ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"18" травня 2021 р. справа № 300/3891/20
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді Шумея М.В.,
при секретарі Шпак М.М.,
за участю: представників позивача Лучко О.Б., Аверкової Н.О.,
представника відповідача Карпаш Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРУК ВУД" до Управління Держпраці в Івано-Франківській області про скасування припису і постанови №ІФ12068/1669/АВ/П/ПТ/Д-ФС від 09.12.2020, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "ФАРУК ВУД" (надалі, також - позивач, ТОВ "ФАРУК ВУД") звернулося до суду з адміністративним позовом до Управління Держпраці в Івано-Франківській області (надалі, також - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови Управління Держпраці в Івано-Франківській області №ІФ12068/1669/АВ/П/ПТ/Д-ФС від 09.12.2020 про накладення штрафу у розмірі 300000,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позиція відповідача щодо наявності між позивача та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 трудових відносин є помилковою, оскільки ОСОБА_6 є перекладачем та другом співзасновника ТОВ "ФАРУК ВУД" ОСОБА_7 , а інші зазначені особи йому невідомі. Вказав також, на порушення його права на захист під час розгляду справи про накладення фінансової санкції Управлінням Держпраці. За таких обставин, на переконання позивача, оскаржена постанова про накладення штрафу є безпідставною, незаконною та підлягає скасуванню.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.12.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Від представника позивача, 31.12.2020, надійшла заява про забезпечення позову.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.01.2021 відмовлено в забезпеченні позову.
Представником позивача, 19.01.2021, подано клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження із викликом сторін.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.01.2021 зазначене клопотання задоволено.
Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 20.01.2021. Представник відповідача у відзиві від 16.01.2021 за №17-09/15-10/239 проти заявлених позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві, який міститься в матеріалах справи. Зазначив, що інспектором праці проведено інспекційне відвідування позивача, за результатами якого виявлені порушення законодавства про працю та складено Акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю №ІФ12068/1669/АВ від 11.11.2020. В даному акті зазначені порушення законодавства про працю, а саме встановлено, що директор ОСОБА_8 допустив до роботи шість працівників без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та не повідомив центральний орган виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. За таких обставин, відповідач просить суд в задоволенні позову відмовити.
Від представника позивача, 25.01.2021, надійшла відповідь на відзив із запереченнями проти тверджень відповідача викладених у відзиві на позовну заяву та серед іншого вказала на те, що у проваджені Тисменицького районного суду Івано-Франківської області перебувають дві справи щодо порушення директором ТОВ "ФАРУК ВУД" ОСОБА_8 ч.1 та ч.3 ст. 41 КУпАП, рішення за результатами розгляду яких, планує долучити до матеріалів цієї справи.
Представником позивача, 12.03.2021, подано клопотання про долучення до матеріалів справи додаткові докази, а саме постанови Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 27.01.2021.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримала повністю, з підстав викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.
Представник відповідача проти позовних вимог заперечила вказала на їх безпідставність.
Свідок ОСОБА_9 вказав на те, що ним при проведені перевірки ТОВ «Кая Україна» встановлено, що останнє не здійснює господарську діяльність за адресою: АДРЕСА_1 ), а працівники, які знаходились на території підприємства інформували, що працюють без укладення трудового договору у ТОВ «Фарук Вуд».
Свідок ОСОБА_6 вказав на те, що він працює у ТзОВ «Захід шпон» з 20.04.2018 і по сьогоднішній день на посаді директора. Пояснення які містяться в матеріалах справи ним не надавались.
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, встановив наступне.
Відповідно до наказу від 02.11.2020 за №1166-Д (а.с. 69) та направлення від 02.11.2020 за №15-10/7002 (а.с. 70), на підставі пп. 3 п. 5, п. 9 Порядку №823 Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області проведено інспекційне відвідування з питань дотримання вимог законодавства про працю в частині належного оформлення трудових відносин у ТОВ "Кая Україна".
Згідно із службовою запискою №118 від 03.11.2020, інспектором при проведені перевірки ТОВ «Кая Україна» встановлено, що останнє не здійснює господарську діяльність за адресою: АДРЕСА_1 ), а працівники, які знаходились на території підприємства інформували, що працюють без укладення трудового договору у ТОВ «Фарук Вуд». На підставі наведеного просить начальника Управління Держпраці в Івано-Франківській області видати наказ про проведення інспекційного відвідування ТОВ "ФАРУК ВУД" з питань дотримання законодавства про працю в частині належного оформлення трудових відносин з найманими працівниками.
Відповідно до наказу від 03.11.2020 за №1176-Д (а.с. 73) та направлення від 03.11.2020 за №15-10/7035 (а.с. 74), на підставі пп. 3 п. 5, п. 9 Порядку №823 Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області проведено інспекційне відвідування з питань дотримання вимог законодавства про працю в частині належного оформлення трудових відносин у ТОВ "ФАРУК ВУД".
В результаті здійсненої перевірки відповідачем складено акт №ІФ12068/1669/АВ від 11.11.2020 (а.с. 75), який позивач отримав 16.11.2020. Відповідно до вказаного акта, працівниками відповідача встановлено, що директор ТОВ "ФАРУК ВУД" ОСОБА_8 порушив вимоги частини 3 статті 24 КЗпП України та фактично допустив до роботи без належного оформлення трудових відносин шість працівників та допустив до роботи одного працівника без повідомлення про прийняття на роботу, чим порушив вимоги ПКМУ №413.
На підставі вищезазначеного акту відповідачем складено припис про усунення виявлених порушень від 11.11.2020 за №ІФ12068/1669/АВ/П, яким зобов'язано позивача усунути описані порушення у строк до 07.12.2020 (а.с. 79-80).
Інспектором праці, 11.11.2020, складено попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю, 16.11.2020 - протокол про адміністративне правопорушення №ІФ12068/1669/АВ/П/ПТ1 та протокол про адміністративне правопорушення №ІФ12068/1669/АВ/П/ПТ.
Надалі начальником Управління Держпраці, за результатами розгляду справи, 27.12.2019 винесено оскаржену постанову №ІФ12068/1669/АВ/П/ПТ/ТД-ФС, якою накладено на позивача штраф на суму 300000,00 грн. на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України за порушення позивачем вимог частини 3 статті 24 КЗпП України.
27.01.2021 Тисменицьким районним судом у справі про адміністративне правопорушення №352/2458/20 винесена постанова, якою провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_8 за ч. 3ст.41 КУпАП - закрито на підставі п.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
На переконання позивача, дана постанова є протиправною та такою, що підлягає скасуванню, і як наслідок, з метою захисту свого порушеного права позивач звернувся із позовною заявою до суду.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Главою XVIII КЗпП України врегульовано здійснення нагляду і контролю за додержанням законодавства про працю. Так, статтею 259 цього Кодексу передбачено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.
Наказом Державної служби України з питань праці від 04.02.2016 №8 затверджено Положення про Управління Держпраці в Івано-Франківській області, відповідно до якого, здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб є одним з основних завдань Управління.
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю визначає Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295 (далі - Порядок №295).
Згідно з пунктом 2 вказаного Порядку, державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, Держпраці та її територіальних органів.
За результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення, що передбачено пунктом 19 Порядку №295.
Відповідно до пункту 23 Порядку №295, припис є обов'язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об'єктом відвідування порушень законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.
Положеннями пункту 11 Порядку №295 передбачено, що інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право, серед іншого, під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об'єкта відвідування, в яких використовується наймана праця; наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об'єкта відвідування запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення.
Суд звертає увагу на те, що згідно положень частиною 5 статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов'язані пред'явити керівнику суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб'єкту господарювання копію посвідчення (направлення). Посадова особа органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд (контроль) суб'єкта господарювання. Суб'єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред'явили документів, передбачених цією статтею.
Положення цих норм кореспондуються зі статтею 10 зазначеного Закону, яка визначає право суб'єкта господарювання не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів нагляду, зокрема: внаслідок ненадання ними копій документів, передбачених цим Законом, або якщо надані документи не відповідають вимогам цього Закону; органом державного нагляду (контролю) не була затверджена та оприлюднена на власному офіційному веб-сайті уніфікована форма акта, в якій передбачається перелік питань залежно від ступеня ризику.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 24.12.2010 у справі №21-25а10, саме на етапі допуску до перевірки юридична особа може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні такої перевірки.
Аналогічна правова позиція викладена і у постановах Верховного суду від 10.05.2018 у справі №806/2127/16 (адміністративне провадження №К/9901/35465/18) та від 08.08.2018 у справі №П/811/1680/17 (адміністративне провадження №К/9901/11219/18).
Суд встановив, що позивач допустив інспектора праці до перевірки, що підтверджується його підписом на направленні від 03.11.2020 за №15-10/7035, а також даний факт не заперечується позивачем.
Пунктом 27 Порядку №295 передбачено, що у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об'єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.
Так, встановивши порушення позивачем вимог, визначених частиною 3 статті 24 КЗпП України, згідно з якою працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, відповідачем винесено оскаржену постанову №ІФ12068/1669/АВ/П/ПТ/ТД-ФС, якою накладено на позивача штраф на суму 300000,00 грн.
При винесенні вказаної постанови відповідач керувався приписами абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України (чинної на момент виникнення спірних правовідносин), згідно з якою юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
Суд встановив, що під час інспекційного відвідування в позивача інспектором встановлено, що фізична особа ОСОБА_1 виконував обов'язки водія навантажувача. ОСОБА_1 надав пояснення, що працює у ТОВ «Фарук Вуд» на посаді водія навантажувача з початку жовтня 2020. Трудовий договір з ним не укладено, так як він проходить стажування. Фізична особа ОСОБА_2 виконував обов'язки механіка. ОСОБА_2 надав пояснення, що працює у ТОВ «Фарук Вуд» на посаді механіка з початку жовтня 2020 року. Трудовий договір з ним не укладався, та як він проходить стажування. Фізична особа ОСОБА_3 виконував обов'язки різноробочого. ОСОБА_3 надав пояснення, що працює у ТОВ «Фарук Вуд» на посаді різноробочого з середини вересня 2020 року. Трудовий договір з ним не укладався, та як він проходить стажування. Фізична особа ОСОБА_4 виконував обов'язки сторожа. ОСОБА_4 надав пояснення, що працює у ТОВ «Фарук Вуд» на посаді сторожа з 2018 року. Трудовий договір з ним не укладався. Фізична особа ОСОБА_10 виконував обов'язки механіка. ОСОБА_10 надав пояснення, що працює у ТОВ «Фарук Вуд» на посаді механіка з початку жовтня 2020 року. Трудовий договір з ним не укладався, та як він проходить стажування. ОСОБА_10 є громадянином Турецької Республіки. Фізична особа ОСОБА_6 виконував обов'язки майстра. ОСОБА_6 надав пояснення, що працює у ТОВ «Фарук Вуд» на посаді майстра з початку жовтня 2020 року. Трудовий договір з ним не укладався, та як він проходить стажування. ОСОБА_6 є громадянином Турецької Республіки.
05.11.2020 року директор ТОВ «Фарук Вуд» надав пояснення, ОСОБА_6 є другом засновника ОСОБА_11 .
Таким чином, Управління Держпраці в Івано-Франківській області під час проведення перевірки дійшло до висновку, що позивач допустив до роботи вищевказаних працівників без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та не повідомив центральний орган виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, чим порушив вимоги частини 3 статті 24 КЗпП України.
Згідно з частиною другою статті 2 КЗпП України, працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.
Відповідно до частини 1 статті 21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим за підстав, наведених в частині першій статті 24 КЗпП України.
Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина третя статті 24 КЗпП України).
На виконання частини третьої статті 24 КЗпП України Кабінет Міністрів України прийняв постанову «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу» № 413 від 17.06.2015 (далі - Постанова №413).
За правилом, визначеним Постановою №413 повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором.
Інформація, що міститься у повідомленні про прийняття працівника на роботу, вноситься до реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами 2-7 статті 53 Закону України «Про зайнятість населення» визначено постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення» від 17.07.2013 за №509 (далі - Порядок №509).
Відповідно до пункту 2 Порядку №509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками.
Штрафи можуть бути накладені, зокрема, на підставі акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу. Уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу. Справа розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд (пункти 3, 4 Порядку №509). У разі надходження від суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого порушено справу, обґрунтованого клопотання про відкладення її розгляду, строк розгляду справи може бути продовжений уповноваженою посадовою особою, але не більше ніж на 10 днів (пункт 5 Порядку №509). Згідно пунктом 6 Порядку №509 про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. В пункту 7 Порядку №509 визначено, що справа розглядається за участю представника суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.
За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу (пункт 8 Порядку №509).
Частиною 1 статті 265 КЗпП України передбачено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
Абзацом 2 частини 2 статті 265 КЗпП України встановлено, що юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
За змістом частин 3, 4 статті 265 КЗпП України штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.
Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Водночас, відповідальність за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) передбачено також КУпАП. Відповідно до частини 3 статті 41 КУпАП, фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), допуск до роботи іноземця або особи без громадянства та осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, на умовах трудового договору (контракту) без дозволу на застосування праці іноземця або особи без громадянства - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб-підприємців, які використовують найману працю, від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, частиною 2 статті 265 КЗпП України і частиною 3 статті 41 КУпАП передбачено відповідальність для фізичних осіб-підприємців, які використовують найману працю, у вигляді штрафу, за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).
Штраф за частиною 2 статті 265 КЗпП України є фінансовою санкцією, яка накладається постановою уповноваженої посадової особи Держпраці, що може бути оскаржена в судовому порядку, а штраф за частиною 3 статті 41 КУпАП є адміністративною відповідальністю і накладається згідно із рішенням суду за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Суд звертає увагу, що і стаття 265 КЗпП, і стаття 41 КУпАП були викладені в такій редакції Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» від 28.12.2014.
Вищезазначений Закон передбачав введення статтею 265 КЗпП України фінансових санкції для роботодавців - юридичних та фізичних осіб-підприємців, у вигляді штрафу у розмірі від 1 до 30 мінімальних заробітних плат за допуск працівника до роботи без оформлення трудових відносин, оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, виплати заробітної плати без нарахування та сплати єдиного внеску та податків, порушення термінів виплати заробітної плати більш ніж за один місяць, виплати не в повному обсязі, недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці та порушення інших вимог трудового законодавства.
Натомість, стаття 41 КУпАП мала на меті запровадити штрафи для посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб-підприємців, які використовують найману працю за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудових відносин; за незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів чи у зв'язку з повідомленням ним про порушення вимог Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» іншою особою, а також інше грубе порушення законодавства про працю.
Тобто, ключовою відмінністю цих двох статей є суб'єктний склад правопорушення. Завдяки цьому, одночасно до відповідальності може бути притягнено юридичну особу як роботодавця (за статтею 265 КЗпП України) та посадову особу цієї юридичної особи (за статтею 41 КУпАП) за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудових відносин.
Однак, притягнення до відповідальності ТОВ "ФАРУК ВУД" на підставі абзацу другого частини 2 статті 265 КЗпП України і директора ТОВ "ФАРУК ВУД" частини 3 статті 41 КУпАП, повністю збігаються об'єкт і вид порушення (допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору).
Судом встановлено, що за допуск фізичної особи до роботи без оформлення трудового договору директора ТОВ "ФАРУК ВУД" притягнуто до адміністративної відповідальності постановою Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 27.01.2021, якою провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_8 за ч. 3 ст.41 КУпАП - закрито на підставі п.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Зазначена постанова набрала законної сили 09.02.2021.
Відповідно до частини 2 статті 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Тисменицьким районним судом Івано-Франківської області встановлено, що у доданих до матеріалів справи поясненнях відсутні ідентифікуючі дані вищевказаних осіб, а саме: адреса проживання, чи будь-який інший засіб зв'язку, документ, який посвідчує особу. Крім того не зазначено розмір заробітної плати чи режим роботи на підприємстві. Одночасно, дані пояснення заповнені інспектором з праці, який проводив перевірку шляхом заповнення заздалегідь підготовленого бланку. Стосовно дотримання порядку відібрання пояснень в ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які є громадянами іноземної держави та, як зазначено самим інспектором, не володіють українською мовою, суд зазначає, що пояснення наявні в матеріалах справи суд до уваги не приймає додатково ще з підстав відсутності при вчиненні даної дії перекладача.
Таким чином, пояснення викладенні в акті перевірки на підставі якого винесені оскаржуваний припис та постанова про накладення штрафу, не можуть вважитися як належними та допустимими доказами.
Крім того, у наказі від 03.11.2020 підставою для ппроведення заходу контролю ТОВ «Фарук Вуд» є підпункт 3 пункт 5 Порядку №823.
Відповідно до підпункту 3 пункту 5 Порядку №823, підставами для здійснення інспекційних відвідувань є зокрема рішення керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань, прийняте за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту.
Відтак, інформація викладена у службовій записці інспектора праці, не є інформацією, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту.
Враховуючи наведене суд, вважає, що начальником Управління Держпраці в Іано-Франківській області протиправно видано наказ від 03.11.2020 за №1176-Д (а.с.73) та направлення від 03.11.2020 за №15-10/7035 (а.с.74), на підставі пп. 3 п. 5, п. 9 Порядку №823 Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області про проведення інспекційного відвідування з питань дотримання вимог законодавства про працю в частині належного оформлення трудових відносин у ТОВ "ФАРУК ВУД".
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.
Слід зазначити, що частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994, серія A, №303-A, пункт 29).
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (пункт 1); обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (пункт 3); безсторонньо (пункт 4); добросовісно (пункт 5); з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації (пункт 7); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (пункт 8); своєчасно, тобто протягом розумного строку (пункт 10).
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень не обґрунтував обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, а позивач довів ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому позов підлягає до задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці в Івано-Франківській області на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 6540,30 грн.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати припис про усунення виявлених порушень №ІФ12068/1669/АВ/П від 11.11.2020 року та постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ІФ12068/1669/АВ/П/ПТ/ТД-ДФ від 09.12.2020 року, винесені Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці в Івано-Франківській області (вул. Незалежності, 67,м. Івано-Франківськ,76018, код ЄДРПОУ 39784625) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРУК ВУД" (вул. Василіянок, 62 а, м. Івано-Франківськ,76018, код ЄДРПОУ 43538094) 6534 (шість тисяч п'ятсот тридцять чотири) грн. 30 коп судових витрат із сплати судового збору.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Шумей М.В.
Рішення складене в повному обсязі 24 травня 2021 р.