про повернення позовної заяви
07 червня 2021 року м. Житомир справа № 240/7388/21
категорія 112030000
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Чернова Г.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом, в якому просить:
- визнати протиправними дії Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо нарахування та виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2018, 2019 та 2020 роки у розмірі меншому, ніж передбачено статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";
- зобов'язат Житомирський обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат здійснити перерахунок щорічної разової допомоги до 5 травня за 2018, 2019 та 2020 рік з урахуванням розміру зазначеної соціальної виплати, визначеного статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", та нити їх виплату з урахуванням фактично виплачених сум .
Ухвалою суду від 05.05.2020 позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху із встановленням позивачу строку для усунення недоліків шляхом надання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з цим позовом в частині оскарження дій щодо не перерахунку та недоплати допомоги за а 2018-2019 роки та доказами поважності причин його пропуску.
На виконання вимог вказаної ухвали, позивачем подано до суду заяви про поновлення строку звернення до суду. В обгрунтування заяви зазначено, що рішення Конституційного Суду України № 3-р/2020, яким визнано неконституційним окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині делегування відповідних повноважень Кабінету Міністрів України визначати розмір виплати до 5 травня, прийнято 27.02.2020 і з цього моменту позивачу стало відомо про порушення його прав на отримання допомоги у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, крім того посилається на рішення Великої палати Верховного суду України від 13 січня 2021 року.
Відповідно до ч.2 ст.122 КАС України зазначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено іншого, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Оцінивши наведені підстави для поновлення строку звернення до суду, вважаю їх неповажними, з огляду на наступне.
Так, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Як видно зі змісту позовної заяви, позивач оскаржує дії Житомирського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту праці, соціальної та сімейної політики Житомирської обласної державної адміністрації щодо відмови йому у здійсненні перерахунку та доплати разової грошової допомоги до 5 травня за 2018 рік, 2019 рік, 2020 рік.
Водночас, із цим позовом ОСОБА_1 звернувся до суду 16.04.2021, тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до адміністративного суду з позовом щодо оскарження дій та зобов'язання відповідача перерахувати та доплатити щорічну разову грошову допомогу до 5 травня 2018 рік, 2019 рік, ураховуючи те, що таку допомогу позивач отримує щорічно та згідно ч.4 ст.17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" має право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Суд зазначає, що прийняття 27.02.2020 рішення Конституційного Суду України № 3-р/2020 не може слугувати підставою для поновлення строку звернення до суду з метою отримання допомоги до 5 травня за 2015 рік, 2017 рік, 2018 рік, 2019 рік, оскільки його положення не можуть застосовуватись за минулий час, так як окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, - втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 27.02.2020.
Сам факт прийняття рішення КСУ № 3-р/2020, яким визнано наведені положення неконституційними, не міг бути перешкодою для звернення позивача до суду за захистом порушених прав в 2015 році, 2017-2019 роках.
Також суд повторно зазначає, що посилання позивача в позові на те, що рішення Конституційного Суду України № 3-р/2020 ухвалено 27.02.2020, а відповідь на запит щодо нарахування допомоги отримано позивачем 02.04.2021, а відтак строк звернення до суду не пропущений, до уваги судом не приймається, оскільки, нарахування і виплата допомоги до 5 травня здійснюється щорічно і про її розмір позивачу було достеменно відомо на момент її отримання в 2018-2019 роках відповідно. Тобто позивач був обізнаний із оспорюваними діями відповідача.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
З огляду на вищевикладене, позовну заяву в частині вимог, які стосуються періоду 2018, 2019 роки, слід повернути позивачу.
Керуючись ст.ст.123, 169, 243, 248, 256 КАС України,
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії в частині позовних вимог, а саме: визнати протиправними дії Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо нарахування та виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2018, 2019 роки у розмірі меншому, ніж передбачено статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та зобов'язати Житомирський обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат здійснити перерахунок щорічної разової допомоги до 5 травня за 2018, 2019 з урахуванням розміру зазначеної соціальної виплати, визначеного статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", та нити їх виплату з урахуванням фактично виплачених сум - повернути позивачу.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду, у строк та в порядку, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Г.В. Чернова