Україна
Донецький окружний адміністративний суд
31 травня 2021 р. Справа№200/1639/21-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Волгіної Н.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому проваджені) адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Східного міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки
про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу, -
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Східного міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 26 січня 2021 року № 177701 про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 1 700,00 грн.
Позовні вимоги позивача обґрунтовані тим, що 24 грудня 2020 року уповноваженими особами Центрального міжрегіональної о управління Укртрансбезпеки складено Акт № 255643 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, згідно якого 24 грудня 2020 року о 12-10 год на 142 км + 100 м а/д 11-01 Київ-Знам'янка, Корсунь- Шевченківський, було проведено перевірку транспортного засобу марки Renault, номерний знак НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 та яким керував водій ОСОБА_2 , під час якої виявлено порушення ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме - надання послуг із перевезення вантажу без оформлення роздруківки даних роботи цифрового тахографа за 24 грудня 2020 року.
26 січня 2021 року в.о. начальника Східного міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки Котляровим Л.П. за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт відносно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 складено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 177701, згідно якої 24 грудня 2021 року о 12:10 год на а/д 11-00 (142 км 4- + 300 м) ОСОБА_1 було допущено порушення ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 цього ж закону, та застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 1 700,00 грн.
Позивач зазначає, що дана постанова протиправна, незаконна та не підтверджує факту вчинення правопорушення, передбаченого ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», так як зазначена стаття містить у собі вимоги щодо документів, які мають бути у наявності у автомобільних перевізників при здійсненні внутрішніх перевезень вантажів і які водії мають пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожньою руху, а листки режиму праці та відпочинку водія транспортного засобу (особиста картка водія - тахокартка) не є документом, на підставі якого здійснюються вантажні перевезення.
Крім цього зазначив, що в силу п. 3.3 Інструкції з використання контрольних пристроїв тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24 червня 2010 року № 385, водії мають надавати інспектору заповнені тахокарти лише у разі обладнання транспортного засобу цифровим картографом, а у акті № 255643 від 24 грудня 2020 рок відомості щодо наявності або відсутності у водія транспортного засобу тахокарти чи карти водія взагалі відсутні. Також відсутні і відомості щодо обладнання/не обладнання транспортного засобу тахографом.
Також вказав, що притягнення до відповідальності за порушення ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» може мати місце лише за порушення цієї статті під час виконання вантажних перевезень, але 24 грудня 2020 року водій транспортного засобу марки Renault, номерний знак НОМЕР_1 , не здійснював жодних вантажних перевезень.
Зауважив, що у постанові, крім іншого, неправильно вказано місце зупинки транспортного засобу - а/д 11-01 (142 км + 300 м), замість правильного - а/д 11-01 (142 км + 100 м) (а.с. 1-7).
Ухвалою від 15 лютого 2021 року позовну заяву залишено без руху для усунення позивачем недоліків позовної заяви (а.с. 13-14).
Ухвалою від 5 березня 2021 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с. 21).
19 березня 2021 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог позивача, обґрунтовуючи свою позицію наступним.
24 грудня 2020 року співробітниками Центрального міжрегіонального управління Укртрансбезпеки проводилась рейдова перевірка на 142 км + 300м а/д М-01 «Київ - Знам'янка - Корсунь», Шевченківський р-н.
Під час здійснення перевірки був зупинений транспортний засіб марки Renault, номерний знак НОМЕР_1 , та встановлено, що у водія цього транспортного засобу, ОСОБА_2 , була відсутня роздруківка даних роботи цифрового тахографа за 24 грудня 2020 року, яка відповідно до ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» та п. 3.3. Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті повинна знаходитись у водія і надаватись для перевірки.
В зв'язку із виявленням вищезазначених порушень державними інспекторами було складено відповідний акт № 255643, який був відповідно до п. 25 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті направлений для розгляду за місцезнаходженням позивача до Східного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки.
Повідомленням № 2457/27.2/24-21 від 13 січня 2021 року, отриманим позивачем 20 січня 2021 року, позивача було викликано на 26 січня 2021 року до Східного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки для розгляду справи, але позивач на розгляд справи 26 січня 2021 року не з'явився.
За результатами розгляду справи було прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 177701 від 26 січня 2021 року за порушення ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» та відповідно до ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» застосовано адміністративно-господарський штраф в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, яка була направлена позивачу.
Зазначено, що посилання позивача на те, що обов'язок ведення реєстраційних листків режиму праці та відпочинку водія, тахокарт, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного, засобу, непред'явлення яких до перевірки тягне застосування адміністративно-господарської відповідальності, покладений тільки на водіїв, які здійснюють міжнародні автомобільні перевезення, є необґрунтованими, оскільки вимоги Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних, які зокрема регулюють робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів і порядок його обліку, поширюються і на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.
Вказано, що згідно ст. 18 Закону України «Про автомобільний транспорт» контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов'язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю, отже, посилання позивача у позові на те, що перевірка наявності у водія документу (тахокарти, карти водія, роздруківки даних роботи тахографа та ін.) не передбачено ст. 48 цього закону є необґрунтованим.
Також у відзиві зазначено, що на момент перевірки водій транспортного засобу марки Renault, номерний знак НОМЕР_1 , не надав державним інспекторам ані картку водія, ані роздруківок даних роботи цифрового тахографа, ані жодного іншого документу, який є альтернативою заміни вище вказаних документів, що підпадають під категорію інших документів передбачених законодавством. Жодних заперечень та посилань на наявність інших документів, які б підтверджували дотримання водієм режиму праці та і відпочинку, водій в акті проведення перевірки не зазначив, крім цього, надав пояснення, що «по території України особисту картку водія не використовує», що фактично підтверджує наявність встановленого порушення - надання послуг з перевезення вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Щодо надання послуг відповідач зазначив, що у позові позивач вказав, що на момент перевірки не надавав послуг з перевезення вантажу і що вантаж перевозився для власних потреб, але під час перевірки водій надав співробітникам Центрального міжрегіонального управління Укртрансбезпеки накладну № 688190 від 23 грудня 2020 року, відповідно до якої перевозився вантаж - шрот соняшниковий, відправник та одержувач - ТОВ «Агрозернохолдинг». Отже, позивач не був ані вантажовідправником, ані вантажоодержувачем та надавав послуги цим юридичним особам.
Відповідач вважає спірну постанову правомірною та просить суд відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог (а.с. 29-39).
Ухвалою від 22 березня 2021 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про заміну неналежного відповідача у справі (а.с. 63).
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення на нього, судом встановлено наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 , має статус фізичної особи-підприємця та право на перевезення вантажним автомобільним транспортом та на діяльність посередника у торгівлі товарами широкого асортименту (а.с. 8).
Відповідач, Східне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки, структурний підрозділ Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) без статусу юридичної особи, місцезнаходження: 84333, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Академічна, 11-1 (а.с. 29, 53, https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/196-2020-%D1%80#Text).
Згідно пояснень сторін та матеріалів справи позивачу на праві власності належить транспортний засіб марки Renault, номерний знак НОМЕР_1 (а.с. 1-7, 9, 29-38).
На підставі графіку проведення рейдових перевірок, затвердженого 16 грудня 2020 року, посадовими особами Центрального міжрегіонального управління Укртрансбезпеки у період з 21 грудня 2020 року по 27 грудня 2020 року проводилась перевірка на окремо визначених ділянках дороги маршрутах руху, в тому числі на а/д H-01 Київ-Знам'янка, Корсунь-Шевченківський район Черкаської області, за результатом якої 24 грудня 2020 року був складений акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів автомобільних транспортом № 255643 (а.с. 42).
Відповідно до акту № 255643 водій транспортного засобу марки Renault, номерний знак НОМЕР_1 , що належить позивачу, ОСОБА_2 , на місці проведення рейдової перевірки, яка відбулась о 12-10 год, на 142 км + 300 м а/д H-01 Київ-Знам'янка, Корсунь-Шевченківський район, скоїв порушення, відповідальність за яке передбачена ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: при наданні послуг з перевезення вантажу (шрот соняшниковий, ТТН № 688190 від 23 грудня 2020 року, відправник та одержувач - ТОВ «Агрозернохолдинг» Перещепино-Миронівка) була відсутня роздруківка даних цифрового картографа за 24 грудня 2020 року. В акті міститься підпис водія ОСОБА_2 та його пояснення «на території України картку водія не ставлю» (а.с. 9, 42).
6 січня 2021 року акт № 255643 разом із супровідним листом (вих. № 1302/26.4/18-21) був направлений за місцем реєстрації позивача (Донецька область) до Східного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (а.с. 43).
Повідомленням Східного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 13 січня 2021 року (вих. № 2457/27.2/24-21) позивача було запрошено на розгляд справи щодо виявлених порушень законодавства про автомобільний транспорт 26 січня 2021 року (а.с. 44).
Як вбачається з роздруківки с сайту «Укрпошти» зазначене повідомлення було отримано позивачем 20 січня 2021 року (а.с. 45-47).
За поясненням відповідача позивач 26 січня 2021 року для участі у розгляді справи до Східного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки не з'явився.
26 січня 2021 року розглянувши справу про порушення законодавства про автомобільний транспорт Східним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки була прийнята постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу № 177701 за допущення порушення ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» у сумі 1 700,00 грн, яка була направлена позивачу 28 січня 2021 року та отримана останнім 4 лютого 2021 року (а.с. 10, 48-52).
Будучи не згодним із прийнятою постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу позивач 9 лютого 2021 року звернувся в суд із даним позовом (а.с. 1-7, 70).
Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступного.
Згідно преамбули Закону України "Про транспорт" від 10 листопада 1994 року № 232/94-ВР (далі - Закон № 232/94-ВР, Закон України "Про транспорт") цей Закон визначає правові, економічні, організаційні та соціальні основи діяльності транспорту.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 цього закону відносини, пов'язані з діяльністю транспорту, регулюються цим Законом, кодексами (статутами) окремих видів транспорту, іншими актами законодавства України.
Згідно ст. 3 Закону України "Про автомобільний транспорт" № 2344-III від 5 квітня 2001 року (далі - Закон № 2344-III, Закон України "Про автомобільний транспорт") цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень..
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про транспорт" нормативні акти, які визначають умови перевезень, порядок використання засобів транспорту, шляхів сполучення, організації безпеки руху, охорони громадського порядку, пожежної безпеки, санітарні та екологічні вимоги, що діють на транспорті, є обов'язковими для власників транспорту і громадян, які користуються послугами транспорту та шляхами сполучення.
Відповідно до ст. 1 Закону № 2344-III автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; автомобіль вантажний - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів; вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями; внутрішні перевезення - перевезення пасажирів і вантажів між населеними пунктами, розташованими на території однієї держави; внутрішні перевезення - перевезення пасажирів та/чи вантажів територією України без перетину державного кордону України; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.
Відповідно до ст. 6 Закону № 2344-III загальне державне регулювання діяльності автомобільного транспорту здійснює Кабінет Міністрів України відповідно до своїх повноважень (ч. 2).
Реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування (ч. 4).
Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема, державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті (ч. 6).
Постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11 лютого 2015 року затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Положення № 103).
Відповідно до п. 1 Положення № 103 Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).
Згідно п. 8 Положення № 103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу.
Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України № 592 від 26 червня 2015 року "Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті" утворені територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1378-р від 16 грудня 2015 року "Питання Державної служби з безпеки на транспорті" здійснення функцій і повноважень, покладених на Державну інспекцію України з безпеки на наземному транспорті (Укртрансінспекцію), припинено та забезпечено можливість їх виконання Укртрансбезпекою.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 3 березня 2020 року № 196-р «Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті» вирішено реорганізувати шляхом злиття відповідні територіальні органи зазначеної Служби за переліком згідно з додатком.
Як вбачається з додатку до Розпорядження, Управління Укртрансбезпеки у Донецькій області та Управління Укртрансбезпеки у Луганській області реорганізовані в Східне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки.
Наказом Державної служби з безпеки на транспорті від 9 вересня 2020 року № 340 (https://dsbt.gov.ua/sites/default/files/imce/_pdf/340.pdf) реорганізовано шляхом злиття, зокрема, Управління Укртрансбезпеки у Донецькій області та Управління Укртрансбезпеки у Луганській області реорганізовані в Східне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки.
Відповідно до ч. 14 ст. 6 Закону № 2344-III державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Згідно ст. 1 Закону № 2344-III рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів суб'єкта господарювання на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагові комплекси та інші об'єкти, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту).
Відповідно до ч.ч. 17, 18 ст. 6 Закону № 2344-III рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України. У разі проведення позапланових і рейдових перевірок автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, наявністю відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням ними ліцензійних умов, а також процедуру здійснення державного нагляду за забезпеченням такими суб'єктами господарювання безпеки автомобільних перевезень передбачено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 року № 1567 (далі - Порядок № 1567).
Відповідно до п. 3, 4 Порядку № 1567 державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Суд зазначає, що сторонами не оспорюються правомірність рейдової перевірки, яка проводилась посадовими особами Центрального міжрегіонального управління Укртрансбезпеки у період з 21 грудня 2020 року по 27 грудня 2020 року, в тому числі на а/д H-01 Київ-Знам'янка, Корсунь-Шевченківський район Черкаської області.
Як вбачається зі спірного рішення та акту № 255643, до позивача було застосовано штрафну санкцію за не дотримання водієм транспортного засобу марки Renault, номерний знак НОМЕР_1 , що належить позивачу, ОСОБА_2 приписів ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 60 цього ж закону, а саме - встановлено надання позивачем послуг з вантажоперевезення згідно ТТН № 688190 від 23 грудня 2020 року транспортним засобом без роздруківки даних цифрового картографа за 24 грудня 2020 року.
Згідно ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт, зокрема, надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи.
Відповідно до ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством […].
З аналізу наведених вище нормативно-правових приписів випливає, що зазначений у ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" не є вичерпним та може включати інші документи, передбачені чинним законодавством, яке згідно ч. 1 ст. 2 Закону України "Про автомобільний транспорт" складається із цього Закону, законів України "Про транспорт", "Про дорожній рух", чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.
Пунктом 15 Порядку № 1567 визначний перелік питань, що перевіряється контролюючими особами під час здійснення рейдової перевірки, зокрема, під час рейдової перевірки перевіряється наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом (абз. 2); додержання водієм режиму праці та відпочинку […] (абз. 10); виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів (абз. 11).
Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затверджене наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 7 червня 2010 року № 340 (далі - Положення № 340), встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку.
Згідно п. 1.3 наведеного Положення його вимоги поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.
Відповідно до п. 7.1 цього Положення перевірка додержання режиму праці та відпочинку водія здійснюється Державною службою України з безпеки на транспорті з дотриманням вимог Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті.
Отже, посадові особи Укртрансбезпеки мають право перевіряти в тому числі наявність у водіїв транспортних засобів під час здійснення ними вантажних перевезень документи щодо додержання ними режиму праці та відпочинку водія.
Згідно п. 6.1 Положення № 340 вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.
Наказом Міністерством транспорту та зв'язку України від 24 червня 2010 року № 385 затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті (далі - Інструкція № 385), яка визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів.
Відповідно до п. 1.3 Інструкції № 385 ця інструкція поширюється на суб'єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).
Згідно пункту 1.4 Інструкції № 385 контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв.
Відповідно до п. 3.1 Інструкції № 385, виробники транспортних засобів, перевізники, водії та ПСТ використовують тахографи, тахокарти, картки до цифрових тахографів, тип яких затверджено відповідно до вимог ЄУТР.
Пунктом 3.3 Інструкції № 385 передбачено, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.
Положеннями п. 6.3 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України 7 червня 2010 року № 340, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 вересня 2010 року за № 811/18106, передбачено, що водій, що керує транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3).
Проаналізувавши наведені вище нормативно-правові приписи суд дійшов висновку, що законодавець в імперативному порядку передбачає встановлення на транспортний засіб тахографа, якщо вантажний автомобіль має повну масу понад 3,5 тонн та що водій, що керує транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія.
Як зазначено у відзиві на позов, транспортний засіб марки Renault, номерний знак НОМЕР_1 , що належить позивачу, належить до саме такої категорії транспортних засобів, у зв'язку із чим він має бути обладнаний цифровим тахографом, при цьому у відзиві вказано, що приписи п. 6.4 Положення № 340 виконується позивачем, що підтверджується, на переконання відповідача, визнанням водієм цього факту шляхом зазначення в акті перевірки, що на території України картку водія він не ставить, та не заперечується позивачем у позові (а.с. 35).
Разом із цим у позові позивачем не зазначено, що транспортний засіб марки Renault, номерний знак НОМЕР_1 , обладнаний тахографом, також позивач наполягає, що цей факт не був встановлений під час перевірки.
Також суд зазначає, що в акті перевірки від 24 грудня 2020 року не міститься посилання на те, що даний транспортний засіб має повну масу понад 3,5 тонн та що він обладнаний цифровим тахографом.
При цьому в акті також не вказано про наявність або відсутність у водія індивідуальної контрольної книжки водія.
Згідно ч.ч. 1-2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи надані суду сторонами докази, беручи до уваги приписи ст. 77 КАС України, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено не виконання водієм транспортного засобу марки Renault, номерний знак НОМЕР_1 , що належить позивачу, 24 грудня 2020 року приписів ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Також суд вважає за необхідне зазначити, що позивач у позові заперечує, що 24 грудня 2020 року водій ОСОБА_2 на транспортному засобі марки Renault, номерний знак НОМЕР_1 , що належить позивачу, здійснював вантажні перевезення, зазначаючи, що посилання в акті на ТТН № 688190 від 23 грудня 2020 року є помилковим.
Ухвалою суду від 5 березня 2021 року зобов'язати відповідача надати суду разом із відзивом на позовну заяву всі письмові і електронні документи, що підтверджують заперечення проти позову.
Суд зазначає, що згідно п. 16 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки можливе: використання спеціального обладнання, призначеного для перевірки дотримання водіями норм режиму праці та відпочинку, встановлених законодавством України та Європейською угодою; використання засобів аудіо- та відеотехніки для запису процесу перевірки; використання пристроїв для копіювання, сканування з метою збору інформації, що свідчить про правопорушення.
Станом на час розгляду справи відповідачем не надано суду доказів на підтвердження здійснення водієм ОСОБА_2 на транспортному засобі марки Renault, номерний знак НОМЕР_1 , що належить позивачу, вантажних перевезень на підставі ТТН № 688190 від 23 грудня 2020 року (зокрема, не надано копії доказів ТТН № 688190 від 23 грудня 2020 року, доказів на підтвердження того, що транспортний засіб марки Renault, номерний знак НОМЕР_1 , що належить позивачу, має повну масу понад 3,5 тонн та що він обладнаний цифровим тахографом).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено наданими суду доказами правомірності спірної постанови.
Як наслідок, адміністративний позов позивача підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи при подачі даної позовної заяви позивачем сплачено судовий збір за подання даного позову у розмірі 908,00 грн (а.с. 19).
Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню витрати позивача зі сплати судового збору в розмірі 908,00 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 72-78, 94, 139, 192-193, 242-246, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) до Східного міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки (84333, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Академічна, 11-1) визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Східного міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки від 26 січня 2021 року № 177701 про застосування до ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у розмірі 1 700,00 грн.
Стягнути зі Східного міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки (84333, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Академічна, 11-1) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) грн 00 коп.
Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.П. Волгіна