07 червня 2021 рокуСправа № 280/4342/21
м. Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суду у складі головуючого судді Стрельнікової Н.В., розглянувши матеріали позовної заяви
Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод БУДМАШ»
до Приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Котула Артема Михайловича
про визнання протиправною та скасування скасування постанови,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод БУДМАШ» (позивач) до Приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Котула Артема Михайловича (відповідач), у якому позивач просить: визнати протиправною та скасувати постанову відповідача про відкриття виконавчого провадження ВП №65264832 від 07.05.2021.
Розглянувши матеріали позовної заяви суд зазначає наступне.
За приписами п. 4 ч. 1 ст. 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін «судом, встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» [див. рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. Фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися «судом, встановленим законом», національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.
Отже, поняття «суд, встановлений законом» зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст.3 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи;
Відповідно до ч.1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Суд зауважує, що особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця встановлені ст.287 КАС України.
Відповідно до ч.1 ст.287 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Тобто, якщо законом встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, то юрисдикція адміністративних судів на розгляд спорів зазначеної категорії не поширюється.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивач звернувся до суду із позовом, у якому просить визнати протиправною та скасувати постанову відповідача про відкриття виконавчого провадження ВП №65264832 від 07.05.2021. Оскаржувана постанова винесена відповідачем на підстві виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 11.03.2015 №№5009/4677/12.
Зі змісту матеріалів позовної заяви судом встановлено, що на примусовому виконанні відповідача перебуває виконавче провадження з примусового виконання виконавчого документу, а саме наказу Господарського суду Запорізької області від 11.03.2015 №5009/4677/12.
Тобто, у провадженні відповідача перебуває виконавче провадження з виконання судового рішення, постановленого у порядку господарського судочинства.
Із матеріалів позовної заяви встановлено, що до виконавчого провадження не долучено будь-яке інше рішення, яке підлягає примусовому виконанню, і таке рішення ухвалене не в порядку господарського судочинства. Виконавче провадження виконується виключно з примусового виконання виконавчого документу, виданого за результати розгляду справи у порядку ГПК.
Відповідно до ст. 339 Господарського процесуального кодексу України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Частиною 1 ст. 340 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Згідно з ч.1 та ч.2 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
За таких обставин суд вважає, що цей спір відповідно до положень зазначених вище норм ГПК та Закону України «Про виконавче провадження» не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки він підлягає розгляду в порядку господарськог судочинства судом, який розглянув справу як суд першої інстанції та видав виконавчий документ.
Сама наявність виконавчого провадження не свідчить про адміністративну юрисдикційність скарги на рішення, дії чи бездіяльність відділу ДВС. Визначальним критерієм для віднесення спору до адміністративної юрисдикції є наявність у виконавчому провадженні судових рішень, ухвалених за правилами різних юрисдикцій, чи рішень інших (не судових) органів, якщо ці рішення підлягають примусовому виконанню.
Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №707/28/17-ц.
Відповідно до п.1.ч.1 ст. 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Вирішення даного спору належить до юрисдикції Господарського суду Запорізької області.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 170,243,248, 287 КАС України, суд,
Відмовити у відкритті провадження у справі № 280/4342/21 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод БУДМАШ» до Приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Котула Артема Михайловича про визнання протиправною та скасування постанови.
Роз'яснити Товариству з обмеженою відповідальністю «Завод БУДМАШ» його право на звернення до Господарського суду у Запорізькій області в порядку господарського судочинства.
Роз'яснити позивачу, що повторне звернення до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Копію ухвали надіслати на адресу позивача разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 15-денний строк з дня її підписання.
Суддя Н.В. Стрельнікова