-які підстави вважати надані матеріали недопустимими доказами.
Крім того, всі докази, які є в матеріалах справи, містять інформацію щодо предмета доказування, а тому є належними.
Копії документів, які відповідач використав під час проведення перевірки, він надав в матеріали справи, а саме: копії листів НАБУ , листи ДМС України, договір від 13.01.2016 про управління компанією номінальними посадовими особами і відшкодування збитків номінальними власниками, реєстраційну трастову декларацію на акції для BFT WORLDWIDE LIMITED, в якому зазначено, що ОСОБА_1 є бенефіціарним власником цієї компанії, анкету клієнта (юридичної особи-нерезидента Латвійської республіки) АО «Регіонала інвестиціо банка» від 31.03.2016, меморандум та статті асоціацій офшорної компанії від 23.10.2016; мандат для відкриття та роботи рахунків банку Emirates NBD Bank від 06.12.2016 (том ІV, а.с.219-253).
Крім того, третя особа надала в матеріали справи похідні докази, тобто ті, що відтворюють зміст листів НАБУ, які зазначені в акті перевірки, та на підставі яких відповідач зробив свої висновки: протокол обшуку від 17.08.2017, інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, та громадських формувань, протоколи огляду (том IV а.с.127-151). Всі ці документи у своїй сукупності свідчать про факт пов'язаності позивача з іноземними компаніями-контрагентами. Разом з тим суд відхиляє висновок експерта від 14.08.2020 №СЕ - 19-20/24033- ЕК, оскільки він складений після проведення документальної перевірки та містить в собі інформацію про розмір збитків, що не є предметом даного адміністративного спору та відповідно не становить предмет доказування, а відтак- є неналежним доказом.
Суд погоджується з позицією позивача про те, що сам факт порушення кримінальної справи не вказує на існування обставин, які не потребують доказування, разом з тим зазначені обставини суд не може не враховувати для об'єктивного встановлення фактичних обставин у справі, оскільки вказані матеріали є об'єктивно самостійними документами, використовувалися під час перевірки та містять інформацію про предмет доказування.
При цьому суд зазначає, що в адміністративному процесі, як виняток із правил, у справах про оскарження рішень суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Проте це аж ніяк не означає про відступ від загального принципу змагальності сторін, коли кожна сторона повинна подати докази не тільки на підтвердження обставин, на які вона посилається, а також протилежні докази на спростування обставин, про які стверджує інша сторона. Так, впродовж судового розгляду справи представник позивача на запитання суду не заперечила факт проведення обшуку та вилучення за фактичною адресою бенефіціара іноземних компаній-контрагентів документи щодо фінансової господарської діяльності підприємства позивача, пусті бланки з печаткою позивача та не висловила свої контраргументи стосовно даної події.
Також суд звертає увагу на те, що під час проведення перевірки та в судовму засіданні відповідач посилається на те, що використані ним під час перевірки матеріали вказують на контроль третьою особою над покупцем і продавцем. Проте позивач впродовж судового розгляду справи, визнаючи факт пов'язаності, не вказав на обставини продажу, які б спростовували вказані обставини та свідчили б про прийнятність вартості операції та вказаної ним митної вартості.
Принцип змагальності, який відноситься до основних засад адміністративного провадження, відповідно до ч.1 ст.9 КАС України передбачає свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто сторони є вільними у використанні своїх процесуальних прав, у спосіб, передбачений КАСУ. У зв'язку з цим розумно було б очікувати від другої сторони, а не тільки від сторони суб'єкта владних повноважень контраргументи на доводи останнього. У учасників справи був вільний доступ до ознайомлення з всіма матеріалами справи, судом надавалося достатньо часу для ознайомлення з ними. Сторони мали можливість належним чином підготуватися до обґрунтування своєї позиції та корегувати свою лінію доводів. В цьому контексті суд не погоджується з доводами позивача, що використання матеріалів кримінального провадження призводить до порушення принципу змагальності. Адже баланс інтересів сторін не на користь позивача буде порушений не тим, що в матеріалах справи знаходяться окремі матеріали кримінального провадження, а існуванням ситуації, коли сторона не матиме можливість ознайомитися з ними , приймати участь у їх дослідженні, або в неї не буде достатньо часу для підготовки своїх доводів, міркувань та заперечень.
Однак, насамперед, суд головним чином при вирішенні даного спору бере за основу те, що представник позивача впродовж судового розгляду справи визнала факт пов'язаності осіб та не заперечувала проти тієї обставини, що відповідач не вказав дані відомості у деклараціях та відповідно не надав жодних доводів митному органів ні під час розмитнення товару, ні під час перевірки стосовно того, що пов'язаність осіб не вплинула на ціну товару. Оскільки не має потреби доводити ті обставини, які визнаються сторонами, суд обставину щодо пов'язаності позивача з його іноземними компаніями-контрагентами виключає із предмета доказування, яку відповідно до статті 78 КАСУ не потрібно доводити.
Відповідно до п.п.54.3.6 п.54.3.ст.54 Податкового кодексу України суми податкових зобов'язань платника податків визначаються якщо 54.3.6. результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.
Згідно з п. 190.1 ст.190 ПК базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.
На підставі викладеного, суд робить висновок, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб встановлений законом, а тому позовна вимога про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень не належить до задоволення.
VI. Судові витрати
Оскільки суд зробив висновок про відмову у задоволенні позову, судові витрати впродовж розгляду даної справи у відповідача були відсутні, суд не здійснює розподіл судових витрат.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст 2, 139, 244-246 КАС України, суд -
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінсервіс Пром» до Одеської митниці Держмитслужби, третя особа без самостійних вимог на предмет спору, Національне антикорупційне бюро України, про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - відмовити
Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду подається протягом тридцяти днів. Оскільки справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.
Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до Одеського апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений та підписаний 07 червня 2021 року.
Суддя О.Я. Бойко
.