08 червня 2021 рокум. Ужгород№ 260/368/21
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Рейті С.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження клопотання ОСОБА_1 про передачу адміністративної справи з одного адміністративного суду до іншого, -
ОСОБА_2 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів, третя особа на стороні позивача - Ужанський національний природний парк, третя особа на стороні відповідача - ОСОБА_1 , про визнання протиправним і скасування рішень про допуск до участі в конкурсі та визначення переможця конкурсу.
Ухвалою судді від 05.02.2021 року відкрито провадження у справі та розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
02.06.2021 року ОСОБА_1 подано до суду клопотання про передачу даної адміністративної справи на розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва, необхідність чого обгрунтована тим, що відповідно до ч. 2 ст. 26 КАС України Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів є юридичною особою, та відповідно до ч. 1 ст. 27 КАС України оскаржується нормативно-правовий акт міністерства, повноваження якого поширюються на всю територію України, а тому даний адміністративний позов не підсудний Закарпатському окружному адміністративному суд та згідно правил ст. 29 КАС України повинний бути переданий з цього суду до Окружного адміністративного суду м. Києва.
Розглянувши подане клопотання, дослідивши необхідні для його розгляду матеріали адміністративної справи, суд дійшов наступного висновку.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Статтею 25 КАС України визначено підсудність справ за вибором позивача. Так, відповідно до частини 1 статті 25 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом. Якщо така особа не має місця проживання (перебування) в Україні, тоді справу вирішує адміністративний суд за місцезнаходженням відповідача.
У разі невизначеності цим Кодексом територіальної підсудності адміністративної справи така справа розглядається адміністративним судом за вибором позивача (частина 1 статті 25 КАС України).
Виключна підсудність визначена статтею 27 КАС України. Так, згідно з частиною 1 статті 27 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, міністерства чи іншого центрального органу виконавчої влади, Національного банку України чи іншого суб'єкта владних повноважень, повноваження якого поширюються на всю територію України, крім випадків, визначених цим Кодексом, адміністративні справи з приводу оскарження рішень Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель та рішень у сфері державної допомоги суб'єктам господарювання, адміністративні справи за позовом Антимонопольного комітету України у сфері державної допомоги суб'єктам господарювання, адміністративні справи, відповідачем у яких є дипломатичне представництво чи консульська установа України, їх посадова чи службова особа, а також адміністративні справи про оскарження актів, дій чи бездіяльності органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів, та про анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії, про заборону (примусовий розпуск, ліквідацію) політичної партії вирішуються окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ.
З огляду на зміст частини 1 статті 27 КАС України окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, підсудні лише ті адміністративні справи, що стосуються оскарження нормативно-правових актів, зокрема, міністерства.
В свою чергу, пунктом 18 частини 1 статті 4 КАС України визначено, що нормативно-правовий акт це акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.
В спірному випадку позивачем оскаржено до суду рішення Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, яке оформлене протоколом засідання постійно діючої комісії Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, щодо проведення конкурсного відбору на посаду директора Ужанського національного природного парку, яким, зокрема, допущено ОСОБА_1 до участі у конкурсі на зайняття вакантної посади директора Ужанського національного природного парку та протокол засідання постійно діючої комісії для проведення конкурсного відбору керівників підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 22 грудня 2020 року, яким, зокрема, визначено переможцем конкурсного відбору на посаду директора Ужанського національного природного парку ОСОБА_1 , які не є нормативно-правовими актами в розумінні КАС України, а тому відсутні підстави для розгляду даної адміністративної справи окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, за правилами виключної підсудності визначеної статтею 27 КАС України.
Окрім цього, суд звертає увагу на те, що згідно з частинами 1, 2 статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Так, відповідно до з частини 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі Суд) від 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (заяви №29458/04 та №29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін "встановленим законом" у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, "що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом" (рішення у справі "Занд проти Австрії" (Zand v. Austria), заява № 7360/76). У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. <…> фраза "встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися "судом, встановленим законом", національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.
Таким чином, поняття "суду, встановленого законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
За вказаних обставин, суд вважає, що клопотання ОСОБА_1 про передачу адміністративної справи з одного адміністративного суду до іншого є безпідставним та необґрунтованим, а тому в його задоволенні слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 25, 29, 30, 241, 243, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про передачу адміністративної справи з одного адміністративного суду до іншого - відмовити.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя С.І. Рейті