ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"31" травня 2021 р. справа № 300/746/21
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Шумей М.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання бездіяльність протиправною та зобов'язання до вчинення дії, -
ОСОБА_1 (надалі, також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся в суд з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі, також - відповідач) про визнання протиправним зменшення позивачу відсоткового значення розміру пенсії з 74% до 70% сум грошового забезпечення, відмови у здійсненні такого перерахунку з 01.01.2016 та зобов'язання провести перерахунок і виплату, з урахуванням уже виплачених сум, пенсійного забезпечення у 74-відсотковому розмірі сум грошового забезпечення з 01.01.2016.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено про те, що відповідачем протиправно, із помилковим застосуванням статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", проведено перерахунок пенсії за вислугу років, зменшивши розмір процентної складової грошового забезпечення із 74% до 70% відповідних сум грошового забезпечення, що призвело до невірного визначення розміру пенсії позивачу, та окрім цього, неправомірно відмовлено у здійсненні такого перерахунку із застосуванням 74-відсоткового розміру відповідного грошового забезпечення. Позивач переконаний, що для перерахунку пенсії мають застосовуватись норми закону, що визначають її розмір у відсотках відповідних сум грошового забезпечення, які діяли саме на момент первинного призначення пенсії, а розмір уже призначеної пенсії в процентному співвідношенні не може бути зменшений навіть при зміні діючого законодавства.
ОСОБА_2 вважає такі дії відповідача неправомірними, вчиненими всупереч нормам чинного законодавства, які грубо порушують його право на пенсійне забезпечення в належному розмірі.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.03.2021 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), відповідно до статті 263 КАС України.
Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву від 22.03.2021 №0900-0803-8/9956, що надійшов на адресу суду 26.03.2021. У відзиві представник Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зазначила про те, що на час призначення пенсії позивачу максимальний загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", становив 90% відповідних сум грошового забезпечення. Також, у відзиві зазначено про те, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" та Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011, Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27.03.2014, на момент проведення перерахунку пенсії позивачу у 2016 році, максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" становив 70% відповідних сум грошового забезпечення. А тому, враховуючи наведені зміни у Законі, відповідачем правомірно здійснено перерахування пенсії позивачу в розмірі 70 відсотків сум грошового забезпечення.
Враховуючи наведене, вимоги позивача заявлені у позовній заяві, на переконання представника відповідача, є необґрунтованими, та такими, що задоволенню не підлягають.
Розглянувши у відповідності до вимог статті 263 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності позовну заяву, відзив на позов, письмові докази, наявні в матеріалах даної адміністративної справи, судом встановлено такі обставини.
Відповідно до протоколу про призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_2 , починаючи з 2006 року призначено пенсію з урахуванням вислуги, що становить 28 років служби, у розмірі 74% відповідних сум грошового забезпечення.
Відповідно до змін внесених Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 №3668-VІ та Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27.03.2014 №1166, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області з 01.01.2016 проведено ОСОБА_2 відповідний перерахунок пенсії. При цьому, відповідач застосував новий максимальний розмір грошового забезпечення - 70%, який визначений частиною 2 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", в редакції чинній на момент здійснення перерахунку.
Не погоджуючись із застосованим обмеженням щодо максимального розміру грошового забезпечення, позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою, у якій висловив прохання здійснити перерахунок пенсії із застосуванням 74-відсоткового максимального розміру грошового забезпечення та у відповідь отримав листа №903-609/М-02/8-0900 від 24.02.2021, у якому зазначено, що відповідно до змін внесених Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 №3668-VІ та Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27.03.2014 №1166, при здійсненні перерахунку розмір пенсії за вислугу років не може перевищувати 70% відповідних сум грошового забезпечення, а тому розмір пенсії позивача встановлено саме в розмірі 70% сум грошового забезпечення. Також, відповідач зазначив, що рішенням Верховного Суду від 04.02.2019 по справі №240/5401/18 визнано протиправними дії Пенсійного фонду України щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії до 70%, однак, зміни щодо збільшення відсотків максимального розміру пенсії до чинної статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» не вносилися, нових умов, порядку та розмірів для перерахунку пенсії особам, зазначеним в пунктах 1, 2 Постанови №103 Кабінетом Міністрів України не визначено, а тому, у Головного управління немає ні законних підстав ні відповідних повноважень для проведення перерахунку пенсії.
Не погоджуючись з такими діями відповідача щодо перерахунку пенсії з 01.01.2016 в розмірі 70% грошового забезпечення, позивач звернувся з даним позовом до суду.
При вирішенні вказаного спору суд виходив з наступного нормативно-правового регулювання спірних правовідносин.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними (частини перша і друга даної статті).
Приписами ч. 3 ст. 46 Конституції України передбачено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, визначає Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" N 2262-XII від 09.04.1992.
Закон має на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію за цим Законом, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом, і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України.
Держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Відповідно до ч. 4 ст. 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" № 2262-ХІІ від 09.04.1992 усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Згідно з п. 1 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45 пенсії, призначені відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон), у зв'язку із підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" №103 від 21.02.2018 постановлено перерахувати з 1 січня 2016 р. пенсії, призначені згідно із Законом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) за прирівняною посадою з розміру грошового забезпечення поліцейського, враховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, відсоткову надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за січень 2016 р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 р. № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" (Офіційний вісник України, 2015 р., № 96, ст. 3281). Розмір премії визначається у середніх розмірах, що фактично виплачені за відповідною посадою (посадами) поліцейського за січень 2016 року.
Виплату перерахованих відповідно до абзацу першого цього пункту пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) проводити з 1 січня 2018 року. Сума перерахованих пенсій для виплати за період з 1 січня 2016 р. по 31 грудня 2017 р. обчислюється органами Пенсійного фонду України станом на 1 січня 2018 р. та виплачується після виділення коштів на їх фінансування з державного бюджету в такому порядку: з 1 січня 2019 р. по 31 грудня 2019 р. - щомісяця окремою сумою у розмірі 50 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 1 січня 2016 р. по 31 грудня 2017 року; з 1 січня 2020 р. - щомісяця окремою сумою у розмірі 100 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 1 січня 2016 р. по 31 грудня 2017 р. та до забезпечення повної виплати розрахованої суми (абзац 2 пункту 3 Постанови №103).
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на підставі постанови Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" № 103 від 21.02.2018 року органом пенсійного фонду здійснено перерахунок призначеної позивачу пенсії, виходячи із 70% відповідних сум грошового забезпечення.
Вказана обставина підтверджується протоколом за пенсійною справою №00-7594 (МВС) від 01.01.2016 (а.с.8) і листом відповідача №903-609/М-02/8-0900/21 від 24.02.2021 (а.с. 10), яким останній повідомив позивача, що перерахунок пенсії здійснено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 "Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" в розмірі 70% грошового забезпечення.
Відповідно до ст.13 Закону № 2262-ХІІ (в редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії) пенсії за вислугу років призначаються, зокрема, в таких розмірах: а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.
Максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
Суд зазначає, що позивачу була призначена пенсія за вислугу років у розмірі 74 % відповідних сум грошового забезпечення. Вказана обставина сторонами не заперечується.
Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" № 3668-VI від 8 липня 2011 року, який набрав чинності 01.10.2011, внесено зміни до частини 2 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року № 2262-XII, яким встановлено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 80 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
Таким чином, з 01.10.2011 положення частини 2 статті 13 Закону № 2262-ХІІ щодо визначення граничного розміру пенсії за вислугу років 90 % відповідних сум грошового забезпечення втратили чинність у зв'язку з внесенням змін до редакції цієї статті Законом №3668-VІ.
Крім того, відповідно до Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання України" №1166-VІІ від 27.03.2014, який набрав чинності 01.04.2014 було внесено зміни до в ч. 2 ст. 13 ЗУ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" № 2262-ХІІ (на підставі якої позивачеві обраховується пенсія), де цифри "80" замінили на цифри "70" (максимальний розмір пенсії).
Вказане і слугувало підставою для проведення перерахунку пенсії позивача в розмірі 70% грошового забезпечення.
З цього приводу суд зазначає, що згідно із ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей.
Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Згідно із ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Роз'яснення вказаної норми наведено в рішенні Конституційного Суду України №1-рп/99 від 09.02.1999, зі змісту якого слідує, що ч. 1 ст. 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Неприпустимість зворотної дії нормативно-правового акта полягає в тому, що запроваджені ним нові норми не можуть застосовуватись до правовідносин, які існували раніше.
Таким чином, суд погоджується з доводами позивача, що призначення та перерахунок пенсії є різними за змістом та механізмом процедурами їх проведення, а тому зміни, внесені до ч. 2 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 80 відсотків, а потім 70 відсотків грошового забезпечення, не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії.
Відтак, суд дійшов висновку, що при перерахунку пенсії позивачу має застосовуватись та норма, яка визначає розмір грошового забезпечення у відсотках на момент призначення пенсії.
Аналогічну позицію щодо застосування норм права висловив Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 24.04.2018 у справі № 686/12623/17 (провадження № К/9901/849/17).
Відтак, суд відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України, передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
А тому відповідач, здійснивши перерахунок пенсії позивачу в розмірі 70% грошового забезпечення з 2016, що підтверджується розрахунком за пенсійною справою №00-7594 від 01.01.2016, діяв протиправно.
Таким чином, відповідача слід зобов'язати провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2016 у розмірі 74 відсотків сум грошового забезпечення та виплачувати у такому розмірі, відповідно до абзацу 2 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" починаючи з 01.01.2016 із врахуванням раніше виплачених сум, тобто так, як це передбачено вказаною постановою.
Стосовно вимоги про зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії починаючи за період з 01.01.2016, суд зазначає наступне.
Згідно частини 2 статті 51 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.
Частиною 3 статті 51 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" визначено, що перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Як встановлено судом вище, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснило такий перерахунок пенсії позивача, однак протиправно зменшило розмір відсоткової складової грошового забезпечення з 74% до 70% відповідних сум грошового забезпечення.
Враховуючи те, що позивач набув право на перерахунок пенсії з 01.01.2016, проте такий не був проведений з вини уповноважених органів, суд прийшов до переконання про зобов'язання здійснити перерахунок раніше призначеної пенсії з дати виникнення цього права (з 01.01.2016) без обмеження будь-яким строком.
З врахуванням вищенаведеного, позовні вимоги позивача є підставними та підлягають задоволенню.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо зменшення розміру пенсії проведення ОСОБА_1 розміру пенсії з 74% до 70 % відповідних сум грошового забезпечення.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2016 року, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 74% сум грошового забезпечення, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повне найменування учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )
відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ - 20551088, вул. Січових Стрільців, буд. 15, м. Івано-Франківськ, 76018).
Суддя Шумей М.В.